Рішення від 07 травня 2026 р. у справі №140/910/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2026 року ЛуцькСправа № 140/910/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Шепелюка В.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелміт» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мелміт» (далі – ТОВ «Мелміт», позивач) звернулося з позовом до Волинської митниці (далі – відповідач, митний орган) про визнання протиправним та скасування рішення від 29.09.2025 №UA205140/2025/000255/2 про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленню випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2025/002458.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.08.2024 між ТОВ «Мелміт» (покупець) та компанією Boseler Goldschmaus GmbH (продавець) було укладено контракт №3/2024/DE, згідно із пунктом 1.1. якого продавець зобов`язується продати, а покупець прийняти та оплатити охолоджене та заморожене свиняче, яловиче та куряче м`ясо, сало, субпродукти, кістки та інші частини свині, яловичини або курча, та курячий фарш, шкіра згідно інвойсу, який є невід`ємною частиною цього контракту, і підписується на кожну партію товару.

На підставі проформи №2501024258 від 16.09.2025 сторони узгодили поставку м`якого замороженого свинячого сала без шкіри у кількості 21 000 кг за ціною 0,70 євро / 1 кг на загальну суму 14 700 євро.

Така проформа була оплачена позивачем у повному обсязі згідно свіфт повідомлення №P2509240924002 від 24.09.2025, у призначенні платежу якого наявне посилання на вищезазначений контракт та проформу.

В подальшому поставка товару супроводжувалась рахунком №2501024258 від 25.09.2025. При цьому, продавцем було відвантажено дещо менший обсяг товару – 20 743,00 кг на суму 14 520,10 євро, який був прийнятий позивачем без зауважень.

29.09.2025 для митного оформлення вищезазначеної партію товару митному органу було подано МД № 25UA205140060151U0 та ряд документів, перелічених в графі 44.

Митна вартість товару була визначена позивачем за ціною контракту в розмірі 762 858,51 грн, з урахуванням витрат на перевезення товару до кордону України (60 000,00 грн).

Відповідач в процесі опрацювання наданих для митного оформлення товару документів, надіслав повідомлення, у якому зазначив, що подані декларантом документи містять розбіжності та запропоновав позивачу надати додаткові документи.

Декларантом на таку вимогу було надано банківський платіжний документ від 24.09.2025 №P2509240924002, лист б/н від 29.09.2025.

В подальшому позивачу було відмовлено у митному оформленні товару шляхом прийняття картки відмови №UA205140/2025/002458 та рішення про коригування митної вартості товару №UA205140/2025/000255/2 від 29.09.2025. Митну вартість товару скориговано на рівні 0,9426 євро за 1 кг.

У зв`язку із вищезазначеним, позивач був змушений здійснити подальше митне оформлення товару зі сплатою митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товару та надання гарантій в розмірі 53 241,30 грн. (13 769,30 грн. ввізне мито та 39 742,00 грн. ПДВ).

Митне оформлення товару для випуску у вільний обіг із застосуванням гарантійних зобов`язань відбувалось підставі МД №25UA205140060538U3 від 29.09.2025.

У відповідності до частини восьмої статті 55 Митного кодексу України (далі - МК України) позивач подав заяву від 27.11.2025, до якої доучив: рахунок №61/1 від 29.09.2025 на оплату транспортних послуг, акт надання послуг №61/1 від 29.09.2025 та платіжну інструкцію №1045від 28.10.2025 про оплату транспортних послуг.

Листом від 03.12.2025 №7.3-2/15-02/14/13903 відповідач відмовив у визнані заявленої позивачем митної вартості товару та повідомив про відсутність підстав для скасування спірного рішення.

В спростування зауважень митного органу, викладених в оскаржуваному рішенні про коригування митної, позивач зазначає наступне.

Пунктом 3.4 контракту дійсно передбачено, що вартість упаковки, маркування та завантаження на транспортний засіб входять у вартість товару.

Таким чином, витрати, на які вказує відповідач вже включені в ціну товар окремо не додаються та не підлягають окремому документальному підтвердженню вигляді будь-яких числових розрахунків.

Щодо твердження митного органу про те, що наданий банківський платіжний документ від 24.09.2025 №P2509240924001 не підтверджує розрахунки за оцінюваний товар, оскільки, в графі 70 документу (призначення платежу) зазначені контракт та доповнення, відмінні від заявлених до митного оформлення, позивач зазначає, що вказаний банківський документ стосувалось іншого товару та іншого продавця та був помилково наданий під час митного оформлення товару.

При цьому, під час митного оформлення позивач надав вірне SWIFT від 24.09.2025 №Р2509240924002, згідно якого спірна партія товару була оплачена у повному обсязі (в сумі 14 700 євро) із посиланням на контракт №3/2024/DE та проформу №2501024258.

Також позивач звертає увагу, що відповідно до графи 4 міжнародної товаро - транспортної накладної (CMR) №2501024258, завантаження товару відбувалась у місті Garrel Німеччина 25.09.2025.

Відтак, поставка (відвантаження) товару відбувалась із площ продав (виробника) товару, а тому саме він відповідав за його завантаження згідно умов терміну FCA правил Інкотермс 2010.

В спростування доводів митного органу про відсутність вартісних та статистичних даних товару в митній декларації країни відправлення від 25.09.2025 №25DE533069724396B1, позивач зазначає, що оформлення та надання експортної декларації є виключним обов`язком продавця товару, у зв`язку з цим можливі недоліки, формальні неточності або відсутність окремих реквізитів у митній декларації країни відправлення не можуть покладатися в провину декларанту та не можуть впливати на його право визначати митну вартість товару за основним методом за наявності належних і допустимих документів, що підтверджують ціну товару та пов`язані з його придбанням витрати.

