Рішення від 10 травня 2026 р. у справі №200/2567/26 — Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2026 року Справа№200/2567/26

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Аканова О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), Військової частини НОМЕР_4 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ), Військової частини НОМЕР_6 (місцезнаходження: АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) про

визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_4 щодо нездійснення перерахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 за період проходження служби з 23.02.2023 по 22.05.2023 із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023 (2684,00 грн);

визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні у заниженому розмірі: без врахування оновленого окладу та без врахування вислуги років у пільговому обчисленні (один місяць за три);

визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації за 28 днів невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022-2023 роки;

зобов`язання Військової частини НОМЕР_4 здійснити перерахунок та виплату (доплату) ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 23.02.2023 по 22.05.2023, виходячи з окладу, обчисленого від розрахункової бази 2684,00 грн, із доплатою всіх щомісячних надбавок та премій;

зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні (враховуючи оновлену базу 2684 грн. та вислугу років у пільговому обчисленні 1:3), а також виплатити компенсацію за 28 днів відпустки УБД, виходячи з перерахованого розміру забезпечення станом на 20.10.2023,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з вищевказаним позовом.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що проходив військову службу за мобілізацією у 2023 році у період у в/ч НОМЕР_4 (з 23.02.2023 по 22.05.2023), у період у в/ч НОМЕР_6 (з 22.05.2023 по 20.10.2023), продовжував службу у НОМЕР_8 батальйоні охорони та обслуговування (в/ч НОМЕР_6 ) до моменту звільнення. Наказом командира Військової частини НОМЕР_6 (правонаступником якої є відповідач) його виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Позивач вважає, що відповідно до пункту 4 Постанови КМУ № 704, посадовий оклад мав визначатися шляхом множення тарифного коефіцієнта (1,75) на базу 2684 грн., що дорівнює 4697 грн. Різниця у базовому окладі призвела до щомісячного заниження всіх надбавок (65%) та премій (до 492%).

Зазначив, що для визначення «місячного грошового забезпечення» використано занижений оклад (від бази 1762 грн. замість 2684 грн.). При визначенні кількості повних років служби для розрахунку допомоги (множника) не враховано пільгову вислугу років. Згідно з Постановою КМУ №393, періоди участі у бойових діях/заходах безпеки мають зараховуватися як один місяць за три. Щодо компенсації за додаткову відпустку як УБД вказав, що йому не виплачено компенсацію за додаткову відпустку як учасник бойових дій за 2022 та 2023 роки (загалом 28 календарних днів).

Просив задовольнити позов.

Від відповідача - Військової частини НОМЕР_2 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказали, що в період з 03.01.2023 по 07.06.2024 розмір посадового окладу, окладу за військовим званням позивача розраховувався виходячи з розміру 1762 гривні та визначався шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 (з врахуванням редакцій цієї постанови, що діяли на момент здійснення відповідних розрахунків).

Від відповідача - Військової частини НОМЕР_4 надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначили, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_4 в період з 23.02.2023 року по 22.05.2023 року. За вказаний період йому нараховано та виплачено грошове забезпечення згідно чинного законодавства.

Крім цього вказали, шо Військова частина НОМЕР_2 не є та ніколи не була правонаступником Військової частини НОМЕР_4 .

Просили відмовити в задоволенні позову.

Від відповідача - Військової частини НОМЕР_6 до суду відзиву на позовну заяву не надходило.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Згідно ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою суду від 08 квітня 2026 року позовну заяву залишено без руху; встановлено позивачу строк 5 днів з дня отримання ухвали на усунення недоліків шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду за період з 20.01.2024 по 05.04.2026 з обґрунтуванням та документальним підтвердженням і доказами наявності інших поважних причин пропуску строку звернення до суду; позовної заяви з визначенням змісту позовних вимог до Військової частини НОМЕР_4 , Військової частини НОМЕР_6 .

Ухвалою суду від 13 квітня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі; розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні без повідомлення сторін); питання про поновлення строку звернення до суду буде вирішено при розгляді справи по суті; зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 надати до суду: копію грошового атестату ОСОБА_1 , складеного при переведенні з в/ч НОМЕР_4 до в/ч НОМЕР_6 ; копію грошового атестату ОСОБА_1 , складеного при остаточному звільненні у жовтні 2023 року; докази вручення грошових атестатів.

