Рішення від 06 травня 2026 р. у справі №300/131/26 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" травня 2026 р. справа № 300/131/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Шумея М.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача Романишин Карина Всеволодівна в інтересах ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення з 26.09.2018 з військового обліку військовозобов`язаних ОСОБА_1 на підставі пункту 3 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» у зв`язку з визнанням його непридатним до військової служби з виключення з військового обліку.

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про виключення з 26.09.2018 з військового обліку військовозобов`язаних ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , на підставі пункту 3 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» у зв`язку з визнанням військово-лікарською комісією непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивача 18.03.2018 року виключено з військового обліку військовозобов`язаних у відповідності до п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з визнанням його непридатним до військової служби, однак відповідачем не внесено відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.01.2026 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

22.01.2026 року від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.01.2026 року, в задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову від 22.01.2026 року - відмовлено.

29.01.2026 від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач зазначає, що оскільки ІНФОРМАЦІЯ_4 відносить до органів ведення реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, у нього відсутні повноваження визначати порядок надходження інформації до реєстру. Відповідач зазначає, що позивача взято на військовий облік військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_4 в автоматичному режимі на підставі постанови КМУ від 16.08.2024 №932, тобто не за його рішенням, а фактично за рішенням уряду. Враховуючи вищенаведене просить відмовити у задоволенні позову.

02.02.2026 року від представника позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, згідно якої викладено пояснення, міркування та аргументи щодо наведених у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення, позовні вимоги просить задоволити в повному обсязі.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази, зазначає наступне.

З 26.09.2018 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , виключений з військового обліку військовозобов`язаних у відповідності до п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з визнанням його непридатним до військової служби, про що зроблено відповідний запис, скріплений печаткою та підписом посадової особи, у військовому квитку серії НОМЕР_2 від 18.10.2011 року.

З метою перевірки відомостей військово-облікових даних, що містяться в обліковому документі, з відомостями в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів позивач використав електронний застосунок «Резерв +», де з`ясувалось, що він перебуває на військовому обліку та є військовозобов`язаним.

Задля внесення відповідних змін та приведення у відповідність даних, які містяться у військово-обліковому документі, з відомостями, які містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, 17.09.2025 ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_6 із заявою про внесення відомостей (змін) до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» про нього, як про особу, яка виключена з військового обліку військовозобов`язаних за п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу", шляхом направлення цінного листа з описом вкладення на юридичну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 : АДРЕСА_1 (№ поштового відправлення НОМЕР_3 ).

Свою заяву обґрунтував тим, що з 26.09.2018 він виключений з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_6 у відповідності до п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (в редакції від 23.06.2018 року чинній на момент виключення з військового обліку): «Виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах (військовозобов`язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних Служби зовнішньої розвідки України у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку».

Згідно з трекінгом поштового відправлення № 7601801135810 зазначена заява була отримана ІНФОРМАЦІЯ_4 25.09.2025 року

Проте відповіді на вказану заяву від 17.09.2025 ОСОБА_1 не надходило, а відомості не були внесені, у зв`язку з чим його представником Романишин Кариною Всеволодівною 08.10.2025 скеровано адвокатський запит до ІНФОРМАЦІЯ_6 № 08/10-25-2 щодо надання інформації про хід і результати розгляду заяви гр. ОСОБА_1 від 17.09.2025 року про внесення відомостей (змін) у Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг».

17.10.2025 ОСОБА_1 звертався до відповідача з заявою про виправлення недостовірних відомостей у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів стосовно нього, шляхом виключення інформації про порушення ним правил військового обліку та подання його у розшук.

Заява обґрунтована тим, що він визнаний непридатним до військової служби у 2018 році з виключенням з військового обліку, медичний огляд пройдений відповідно до норм діючого на той момент законодавства, а тому відомості про його виключення з військового обліку повинні відображатися у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг», повторне виключення з військового обліку за наявності запису про таке виключення законодавством не передбачено, а отже на нього не поширюються правила військового обліку , а тому відсутні підстави для адміністративного затримання та доставлення його Національною поліцією до ТЦК та СП з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповіді за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 17.10.2025 також не надано.