Також позивач зазначає, що довідка про транспортні витрати від 26.09.2025 міститься інформацію для можливості ідентифікації сторін виконавця-замовника, відомостей про конкретну операцію, а також про вартість послуг, які є складовими митної вартості товару за відповідно до статті 58 МК України, а відтак є достатнім документом, що підтверджує розмір витрат на транспортування товару.

З огляду на вказане, позивач вважає, що ним у повному обсязі було надано належні та допустимі докази на підтвердження вартості товару та витрат на транспортування товару, а також правильно проведений розрахунок митної вартості товару за основним методом.

У свою чергу, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.

З наведених підстав позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 28.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.67).

У відзиві на позовну заяву (а.с.71-81, 84-94) представник відповідача позовні вимоги заперечила та в обґрунтування цієї позиції вказала, що у відповідності до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Державної митної служби України від 30.05.2012 №651, статті 257 МК України для митного оформлення товарів декларантом позивача було подано МД від 29.09.2025 №25UA205140060151U0 на товар: «1. Сало свійських свиней, морожене, обвалене, без шкіри, представлене у вигляді обрізків, без будь-якої теплової кулінарної обробки, без вмісту харчових добавок, спецій, солі, приправ та інших домішок, не консервоване, в поліблоках, вага нетто - 20743 кг, дата виробництва 09/2025 термін придатності-09/2027при t-18С градусів Виробник-Boseler Goldschmas GmbH & Co. KG DE. Торговельна марка-нема даних».

Разом з митною декларацією декларантом подано перелік документі визначених в графі 44 МД. Митну вартість заявлено позивачем за основним методом визначення митної вартості, про що свідчить інформація, внесена до графи 43 МД.

Під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що митна вартість товару №2, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом містять розбіжності, а саме:

- відповідно до пункту 3.4 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 01.02.2024 №3/2024/DE вартість упаковки, маркування, завантаження на транспортний засіб входять у вартість товару, проте відомостей для перевірки зазначеного, числового розрахунку не надано.

- згідно із пунктом 4.1 контракту оплата здійснюється шляхом перерахування суми на розрахунковий рахунок продавця на основі 100% передоплати на підставі проформи-інвойсу за день до завантаження товару або по факту поставки товару. В рахунку-фактурі від 25.09.2025 №2501024258 передбачена 100% передоплата за товар шляхом банківського переказу в термін 25.09.2025. Також, 100% передоплата за товар зазначена в рахунку-проформі від 16.09.2025 №2501024258. Банківський платіжний документ від 24.09.2025 №2509240924001 не підтверджує розрахунки за оцінюваний товар, оскільки, в графі 70 документу (призначення платежу) зазначені контракт та доповнення, відмінні від заявлених до митного оформлення. Даний платіжний документ не можливо ідентифікувати до даної поставки, адже невідомо за яку поставку здійснений платіж.

- з огляду на умови поставки FCA GARREL (Німеччина) витрати на навантаження, вивантаження, транспортуванням до місця ввезення на митну територію України, повинен нести імпортер. При цьому, вартість витрат навантаження та вивантаження не зазначена у графі 21 декларації митної вартості (ДМВ), що ймовірно свідчить про не включення декларантом таких витрат до заявленої митної вартості, які за правилами частини десятої статті 58 МК України можуть бути складовими митної вартості.

- копія митної декларації країни відправлення від 25.09.2025 №25DE533069724396В1 дає можливість ідентифікувати товар, однак не може бути документом, наданим для підтвердження заявленої митної вартості, оскільки в ній відсутні вартісні та статистичні дані товару. Довідка про транспортні витрати від 26.09.2025 б/н засвідчує надання послуги з перевезення вантажу ТОВ «KoTrans» згідно договору про перевезення від 23.06.2025 №15/2025 до митного кордону України. Однак, в даному документі відсутні відомості стосовно вартості надання послуги на всьому шляху прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення, що унеможливлює перевірку правильності розподілу транспортних витрат до та після перетину кордону України. Рахунок про надання транспортно-експедиційних послуг не поданий до митного оформлення. Рахунок про надання транспортно-експедиційних послуг не поданий до митного оформлення. Також, не надано до митного оформлення заявку про перевезення, яка передбачена пунктом 2.1.3 договору (контракту) про перевезення від 23.06.2025 №15/2025. Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі – ПК України), який відноситься до законодавства України з питань державної митної справи у розумінні статті 1 МК України визначено: платникам податків забороняється формування показників митних декларацій на підставі даних, не підтверджених первинними документами, регістрами бухгалтерського обліку, фінансової звітності, іншими документами, пов`язаними з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

- довідка про транспортні витрати не відноситься до первинних документів та її ведення не передбачено чинним законодавством. Отже довідка про транспортні витрати, з урахуванням з пункту статті 44.1 ПК України, не може бути належним, самостійним та виключно єдиним документом, що підтверджує витрати на перевезення товарів, оскільки не є первинним документом в розумінні частини другої статті 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відтак, саме під час опрацювання документів, які підтверджують митну вартість і встановлено вищевказані розбіжності, які є визначальними для сумніву митниці в достовірності заявлених декларантом відомостей про митну вартість та, як наслідок, реалізації права митного органу вимагати додаткові документи.

3 огляду на вищевказане, відповідно до статей 53, 54 МК України декларанту було запропоновано надати додаткові документи.

Декларант надав додаткові документи: банківський платіжний документ від 24.09.2025 №Р2509240924002, лист б/н від 29.09.2025.

Декларант не надав інших витребовуваних документів для підтвердження заявленої митної вартості, про що повідомив листом б/н від 29.09.2025.

Оскільки позивачем не було надано всіх документів на запит митного органу, які б документально підтвердили або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, митна вартість не могла бути визначена за основним методом визначення митної вартості.

