Постанова від 06 травня 2026 р. у справі №367/5747/26 — Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/5747/26

Провадження №3/367/1304/2026

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 травня 2026 року м. Ірпінь

Ірпінський міський суд Київської області у складі головуючого судді Ткаченко М.О., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши матеріал, який надійшов з Військової частини НОМЕР_1 про притягнення до адміністративної відповідальності сержанта ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , санітарного інструктора медичного пункту 2 артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 в та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

До Ірпінського міського суду Київської області надійшов протокол серії НГУ №282925 про військове адміністративне правопорушення від 26.04.2026, відповідно до якого 26.04.2026 близько 02 год 05 хв, в умовах особливого періоду ОСОБА_1 знаходився на території військової частини НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується актом огляду на стан алкогольного сп`яніння №3455 від 26.04.2026, проба позитивна 1,19 проміле, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

04.05.2026 надійшла заява ОСОБА_1 , про відкладення розгляду справи у зв`язку із отриманням правової допомоги. До вказаної заяви додано копію відпускного квитка.

07.05.2026 до суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про врахування пом`якшувальних обставин, зі змісту якого вбачається, що вказана в протоколі ситуація виникла під час його відпустки на території будинку, де останній проживає разом з дружиною та дитиною. За рахунок емоційного стану, який виник в останнього у зв`язку із погіршенням стану здоров`я його матері, яка є інвалідом 3 групи, між ним та дружиною виникло непорозуміння. Зазначає, що не визнає зміст складеного протоколу, має позитивну характеристику за час проходження служби, має нагороди, подяки, статус УБД та його майновий стан є єдиним джерелом існування його родини.

У судовому засіданні ОСОБА_1 клопотання про врахування пом`якшувальних обставин підтримав. Зазначив, що заперечує проти складеного протоколу та, що у період з 25.04.2026 по 09.05.2026 перебуває у щорічній відпустці за адресою місця проживання, а відтак під час складання протоколу про адміністративне правопорушення був звільнений від виконання обов`язків військової служби, не знаходився на території військової частини чи іншого спеціально визначеного місця несення служби.

Розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, на підставі всебічного, повного і об`єктивного аналізу всіх доказів по справі в їх сукупності, у відповідності до ст. 252 КУпАП, суд дійшов наступного висновку.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення, визначеного приписами ч.1 ст.9 КУпАП України.

Відповідно до положень ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно із ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з вимогами ст.251, 252КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

При цьому, суд (суддя) повинен обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих не спростованих презумпцій факту (рішення ЄСПЛ "Коробов проти України" №39598/0з від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування.

У п. 4.1 рішення Конституційного суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010 КСУ дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Положеннями ч.1 ст.172-20 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Приписами ч.3 ст.172-20 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за дії, передбачені частинами першою цієї статті, вчинені в умовах особливого періоду.

Тобто, суб`єктами даного адміністративного правопорушення є військовослужбовці.

Згідно із ст.266-1 КУпАП військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби:

1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);

2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;

3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);

4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою;

5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

За такого правового врегулювання, невиконання службових обов`язків це дія чи бездіяльність військовослужбовця вчинення або невчинення якої прямо передбачено відповідними нормативно-правовими актами у випадках коли особа вважається такою, що виконує обов`язки військової служби передбачених ст.24 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №802/1275/16-а.

Системний аналіз ч.4 ст.24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» свідчить про те, що військовослужбовці, які перебувають у відпустці, не є такими, що виконують обов`язки військової служби.

Доводи ОСОБА_1 , що останній під час складання протоколу про адміністративне правопорушення був звільнений від виконання обов`язків військової служби, є обґрунтованими.

З матеріалів справи, зокрема з відпускного квитка вбачається, що сержант ОСОБА_1 прямує у щорічну основну відпустку до: АДРЕСА_2 з 25.04.2026 по 09.05.2026 тривалістю 15 календарних днів. Після закінчення відпустки зобов`язаний з`явитися за місцем служби до військової частини НОМЕР_1 10.05.2026.

Тобто, станом на 26.04.2026 року ОСОБА_1 перебував у щорічній основній відпустці, а відтак у розумінні ч.4 ст.24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» не міг вважатися таким, що виконує обов`язки військової служби.

За таких обставин, у представників Військової служби НОМЕР_1 не було підстав, передбачених ч.2 ст.266-1 КУпАП, для проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, оскільки ОСОБА_1 не виконував обов`язки військової служби.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП України, відсутність події і складу адміністративного правопорушення є обставиною, що виключає провадження в справі про адміністративне правопорушення і провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 7, 9, 172-20, 245, 247, 251, 252, 266-1, 280, 283, 284, 287, 289 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В:

Провадження по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП у відношенні сержанта ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , – закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Ірпінський міський суд Київської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Суддя М.О. Ткаченко