Рішення від 06 травня 2026 р. у справі №591/12775/25 — Зарічний районний суд м. Сум

Справа № 591/12775/25

Провадження № 2/591/3310/25

РІШЕННЯ

Іменем України

07 травня 2026 року м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми у складі головуючого судді Зері Ю.О., за участю секретаря судового засідання Горб А.Д., позивача ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Ейсмонта Є.А., представника органу опіки та піклування Зеніна О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в особі представника - адвоката Ейсмонта Євгена Анатолійовича до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

установив:

11.11.2025 представник позивачки звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить суд позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , батьківських прав відносно доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; призначити опікуном ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивачку ОСОБА_1 ; стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі однієї чверті від заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, від дня пред`явлення позову - 11.11.2025 і до досягнення дитиною повноліття; покласти на відповідача судові витрати по справі.

В обґрунтування позову представник зазначає, що позивачка є бабусею ОСОБА_3 , яка зареєстрована та проживає разом з нею. Відповідач є сином позивачки та батьком дитини, однак покинув дитину та ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не забезпечує дитину матеріально, не піклується про її духовний та культурний розвиток. На зауваження щодо зміни поведінки відповідач не реагує. Мати дитини померла, а тому позивачка з метою забезпечення нормального життя та розвитку дитини, для забезпечення належного захисту прав дитини має намір стати опікуном дитини, тому з огляду на негативну поведінку позивача наявні підстави для позбавлення відповідача батьківських прав відносно ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 19.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу у порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 12.01.2026, яке відкладалося до 09.02.2026; залучено до участі у справі у порядку статті 19 СК України Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради, вул. Харківська, буд. 35, м. Суми як орган опіки та піклування.

Відповідач відзиву на позов не подав у судове засідання не прибув, судові повістки, направлені відповідачеві за останнім відомим місцем реєстрації, повернуті на адресу суду з відміткою відділення поштового зв`язку про відсутність адресата, а тому вважаються врученими відповідно до положень частини восьмої статті 128 ЦПК України. Також відповідач повідомлявся про розгляд справи шляхом розміщення відповідного оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України.

19.01.2026 від Служби у справах дітей Сумської міської ради до суду надійшов висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 .

У судове засідання сторони, їх представники, а також представник третьої особи не прибули, до суду 09.02.2025 надійшли заяви позивачки та представника третьої особи про проведення підготовчого засідання без їх участі.

Ухвалою суду від 09.02.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті у судове засідання на 02.04.2026.

У судовому засіданні, розпочатому 02.04.2026, оголошувалась перерва до 07.05.2026.

Позивачка та її представник під час розгляду справи по суті позов підтримали, просили суд його задовольнити із наведених у позові підстав. У судовому засіданні усно позивачка уточнила, що відповідач як батько дитини взагалі не бере участі у її вихованні та не надає ніякої матеріальної підтримки, вчиняє домашнє насильство та інші адміністративні правопорушення.

Відповідач відзиву на позов не подав, у судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомляв, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав.

Представник органу опіки та піклування, підтримав вимоги позивачки, зазначив, що дійсно органом опіки та піклування був складений висновок про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав відносно малолітньої дитини. При цьому заперечував в частині позовних вимог про призначення позивачки опікуном дитини, оскільки відповідне подання органу опіки та піклування відсутнє.

Представник позивачки при вирішенні позовної вимоги про призначення позивачки опікуном малолітньої дитини поклався на розсуд суду.

Неприбуття відповідача у судове засідання та неподання ним відзиву на позов не перешкоджає розгляду справи за його відсутності за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач є батьком неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , матір`ю дитини вказана ОСОБА_4 , що підтверджено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 04.10.2022.

Мати малолітньої дитини ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 .

Відповідно до наказу Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради № 63 від 20.08.2025 малолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , взято на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах.

Відповідно до наказу Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради № 63 від 20.08.2025 малолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , тимчасово влаштовано у сім`ю бабусі ОСОБА_1 (позивачки у справі).

Відповідно до Актів обстеження умов проживання від 20.08.2025 та від 25.11.2025, дитина ОСОБА_3 після смерті матері проживає у сім`ї бабусі, де її залишив батько, який мешкає окремо. Дитина забезпечена одягом, взуттям, іграшками, необхідним харчуванням, забезпечується медичний догляд. Дитина відвідує Сумській ДНЗ № 18 «Зірниця», розвиваючий центр раннього розвитку. Вихованням та утриманням дитини займається бабуся. Місце проживання батька невідомо.