Таким чином, Волинською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA205140/2025/000255/2 від 29.09.2025, згідно якого митну вартість товарів визначено за другорядним методом визначення митної вартості - резервним, відповідно статті 64 МК України, згідно раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостей товарів, а саме:- - 1,10 дол.США/кг ЕМД від 15.09.2025 №UA205140/2025/057327 (0,9426 Євро/кг відповідно курсу валю на подання декларації).

Митницею за основу для коригування митної вартості взято вартість товару « Сало свійських свиней, морожене, обвалене, без шкіри. Виробник – Boseler Goldschmaus GmbH & Co. KG DE», ввезеного на умов поставки FCA GARREL, згідно зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу, стороною якого виробники товарів.

Товар випущено у вільний обіг з наданням гарантій, передбачених частиною сьомою статті 55 МК України, про що свідчить МД №25UA205140060538U3 від 29.09.2025.

27.11.2025 ТОВ «Мелміт» на адресу Волинської митниці було надіслано звернення б/н (вх. митниці Nє22539/14/7.3-2-08/41 від 28.11.2025) про надання додаткових документів в порядку частини восьмої статті 55 МК України.

За результатами розгляду вказаної заяви Волинською митницею було надано обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів №7.3-2/15-02/14/13903 від 03.12.2025.

З огляду на наведене вище, а також ненаданням декларантом всіх витребуваних митним органом підтверджуючих документів, представник відповідача вважає, що рішення про коригування митної вартості №UA205140/2025/000255/2 від 29.09.2025 є таким, що прийняте у повній відповідності до вимог чинного законодавства, а тому законним та обґрунтованим. Просить в задоволенні позову відмовити.

У відповіді на відзив позивач підтримав позовні вимоги з підстав, що є аналогічним доводам позовної заяви (а.с.139-142).

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 18.02.2026 відмовлено у задоволенні клопотання Волинської митниці про розгляд даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (а.с.145).

Перевіривши письмовими доказами доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що від 01.02.2024 між ТОВ «Мелміт» (покупець) та компанією Bцseler Goldschmaus GmbH & Co KG (продавець) було контракт №3/2024/DE, за умовами якого продавець зобов`язується продати, а покупець прийняти та оплатити охолоджене та заморожене свиняче, яловиче та куряче м`ясо, сало, субпродукти, кістки, та інші частини свині, яловичини або курча, та курячий фарш (mdm, msm), шкіра згідно інвойсу, який є невід`ємною частиною цього контракту, і підписується на кожну партію товару (а.с.17-18).

Відповідно до проформи-інвойсу №2501024258 від 16.09.2025 сторонами контракту узгоджено поставку наступного товару: заморожене свиняче сало без шкіри (м`яке) в кількості 21 000 кг за ціною 0,7 євро за 1 кг та на загальну суму 14 700 євро (а.с.19, переклад а.с. 19 зворот.).

На виконання умов контракту, відповідно до рахунку – фактури (інвойсу) №2501024258 від 25.09.2025 компанія Bцseler Goldschmaus GmbH & Co KG поставила позивачу заморожене свиняче сало без шкіри (м`яке) в кількості 20 743 кг за ціною 0,7 євро за 1 кг та на загальну суму 14 520,10 євро (а.с.21, переклад а.с.22).

З метою здійснення митного оформлення товару: «сало свійських свиней, морожене, обвалене, без шкіри, представлене у вигляді обрізків, без будь-якої теплової кулінарної обробки, без вмісту харчових добавок, спецій, солі, приправ та інших домішок, не сервоване, в поліблоках, вага нетто-20743 кг, дата виробництва- 09/2025 термін придатності-09/2027при t-18C градусів Виробник-Boseler Goldschmaus GmbH & Co. KG DE. торговельна марка-нема», що постачався згідно з вищевказаним договором, декларантом позивача до Волинської митниці подано МД №25UA205140060151U0 від 29.09.2025 (а.с.16, 95,10 ворот.-105). Митну вартість визначено за першим методом (за ціною договору) на рівні 14 520,10 євро.

На підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного основного методу її обчислення декларантом до вказаної МД були подані наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) від 01.02.2024 №3/2024/DE (а.с.17-18), проформа-інвойс №2501024258 від 16.09.2025 (а.с.19, 109,переклад а.с.19 зворот.), рахунок-фактура (інвойс) №2501024258 від 25.09.2025 (а.с.21, 107 зворот.-108, переклад а.с.22), міжнародну товарно - транспортну накладну CMR №2501024258 від 07.08.2025 (а.с.23, 104, переклад а.с.23 зворот.), банківський платіжний документ (swift) №P2509240924001 від 24.09.2025 (а.с.119), контракт від 23.06.2025 №15/2025 (а.с.24), довідка про транспортні витрати від 26.09.2025 (а.с.25, 114), митна декларація країни відправлення №25D533069724396B1 від 25.09.2025 (а.с.26, 102 зворот.-103, переклад а.с.27), сертифікат якості від 25.09.2025 (а.с.28, 108 зворот.), міжнародний ветеринарний сертифікат №DE-0108003-97500329 від 25.09.2025 (а.с.29-33, 109 зворот.-113, переклад а.с.33 зворот.-36), пакувальний лист від 25.09.2025 (а.с.103 зворот.), фотоматеріали (а.с.115-117).

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митним органом направлено декларанту електронне повідомлення з вимогою про надання у 10-ти денний термін додаткових документів для підтвердження заявленої ним митної вартості, а саме: виписку з бухгалтерської документації; висновки про вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; транспортні (перевізні) документи; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-лист) виробника товару, банківський платіжний документ, що стосується оцінюваного товару, якщо здійснювалось страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; копію митної декларації країни відправлення (а.с.118).

Декларант додатково надав банківський платіжний документ (swift) від 24.09.2025 №2509240924002 (а.с. 20,119 зворот., переклад а.с.20 зворот.)

