Постанова від 10 травня 2026 р. у справі №467/214/26 — Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/214/26

3/467/113/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.05.2026 року суддя Арбузинського районного суду Миколаївської області Явіца І.В., з участю секретаря судового засідання – Рожкової Т.М., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Арбузинка справу про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Виноградний Яр Арбузинського району Миколаївської області, громадянина України, фактично проживає і зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; офіційно не працевлаштований; до адміністративної відповідальності притягувався постановою БАД №859719 від 18 січня 2026 року за ч.1 ст. 126 КУпАП із накладанням стягнення у виді штрафу у розмірі 425,00 грн.; відомості про сплату штрафу відсутні,

за ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ :

Формулювання обвинувачення, яке визнане судом доведеним

10 січня 2026 року о 16 год. 00 хв. на 106 км автодороги Н-25 «Благовіщенське – Миколаїв» ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Опель Астра», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та маючи на собі явні ознаки наркотичного сп`яніння у виді розширених зіниць очей, почервоніння очей та обличчя, від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я, а саме: КП «ЮМБЛ» відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5. ПДР України і тим самим учинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.

Позиція особи, яка притягається до адміністративної відповідальності

В судовому засіданні ОСОБА_1 своєї провини у вчиненні інкримінованого йому правопорушення не визнав та пояснив, що він дійсно відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, однак лише з тої причини, що поліцейські, перед тим як ввімкнути камеру, сказали йому, що це займе багато часу, а вони напишуть лише про те, що він вживав ліки від головного болю.

Він не перебував у стані наркотичного сп`яніння, але й не знав, що відмова від проходження огляду є правопорушенням.

Додав, що поліція вже тричі направляла його на проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, однак жодного разу не отримувала позитивного тесту.

Зазначив, що відеозапис не містить інформації про те, що казали йому поліцейські перед складанням протоколу.

Чи було вчинено адміністративне правопорушення

Суд, вивчивши наявні у нього матеріали справи і заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, з урахуванням положень ст.ст. 251, 252 КУпАП щодо доказів та діючи в межах завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення, серед яких, зокрема, є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, установив таке.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, ПДР України).

Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно ж вимог п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Невиконання цієї вимоги поліції тягне за собою відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП, яка настає у разі учинення таких альтернативних діянь:

1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції;

2) передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів;

3) відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У цій справі установлено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, але не дотримався указаної вимоги п. 2.5 ПДР України, бо відмовився від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння за наявності у нього відповідних ознак, що відображені у протоколі.

Тим самим, було учинене правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, суть якого полягала у відмові від проходження огляду на стан сп`яніння, а тому його кваліфікація уповноваженою особою поліції є за вказаною правовою нормою правильною.

Чи винна ця особа у вчиненні адміністративного правопорушення

Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, підтверджується, перш за все, даними протоколу про адміністративне правопорушення ААД № 785237 від 18 січня 2026 року щодо часу, місця та способу учинення правопорушення.

У цілому протокол відповідає вимогам ст. 256 КУпАП щодо свого змісту, зокрема, і суті викладеного у ньому правопорушення, а тому підстав вважати, що поліція висунула ОСОБА_1 звинувачення із порушенням вимог закону у частині формулювання обвинувачення немає.

Звідси, вважати, що протокол належить до недопустимих доказів і через це підлягає виключенню з доказової бази не можна.

Обставини, що відображені у протоколі, до цього ж, підтверджуються й відеозаписом з нагрудної камери поліції, зокрема, у частині відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у закладі охорони здоров`я.

Так само відеозапис підтверджує, що поліція діяла і зафіксувала відмову порушника від проходження огляду у порядку і у спосіб, що передбачені ст. 266 КУпАП, Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України за №1395 від 07.11.2025 року та Інструкцію про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України за №1452/35 від 09.11.2025 року.

Принаймні, протилежного судом не установлено і ніким не доведено.

Тим самим, ця справа забезпечена доказами у їх розумінні згідно із ст. 251 КУпАП.

Крім цього, суд робить висновок, що правопорушення було учинено умисно, бо порушник є повнолітньою особою, а тому усвідомлював протиправний характер своїх дій, передбачав їх шкідливі наслідки і свідомо допускав настання цих наслідків, у тому числі й розумів високий ступінь небезпеки такого роду правопорушень.

Істотних порушень прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при складанні поліцією протоколу, що могло б зумовити визнання того чи іншого доказу недопустимим, суд не встановив.

За таких обставин, враховуючи вище викладене, суд, у відповідності до положень ст. ст. 251, 252 КУпАП, вважає, що у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він порушив п. 2.5 ПДР України, а саме: відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння на пропозицію поліції.

Чи підлягає порушник адміністративній відповідальності

Обставин, що виключають адміністративну відповідальність, передбачених ст.ст. 18-20 КУпАП, суд не встановив.

