Рішення від 10 травня 2026 р. у справі №240/3366/26 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2026 року м. Житомир справа № 240/3366/26

категорія 113080000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся представник ОСОБА_1 із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом №4 від 15.01.2026 щодо відмови ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до п.1 ч.3 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію";

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до п.1 ч.3 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Заявлені позовні вимоги представник обґрунтовує тим, що позивач не порушував послідовність черговості здобуття освіти, визначеної ст. 10 Закону України "Про освіту", оскільки відрахований зі складу студентів денної форми навчання Приватного закладу вищої освіти "Київського міжнародного університету" та документ про отримання вищої освіти не отримував, а тому рівень вищої освіти не може вважатися здобутим. Пояснює, що у подальшому позивача зараховано студентом першого курсу денної форми навчання до Академії праці, соціальних відносин і туризму (рівень освіти: бакалавр), а тому сформована в Єдиній державній електронній базі з питань освіти (далі - ЄДЕБО) довідка № 585693 від 03.02.2025 відносно позивача, яка містить інформацію про порушення послідовності здобуття освіти, яка визначена ст. 10 Закону України "Про освіту" не відповідає дійсності. Наголошує, що вказані обставини унеможливлюють оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Ухвалою судді від 30.01.2026 відкрите провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

ІНФОРМАЦІЯ_2 не скористався своїм процесуальним правом на подання до суду відзиву на позов.

Положення ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.

За змістом позовної заяви відслідковується, що позивач з 01.10.2023 є здобувачем вищої освіти ступеня "бакалавр" за спеціальністю "015.39 Цифрові технології" на денній формі навчання Академії праці, соціальних відносин і туризму. Вказана обставина підтверджується довідкою про здобувача освіти за даними ЄДЕБО № 585693 від 03.02.2025.

З метою отримання відстрочки, позивач подав необхідний перелік документів до ЦНАП та заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на підставі п.1 ч.3 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

За результатами розгляду заяви, повідомленням №1940/1/105 від 17.01.2026 ІНФОРМАЦІЯ_3 заявнику роз`яснено, що протоколом № 4 від 15.01.2026 йому відмовлено у наданні відстрочки, з підстав порушення послідовності навчання, визначеної ч. 2 ст.10 Закону України "Про освіту".

Рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 вважають протиправним та таким, що не відповідає законодавчим нормам, а тому звернулися до суду з метою судового захисту та відновлення порушених прав.

При прийнятті рішення суд керується такими нормами права.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, здійснює Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" № 2232-XII від 25.03.1992 (далі - Закон № 2232-XII, чинний на момент виникнення спірних правовідносин), а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Згідно з ч.ч. 1-2 ст.1 Закону № 2232-XII, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону № 2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Пунктом 2 ч.6 ст.2 Закону № 2232-XII статті передбачено, що одним із видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" № 3543-XII від 21.10.1993 (далі - Закон № 3543-XII) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Підстави для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації передбачені статтею 23 Закону № 3543-XII.

Підпунктом 1 частина 3 статті 23 Закону № 2232-XII передбачено, що призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також: здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який діє на даний час.

В свою чергу, Указом Президента України "Про загальну мобілізацію" №69/2022 від 24.02.2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Під час судового розгляду спірних правовідносин встановлено, що з метою отримання відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією позивач звернувся до відповідача із необхідною заявою та документами на підтвердження підстав для необхідної відстрочки, однак отримав відмову у зв`язку із відсутністю необхідних документів.

Тобто, дані спірні правовідносини виникли з приводу наявності/відсутності підстав для відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією у період воєнного стану

Як вже зазначалося, однією із підстав за наявності якої не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані слугує факт здобуття професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, особами які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.

У свою чергу, підставою для отримання відстрочки від мобілізації відповідач зазначив порушення послідовності здобутті освіти.

Розглядаючи спірні правовідносини у правовій площині, щодо необхідності підтверджуючих документів, зокрема: довідки про здобувача освіти, сформованої в Єдиній державній базі з питань освіти, як доказу для надання відстрочки від мобілізації на особливий період, суд зважає на наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Такий Порядок визначає:

- механізм реалізації повноважень та взаємодію між місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від підпорядкування і форми власності, органами військового управління, органами та підрозділами, що входять до системи поліції, та посадовими особами територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з організації проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період;

- процедуру оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів;

- процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов`язаних та резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи;

- процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення;

- організацію медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби;

- процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період;

- механізм відправлення військовозобов`язаних та резервістів до місць проходження військової служби.

Відповідно до п.56 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

За приписами п.57 Порядку №560 для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:

голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);

члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Зі змісту п.58 Порядок № 560 відслідковується, що за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, військовозобов`язаних СБУ чи розвідувальних органів) особисто через центри надання адміністративних послуг подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Заява повинна містити такі обов`язкові відомості про військовозобов`язаного та підлягає обов`язковій реєстрації. До заяви додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Відомості про таку відстрочку вносяться відповідним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів протягом трьох робочих днів з дня отримання документів, зазначених у переліку згідно з додатком 5 ().