29.09.2025 митний орган за результатами перевірки митної декларації, а також інших документів, наданих відповідно до МК України, прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2025/000255/2 (а.с.37, 106 зворот.-107) та видав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2025/002458 (а.с.38, 101 ворот.-102).

У графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів зазначено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять наступні розбіжності.

Відповідно до пункту 3.4 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 01.02.2024 №3/2024/DE вартість упаковки, маркування, завантаження на транспортний засіб входять у вартість товару, проте відомостей для перевірки зазначеного, числового розрахунку не надано.

Згідно із пунктом 4.1 оплата здійснюється шляхом перерахування суми на розрахунковий рахунок продавця на основі 100% передоплати на підставі проформи-інвойсу за день до завантаження товару або по факту поставки товару. В рахунку-фактурі від 25.09.2025 №2501024258 передбачена 100% передоплата за товар шляхом банківського переказу в термін 25.09.2025. Також, 100% передоплата за товар зазначена в рахунку-проформі від 16.09.2025 №2501024258. Банківський платіжний документ від 24.09.2025 №2509240924001 не підтверджує розрахунки за оцінюваний товар, оскільки, в графі 70 документу (призначення платежу) зазначені контракт та доповнення, відмінні від заявлених до митного оформлення. Даний платіжний документ не можливо ідентифікувати до даної поставки, адже невідомо за яку поставку здійснений платіж.

З огляду на умови поставки FCA GARREL (Німеччина) витрати на навантаження, вивантаження, транспортуванням до місця ввезення на митну територію України, повинен нести імпортер. При цьому, вартість витрат навантаження та вивантаження не зазначена у графі 21 декларації митної вартості (ДМВ), що ймовірно свідчить про не включення декларантом таких витрат до заявленої митної вартості, які за правилами частини десятої статті 58 МК України можуть бути складовими митної вартості.

Копія митної декларації країни відправлення від 25.09.2025 №25DE533069724396В1 дає можливість ідентифікувати товар, однак не може бути документом, наданим для підтвердження заявленої митної вартості, оскільки в ній відсутні вартісні та статистичні дані товару.

Довідка про транспортні витрати від 26.09.2025 б/н засвідчує надання послуги з перевезення вантажу ТОВ «KoTrans» згідно договору про перевезення від 23.06.2025 №15/2025 до митного кордону України. Однак, в даному документі відсутні відомості стосовно вартості надання послуги на всьому шляху прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення, що унеможливлює перевірку правильності розподілу транспортних витрат до та після перетину кордону України. Рахунок про надання транспортно-експедиційних послуг не поданий до митного оформлення. Також, не надано до митного оформлення заявку про перевезення, яка передбачена пунктом 2.1.3 договору (контракту) про перевезення від 23.06.2025 №15/2025. Пунктом 44.1 статті 44 ПК України, який відноситься до законодавства України з питань державної митної справи у розумінні статті 1 МК України визначено: платникам податків забороняється формування показників митних декларацій на підставі даних, не підтверджених первинними документами, регістрами бухгалтерського обліку, фінансової звітності, іншими документами, пов`язаними з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Довідка про транспортні витрати не відноситься до первинних документів та її ведення не передбачено чинним законодавством. Отже довідка про транспортні витрати, з урахуванням з пункту статті 44.1 ПК України, не може бути належним, самостійним та виключно єдиним документом, що підтверджує витрати на перевезення товарів, оскільки не є первинним документом в розумінні частини другої статті 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

У зв`язку з тим, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також містять розбіжності, декларанту згідно із статтями 53, 54 МК України запропоновано в термін 10-ти календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Декларант надав додаткові документи: банківський платіжний документ від 24.09.2025 №2509240924002, лист б/н від 29.09.2025.

Декларант не надав інших витребуваних документів для підтвердження заявленої митної вартості, про що повідомив листом б/н від 29.09.2025.

Декларантом надано банківський платіжний документ від 24.09.2025 №P2509240924002 щодо оплати за оцінювану партію. Поряд з цим, одними із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (пункт 6 частини другої статті 53 МК України), транспортних (перевізних) документів не надано. Декларантом також не надано, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, прайс-лист виробника товару, виписку з бухгалтерської документації.

У зв`язку з вищевикладеним та керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, МК України, також вимогами частини шостої статті 54 МК України передбачено, що у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у частинах другій – четвертій статті 53 МК України митниця може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості. У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (стаття 59 МК України) та методу 26 (стаття 60 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (стаття 62 МК України) та методу 2г (стаття 63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта.

На виконання вимог Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Держмитслужби України від 01.07.2021 №476, митницею проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор», а також з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено. Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було встановлено, що заявлена митна вартість товару є нижчою за вартість ввезених на митну територію України подібних товарів Митну вартість товарів визначено за другорядним методом визначення митної вартості - резервним, відповідно до статті 64 МК України, згідно раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостей товарів, а саме:-товар на рівні - 1,10 дол.США/кг за ЕМД від 15.09.2025 №UA205140/2025/057327 свійських свиней, морожене, (0,9426 Євро/кг відповідно курсу валю на день подання декларації). Митницею за основу для коригування митної вартості взято вартість товару, Сало обвалене, без шкіри. Виробник - Boseler Goldschmaus GmbH & Co. KG DE», ввезеного з на умов поставки FCA GARREL, згідно зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу, стороною якого є виробники товарів. Коригування на обсяг партії не здійснювалося, оскільки обсяги партій є подібними.

29.09.2025 декларант подав МД №25UA20514006058U3, за якою імпортований товар випущено у вільний обіг з наданням гарантій, передбачених статтею 55 МК України (а.с.39, 105 зворот.-106).

