Рішення від 10 травня 2026 р. у справі №343/443/26 — Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/443/26

Провадження №: 2-др/343/30/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(додаткове)

11 травня 2026 року м. Долина

Долинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді – Тураша В. А.,

секретаря – Лукань О.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Долинського районного суду Івано-Франківської області заяву представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Грабовецького Олега Богдановича про стягнення понесених судових витрат-

В С Т А Н О В И В :

Представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Грабовецький О.Б., 24.04.2026 звернувся в суд з заявою, яка сформована в системі «Електронний суд», про стягнення понесених судових витрат, в якій просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 9000,00 грн витрат на правову допомогу адвоката.

Свої вимоги мотивує тим, що в провадженні Долинського районного суду Івано-Франківської області знаходиться справа №343/443/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором оренди.

23.04.2026 за наслідками розгляду вказаної справи, суд заслухавши думку учасників справи, пояснення по суті, дослідивши докази, заслухавши виступ в судових дебатах, перейшов до стадії ухвалення судового рішення, проголошення якого повинно відбутися 29.04.2026 о 15.00 год.

На виконання умов укладено між ОСОБА_1 та адвокатом Договору, останній надавав їй консультації та роз`яснення з правових питань, вивчав матеріали справи, вивчав документи для підготовки позовної заяви, надсилав запити, підготував позовну заяву, поніс витрати на дорогу до суду та здійснював представництво інтересів ОСОБА_1 у справі про стягнення з відповідачки суми боргу, за що було сплачено адвокату кошти в сумі 9 000,00 грн (а.с.43-44).

Розгляд справи призначено на 08.05.2026

Позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Грабовецький О.Б. (ордер серії АТ №1109265 а.с.45) в судове засідання, призначене на 08.05.2026 не з`явилися, хоч про дату, час та місце слухання справи були повідомлені у встановленому Законом порядку, про що свідчить довідка про доставку електронного листа (а.с.51). Представник позивачки – адвокат Грабовецький О.Б. подав 05.05.2026 заяву про розгляд справи без участі, в якій зазначив, що 24.04.2026 стороною позивача було подано клопотання про стягнення судових витрат (витрат на правову допомогу), розгляд якого призначено на 08.05.2026, а тому оскільки сторона позивача повністю підтримує подане клопотання, просить суд задоволити вказане клопотання та розгляд вказаного клопотання проводити без участі адвоката Грабовецького О.Б. та позивачки ОСОБА_1 (а.с.52).

Відповідачка ОСОБА_2 , в судове засідання не з`явилася, причини своєї неявки суду не повідомила, хоч про дату, час та місце їх проведення була належним чином повідомлена судом про що свідчить повідомлення про дату, час та місце слухання справи (а.с.50). Також дані РНОКПП відповідачки внесені у статкартку в програмі «Д-3», що забезпечує її можливість отримувати всі процесуальні документи та повістки у застосунку «Дія».

Враховуючи те, що сторони у судове засідання не з`явились, суд дійшов висновку про можливість ухвалення рішення у судовому засіданні без участі сторін та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, на підставі наявних матеріалів справи, що відповідає положенню ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

При цьому, з урахуванням того, що завершення розгляду справи відбулось за відсутності учасників справи, датою ухвалення рішення у справі є дата складання повного судового рішення, що відповідає вимогам ч.ч.4,5 ст. 268 ЦПК України та не є порушенням прав сторін щодо участі у розгляді справи, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 05.09.2022 у справі №1519/2-5034/11.

Суд, вивчивши заяву представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Грабовецького О.Б. про стягнення понесених судових витрат, дослідивши письмові докази, які надані на її обґрунтування, дійшов наступного висновку висновку.

Відповідно до положень п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує питання про розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно з п. 3 ч. 1, ч.2 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, в тому числі, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Як встановлено в судовому засіданні, заочним рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 29.04.2026 ухвалено:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором оренди – задоволити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором оренди житлового приміщення від 02 червня 2025 року в розмірі 12000 (дванадцять тисяч) гривень 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1331 (одна тисяча триста тридцять одну ) гривню 20 коп., сплаченого судового збору (а.с.37-39).

При цьому, судом встановлено, що представник позивачки - адвокат Грабовецький О.Б., у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за договором оренди та судового збору.

Водночас, щодо вимог про стягнення витрат на правничу допомогу, представник позивачки зазначив про намір подати докази понесених витрат після ухвалення рішення суду.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, докази щодо розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу можуть бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що питання про розподіл витрат на правничу допомогу підлягає вирішенню після подання відповідних доказів у встановлений законом строк.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З матеріалів справи судом встановлено, що між позивачкою ОСОБА_1 та адвокатом Грабовецьким О.Б. 19.12.2025 було укладено договір №б/н про надання правничої (правової) допомоги .

За змістом ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який, в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, ст. 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Разом з тим, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом рішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України).

Обов`язок спростування співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до положень п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі задоволення позову, покладаються на відповідача.

Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Аналіз зазначених процесуальних норм дає підстави для висновку, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право подати відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Отже, підсумовуючи викладене, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підтвердження понесених витрат на правничу професійну допомогу до заяви про ухвалення додаткового рішення представником позивачки ОСОБА_1 адвокатом Грабовецьким О.Б. надано такі документи:

- договір №б/н про надання правничої (правової) допомоги від 19.12.2025, відповідно до якого, між позивачкою ОСОБА_1 та адвокатом Грабовецьким О.Б., укладено даний договір.