Відповіді на адвокатський запит від 12.11.2025 № 12/11-25-2, який було подано з метою отримання інформації про хід і результати розгляду заяви ОСОБА_1 від 17.10.2025, також не надано.

У зв`язку з відсутністю результатів розглядів заяв ОСОБА_1 від 17.09.2025, від 17.10.2025, та ненаданням відповіді на адвокатські запити 13.11.2025 Романишин К. В. в інтересах ОСОБА_1 подано відповідну скаргу до ІНФОРМАЦІЯ_6 , а 26.11.2025 скеровано додатковий лист, щодо вжиття заходів реагування ІНФОРМАЦІЯ_4 на вищезгадані заяви та звернення.

За результатами розгляду скарги представника позивача Романишин К. В. від 13.11.2025 ІНФОРМАЦІЯ_7 надано відповіді № 12/2/2920 від 24.11.2025, з аналізу змісту якої вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_7 не було вжито заходів реагування щодо розгляду ІНФОРМАЦІЯ_8 заяви ОСОБА_1 від 17.09.2025 про внесення відомостей (змін) у Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» про нього, як про особу, яка виключена з військового обліку військовозобов`язаних за п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

22.12.2025 від ІНФОРМАЦІЯ_6 надійшла відповідь на лист ОСОБА_2 від 26.11.2025, в якій зазначено, що військовий квиток серії НОМЕР_2 , виданий ОСОБА_1 , вилучений під час тимчасового доступу до речей і документів з можливістю вилучення оригіналів, що знаходяться у володінні ІНФОРМАЦІЯ_6 . І, на думку ІНФОРМАЦІЯ_6 , внести відомості до реєстру про виключення ОСОБА_1 не можливо.

Крім цього, ІНФОРМАЦІЯ_4 вважає обґрунтованим те, що ОСОБА_1 порушуються правила військового обліку у зв`язку з тим, що він не став на військовий облік за новим місцем проживання згідно з довідкою ВПО.

02 січня 2026 року надійшла відповідь від ІНФОРМАЦІЯ_6 № 4/12 за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 17.10.2025, в якій ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомили, що документи військового обліку у ІНФОРМАЦІЯ_9 були знищені з метою недопущення захоплення облікових даних військовозобов`язаних внаслідок збройної агресії рф та окупації міста Херсон, а виключення з військового обліку технічно можливе лише за наявності актуального висновку ВЛК про непридатність до військової служби, зазначено про необхідність проходження ОСОБА_1 повторно медичного огляду. Повідомлено, що ОСОБА_1 поставлено на військовий облік відповідно до Постанови 932 від 16.08.2024. Також вказано, що ВПО зобов`язані стати в семиденний строк з дати взяття на облік ВПО на військовий облік у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку ВПО.

05 січня 2026 року надійшла відповідь від ІНФОРМАЦІЯ_6 № 6/8 щодо неналежного розгляду скарги ОСОБА_2 від 13.11.2025, в якій ІНФОРМАЦІЯ_7 повідомили про те, що ІНФОРМАЦІЯ_4 прийнято рішення про відмову у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про виключення з військового обліку за станом здоров`я.

Зазначено, що повторне взяття на облік відбулося не за рішення ІНФОРМАЦІЯ_4 , а на підставі постанови Уряду автоматично. Повідомлено про неможливість внесення відомостей у реєстр на підставі запису у військовому квитку за відсутності висновку ВЛК. А також зазначено, що у випадку незгоди із прийнятим рішенням таке може бути оскаржене у судовому порядку.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Суд, у відповідності до статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішуючи питання про те, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, виходить з положень нормативних актів в редакціях, що діяли на момент виникнення цих правовідносин та зазначає зміст норм права відповідно до них.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Згідно із статтею 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України Про військовий обов`язок і військову службу від 25.03.1992 №2232-XII (далі Закон №2232-XII).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 33 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Згідно з ч. 5 цієї статті Закону, військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції чинній на момент виключення позивача з військового обліку), виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах (військовозобов`язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України) підлягають громадяни України, які:

1) призвані чи прийняті на військову службу або направлені для проходження альтернативної (невійськової) служби;

2) проходять військову службу (навчання) у вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів;

3) визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку;

4) досягли граничного віку перебування в запасі;

5) припинили громадянство України;

6) були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину;

7) направлені для відбування покарання до установ виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру;

8) не отримали до 40-річного віку військово-облікової або спорідненої з нею спеціальності;

9) померли.

Згідно з матеріалами справи, згідно з висновком військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_10 від 26.09.2018 року ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за гр. ІІ пункту «а» статті 78 розкладу хвороб (наказ МО України від 2008 року №402), про що зроблено відповідний запис, скріплений печаткою та підписом посадової особи, у військовому квитку серії НОМЕР_2 від 18.10.2011 року. Даний запис міститься у спеціально відведеній для цього графі (п.15 у військовому квитку серії НОМЕР_2 від 18.10.2011 року), скріплений печаткою та підписом уповноваженої посадової особи.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що виключення громадянина України з військового обліку як такого, що визнаний військово-лікарськими комісіями непридатним до військової, свідчить про те, що держава в особі компетентного органу (ТЦК та СП) прийняла рішення про визнання особи невійськовозобов`язаною та на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» звільнила цю особу від виконання військового обов`язку.

Процедурно рішення про виключення громадянина України з військового обліку означає, що ця особа більше не перебуває на військовому обліку та втрачає статус військовозобов`язаного/ резервіста, а отже не може бути призваною на військову службу за мобілізацією під час дії правового режиму воєнного стану.

Як зазначає відповідач у своєму відзиві на позовну заяву, позивача взято на облік взято на військовий облік військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_9 в автоматичному режимі на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 16.08.2024 № 932 «Про реалізацію експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів», а саме шляхом інформаційної взаємодії з іншими державними реєстрами (базами даних), тобто не за рішенням ІНФОРМАЦІЯ_6 , а фактично за рішенням Уряду.

Однак, суд зазначає, що згідно з пунктом 2 Постанови КМУ № 599 від 16.04.2024 «Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що військово-облікові документи, оформлені до набрання чинності цією постановою, вважаються дійсними на всій території України до видачі військово-облікового документа нового зразка.

Оскільки в військовому квитку ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 18.10.2011 року зроблено відповідний запис, скріплений печаткою та підписом посадової особи, про зняття його з військового обліку, відповідно позивач вважається таким, що виключений з військового обліку.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп-99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України , за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. Але це не означає, що цей конституційний принцип не може поширюватись на закони та інші нормативно правові акти, які пом`якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно правовому акті.

Суд також зазначає, що жодним нормативно-правовим актом України не передбачено необхідності поновлення на військовому обліку особи, визнаної ВЛК непридатною до військової служби, як і не передбачено повторне виключення з військового обліку за наявності запису про таке виключення.

Посилання відповідача на відсутність у позивача висновку ВЛК як на підставу для невнесення відповідних відомостей до реєстру є проявом суперечливої поведінки державного органу, оскільки факт прийняття такого висновку вже підтверджений офіційним записом у військовому квитку. Саме цей запис є належним і допустимим доказом виключення позивача з військового обліку та підтверджує набуття ним статусу особи, виключеної з військового обліку.

Суд також зазначає, що покладення на позивача негативних правових наслідків у вигляді невизнання його статусу через неналежне виконання обов`язків ВЛК та РТЦК та СП суперечить принципам правової визначеності та довіри особи до дій держави, адже позивач обґрунтовано покладався на офіційні відомості, внесені державним органом до його військово-облікового документа. Крім цього, посилання відповідача на те, що військово-обліковий документ та первинні документи персонально-якісного військового обліку ОСОБА_1 були вилучені на підставі ухвали Центрального районного суду м. Миколаєва від 26.11.2024 у справі № 490/10471/24, не впливають на можливість перевірки та внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає протиправною бездіяльністю на звернення позивача - не внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення ОСОБА_1 з військового обліку.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що у відповідності до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи наведене, слід стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивачки судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1331,20 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення з 26.09.2018 з військового обліку військовозобов`язаних ОСОБА_1 на підставі пункту 3 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» у зв`язку з визнанням його непридатним до військової служби з виключення з військового обліку.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про виключення з 26.09.2018 з військового обліку військовозобов`язаних ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , на підставі пункту 3 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» у зв`язку з визнанням військово-лікарською комісією непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Шумей М.В.