В порядку частини восьмої статті 55 МК України позивач подав митному органу заяву від 27.11.2025, в якій просив скасувати рішення про коригування митної вартості товару №UA205140/2025/000255/2 від 29.09.2025 та вивільнити надану ТОВ «Меліт» гарантію в розмірі 53 241,30 грн (а.с.41-43). До заяви додано наступні документи: рахунок на оплату №61/1 від 29.09.2025 (а.с.40), акт надання послуг №61/1 від 29.09.2025 (а.с.44), платіжну інструкцію №1045 від 28.10.2025 (а.с.45), рахунок на оплату №68/1 від 01.10.2025 (а.с.46), рахунок на оплату №71 від 02.10.2025 (а.с.47), рахунок на оплату №74/1 від 10.10.2025 (а.с.48).

Листом від 03.12.2025 №7.3-2/15-02/13903 Волинська митниця повідомила позивача про відсутність підстав для скасування рішення про коригування митної вартості товару №UA205140/2025/000255/2 від 29.09.2025 (а.с.49-51, 98 зворот.-101).

Не погоджуючись із прийнятими Волинською митницею рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленню випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз наведених вище положень МК України дозволяє дійти висновку про те, що підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товару, серед іншого, може слугувати неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другої-четвертої статті 53 МК України, або відсутність у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, на думку суду, у разі наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, митний орган може витребувати додаткові документи.

У розглядуваному випадку оскаржуване рішення прийняті відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

На думку суду, подані декларантом документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікували оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Так, контрактом №3/2024/DE від 01.02.2024 (а.с.17-18), укладеним між ТОВ «Мелміт» (покупець) та компанією «Bцseler Goldschmaus GmbH & Co KG» (продавець) визначено предмет кількість, ціну і суму контракту, умови платежу та умови поставки.

Пунктами 2.1-2.4. контракту передбачено кількість товару – 10 000 000 кг, валюта контракту в Євро; ціна згідно інвойсу; сума контракту – 3 000 000 Євро.

На підставі проформи-інвойсу №2501024258 від 16.09.2025 сторони контракту узгодили поставку товару: заморожене свиняче сало без шкіри (м`яке) в кількості 21 000 кг за ціною 0,7 євро за 1 кг та на загальну суму 14 700 євро. Умови оплати 100% попередня оплата. Примітка: допуск у кількості +/- 10% дозволяється (а.с.19, переклад а.с. 19 зворот.).

На виконання умов контракту, відповідно до рахунку – фактури (інвойсу) №2501024258 від 25.09.2025 компанія Bцseler Goldschmaus GmbH & Co KG поставила позивачу заморожене свиняче сало без шкіри (м`яке) в кількості 20 743 кг за ціною 0,7 євро за 1 кг та на загальну суму 14 520,10 євро (а.с.21, переклад а.с.22).

При цьому, суд зауважує, що наявне відхилення у кількості поставленого товару на 257 кг (21 000 кг - 20 743 кг) в межах допустимих 10% передбачених проформою-інвойсом №2501024258 від 16.09.2025.

Суд наголошує, що ціна продажу імпортованих товарів - це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс) згідно з частиною другою статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару.

Вказана в МД №25UA205140060151U0 від 29.09.2025 фактурна вартість товару (графа 22) відповідає тій, що зазначена в інвойсі №2501024258 від 25.09.2025 (14 520,10 євро). Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містять.

Найменування товару та його ціна за кілограм (0,7 євро/1 кг), що зазначені в інвойсі №2501024258 від 25.09.2025 відповідає найменуванню товару, його ціні за кілограм, що зазначені в проформі-інвойсу №2501024258 від 16.09.2025.

Кількість товару, яка постачалася згідно із інвойсом №2501024258 від 25.09.2025 (20 743 кг), відповідає кількості товару, яка вказана в товарно – транспортній накладній (CMR) №2501024258 від 07.08.2025 (а.с.23, 104, переклад а.с.23 зворот.).

Однією із підстав для прийняття оскаржуваного рішення слугувало те, що згідно із пунктом 4.1 контракту оплата здійснюється шляхом перерахування суми на розрахунковий рахунок продавця на основі 100% передоплати на підставі проформи-інвойсу за день до завантаження товару або по факту поставки товару. В рахунку-фактурі від 25.09.2025 №2501024258 передбачена 100% передоплата за товар шляхом банківського переказу в термін 25.09.2025. Також, 100% передоплата за товар зазначена в рахунку-проформі від 16.09.2025 №2501024258. Банківський платіжний документ від 24.09.2025 №2509240924001 не підтверджує розрахунки за оцінюваний товар, оскільки, в графі 70 документу (призначення платежу) зазначені контракт та доповнення, відмінні від заявлених до митного оформлення. Даний платіжний документ не можливо ідентифікувати до даної поставки, адже невідомо за яку поставку здійснений платіж.

Разом з тим, суд зауважує, що безпосередньо в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару зазначено про те, що у відповідь на повідомлення митниці про необхідність надання додаткових документів, декларант надав банківський платіжний документ (swift) від 24.09.2025 №2509240924002.

Таким чином, переплати за товар була проведена позивачем згідно із вказаний банківським платіжним документом (swift) від 24.09.2025 №2509240924002 на суму 14 700 євро (а.с. 20,119 зворот., переклад а.с.20 зворот.).

Із зазначеного банківського документа можна ідентифікувати сторін контракту №3/2024/DE від 01.02.2024, а також даний документ містить посилання саме на цей контракт та на проформу-інвойс №2501024258 від 16.09.2025.

Суд зауважує, що копія банківським платіжним документом (swift) від 24.09.2025 №2509240924002 була долучена до відзиву на позовну заяву, однак представник відповідача жодним чином не обґрунтував причин не врахування такого документу під час митного оформлення спірного товару.

