Вирок від 10 травня 2026 р. у справі №343/413/26 — Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/413/26

Провадження №: 1-кп/343/86/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2026 року м. Долина

Долинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

з участю: секретаря судових засідань – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

захисника – ОСОБА_4 ,

обвинуваченого - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Долинського районного суду Івано–Франківської області кримінальне провадження про обвинувачення:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та житель АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, що має середню освіту, одруженого, без утриманців, не працюючого, в минулому не судимого,

з угодою про визнання винуватості

за ст. 263 ч. 1 КК України

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 незаконно придбав, носив та зберігав без передбачуваного законом дозволу вибухову речовину.

Кримінальне правопорушення вчинено за наступних обставин:

Так, ОСОБА_5 , восени 2023 року, більш точного часу не встановлено, на земельній ділянці з координатами 48.888227, 23.869258 поблизу с. Пшеничники Калуського району Івано-Франківської області під час розорювання землі, знайшов боєприпаси невстановленого зразка та у невстановленій кількості, які в подальшому на цій же земельній ділянці розібрав і вміст – сипучу речовину сірого кольору - висипав у скляну банку і в подальшому, в супереч передбаченому законом порядку, усвідомлюючи, що здобута ним речовина є вибухонебезпечною речовиною, привласнив її, тобто незаконно придбав вибухову речовину, та з метою подальшого зберігання, незаконно, без передбаченого законом дозволу, переніс до свого будинку АДРЕСА_1 , де зберігав її без передбаченого законом дозволу до 06.02.2026, коли під час обшуку житла, працівниками поліції було виявлено скляну банку із вмістом вибухової речовини метальної дії, придатної до вибухового перетворення, - нітроцелюлозним (бездимним) порохом з дифеніламіном (стабілізатором нітроцелюлозних порохів) загальною вагою 93 грами.

Дії підозрюваного ОСОБА_5 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.1 ст.263 КК України як умисні дії, які виразились у незаконному придбанні, носінні та зберіганні без передбаченого законом дозволу вибухової речовини.

Ухвалою суду від 02.03.2026 в даному кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання.

20.03.2026 відкладено підготовче судове засідання в зв`язку з перебуванням на лікуванні та неявкою в судове засідання захисника обвинуваченого.

09.04.2026 аналогічно відкладено підготовче судове засідання.

29.04.2026 також відкладено підготовче судове засідання з аналогічних підстав.

Обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України визнав.

Прокурор ОСОБА_3 в підготовчому судовому засіданні просив затвердити вказану угоду.

Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник - адвокат ОСОБА_4 також просили суд затвердити угоду про визнання винуватості.

Наслідки укладання та затвердження зазначеної угоди, передбачені ст. 473 КПК України, сторонам роз`яснені та зрозумілі.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить із такого.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченими може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких та тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні, внаслідок якого шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, яке згідно зі ст. 12 КК України, є злочином середньої тяжкості.

У судовому засіданні встановлено, що обвинувачений беззастережно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення за вказаних обставин, сторони добровільно уклали угоду про визнання винуватості, зміст якої відповідає вимогам ст. 472 КПК України, та розуміють наслідки затвердження такої угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України.

Покарання, яке узгоджено сторонами угоди, відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставинами справи, особі обвинуваченого, та враховує, що обвинувачений раніше не судимий, офіційно не працевлаштований, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, одружений, наявність пом`якшуючих покарання обставин - щире каяття, а отже, є обґрунтованим, відповідає меті покарання, буде необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_5 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Також суд приймає до уваги те, що покарання визначено сторонами з урахуванням загальних засад призначення покарань, передбачених ст.ст. 65-67 КК України, а обвинувачений у судовому засіданні однозначно заявив, що зможе реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов`язання.

Таким чином, при вирішенні питання про відповідність угоди вимогам ст. 474 КПК України, судом встановлено, що умови угоди про визнання винуватості не суперечать вимогам КПК України, правова кваліфікація кримінального правопорушення правильна, умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують прав, свобод, чи інтересів сторін або інших осіб, не встановлені підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, не є очевидною можливість не виконання обвинуваченими взятих на себе зобов`язань за угодою, фактичні підстави для невизнання винуватості відсутні.

Згідно з ч. 5 ст. 469 КПК України, укладення угоди про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду, і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Оскільки умови угоди про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним, її форма та зміст відповідають вимогам КПК та КК України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним, призначення підозрюваному узгодженої сторонами міри покарання, зі звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України та покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Враховуючи обставини кримінального правопорушення, його тяжкість, дані про особу обвинуваченого, суд вважає за необхідне встановити випробувальний строк тривалістю один рік.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Питання речових доказів суд вирішує у відповідності до ст. 81 КПК України.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості, 27 лютого 2026 року у м. Долина між прокурором Долинського відділу Калуської окружної прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_6 та підозрюваним ОСОБА_5 .

Визнати ОСОБА_5 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами угоди покарання у виді у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

Застосувавши ст. 75 КК України, звільнити підозрюваного ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, визначивши йому іспитовий строк – 1 (один) рік.

Відповідно до ст. 76 КК України, покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 обов`язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 не обирати.

Речовий доказ - вибухонебезпечну речовину метальної дії, придатної до вибухового перетворення, - нітроцелюлозним (бездимним) порохом з дифеніламіном (стабілізатором нітроцелюлозних порохів) загальною вагою 93 грами, яка зберігається в кімнаті зберігання речових доказів відділення поліції – знищити.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь Івано-Франківського НДЕКЦ при МВС України 1782, 80 гривень витрат, по`вязаних з проведенням експертизи.

Вирок може бути оскаржений, з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України, до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення: обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі нероз`яснення йому наслідків укладення угоди; - прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо його не буде скасовано.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Суддя Долинського районного суду ОСОБА_1