Відповідно до Акту про фактичне не проживання осіб за адресою, ОСОБА_2 з дня народження дитини ОСОБА_3 не проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки Сумського ДНЗ (Центр розвитку дитини) № 18 «Зірниця» Сумської міської ради № 01-60/185 від 26.11.2025 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відвідує даний заклад з 01.09.2025, батько дитини з питань її виховання із закладом не комунікує, жодних звернень від нього не зафіксовано, опікується дитиною бабуся ОСОБА_1 .

Відповідно до інформації, наданої КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» Сумської міської ради, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , має декларацію з лікарем-педіатром з 02.12.2022. Після смерті матері дитину до лікаря двічі приводив батько, у інші рази на прийомі були бабуся та дідусь.

Відповідно до рішення Зарічного районного суду м. Суми від 17.07.2020 у справі № 591/2738/20 ОСОБА_2 визнано таким, що втратив право користування житлом, а саме: квартирою АДРЕСА_2 .

Відповідно до постанови судді Зарічного районного суду м. Суми від 05.01.2021 у справі № 591/36/21 ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу.

Відповідно до постанови судді Зарічного районного суду м. Суми від 13.05.2024 у справі № 591/4879/24 ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 44 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу.

Відповідно до Висновку Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради № 95/27.1-27 від 19.01.2025 визнано можливим позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Відповідно до частин другої, третьої статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Зокрема вказаною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Звертаючись до суду із позовною вимогою про позбавлення батьківських прав, позивачка посилається, зокрема на те, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, не піклується про її фізичний та духовний розвиток, не цікавиться її здоров`ям, взагалі не має наміру підтримувати з дитиною сімейні відносини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Крім того зазначені чинники повинні мати систематичний та постійних характер.

Таким чином позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Відповідно до пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Згідно з абзацом другим пункту 18 вищезгаданої постанови Пленуму Верховного Суду України, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини, передбачені статтею 166 СК України. Таким чином позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Ухилення від виконання юридичного обов`язку - завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій. Так, батько чи мати вважатимуться такими, що ухиляються від обов`язку по вихованню дитини, коли вони не проявляють до неї щонайменшої батьківської турботи, хоча мають таку можливість. Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Пунктом 16 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (Hunt v. Ukraine, №31111/04, § 58, ЄСПЛ , від 07 грудня 2006 року).

Зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин.

За змістом частин четвертої, п`ятої статті 19 Сімейного кодексу України при розгляді судом спорів, зокрема щодо позбавлення та поновлення батьківських прав, обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

При цьому за положенням частини шостої статі 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

При вирішенні такої категорії спорів судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Дитина має право на особливе піклування з боку своїх батьків.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Таким чином позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У ході розгляду даної справи судом встановлено, що з моменту смерті матері малолітньої дитини ОСОБА_3 відповідач не цікавився життям дитини, її розвитком, навчанням, досягненнями, здоров`ям, не приймав участі у її вихованні, не надавав матеріальної допомоги, тобто фактично усунувся від будь-якого спілкування з дитиною.

Відповідно до отриманого судом у порядку статті 19 СК України висновку орган опіки та піклування вважає за можливе позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 .

Підстави не погоджуватись з наданим висновком органу опіки та піклування у суду відсутні.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що відповідач ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх обов`язків стосовно виховання дитини, не проявляє батьківської турботи, не цікавиться здоров`ям, не турбується про фізичний та духовний розвиток доньки.

Виходячи із оцінки доказів у справі таке ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, суд вважає свідомим та умисним, що дає підстави для обрання крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав.

Нормами статей 12, 13 ЦПК України закріплено такі принципи цивільного судочинства, як змагальність сторін та диспозитивність цивільного судочинства, які полягають в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Згідно із частинами п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд з урахуванням інтересів дитини, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх досліджені, доходить висновку, що у ході розгляду справи встановлено беззаперечні докази повного відсторонення відповідача ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини, а тому його слід позбавити батьківських прав відносно доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відтак позов підлягає задоволенню.

Згідно частини другої статті 166 Сімейного Кодексу України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Згідно зі статтею 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Частиною четвертою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» також передбачено, що позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов`язку утримувати дітей.

Відповідно до частини третьої статті 181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви (частина перша статті 191 Сімейного кодексу України).