Також в оскаржуваному рішенні зазначено, що відповідно до пункту 3.4 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 01.02.2024 №3/2024/DE вартість упаковки, маркування, завантаження на транспортний засіб входять у вартість товару, проте відомостей для перевірки зазначеного, числового розрахунку не надано.

З огляду на умови поставки FCA GARREL (Німеччина) витрати на навантаження, вивантаження, транспортуванням до місця ввезення на митну територію України, повинен нести імпортер. При цьому, вартість витрат навантаження та вивантаження не зазначена у графі 21 декларації митної вартості (ДМВ), що ймовірно свідчить про не включення декларантом таких витрат до заявленої митної вартості, які за правилами частини десятої статті 58 МК України можуть бути складовими митної вартості.

Вказане твердження відповідача суд вважає безпідставним з огляду на наступне.

Згідно із пунктом 5.1. контракту поставка товару може здійснюватися автотранспортом із рефрижератором на територію України на умовах згідно Правилами Інкотермс 2010, а саме FCA, EXW, СІF, CPT або DDU зазначених в інвойсах.

Як встановлено судом, у рахунку – фактури (інвойсу) №2501024258 від 25.09.2025 сторонами контракту узгоджено умови поставки FCA Гаррель, Німеччина.

Умови поставки FCA або Франко-перевізник (... назва місця) означає, що продавець доставить вантаж, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Вибір місця постачання вплине на зобов`язання з навантаження й розвантаження товару в даному місці: якщо постачання здійснюється в приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження; якщо ж постачання здійснюється в інше місце, продавець за відвантаження товару відповідальності не несе. Зі змісту зазначеного терміну вбачається, що базис поставки на умовах FCA покладає зобов`язання по завантаженню на продавця. Відповідальність знімається з відправника вантажу в той момент, коли він передає товар перевізнику, найнятому покупцем. Подальші ризики щодо транспортування вантажу покупець несе самостійно. При цьому всі експортні формальності та мита має здійснити та сплатити продавець, а витрати на імпортне оформлення залишаються на покупці. Ризики переходять від продавця до покупця після розміщення вантажу у транспорті, що належить перевізнику, або після передачі товару на місце завантаження транспорту перевізника.

Як вбачається із графи 4 міжнародної товарно - транспортної накладної (CMR) №2501024258 від 07.08.2025 завантаження товару відбувалось у місті знаходження продавця товару - Гаррель, Німеччина (а.с.23, 104, переклад а.с.23 зворот.).

Враховуючи, що завантаження товару згідно товаро супровідних документів відбувається на території продавця, таким чином усі витрати пов`язані із завантаженням автоматично включено у ціну контракту.

Стосовно доводів митного органу про те, що копія митної декларації країни відправлення від 25.09.2025 №25DE533069724396В1 дає можливість ідентифікувати товар, однак не може бути документом, наданим для підтвердження заявленої митної вартості, оскільки в ній відсутні вартісні та статистичні дані товару, суд зазначає наступне.

Митна декларація країни відправлення в розумінні частини другої статті 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до частини шостої статті 53 МК України її декларант може подати за власним бажанням. Також копію митної декларації країни відправлення декларант або уповноважена ним особа подає на письмову вимогу митного органу за наявності умов, визначених частиною третьою статті 53 МК України. Однак у цій справі відповідач не довів наявність умов, які зумовлюють необхідність подання декларантом додаткових документів.

Суд зауважує, що експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації. Тож будь-яка різниця вартості товару, або ж відсутність зазначення такої вартості в експортній декларації не впливає на правильність визначення позивачем митної вартості товару за першим методом за ціною договору. Тому доводи відповідача у цій частині суд вважає необґрунтованими.

До того ж митний орган не послалася на жодну норму права національного законодавства Німеччини, яка б вимагала обов`язково вносити до такого виду декларації цифрові значення фактурної/митної/статистичної вартості товару, який переміщується на експорт із такої країни.

В оскаржуваному рішенні також зазначено, що довідка про транспортні витрати від 26.09.2025 б/н засвідчує надання послуги з перевезення вантажу ТОВ «KoTrans» згідно договору про перевезення від 23.06.2025 №15/2025 до митного кордону України. Однак, в даному документі відсутні відомості стосовно вартості надання послуги на всьому шляху прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення, що унеможливлює перевірку правильності розподілу транспортних витрат до та після перетину кордону України.

Надаючи оцінку таким доводам митного органу, суд зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи між ТОВ «Мелміт» (замовник) та ТОВ «КоТранс» (перевізник) було укладено контракт від 23.06.2025 №15/2025, за умовами якого замовник доручає, а перевізник бере на себе зобов`язання здійснювати перевезення експортно-імпортних вантажів з території Євросоюзу на територію України, а також надання інших послуг замовнику, узгоджених в додатках до цього контракту. Послуги надаються не для продажу, а для введення господарської діяльності (а.с.24).

Перевезення товару здійснювалося згідно із міжнародною автотранспортною накладною (CMR) №2501024258 від 07.08.2025 (а.с.23, 104, переклад а.с.23 зворот.).

Відповідно до довідки про транспортні витрати від 26.09.2025 сума вартості послуг згідно базису поставки FCA - Garrel - по перевезенню вантажу автомобілем AC3310EО | AC7887XF по маршруту м. Garrel - Німеччина - м/п Ягодин (кордон України) - м. Луцьк (Волинська обл.) становить: вартість навантаження - 0 грн; вартість страхування - 0 грн (страхування товару не проводилось); вартість транспортування по маршруту м. Garrel -Німеччина -м.п. Ягодин кордон України (1700км) становлять 60 000 грн (а.с.25, 114).

