Рішення від 06 травня 2026 р. у справі №587/1074/26 — Сумський районний суд Сумської області

Справа № 587/1074/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2026 року Сумський районний суд Сумської області у складі головуючого судді Вортоломей І. Г., за участю секретаря судового засідання Джепи В. Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з вказаним позовом та просить стягнути із відповідача ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частки з усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше рекомендованого мінімального розміру аліментів на дитину відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття. Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що із 08 серпня 2020 року вона перебуває у шлюбі з відповідачем. Від шлюбу мають дитину, сина ОСОБА_3 , 2020 року народження. Дитина проживає разом з нею та перебуває на її утриманні. Відповідач матеріальної допомоги не надає, є працездатною особою, офіційного доходу не має, але це його не звільняє від обов`язку утримувати дитину. Тому позивачка вимушена звернутися до суду із вказаним позовом.

У судове засідання позивачка не з`явилася, направила заяву, в якій просила розгляд справи проводити без її участі, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач до суду не з`явився, про місце, дату та час повідомлений належним чином, заяв чи клопотань від нього не надходило.

Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до приписів ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що 08 серпня 2020 року позивачка з відповідачем уклали шлюб, зареєстрований Новомосковським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), актовий запис №215, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с. 3).

Від шлюбу сторони мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 7). Дитина проживає та зареєстрована разом із матір`ю, що підтверджується відомостями про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб Степанівської селищної ради Сумського району Сумської області №164/11/11 від 17 березня 2026 року (а.с. 7).

Статтею 51 Конституції України встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини присуджуються у частці від доходу або у твердій грошовій сумі.

Статтею 182 СК України передбачено обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів: при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено, що розмір прожиткового мінімуму з 01 січня 2026 року для дітей вiком до 6 рокiв становить – 2817,00 грн, а для дітей віком від 6 до 18 років – 3512,00 грн.

Отже, станом на момент розгляду цієї справи мінімальний гарантований розмір аліментів для дітей віком від 6 до 18 років становить: 1756,00 грн (50% від 3512,00 грн), а для дітей вiком до 6 рокiв становить – 1408,50 (50% від 2817,00 грн).

Стаття 181 СК України встановлює, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Суд виходить з того, що розмір аліментів, передбачений частиною п`ятою статті 183 СК України, визнається державою, як такий, що має безспірний характер.

Тому, позивач, який вимагає більшу частку, повинен надати суду вагомі докази, що підтверджують необхідність та можливість сплати відповідачем іншого розміру аліментів. Розмір аліментів, передбачений частиною п`ятою статті 183 СК України, з урахуванням конкретних обставин є недостатнім для забезпечення належного рівня життя кожної дитини, що обумовило спір про право, який розглядається в позовному провадженні. Це узгоджується із загальним принципом змагальності судового процесу, де кожна сторона має право і обов`язок доводити свої вимоги та заперечення.

Зокрема, відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Ці обставини підлягають доведенню сторонами у судовому процесі, коли розглядається спір і вирішується питання про стягнення аліментів у розмірі, що виходить за межі, встановлених державою як безспірний. Тобто, коли одна зі сторін прагне встановити розмір аліментів, що перевищує або є меншим за визначений як безспірний у частині п`ятій статті 183 СК України, вона зобов`язана надати суду відповідні докази на підтримку своїх вимог та заперечень.

Позивач не надала суду докази, які підтверджують можливість стягнення аліментів у більшому розмірі з урахуванням потреб дитини (стану здоров`я) та матеріального становища платника аліментів, не довела наявність у відповідача на праві власності, володіння та/або користуванні майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, не надала доказів щодо витрат платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, в матеріалах справи відсутні дані про доходи відповідача, його працевлаштування та доказів його непрацездатності, а тому виходить з встановленого законом мінімального гарантованого розміру аліментів на одну дитину та вважає за необхідне позов задовольнити частково, визначивши стягувати з відповідача аліменти на утримання дитини в розмірі частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму, встановленого для відповідного віку дитини, щомісячно, до досягнення нею повноліття.

Крім того відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 104, 105, 110, 112, 160, 180-182, 183 Сімейного кодексу України, ст. ст. 10-13, 81, 89, 141, 263, 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 про стягнення аліментів задовольнити частково.

Стягувати із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 24 березня 2026 року та до досягнення дитиною повноліття.

В порядку ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 на користь держави судовий збір в розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя І. Г. Вортоломей