Відповідно до п.60 Порядку № 560 Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п`яти робочих днів з дати його отримання.

Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.

Комісія зобов`язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом. У разі позитивного рішення у протоколі окремо зазначається строк, на який надано відстрочку, та строк дії відповідних законних підстав (настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку). У разі відмови у наданні відстрочки у протоколі зазначаються причини такої відмови.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України. У разі продовження строку проведення мобілізації перевірка підстав у військовозобов`язаного на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, крім підстав, зазначених у пункті 2 частини першої, пунктах 3, 4, 5 частини третьої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", здійснюється за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відстрочка посадовим (службовим) особам, зазначеним в підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, надається на строк їх перебування на відповідній посаді територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, зазначеним в абзаці другому пункту 58 цього Порядку. У разі звільнення зазначених посадових (службових) осіб чи переведення на посаду, не зазначену в підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, відповідний орган державної влади, інший державний орган в одноденний строк інформує шляхом надсилання листа відповідний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, який оформив військовозобов`язаному відстрочку, для її анулювання, а також територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління або регіональний орган СБУ або відповідний підрозділ розвідувальних органів, у яких така особа перебуває на військовому обліку.

Пунктом 62 Порядку № 560 здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України “Про освіту”, а також докторанти для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період подають до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки довідку про здобувача освіти, сформовану в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, за формою згідно з додатком 9.

Аналіз викладених пунктів Порядку № 560 вказує на те, що заяви з доданими до них документами військовозобов`язаних про надання відстрочки перед прийняттям рішення підлягають попередньому вивченню та оцінці комісією, а у випадку про надання відстрочки з підстав, передбачених п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України № 3543-XII, перевірці підлягають рівень освіти та послідовність її набуття, визначена ч.2 ст. 10 Закону України "Про освіту".

Окрім того, вищенаведеними нормами для військовозобов`язаних, які претендують на оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону № 3543-XII передбачено обов`язок подання до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки довідки про здобувача освіти, сформованої в ЄДЕБО за формою, визначеною у додатку 9 Порядку №560.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України "Про освіту" № 2145-VIII від 05.09.2017 (далі - Закон № 2145-VIII, в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) передбачено, що рівнями освіти є: дошкільна освіта; початкова освіта; базова середня освіта; профільна середня освіта; перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Закону № 2145-VIII у системі освіти функціонує інтегрована інформаційна система - Єдина державна електронна база з питань освіти (далі - Електронна база).

Частиною 2 статті 74 Закону № 2145-VIII передбачено, що електронна база містить такі складові: Реєстр суб`єктів освітньої діяльності, Реєстр здобувачів освіти, Реєстр документів про освіту, Реєстр сертифікатів зовнішнього незалежного оцінювання, Реєстр студентських (учнівських) квитків, Реєстр педагогічних, науково-педагогічних працівників, Реєстр сертифікатів педагогічних працівників (далі - публічні електронні реєстри у сфері освіти).

Відповідно до ч. 5 ст. 74 Закону № 2145-VIII держателем Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі - держатель Електронної бази) є центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, що здійснює організаційні заходи, пов`язані із забезпеченням функціонування Електронної бази та її складових.

Власником Електронної бази є держава в особі центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Адміністратором Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі - адміністратор Електронної бази) є визначена Кабінетом Міністрів України юридична особа, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Адміністратор Електронної бази:

здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Електронної бази;

відповідає за технічне і технологічне забезпечення Електронної бази, збереження та захист інформації (даних), що містяться в Електронній базі;

забезпечує надання та анулювання доступу до Електронної бази;

проводить навчання для роботи з Електронною базою;

здійснює інші заходи, передбачені законом.

Створення, ведення та адміністрування Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти здійснюються відповідно до цього Закону та законів України "Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах", "Про захист персональних даних", "Про авторське право і суміжні права" та "Про публічні електронні реєстри".

Частиною 6 статті 74 Закону № 2145-VIII передбачено, що суб`єктами ведення Електронної бази є:

держатель та адміністратор Електронної бази;

органи управління у сфері освіти;

суб`єкти освітньої діяльності;

підприємства, установи та організації, що належать до сфери управління держателя Електронної бази.

Анулювання доступу суб`єкта ведення до Електронної бази здійснюється у разі припинення виконання суб`єктом ведення своїх функцій, припинення суб`єкта ведення та в інших випадках, визначених законом.

Тимчасове блокування держателем Електронної бази доступу суб`єкта ведення до Електронної бази здійснюється у випадках несанкціонованого втручання в роботу Електронної бази, виявлення кіберзагроз, кіберінцидентів і кібератак, а також ризиків настання таких подій.