Згідно з положеннями статті 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує, зокрема, стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Визначаючи розмір аліментів, які слід стягувати з ОСОБА_2 на утримання дитини, суд, з дотриманням вимог частини першої статті 182 Сімейного кодексу України, враховує, що відповідач є особою працездатного віку і може надавати матеріальну допомогу дитині.

З урахуванням викладеного, враховуючи досліджені докази в їх сукупності, суд вважає, що на користь позивачки з відповідача слід стягувати аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення нею повноліття, починаючи з дати подання позову.

Що стосується позовних вимог про встановлення опіки над малолітньою дитиною та призначення позивачки опікуном над онучкою, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 58 Цивільного кодексу України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

Згідно статті 243 СК України опіка, піклування встановлюється над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування. Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, а піклування - над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Опіка, піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також судом у випадках, передбачених Цивільним кодексом України.

Згідно з частиною першою статті 63 ЦК України опікуна або піклувальника призначає орган опіки та піклування, крім випадків, встановлених статтею 60 цього Кодексу.

Статтею 61 ЦК України визначено, що орган опіки та піклування встановлює опіку над малолітньою особою та піклування над неповнолітньою особою, крім випадків, встановлених частинами першою та другою статті 60 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 60 ЦК України передбачено, що суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Порядок встановлення опіки визначається Правилами опіки та піклування, які затверджені наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України №34/166/131/88 від 26.05.99.

Відповідно до пункту 2.2 казаного Порядку, опіка (піклування) над неповнолітніми дітьми встановлюється, якщо батьки: померли; невідомі; визнані в судовому порядку безвісно відсутніми або померлими. Опіку (піклування) може бути встановлено і при житті батьків неповнолітніх дітей у випадках, коли батьки: судом позбавлені батьківських прав або прийнято рішення про відібрання дитини і передачу її під опіку незалежно від того, позбавлені вони батьківських прав чи ні, оскільки перебування з ними небезпечне для життя дитини.

Відповідно до пункту 2.4 Порядку, опіка (піклування встановлюється за місцем проживання особи, яка підлягає опіці (піклуванню), або за місцем проживання опікуна (піклувальника). Рішення про встановлення опіки (піклування) повинно бути прийняте не пізніше як у місячний термін з моменту, коли відповідному органові опіки та піклування стане відомо про потребу встановлення опіки чи піклування.

Як передбачено пунктом 3.1. Порядку, для безпосереднього здійснення опіки та піклування органами опіки та піклування призначається опікун чи піклувальник. При призначенні опікуна (піклувальника) беруться до уваги його можливості виконувати опікунські обов`язки, стосунки між ним та підопічним. Опікун чи піклувальник призначається лише за його згодою і, як правило, з числа родичів чи близьких підопічному осіб. Переважне право серед кількох осіб, які бажають стати опікунами чи піклувальниками над однією і тією ж дитиною, надається: родичам дитини незалежно від місця їх проживання; особам, у сім`ї яких проживає дитина на час, коли стосовно неї виникли підстави щодо встановлення опіки чи піклування. При цьому за умови досягнення нею відповідного віку (10 років) враховуються побажання самої дитини.

Пунктом 42 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року №866 визначено, що опіка, піклування над дитиною встановлюється рішенням районної, районної у м. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об`єднаної територіальної громади за наявності документів, зазначених у пункті 40 цього Порядку, або судом. Опікуном, піклувальником призначається переважно особа, яка перебуває у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника.

Враховуючи вищевикладене орган опіки та піклування виконавчого комітету Сумської міської ради може вирішити питання про встановлення опіки над малолітньою дитиною.

Призначення опікуна судом здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинно відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно вимог ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має як найкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка.

Органом опіки та піклування наданий суду лише висновок про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав стосовно його малолітньої доньки. Подання про призначення ОСОБА_1 опікуном дитини у справі не подано, що позбавляє суд можливості призначити позивачку опікуном дитини.

Таким чином позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо вирішення питання про судові витрати суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У відповідності до положень статті 141 ЦПК України у зв`язку із задоволенням позовних вимог з відповідача до державного бюджету підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2422,40 грн за дві задоволені позовні вимоги, оскільки позивачка при поданні позову була звільнена від його сплати.

Керуючись статтями 12, 13, 77, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, задовольнити частково.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , батьківських прав відносно доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі однієї чверті від заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, від дня пред`явлення позову - 11.11.2025 і до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення суду у частині стягнення аліментів за один місяць.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь держави судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Роз`яснити, що мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Видати виконавчий лист після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складено 11.05.2026.

Суддя Ю. О. Зеря