Верховний Суд в постановах від 31.05.2019 у справі №804/16533/14, від 07.07.2023 у справі №803/718/17 вказав, що якщо закон не визначає доказ (докази), винятково яким (-ми) має підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими має підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Вказаної правової позиції суд дотримується при вирішенні даного спору, з огляду на що відхиляє доводи позивача про те, що довідка про транспортні витрати не відноситься до первинних документів та доходить висновку, що подана позивачем на підтвердження транспортних витрат довідка є належним доказом їх понесення.

При цьому, судом встановлено, що визначена у МД №25UA205140060151U0 від 29.09.2025 митна вартість товару у розмірі 762 858,51 грн, з урахуванням обмінного курсу 48,40590000, включає вартість товару 702 853,66 грн (еквівалентно 14 520 Євро) і вартість витрат на транспортування до кордону України в розмірі 60 000 грн (еквівалентно 1920 Євро).

Згідно з пунктом 5 частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

З вищенаведеного слідує, що витрати на транспортування товару до кордону України за МД №25UA205140060151U0 від 29.09.2025 у розмірі 60 000 грн були включені до митної вартості товару, що відповідає нормам пункту 5 частини десятої статті 58 МК України.

Стосовно доводів митного органу про те, що до митного оформлення не надано заявку про перевезення, яка передбачена пунктом 2.1.3 договору (контракту) про перевезення від 23.06.2025 №15/2025, суд зазначає, що статтею 53 МК України визначений перелік документів, які подаються на підтвердження заявленої митної вартості, і у такому переліку обов`язкових документів відсутні заявки, замовлення покупця. Водночас згідно з частиною п`ятою статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Суд зауважує, що замовлення до контракту не є документом, який підтверджує митну вартість, а отже не має впливу на числові визначення митної вартості, оскільки фактично поставка товару здійснюється в обсягах відповідно до цін, вказаних у рахунках-фактурах.

В оскаржуваному рішенні також зазначено, що до митного оформлення не поданий рахунок про надання транспортно-експедиційних послуг.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, що до заяви від 27.11.2025, яка подавалася в порядку частини восьмої статті 55 МК України, позивач додатково надавав митному органу: рахунок №61/1 від 29.09.2025 на оплату міжнародних транспортних послуг згідно із контрактом від 23.06.2025 №15/2025 (а.с.40) та акт надання послуг №61/1 від 29.09.2025 відповідно до контракту від 23.06.2025 №15/2025 (а.с.44), які містять інформацію щодо вартості надання транспортних витрат до та після перетину кордону України, а також платіжну інструкцію №1045 від 28.10.2025 про оплату таких транспортних послуг (а.с.45).

Однак, листом від 03.12.2025 №7.3-2/15-02/13903 Волинська митниця повідомила позивача про відсутність підстав для скасування рішення про коригування митної вартості товару №UA205140/2025/000255/2 від 29.09.2025 (а.с.49-51, 98 зворот.-101).

З огляду на вищезазначене, на думку суду, подані позивачем документи на підтвердження понесення витрат на транспортування є достатніми та повною мірою відповідають вимогам чинного законодавства.

У свою чергу, відповідачем не обґрунтовано підстав для можливого заниження позивачем транспортних витрат та наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей.

Отже, подані позивачем документи містять інформацію про товар та його ціну, інші складові митної вартості, які не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Відповідачем не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а саме по собі зазначення митним органом у спірному рішенні про неподання декларантом додаткових документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, без наведення детальних пояснень щодо зроблених коригувань, порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості тощо, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.

Відтак, суд вважає, що відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом за першим методом митну вартість спірного товару, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару чи ознаки підробки, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.

Також не можна погодитися із діями відповідача стосовно витребування у позивача додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано з якою метою були витребувані додаткові документи та які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.

Зокрема, суд наголошує, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. А тому необґрунтованою також є вимога митниці про надання висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, оскільки відповідач не вказав, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. За таких обставин відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю та не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є зовнішньоекономічний контракт та рахунок-фактура (інвойс).

Крім того, що ненадання виписки з бухгалтерської документації продавцем покупцю не може позбавляти останнього можливості декларувати товар на підставі інших документів, що підтверджують ціну товару. Відсутність такої бухгалтерської документації у покупця товару, яка може бути комерційною таємницею продавця щодо формування ціни товару для інших покупців і за відмінними умовами поставки, не свідчить про недобросовісність у декларуванні митної вартості.

При цьому, суд зауважує, що у відповідь на електронне повідомлення митниці декларант додатково надав банківський платіжний документ (swift) від 24.09.2025 №2509240924002, який містить посилання на контракт №3/2024/DE від 01.02.2024 та проформу-інвойс №2501024258 від 16.09.2025.

Щодо необхідності надання транспортних (перевізних) документів, то суд зауважує, що декларантом позивача під час митного оформлення товару було надано документи, які підтверджували вартість понесених витрат на перевезення товару, а тому необхідності повторного витребування вказаних документів не було.

Окрім того, судом встановлено, що разом із МД №25UA205140060151U0 від 29.09.2025 позивач надавав митну декларацію країни відправлення №25D533069724396B1 від 25.09.2025 (а.с.26, 102 зворот.-103, переклад а.с.27), а відтак підстав для її витребування також не було.

Ненадання додаткових документів (каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару не свідчить про недобросовісність позивача та не може позбавляти його можливості декларувати товар на підставі інших документів, про які домовилися сторони зовнішньоекономічного контракту і які за правилами частини другої статті 53 МК України підтверджують митну вартість товару.

Також безпідставною є вимога про надання страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування, оскільки в наданій під час митного оформлення довідці про транспортні витрати від 26.09.2025 (а.с.25, 114). містилася інформацію про те, що страхування вантажу не проводилося.

На думку суду, за обставин цієї справи відповідач не встановив таких розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем). Відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару відповідачем не спростовано, недійсність чи ознаки підробки документів ним також не виявлено, а вказані митним органом розбіжності є формальними та несуттєвими, які не впливають на рівень заявленої митної вартості.