З метою визначення порядку функціонування ЄДЕБО в галузі освіти як автоматизованої системи збирання, оброблення, зберігання та захисту інформації щодо здобувачів освіти, суб`єктів освітньої діяльності, що формується (створюється) та використовується для забезпечення потреб фізичних та юридичних осіб та відповідно до статті 74 Закону № 2145-VIII розроблено Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти, затвердженого 08 червня 2018 року Наказом Міністерства освіти і науки України №620, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 жовтня 2018 року за №1132/32584 (далі - Положення).

Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Положення головним призначенням ЄДЕБО є забезпечення фізичних та юридичних осіб інформацією в галузі освіти.

Відповідно до пункту 12 розділу ІІІ Положення уповноважений суб`єкт має доступ до інформації, внесеної або сформованої ним в ЄДЕБО, а також до інформації, доступ до якої передбачений відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО.

Проаналізувавши вказані законодавчі норми, слідує висновок, що для надання відстрочки особам на підставі п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону № 3543-XII обов`язковим документом для підтвердження такого права слугує довідка про здобувача освіти, сформована в Єдиній державній електронній базі з питань освіти за формою, визначеною у додатку 9 Порядку № 560.

Як свідчать матеріали справи позивач звернувся до ЦНАП із заявою про оформлення довідки про відстрочку від призову на військову службу на підставі п.1 ч.3 ст.23 Закону № 3543-XII. До вказаної заяви позивач долучив довідку про здобувача освіти, сформовану в Єдиній державній електронній базі з питань освіти № 585693 від 03.02.2025 за змістом якої він порушує послідовність здобуття освіти.

За результатами розгляду поданої заяви ТЦК протоколом № 4 від 15.01.2026 йому відмовлено у її задоволенні, з підстав порушення послідовності здобуття освіти.

Внаслідок викладених норм, у даних спірних правовідносинах підлягає врахуванню, що власником ЄДЕБО та виключних майнових прав на її програмне забезпечення є держава. Розпорядником ЄДЕБО є Міністерство освіти і науки України, технічним адміністратором - державне підприємство "Інфоресурс", що належить до сфери управління розпорядника ЄДЕБО. Розпорядник ЄДЕБО є володільцем інформації, що міститься в ЄДЕБО.

Таким чином, питання внесення інформації про здобувача освіти до ЄДЕБО та її корегування належить саме до компетенції суб`єктів освітньої діяльності, оскільки саме Міністерство освіти і науки України та технічний адміністратор ДП "Інфоресурс" мають повноваження щодо внесення змін до ЄДЕБО про наявність чи відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону № 2145-VIII, натомість ТЦК таких функцій не має (внесення інформації до ЄДЕБО чи її коригування), а лише зобов`язаний враховувати зміст автоматично сформованої довідки, на підставі даних ЄДЕБО.

З огляду на викладене, відповідач за дослідженими документами встановив інформацію про порушення позивачем послідовності здобуття освіти, що у свою чергу свідчить про правомірність дій суб`єкта повноваження.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та викладені законодавчі норми суд дійшов висновку, що відповідач не вправі вживати додаткових заходів щодо встановлення послідовності здобуття освіти, визначеної ст.10 ч.2 Закону № 2145-VIII (у тому числі вносити інформацію, перевіряти її правильність чи коригувати в ЄДЕБО). З огляду на, що єдиним законним рішенням з боку відповідача, в такому випадку, є прийняття рішення про відмову в задоволенні заяви позивача про надання відстрочки.

Враховуючи встановлені обставини справи, які підтверджені відповідними доказами, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявність права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав п.1 ч.3 ст. 23 Закону № 3543-XII, внаслідок чого, суд погоджується з рішенням відповідача щодо відмови у наданні йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Суд вважає, що оскаржуване рішення прийняте правомірно та із дотриманням приписів Закону №3543-ХІІ та положень Порядку № 560.

Отже, у даному випадку відсутні правові підстави відповідно до п.1 ч.3 ст. 23 Закону № 3543-XII для надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, відповідно прийняте відповідачем рішення скасуванню не підлягає.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Отже, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права та принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Будь-який інший спосіб захисту, на переконання суду, не буде ефективним та справедливим, оскільки фактично допущені суб`єктом владних повноважень порушення будуть виправлятися за рахунок особи, щодо якої допущено порушення процедури.

Судовий захист повинен бути реальним та практичним, а не ілюзорним. При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак, за проаналізованими обставинами справи суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не відповідає об`єкту порушеного права й у спірних правовідносинах не є достатнім та необхідним.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 02.02.2021 у справі №925/642/19 та від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 зазначала, що обрання позивачем неналежного (неефективного) способу захисту прав є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

У той час, суд звертає увагу, що позивач не позбавлений законних способів захисту, зокрема, шляхом звернення до Міністерства освіти і науки України із заявою про внесення необхідних відомостей до ЄДЕБО щодо не порушення черговості здобуття освіти, у разі наявності передбачених законом підстав.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог, питання про розподіл судових витрат, відповідно до ст.139 КАС України, судом не вирішується.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд,

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 . ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Єфіменко

Повний текст складено: 11 травня 2026 р.

11.05.26