Ухвалою суду від 27 квітня 2026 року зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 надати до суду: письмові пояснення щодо заявленого позову.

Ухвалою суду від 05 травня 2026 року прийнято уточнений адміністративний позов.

Ухвалою суду від 05 травня 2026 року зобов`язано Військову частину НОМЕР_6 надати до суду: письмові пояснення щодо заявленого позову; докази виплати ОСОБА_1 грошової компенсації (строком 14 календарних днів на рік) за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2022, 2023 роки за 28 календарних днів, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Ухвалою суду від 11 травня 2026 року поновлено ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду.

Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року N 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", згідно якого, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України №133/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 21 квітня 2022 року N 2212-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 22 травня 2022 року №2263-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 15 серпня 2022 року №2500-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Законом України “Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 16.11.2022 р. №2738-IX строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.

Законом України “Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 06.02.2023 №2915-ІХ строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

Законом України “Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 02.05.2023 №3057-ІХ строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб.

Законом України “Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 27.07.2023 №3275-ІХ строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб.

Законом України “Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 08.11.2023 № 3429-IX строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб.

Законом України “Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 06 лютого 2024 № 3564-IX строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб.

Законом України “Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 08 травня 2024 № 3684-IX строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб.

Законом України “Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 23 липня 2024 № 3892-IX строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб.

Законом України “Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 29 жовтня 2024 № 4024-IX строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб.

Законом України “Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 15 січня 2025 № 4220-IX строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 08 лютого 2025 року строком на 90 діб.

Законом України “Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 16 квітня 2025 № 4356-IX строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 09 травня 2025 року строком на 90 діб.

Законом України “Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 16 квітня 2025 № 4356-IX строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 07 серпня 2025 року строком на 90 діб.

Законом України “Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 21 жовтня 2025 № 4643-IX строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 05 листопада 2025 року строком на 90 діб.

Законом України “Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14 січня 2026 № 4757-IX строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 03 лютого 2026 року строком на 90 діб.

Законом України “Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 28 квітня 2026 № №4857-ІХ строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 02 серпня 2026 року строком на 90 діб.

Враховуючи викладене в Україні продовжує діяти воєнний стан.

Відповідно до ст. 12-2 Закону України Про правовий режим воєнного стану від 12 травня 2015 року № 389-VIII, в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Рішенням Ради суддів України від 24 лютого 2022 року N 9, з урахуванням положень статті 3 Конституції України про те, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю рекомендовано зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

Згідно п. 4 опублікованих 02.03.2022 року Радою суддів України Рекомендацій щодо роботи судів в умовах воєнного стану, судам України рекомендовано усіх доступних працівників, по можливості, перевести на дистанційну роботу.

Місцезнаходження Донецького окружного адміністративного суду визначено м.Слов`янськ Донецької області.

У зв`язку з активізацією проведення бойових дій на території Донецької області та прилеглих областей, виникнення загрози безпеці, здоров`ю та життю людей, головою Донецького окружного адміністративного суду 26 лютого 2022 року прийнято наказ №14/І-г. Про запровадження особливого режиму роботи Донецького окружного адміністративного суду у вигляді дистанційної роботи. Наказом запроваджено особливий режим роботи з 26 лютого 2022 року до закінчення воєнного стану, і до дня відновлення роботи суду у звичайному режимі.

Дослідивши матеріли справи, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом НОМЕР_9 , має статус особи з інвалідність внаслідок війни другої групи відповідно до посвідчення № НОМЕР_10 , що також підтверджується довідкою до огляду МСЕК медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №261647.

Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_4 від 23.02.2023 №55 позивач вважається таким, що з 23 лютого 2023 приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_4 від 22.05.2023 №144 позивача з 22 травня 2023 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_6 від 20.10.2023 №150 позивач звільнений з військової служби та з 20 жовтня 2023 виключений зі списків особового складу військової частини, всіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У вказаному наказі зазначено, що відповідно до пункту 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" виплатити грошову компенсацію (строком 14 календарних днів на рік) за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2022, 2023 роки за 28 календарних днів, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Згідно довідки про участь особи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення від 06.10.2023 №40/35/9/1-7872 позивач з 27.03.2020 по 31.08.2020, з 26.09.2020 по 28.02.2021, з 18.03.2021 по 15.08.2021, з 16.09.2021 по 26.09.2021, з 02.10.2021 по 03.10.2021, з 17.10.2021 по 02.11.2021, з 18.11.2021 по 22.12.2021, 23.02.2022 безпосередньо брав участь у здійсненні заходів із забезпечення Національної безпеки і оборони відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення.

Як вбачається з грошового атестату №32 від 20 жовтня 2023 позивачу виплачено грошову допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік.

Згідно грошового атестату №54 від 22 травня 2023 позивачу виплачено грошову допомогу на оздоровлення за 2023 рік, вислуга років позивача складає 05 років 10 місяців 16 днів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Положеннями Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка набрала чинності 01.03.2018, затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.

Пунктом 4 Постанови № 704 (в редакції, чинній до 24.02.2018) було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Проте постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (яка набрала чинності 24.02.2018) до Постанови № 704 внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 викладено у новій редакції: "Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".

Отже, пунктом 4 Постанови №704 було чітко визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Однак у подальшому постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", яким, зокрема, в пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" були внесені зміни.

З наведеного слідує, що саме з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 - діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін.

Тобто, з 29.01.2020 була відновлена дія пункту 4 Постанови №704 у первісній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018.

Таким чином, розрахунковою величиною для визначення розміру посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення, повинно бути визначене шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 420/6572/22.

Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19).

Отже, з огляду на визначені в частині третій статті 7 КАС України правила, а також враховуючи на те, що з 01.01.2020 положення п.4 постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону № 1082-ІХ із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Прожитковий мінімум для працездатних осіб щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2023 встановлено в сумі 2481,00 грн.

Крім того, суд звертає увагу, що перерахунок розміру посадового окладу та окладу за військовим званням супроводжує здійснення перерахунку (донарахування) усіх видів грошового забезпечення.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації за 28 днів невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022-2023 роки та зобов`язання виплатити компенсацію за 28 днів відпустки УБД, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ “Про військовий обов`язок і військову службу” (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно із пунктом 12 статті 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.1993 року № 3551-XII (далі - Закон № 3551-ХІІ) учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Статтею 4 Закону України “Про відпустки” від 05.111996 року №504/96-ВР (далі - Закон № 504/96-ВР) передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Відповідно до статті 16-2 Закону № 504/96-ВР учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, особам, реабілітованим відповідно до Закону України “Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років”, із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Згідно з пунктом 8 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України “Про відпустки”. Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

У разі якщо Законом України “Про відпустки” або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.

Абзацом третім пункту 14 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Відповідно до пункту 17 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.

Згідно з пунктом 18 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ в особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин зі збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.

Відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону 2011-ХІІ надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.

При цьому визначення поняття особливого періоду наведене у законах України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” від 21.10.1993 року № 3543-XII та “;Про оборону України” від 06.12.1991 року № 1932-XII (далі - Закони № 3543-XII та № 1932-XII відповідно).

За визначенням статті 1 Закону № 3543-XII особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Стаття 1 Закону № 1932-XII визначає особливий період, як період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Крім того, в статті 1 Закону № 3543-XII надано визначення мобілізації та демобілізації. Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової соціальної відпуски. Однак Законом № 2011-XII не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним військової служби.

Водночас у разі невикористання додаткової соціальної відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

Отже, припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток (відповідно до пункту 19 статті 10-1 Закону 2011-ХІІ у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті) є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо. Між тим, обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується пунктом 12 статті 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.1993 року № 3551-XII, пунктом 8 статті 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ, статтею 16-2 Закону України “Про відпустки” від 05.11.1996 року № 504/96-ВР.

Крім того, відповідно до пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 року за № 745/32197 (далі - Наказ № 260) у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Отже, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ.

