Рішення від 07 травня 2026 р. у справі №335/12601/25 — Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 335/12601/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

"08" травня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючого – судді Вуїва О.В.,

за участю секретаря судового засідання Москаленко С.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» (далі – АТ «Сенс Банк») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2025 року АТ «Сенс Банк» звернулося до Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому вказувало, що 14 травня 2021 року між АТ «Альфа-Банк (правонаступником якого є позивач) та відповідачем в межах Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк» була укладена Угода про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії №631650741, відповідно до якої банк відкрив на користь позичальника відновлювальну кредитну лінію з максимальним розміром в 200 000 грн, встановленим кредитним лімітом в 14 000 грн, та для користування кредитним лімітом надав останньому міжнародну платіжну карту MASTERCARD DEBIT WORLD зі строком дії 5 років з моменту випуску, а відповідач зобов`язався щомісячно частинами повертати кредит у розмірі 5 % від суми заборгованості, але не менше 50 грн, а також сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 35,99 % річних від розміру заборгованості за кредитом.

Позичальник свої зобов`язання за договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість у загальному розмірі 44 072,31 грн, в тому числі:

- заборгованість за простроченим кредитом – 25 883,31 грн;

- заборгованість за процентами – 18 189 грн.

Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідача.

Ухвалою Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 30 грудня 2025 року справу передано на розгляд за підсудністю до Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області.

В судове засідання представник позивача Гірчак А.М. не з`явився, проте надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, судом відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. 128 ЦПК України вважається належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи за місцем його реєстрації, причину неявки суду не повідомив.

Суд вважав можливим провести розгляд справи в заочному порядку з ухваленням заочного рішення, оскільки представник позивача в окремій заяві не заперечував проти такого порядку вирішення спору.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.

Встановлено, що 14 травня 2021 року між АТ «Альфа-Банк (правонаступником якого є позивач) та відповідачем в межах Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк» була укладена Угода про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії №631650741, відповідно до якої банк відкрив на користь позичальника відновлювальну кредитну лінію з максимальним розміром в 200 000 грн, встановленим кредитним лімітом в 14 000 грн (який в подальшому збільшив), та для користування кредитним лімітом надав останньому міжнародну платіжну карту MASTERCARD DEBIT WORLD зі строком дії 5 років з моменту випуску, а відповідач зобов`язався щомісячно частинами повертати кредит у розмірі 5 % від суми заборгованості, але не менше 50 грн, а також сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 35,99 % річних від розміру заборгованості за кредитом.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 207 ЦК України (в редакції, чинній на час укладення договору) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно ч. 2 ст. 639 ЦК України (в редакції, чинній на час укладення договору) якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

З матеріалів справи вбачається, що сторони з дотриманням положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» уклали між собою кредитний договір в електронній формі, узгодили у ньому усі істотні умови, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» позичальник підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Таким чином, ОСОБА_1 набув статусу, прав та обов`язків позичальника у кредитних правовідносинах з АТ «Сенс Банк».

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст.ст. 611, 612, 623-625, 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання, зокрема, повинен достроково повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.

Матеріали справи не містять доказів, що позичальник виконав свої зобов`язання за кредитним договором.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості та виписки з особового рахунку позичальника, заборгованість за кредитним договором станом на 26 червня 2025 року становить 44 072,31 грн, в тому числі:

- заборгованість за простроченим кредитом – 25 883,31 грн;

- заборгованість за процентами – 18 189 грн.

Проте суд не повністю погоджується з таким розрахунком в частині заборгованості за процентами у зв`язку з наступним.

Як вбачається з виписки з особового рахунку позичальника, протягом періоду кредитування позивач частково здійснював нарахування позичальнику щомісячної комісії за розрахунково-касове обслуговування (по 15 грн) та щомісячної комісії за обслуговування основної картки (по 100 грн). Всього за період кредитування нараховано таких комісій на суму 2 435 грн. З виписки з особового рахунку позичальника вбачається, що такі комісії з невідомих причин були включені до заборгованості за процентами за користування кредитом.

Однак матеріали справи не містять доказів узгодження сторонами таких комісій та їх розміру в кредитному договорі.

Крім цього, споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування»).

Тобто, споживчим є будь-який кредит, наданий споживачу для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено можливість встановлення кредитодавцем у межах споживчого кредитування додаткових комісій, пов`язаних з наданням, обслуговуванням та поверненням кредиту, які включаються до загальних витрат за споживчим кредитом.

Водночас, згідно ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування»).

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21, від 08 лютого 2023 року у справі № 168/349/20 та інших.

Наведені висновки в подальшому також підтримані й у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21, згідно якої якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Кредитний договір не містить конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, за які банком встановлена щомісячна комісія. Також позивач не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні вказаного договору.

Тому нарахована комісія за розрахунково-касове обслуговування та комісія за обслуговування основної картки у загальному розмірі 2 435 грн підлягає виключенню із заборгованості за процентами.

За встановленого, до стягнення станом на 26 червня 2025 року підлягає заборгованість у загальному розмірі 41 637,31 грн, в тому числі:

- заборгованість за простроченим кредитом – 25 883,31 грн;

- заборгованість за процентами – 15 754 грн (18 189 грн – 2 435 грн).

Згідно вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача (згідно розміру задоволених вимог) також підлягають стягненню 2 288,44 грн судового збору та 3 835,18 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 282, 284, 289 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100; код ЄДРПОУ 23494714) заборгованість за Угодою про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 14 травня 2021 року №631650741, що утворилася станом на 26 червня 2025 року, а саме: заборгованість за простроченим кредитом у розмірі 25 883 (двадцять п`ять тисяч вісімсот вісімдесят три) гривні 31 копійка; заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 15 754 (п`ятнадцять тисяч сімсот п`ятдесят чотири) гривні, а всього 41 637 (сорок одну тисячу шістсот тридцять сім) гривень 31 копійку, а також 6 123 (шість тисяч сто двадцять три) гривні 62 копійки судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: О.В. Вуїв