П.п. 3.1, 3.2, 4.1 договору визначено, що за правову допомогу, передбачену в п. п. 1.2. Договору Замовник сплачує Адвокату винагороду по домовленості щомісячно протягом усього терміну дії Договору.

В ціну договору не включені фактичні витрати щодо виконання адвокатом

зобов`язань за договором.

Розмір оплати праці адвоката при наданні правової допомоги, а також умови та

порядок розрахунків проводиться в готівковій або безготівковій формі (а.с. 47);

- акт приймання-передачі наданих послуг до Договору про надання правничої (правової) допомоги №б/н від 19 грудня 2025 року, згідно з яким сторони підтверджують, що адвокат надав, а ОСОБА_1 прийняла правову допомогу загальною вартістю 9000 грн (а.с.46);

- квитанцію до прибуткового касового ордера №б/н від 23.04.2026 , відповідно до якої, позивачкою ОСОБА_1 було сплачено адвокату Грабовецькому О.Б. 9 000 грн за надання правничої допомоги (а.с. 48).

Перевіривши надані представником позивачки докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що заявлені до відшкодування витрати у розмірі 9 000,00 грн, є необґрунтованими, неспівмірними зі складністю справи та не відповідають критеріям розумності й справедливості.

При визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу суд виходить із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру з огляду на конкретні обставини справи та характер наданих послуг.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12.01.2026 у справі № 642/716/22.

Такі самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини при вирішенні питання щодо компенсації судових витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішенні від 23.01.2014 у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед проти України» ЄСПЛ зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише у разі доведення того, що такі витрати були фактичними, неминучими, а їх розмір — обґрунтованим (пункт 268).

У рішенні від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» ЄСПЛ наголосив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначаючи розмір відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує, що заявлені представником позивачки витрати підтверджуються детальним описом наданих послуг (виконаних робіт), до якого, зокрема, включено: первинна консультація щодо суті справи та її вирішення правовим шляхом; вивчення , опрацювання та аналіз матеріалів справи/документів по справі; підготовка та подання позовної заяви з додатками, виконання дій щодо оплати судового збору замість позивачки, участь у судових засіданнях.

Разом із тим суд не може у повному обсязі погодитися із заявленим обсягом часу, вартістю окремих правничих послуг та пропорційністю розміру витрат до предмета спору, зокрема щодо:

складання позовної заяви тривалістю три години вартістю 3 000,00 грн;

проведення первинної консультації щодо суті спору та можливості його вирішення правничим шляхом тривалістю одна година вартістю 1 000,00 грн;

вивчення, опрацювання та аналізу матеріалів справи тривалістю одна година вартістю 1 000,00 грн.

Суд враховує незначну складність цієї категорії справ, усталену судову практику щодо аналогічних правовідносин, а також відсутність необхідності у проведенні детального аналізу значної кількості документів чи вирішенні складних правових питань.

Крім того, надання первинної консультації, вивчення, опрацювання та аналіз матеріалів справи фактично охоплюються підготовкою та складанням позовної заяви. Зазначені дії не були окремо необхідними та неминучими для ефективного захисту прав та інтересів позивачки з огляду на характер спору, обсяг матеріалів справи та відсутність складних правових питань.

Таким чином, заявлені представником позивачки до відшкодування 9 000,00 грн витрат на правничу допомогу є необґрунтованими та такими, що не відповідають критеріям реальності й розумності, а також не є співмірними зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг і фактично витраченим часом. Їх стягнення з відповідачки становило б надмірний тягар для останньої та суперечило б принципу справедливого розподілу судових витрат.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.03.2026 у справі № 522/7662/23.

У зазначеній справі Верховний Суд погодився з висновком апеляційного суду про наявність підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягали стягненню, з огляду на критерії, визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, зокрема щодо обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору. Суд дійшов висновку, що визначений розмір витрат відповідає засадам розумності та справедливості.

Подібні обставини мають місце і в цій справі, оскільки спір не є складним, правовідносини є усталеними у судовій практиці, обсяг підготовлених процесуальних документів є незначним, а заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним із характером спору, фактичним обсягом наданих послуг, часом, необхідним для їх надання, а також не відповідає критерію пропорційності розміру витрат до предмета спору.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги предмет та ціну позову, характер і складність справи, обсяг фактично наданих адвокатських послуг, а також результат розгляду справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та вважає за можливе стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн, з яких:

1 000,00 грн — за підготовку та подання позовної заяви;

4 000,00 грн — за участь представника позивача у судових засіданнях.

Вказаний розмір витрат відповідає критеріям реальності, розумності, співмірності та справедливості.

На підставі викладеного, керуючись 81, 89, 133, 137, 141,270 ЦПК України , суд-

У Х В А Л И В:

Заяву представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Грабовецького Олега Богдановича про стягнення понесених судових витрат– задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень.

У решті заявлених вимог — відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду .

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивачка : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ЄРДПОУ: НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , код ЄРДПОУ: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя: