Рішення від 10 травня 2026 р. у справі №296/14786/25 — Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/14786/25

2/296/493/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2026 року м.Житомир

Корольовський районний суд м.Житомира у складі головуючої судді Петровської М.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до Корольовського районного суду м.Житомира із позовною заявою, відповідно до змісту якої просить:

1) стягнути з ОСОБА_2 на її користь матеріальну шкоду у розмірі 17 861 грн (оплата по трьох провадженнях за фіктивне вселення):

- основну суму стягнення включаючи стягнутий з ОСОБА_1 судовий збір відповідача у розмірі 1 546,56 грн за ВП №78027768;

- виконавчий збір у розмірі 16 000 (шістнадцять тисяч) грн за ВП №78981948;

- витрати пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій у розмірі 315 (триста п`ятнадцять) грн за ВП №78981835;

2) стягнути з ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 78 900 (сімдесят вісім тисяч дев`ятсот) грн;

3) стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати понесені у зв`язку з поданням цієї заяви у розмірі 1 211,20;

4) стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 орієнтовні витрати пов`язані з копіюванням документів та поштових витрат 2 000 грн.

В обгрунтування позову зазначає, що 26 листопада 2024 року Корольовським районним судом міста Житомира рішенням у справі № 296/7867/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені, перешкоди у користуванні квартири усунені шляхом її вселення. 01 квітня 2025 року постановою Житомирського апеляційного суду рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 26.11.2024 залишено без змін. В провадженні Корольовського ВДВС у місті Житомирі Центрального МРУ МЮ (м.Київ) перебувало три виконавчих провадження з примусового виконання виконавчого листа № 296/7867/23, виданого Корольовським районним судом міста Житомира: ВП №78027768, ВП №78981948, ВП №78981835. Під час фіктивного вселення ОСОБА_2 04.08.2025 за участю органів поліції та виконавчої служби, остання зайшла в квартиру на одну хвилину і заявила, що не має наміру в ній проживати, а відразу буде продавати. Особа ОСОБА_2 квартирою не користувалась, особистих речей в ній не мала і жодного разу після цього в квартиру не зайшла. Позивачка змушена була погодитись на продаж, в тому числі, своєї частини в квартири, адже все супроводжувалось з боку ОСОБА_2 активним психологічним тиском (казала, що свою частину продасть, що все одно спокійно жити не дасть в квартирі). 09.09.2025 квартира була продана, фактичного вселення не відбулося, вселення було фіктивним. Дії ОСОБА_2 становили зловживання процесуальними правами та мали шахрайський намір, спрямований на отримання неправомірної вигоди. Незважаючи на фіктивність виконання та продаж квартири з позивачки було стягнуто суму 1 546,56 грн по ВП №78027768 на користь ОСОБА_2 витрат зі сплати судового збору та витрати пов`язані з вчиненням процесуальних дій у сумі 315 грн та 16 000,00 грн виконавчого збору. Позов про усунення перешкод у користуванні квартирою, ініційований ОСОБА_2 , а також подальше примусове виконання, був спрямований не на реалізацію її права на проживання, а на отримання матеріальної вигоди та зловживання процесуальними правами з метою примусу позивачки до продажу майна. Це підтверджується фіктивністю вселення та наступним продажем квартири. У зв`язку з неправомірними діями відповідачки, фіктивним вселенням, шахрайством, психологічним тиском від примусового продажу частки, відчуття обману та зловживання з боку ОСОБА_2 , позивачка отримала тривалий стрес. Необхідність постійно судитися негативно вплинуло на її здоров`я, емоційний стан та нормальний ритм життя. Оскільки рішення суду по справі №296/7867/23 було по суті використане з недобросовісною метою, відповідно всі стягнені з позивачки в рамках трьох виконавчих проваджень підлягають поверненню. Неправомірні дії відповідача завдали майнової шкоди у розмірі 17 861, 56 грн, які була змушена сплатити в рамках 3-х виконавчих проваджень, та моральної шкоди, оскільки зазнала значного психологічного тиску та стресу, в розмірі 78 900,00 грн.

Ухвалою судді Корольовського районного суду м. Житомира від 30.01.2026 у даній справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою судді Корольовського районного суду м.Житомира від 09 лютого 2026 року у задоволенні клопотання позивачки ОСОБА_1 про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.

Ухвалою судді Корольовського районного суду м.Житомира від 17 лютого 2026 року у задоволенні клопотання позивачки ОСОБА_1 про виклик свідків та витребування доказів, про розгляд справи за правилами загального позовного провадження - відмовлено.

Ухвалою судді Корольовського районного суду м.Житомира від 03 березня 2026 року відвід судді Петровській Марині Вікторівні, заявлений позивачкою ОСОБА_1 , визнано необґрунтованим.

Ухвалою судді Корольовського районного суду м.Житомира Рожкової О.С. від 05 березня 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Петровської М.В. від розгляду справи відмовлено.

20.02.2026 від ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову. Вказала, що на підставі виконавчих листів № 296/7867/23 в Корольовському ВДВС у м.Житомирі було відкрито два виконавчих провадження: № 78027532 про вселення її в квартиру; № 78027768 про стягнення з ОСОБА_1 на її користь судового збору в сумі 1073,60 гр. та витрат по справі в сумі 46 грн. В добровільному порядку ОСОБА_1 рішення суду по справі № 296/7867/23 не виконала, а навпаки здійснювала усі можливі дії для його невиконання. 07 липня 2025 року, вона, три державних виконавця, поняті, працівник поліції прибули до вказаної квартири для примусового виконання рішення суду, але ОСОБА_1 не з`явилась. В акті державного виконавця від 04.08.2025 про здійснення примусового вселення ОСОБА_2 у квартиру шляхом взлому вхідних дверей до квартири та встановлення нового замка на них вказані присутня під час виконання судового рішення позивачка замість свого підпису на акті написала «не згодна під примусом». Будь-яких зауважень про нібито завдання їй шкоди, погроз, шахрайства тощо ОСОБА_3 в акті не написала, запевняла, що громадянка яка зазначена в паспорті ОСОБА_2 не являється особою, яку необхідно вселити до квартири згідно рішення суду, відмовилась відчинити двері квартири та надати ключі і дивилась, як взламувались вхідні двері. Сусіди вказаної квартири повідомили, що у цій квартирі живуть квартиранти. Коли двері були взломані, ОСОБА_3 підтвердила, що тут живуть квартиранти. Тому ОСОБА_2 не могла вселитися у квартиру зі своїми речами. 09.09.2025 приватним нотаріусом в особистій присутності ОСОБА_4 , ріелторів, та її особисто, в присутності покупця з родичами, був посвідчений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . Розрахунок за продану квартиру проводився готівкою в присутності усіх вищезазначених осіб, в тому числі ОСОБА_1 особисто отримала від покупця та перерахувала гроші. Наведене свідчить про те, що її ніхто не примушував продавати квартиру. Таким чином, відповідачка не вчиняла будь-яких протиправних дій відносно ОСОБА_4 і не завдавала їй ніякої моральної шкоди, оскільки бачила її лише 04.08.2025 під час вселення, а наступна і остання зустріч відбулась в приміщенні нотаріуса 09.09.2025. Підтвердженням наміру відповідачки проживати у спірній квартирі була подана у липні 2025 року до Корольовського райсуду м.Житомира позовна заява до ОСОБА_4 про усунення перешкод у здійсненні права користування квартирою по АДРЕСА_2 . З позивачки було стягнуто на її користь у примусовому порядку на підставі Закону «Про виконавче провадження» судовий збір та витрати по справі на підставі рішення суду, яке набуло чинності. Таким чином, судові витрати у цивільній справі не є матеріальною шкодою.Постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження про стягнення судового збору позивачка в установленому законом порядку не оскаржувала, кошти ОСОБА_1 особисто перерахувала на банківський рахунок ВДВС. Відповідно до вимог Закону «Про виконавче провадження» виконавчий збір та витрати на виконавче провадження стягуються з боржника у виконавчому провадженні на користь ДВС незалежно від його волі та волі стягувача і відповідно не є шкодою, яка підлягає відшкодуванню із стягувача у виконавчому провадженні. Примусове виконання рішення суду про вселення здійснюється Державною виконавчою службою в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», а тому не може бути «фіктивним», «шахрайством», «зловживанням процесуальними правами» стягувача, як зазначає позивачка у цій справі. З договору купівлі-продажу спірної квартири вбачається, що позивачка продала свою частину квартири добровільно, без примусу, а відтак її вини в цьому немає.

Вказаний відзив на позовну заяву направлений позивачці рекомендованим листом 19.02.2026 (а.с.106) та поданий у строки, встановлені ЦПК України, а отже приймається судом до розгляду.

27.02.2026 від позивачки ОСОБА_1 до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій зазначає, що твердження про створення нею 04.08.2025 «перешкод» є неправдивими. Наміру проживати у квартирі у відповідачки не було і це вона заявила, що квартира виставлена на продаж. Продаж квартири 09.09.2025 не був добровільним, а здійснений під впливом погроз, що є підставою для стягнення моральної шкоди з ОСОБА_2 . Також просила не брати до уваги відзив, оскільки він є нечитабельним та відсутні докази його направлення позивачці.

02.03.2026 від позивача ОСОБА_1 до суду надійшли клопотання про конфлікт інтересів та пояснення по справі, в яких позивач просить відсторонити представника відповідача ОСОБА_5 від участі у справі, оскільки вона є діючим працівником Корольовського суду та порушує антикорупційне законодавство та етику працівника суду.

09.03.2026 від відповідачки ОСОБА_2 надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, в яких вказує про те, що відзив на позовну заяву направлено позивачці відповідно до приписів ЦПК України, а ОСОБА_5 не є працівником суду та не приймає участь у справі.

16.03.2026 та 18.03.2026 від позивачки ОСОБА_1 до суду надійшли пояснення по суті справи, у яких просить залишити без розгляду заяви, клопотання, подані ОСОБА_5 як такі, що подані з метою зловживання прооцесуальними правами та психологічного тиску через конфлікт інтересів. Додатково вказує, що під час оформлення угоди представник привласнила гроші дочки собі. Метою відповідачки був продаж квартири, вона залишила без житла власну дитину і ОСОБА_1 , яка змушена була переїхати жити до гуртожитку.

06.04.2026 від відповідачки ОСОБА_2 надійшли міркування щодо доводів позивачки, в яких зазначає, що позивачка не надала суду доказів наявності її вини та заподіяння їй матеріальної і моральної шкоди.

13.04.2026 від позивачки ОСОБА_1 до суду надійшли пояснення щодо міркувань відповідачки, в яких просить врахувати наявні у справі докази (фото порожньої квартири та документи про продаж) як підтвердження фіктивності дій відповідачки та задовольнити позов.

Згідно з ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що рішенням Корольовського районного суду міста Житомира від 26 листопада 2024 року у справі № 296/7867/23, яке залишено без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 01.04.2025, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 задоволено та ухвалено усунути перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом вселення ОСОБА_2 до вказаної квартири, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору у сумі 1 073 (тисяча сімдесят три) гривні 60 коп. та витрати пов`язані з вчиненням процесуальних дій, необхідних для розгляду справина у сумі 46 (сорок шість) гривень.

09.05.2025 Корольовським відділом державної виконавчої служби у місті Житомирі відкрито виконавче провадження № 78027768 з виконання виконавчого листа № 296/7867/23 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат зі сплати судового збору у сумі 1 073,60 грн та витрат, пов`язаних з вчиненням процесуальних дій, необхідних для розгляду справи у сумі 46 грн, постановлено стягути з боржника виконавчий збір в сумі 111,96 грн.

Постановою Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі від 01.09.2025 відкрито виконавче провадження № 78981835 з виконання постанови № 78027532 від 01.09.2025 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі витрат пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій у сумі 315 грн.

Постановою Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі від 01.09.2025 відкрито виконавче провадження № 78981948 з виконання постанови № 78027532 від 01.09.2025 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі виконавчого збору у сумі 16 000 грн.

04.08.2025 головним державним виконавцем Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі ЦМУМЮ Осіпчук І.В., за участю понятих, боржника ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 , складено акт про примусове виконання виконавчого провадження № 78027352 з виконання виконавчого листа № 296/7867/23 про усунення перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом вселення ОСОБА_2 до вказаної квартири. Згідно змісту вказаного акту, ОСОБА_1 вселяти стягувача ОСОБА_2 в квартиру та відчиняти замки вхідних дверей відмовилась. Зі слів сусідів, в квартирі проживають квартиранти. Стороною стягувача примусово відкрито вхідні двері. ОСОБА_2 вселилася в квартиру.

Згідно квитанцій від 28.08.2025 та 02.09.2025 ОСОБА_1 сплачено 1 546,56 грн, 630 грн та 16 315 грн боргу за виконавчими провадженнями.

У відповідності до листа Корольовського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі від 28.01.2026 № 7579/20.12-26/11 на виконанні у відділі перебувало:

1) ВП № 78027768 з виконання виконавчого листа № 296/7867/23 про стягнення судового збору та витрат, загальна сума для стягнення у якому склала 1 546,56 грн. Виконавче провадження закінчено у зв`язку із його фактичним виконанням;

2) ВП № 78027532 з виконання виконавчого листа № 296/7867/23 про усунення перешкод у користуванні квартирою, в межах якого винесено постанови про стягення виконавчого збору в сумі 16 000 грн та витрат виконавчого провадження в сумі 315 грн. Виконавче провадження закінчено у зв`язку із його фактичним виконанням;

3) ВП № 78981948 з виконання постанови № 78027532 про стягнення виконавчого збору в сумі 16 000 грн. Виконавче провадження закінчено у зв`язку із його фактичним виконанням;

4) ВП № 78981835 з виконання постанови № 78027532 про стягнення виконавчого провадження в сумі 315 грн. Виконавче провадження закінчено у зв`язку із його фактичним виконанням.

09.09.2025 між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 (продавці) та ОСОБА_6 (покупець) укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Стражник Т.О., зареєстрований в реєстрі за № 11018.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Щодо вимог про стягнення з ОСОБА_2 на користь позивачки матеріальної шкоди у розмірі 17 861 грн, що складає понесені позивачкою витрати у межах виконавчих проваджень, відкритих з виконання рішення суду у справі № 296/7867/23.

Статтею 129-1 Конституції України проголошено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Положеннями частини другої та четвертої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII закріплено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Наведені норми кореспондуються зі змістом статті 18 ЦПК України.

Згідно ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п.1.ч.1 ст.3 Закону № 1404-VIII).

Виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України (ч.1 ст.27 Закону № 1404-VIII).

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) (ч.4 ст.27 Закону № 1404-VIII).

У відповідності до ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (ч.1 ст.1174 ЦК України).

Як встановлено судом у цій справі, Корольовським відділом державної виконавчої служби у місті Житомирі було відкрито виконавчі провадження ВП № 78027768, ВП № 78027532, ВП № 78981948, ВП № 78981835 в межах примусового виконання рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 26 листопада 2024 року у справі № 296/7867/23, що набрало законної сили, ухвалене на користь ОСОБА_2 , боржником у якому була ОСОБА_1 . Вказані виконавчі провадження закінчено у зв`язку із їх повним фактичним виконанням.

Отже, виконання органом державної виконавчої служби рішення суду, в процесі чого понесені витрати, передбачені Законом України «Про виконавче провадження» №1404-VIII, що стягнуті із боржника ОСОБА_1 , здійснювалось державним виконавцем у відповідності до приписів Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII та не є матеріальною шкодою в розумінні норм Цивільного кодексу України. Дії державного виконавця та прийняті ним процесуальні документи в межах виконавчих проваджень ВП № 78027768, ВП № 78027532, ВП № 78981948, ВП № 78981835 незаконними чи протиправними визнано не було.

Отже, відсутні підстави для стягнення з відповідачки витрат, понесених ОСОБА_1 , як боржником у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання рішення суду у справі № 296/7867/23.

Щодо вимог про стягнення з ОСОБА_2 моральної шкоди у розмірі 78 900 грн.

Відповідно до частин першої та другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

У пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України№4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд зокрема повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.

ОСОБА_1 просить відшкодувати їй моральну шкоду, завдану внаслідок ініціювання ОСОБА_2 позову про усунення перешкод у користуванні квартирою у справі № 296/7867/23, який, на її думку, фактично був спрямований не на реалізацію права на проживання, а на отримання матеріальної вигоди та зловживання процесуальними правами з метою примусу ОСОБА_1 до продажу квартири.

Суд повторює, що справа № 296/7867/23 була розглянута Корольовським районним судом міста Житомира 26 листопада 2024 року та за наслідками її розгляду, дослідження відповідних обставин та доказів, ухвалено рішення саме на користь ОСОБА_2 . Справа переглянута Житомирським апеляційним судом 01.04.2025 та рішення суду від 26.11.2024 залишено без змін.

Отже, позивачка не наділена правом на відшкодування моральної школи внаслідок правомірного виконання рішення суду, що ухвалено не на її користь.

Доводи про примус ОСОБА_1 до продажу належної їй частки квартири АДРЕСА_1 , є безпідставними, оскільки договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Стражник Т.О., зареєстрований в реєстрі за № 11018, не визнаний судом недійсним.

Інші аргументи сторін не впливають на висновки суду у цій справі.

Посилання позивачки на необхідність відсторонити представника відповідача ОСОБА_5 від участі у справі, оскільки вона є діючим працівником Корольовського суду та порушує антикорупційне законодавство та етику працівника суду, - не пов`язане з предметом спору у справі та наведені твердження є надуманими ОСОБА_1 . Окрім того, ОСОБА_5 , як представник відповідачки, не подавала у цій справі заяв по суті справи.

Таким чином, позов ОСОБА_1 є необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати, з огляду на відмову у задоволенні позову, у відповідності до приписів ст.141 ЦПК України, залишаються за позивачкою.

Керуючись статтями 247, 258, 259, 263-265, 268, 352 ЦПК України, -

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , паспорт серії НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 17.01.2015) про стягнення матеріальної та моральної шкоди, - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено: 11.05.2026.

Суддя М. В. Петровська