Підстав для застосування положень ст. 22 КУпАП також немає, бо правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, не може вважатись малозначним, у тому числі й з огляду на його санкцію і ступінь небезпеки для суспільства, а так само і дію прямої заборони звільняти від відповідальності за учинення такого роду порушення (ч.2 ст. 22 КУпАП).

Тому ОСОБА_1 підлягає відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП із застосуванням її санкції, яка є безальтернативною і передбачає у собі як накладення на винну особу штрафу, так і одночасне позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Мотиви накладення стягнення

На підставі ч.2 ст. 33 КУпАП суд враховує характер вчиненого правопорушення, як то, значно високий ступінь його суспільної небезпеки; особу порушника, щодо якого наявні дані про притягнення до відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП, у тому числі й відсутність відомостей про його неприйнятну репутацію у місці постійного проживання, його майновий стан, зокрема, що він офіційно не працевлаштований, однак, і неповнолітніх осіб на утримання не має, умисну форму його вини, а так само і відсутність обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність згідно із ст.ст. 34, 35 КУпАП.

Адміністративне стягнення накладається у межах строку, визначеного ч.6 ст. 38 КУпАП.

Мотиви відхилення позиції порушника

Суд, з огляду на пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, відхиляє останні як такі, що не можуть спростувати його винуватості у вчиненні правопорушення.

Зокрема, ВС у постанові від 20 жовтня 2020 року в справі № 444/2115/17 указав, що невиконання вимоги працівника поліції, яка, очевидно, входить до кола його повноважень, не може бути визнане правомірним, якщо особа, виходячи зі своєї оцінки ситуації, вважає таку вимогу безпідставною, і навіть якщо в подальшому виявиться, що ця вимога ґрунтувалася на неправильній оцінці ситуації поліцейським і не мала достатніх підстав.

Таким чином, наявність чи відсутність у поліцейського підстав для пред`явлення вимоги, що входить у межі його повноважень, не може братися до уваги при вирішенні питання щодо наявності чи відсутності складу певного порушення.

Тим самим, навіть якщо порушник і не перебував у стані, скажімо, наркотичного сп`яніння, він все одно зобов`язаний виконати вимоги п. 2.5 ПДР України, які є обов`язковими для особи, яка керує транспортним засобом.

Адже саме поліція при зупинці транспортного засобу безпосередньо сприймає поведінку порушника та наявність/відсутність ознак, які можуть вказувати на той чи інший стан сп`яніння.

При цьому, виконання вимог п. 2.5. ПДР України з боку водія не може ставитись у залежність від того, скільки часу займає огляд на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я, так як виконання вимог ПДР України є обов`язком водія.

Тоді як невиконання цих вимог тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Крім цього, суд відхиляє доводи ОСОБА_1 про те, що він не знав, що відмова від огляду тягне за собою відповідальність, так як він є водієм, отримав у встановленому законом порядку посвідчення водія, а тому повинен знати вимоги ПДР України.

У тому числі й з огляду на правовий принцип «Ignorantia juris non excusat» - «Незнання законів не звільняє від відповідальності», який закріплений у статті 68 Конституції України.

Цей принцип означає, що особа не може уникнути юридичної відповідальності, посилаючись на те, що вона не знала про існування певного закону.

Стосовно розмов поліцейських із ОСОБА_1 , які не ввійшли у наданий відеозапис, і на які ОСОБА_1 посилався в судовому засіданні, то суд знову ж таки вказує, виконання вимог п. 2.5 ПДР України є безумовним обов`язком водія незалежно обставин, які виникли чи виникнуть в майбутньому, у т.ч. й тривалості проведення огляду на стан сп`яніння.

Особа не може уникати відповідальності за власну необачність чи небажання витрачати час на проходження огляду.

Оскільки причини такої відмови не враховуються судом при прийнятті рішення, а вирішальним є сам по собі факт відмови, незалежно від мотивів, якими керувався водій при такі відмові.

Отже, усі наведені ОСОБА_1 в судовому засіданні доводи не спростовують наявності у його діянні складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, тоді як наявні у суду докази однозначно підтверджують його вину у вчиненні вказаного порушення.

Інші питання, що вирішуються судом при винесенні постанови

На підставі ст. 40-1 КУпАП із ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню й судовий збір у розмірі 665,60 грн., як те передбачено ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Заходів забезпечення провадження у справі про адміністративне правопорушення у виді вилучення посвідчення водія не застосовувалось.

З цих мотивів, керуючись ст.ст.30, 283-284 КУпАП, суд,

ПОСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнути до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП і піддати його адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день винесення цієї постанови становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. без позбавлення права керування транспортними засобами.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Відповідно до ст.308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першоюстатті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: 1) подвійний розмір штрафу, визначеного у відповіднійстатті цього Кодексута зазначеного у постанові про стягнення штрафу; 2) витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через 15 (п`ятнадцять) днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.(ч.1ст.307 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області протягом 10 (десяти) днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на неї.

Строк пред`явлення постанови до виконання - три місяці з дня її винесення.

Суддя Ірина Явіца