Крім того, суд враховує висновки Європейського суду з прав людини, висловлені у рішенні від 30 квітня 2013 року справі “Тимошенко проти України” (заява № 49872/11), щодо принципу юридичної визначеності, який означає, що застосування національного законодавства має бути передбачуваним тією мірою, щоб воно відповідало стандарту “законності”, передбаченому Конвенцією - стандарту, що вимагає, щоб усе законодавство було сформульовано з достатньою точністю для того, щоб надати особі можливість - за потреби, за відповідної консультації - передбачати тією мірою, що є розумною за відповідних обставин, наслідки, які може потягнути за собою її дія (параграф 264).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що при звільненні з військової служби, позивач мав право на отримання грошової компенсації за невикористану ним у 2022, 2023 роках додаткову відпустку як учасник бойових дій, передбачену пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ.

Відтак, позов в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування та виплати без врахування вислуги років у пільговому обчисленні (один місяць за три) і зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та доплату з урахуванням вислугу років у пільговому обчисленні 1:3), суд зазначає наступне.

У довідці про участь особи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення від 06.10.2023 №40/35/9/1-7872 зазначено, що позивач з 27.03.2020 по 31.08.2020, з 26.09.2020 по 28.02.2021, з 18.03.2021 по 15.08.2021, з 16.09.2021 по 26.09.2021, з 02.10.2021 по 03.10.2021, з 17.10.2021 по 02.11.2021, з 18.11.2021 по 22.12.2021, 23.02.2022 безпосередньо брав участь у здійсненні заходів із забезпечення Національної безпеки і оборони відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення.

Відомості про участь позивача у здійсненні заходів із забезпечення Національної безпеки і оборони відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення в період з 23.02.2023 по 22.05.2023 в матеріалах справи відсутні.

А тому, суд доходить висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Щодо вимоги позивача до Військової частини НОМЕР_2 суд вважає, що вказаним відповідачем будь яких протиправних дій щодо позивача не здійснено.

Позивач у спірний період проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_4 , Військової частини НОМЕР_6 , тому зобов`язання вчинити певні дії за рішенням суду повинна військова частина НОМЕР_4 , Військової частини НОМЕР_6 , таким чином позовні вимоги до Військової частини НОМЕР_2 не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу витрат на правничу допомогу суд зазначає таке.

Позивача звільнено від сплати судового збору, а тому питання про його розподіл не вирішується.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 139, 246, 382, 255, 292-297, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), Військової частини НОМЕР_4 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ), Військової частини НОМЕР_6 (місцезнаходження: АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) про визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_4 щодо нездійснення перерахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 за період проходження служби з 23.02.2023 по 22.05.2023 із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023 (2684,00 грн); визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні у заниженому розмірі: без врахування оновленого окладу та без врахування вислуги років у пільговому обчисленні (один місяць за три); визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації за 28 днів невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022-2023 роки; зобов`язання Військової частини НОМЕР_4 здійснити перерахунок та виплату (доплату) ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 23.02.2023 по 22.05.2023, виходячи з окладу, обчисленого від розрахункової бази 2684,00 грн, із доплатою всіх щомісячних надбавок та премій; зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні (враховуючи оновлену базу 2684 грн. та вислугу років у пільговому обчисленні 1:3), а також виплатити компенсацію за 28 днів відпустки УБД, виходячи з перерахованого розміру забезпечення станом на 20.10.2023 - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_4 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) одноразової грошової допомоги при звільненні, грошового забезпечення за період проходження служби з 23.02.2023 по 22.05.2023 із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023 (2684,00 грн.).

Зобов`язати Військової частини НОМЕР_4 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) здійснити ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні, грошового забезпечення за період з 23.02.2023 по 22.05.2023, виходячи з окладу, обчисленого від розрахункової бази 2684,00 грн., із доплатою всіх щомісячних надбавок та премій.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_6 (місцезнаходження: АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) грошової компенсації за 28 днів невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022-2023 роки.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_6 (місцезнаходження: АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) компенсацію за 28 днів відпустки УБД, виходячи з перерахованого розміру забезпечення станом на 22.05.2023 року.

В іншій частині позову - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О. Аканов