З урахуванням наведеного висновок у спірному рішенні про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товару, які імпортуються, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому, відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

При вирішенні спору суд також враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

За змістом пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.

За усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16) приписами МК України встановлено, що митний орган, здійснюючи митний контроль, зокрема, при визначені митної вартості, має діяти у спосіб, який визначено МК України. При цьому наявна інформація, яка міститься в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, які зобов`язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

На думку суду, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митниця повинна довести законність свого рішення, яке не може ґрунтуватися на припущеннях та сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Також суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, доки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.

Отже, підстави вважати, що рішення відповідача від 29.09.2025 №UA205140/2025/000255/2 про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм частини другої статті 55 МК України, відсутні. Тому таке рішення підлягає скасуванню як протиправне.

Як наслідок, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2025/002458 теж є необґрунтованою та безпідставною.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частинами першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 5324,80 грн, сплачений відповідно до платіжної інструкції від 23.01.2026 №72 (а.с.15).

Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. Принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Разом з цим при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 28.04.2021, від 08.02.2022 у справах № 640/3098/20 та № 160/6762/21 відповідно, від 18.08.2022 у справі № 540/2307/21.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16.

У постанові Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 826/2689/15 міститься правова позиція щодо застосування частини третьої статті 134 КАС України, відповідно до якої чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів, що відповідачем не здійснено.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення. Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони. Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення в постановах Верховного Суду від 02.10.2019 (справа № 815/1479/18), від 15.07.2020 (справа № 640/10548/19), від 21.01.2021 (справа № 280/2635/20), від 03.08.2022 (справа № 280/4264/21).

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивач надав договір про надання правничої допомоги від 17.11.2021, укладений із адвокатським об`єднанням «АФК» (а.с.55), додаток №12 від 17.11.2025 (а.с.56) до вказаного договору, рахунок №8 від 23.01.2026 (а.с.57) платіжну інструкцію від 23.01.2026 №71 (а.с.58), акт прийому передачі наданих послуг від 23.01.2026 (а.с.59).

Згідно із пунктом 1.2 договору про надання правничої допомоги від 17.11.2021 правнича допомога за даним договором надається у справах за участю клієнта щодо оскарження рішень дій та бездіяльності Державної митної служби України та її територіальних підрозділів.

Додатком №12 від 17.11.2025 до договору про надання правничої допомоги від 17.11.2021 визначено вартість послуг адвокатського об`єднання у справі про оскарження рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 29.09.2025 №UA205140/2025/000255/2 та картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2025/002458.

Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг від 23.01.2026 на виконання договору про надання правничої допомоги від 17.11.2024, додатку №12 від 17.11.2025 до вказаного договору, адвокатським об`єднанням було надано наступну правничу допомогу: підготовчі дії, підготовка та подання до Волинського окружного адміністративного суду позовної заяви та подальший супровід справи в суді першої інстанції, що включає в себе: повний аналіз документів, наданих клієнтом, формування правової позиції щодо форм та способу захисту інтересів клієнта; проведення переговорів та консультацій з клієнтом на предмет необхідності надання додаткових документів, узгодження позиції щодо обраних форм та способів захисту інтересів клієнта; підготовка та подання адвокатського запиту; підготовка заяви на Волинську митницю в порядку частини восьмої статті 55 МК України; сканування документів, які долучаються до позовної заяви; підготовка позовної заяви та її подача до суду в електронному вигляді. Загальна вартість 5 000,00 грн.

На підставі виставленого рахунка №8 від 23.01.2026 (а.с.57), позивач сплатив на користь адвокатського об`єднання 5000 грн, про що свідчить платіжна інструкція від 23.01.2026 №71 (а.с.57).

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву не погодилася із заявленою до стягнення сумою витрат на правничу допомогу. Вказала, що послуги по вивченню і аналізу документів, наданню консультацій, узгодження з клієнтом правової позиції охоплюються загальною діяльністю адвоката та повинні входити до складу послуги «підготовка позову» або «складання процесуальних документів», а отже не можуть бути самостійно складовою витрат на правову допомогу; послуга з підготовки заяви на Волинську митницю в порядку частини восьмої статті 55 МК України є такою, що надано фактично поза межами даної судової справи, тобто до відкриття провадження; предметом позову є лише оскарження одного рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних комерційного призначення, що не потребувало значних затрат часу для вивчення обставин справи та документів; спірні правовідносини регулюються нормами МК України та великої кількості підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають застосуванню, не передбачають.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, яка не є складною, суті виконаних послуг, зокрема, відсутності юридичного супроводу адвоката в суді у зв`язку з розглядом справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, спірні правовідносини регулюється нормами МК України та великої кількості підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, не передбачають, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування, є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг.

Враховуючи вищенаведене та беручи до уваги час, який об`єктивно був витрачений адвокатом на надання послуг та їх обсяг, а також заперечення відповідача, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу в даній справі, до 4000,00 грн, відтак решту витрат на вказану допомогу повинен понести позивач.

Таким чином, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати в загальному розмірі 9324,80 грн, в тому числі судовий збір в сумі 5324,80 грн та витрати на правову допомогу в сумі 4000,00 грн.

Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, на підставі Митного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелміт» (43005, Волинська область, місто Луцьк, проспект Перемоги, будинок 15, код ЄДРПОУ 39035748) до Волинської митниці (44350, Волинська область, Ковельський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13, код ЄДРПОУ ВП 43958385) про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 29.09.2025 №UA205140/2025/000255/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2025/002458.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелміт» за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судові витрати в загальній сумі 9324,80 грн (дев`ять тисяч триста двадцять чотири гривні вісімдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В. Л. Шепелюк