Постанова від 05 травня 2026 р. у справі №944/3854/25 — Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 944/3854/25

Провадження №3/944/29/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.05.2026 рокум.Яворів

Суддя Яворівського районного суду Львівської області Швед Н.П., розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли з ВП №1 ЛРУП №1 ГУ НП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 об 00год. 25хв. 21 червня 2026 року по вулиці Т.Шевченка, 22 у м.Новояворівську Яворівського району Львівської області, керував транспортним засобом марки «Renault Megan E Scenic» з д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме, тремтіння пальців рук, нечітка вимова, різкий запах алкоголю з порожнини рота, проте, від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п.2.5 Правил Дорожнього Руху України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

20.11.2025року адвокат Карпусь О.М. який діє в інтересах ОСОБА_1 на адресу суду скерував клопотання про закриття провадження у справі, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

В обгрунтування клопотання адвокат Карпусь О.М. покликається на те, що згідно з п.7 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 (надалі Інструкція), у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП.

Згідно вимог п.6, та п.8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що, знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. №1103 (далі Порядок), водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, в якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду, однак працівником поліції були порушені дані вимоги.

Більше того, ОСОБА_1 неодноразово просив працівників поліції доставити його у лікувальний заклад для проведення огляду на стан сп`яніння, що підтверджується наданим відеозаписом до протоколу. Однак працівники поліції відмовилися це зробити мотивуючи це тим, що розгляд справи завершено.

Після відмови працівників поліції від проведення огляду на стан сп`яніння в медичному закладі ОСОБА_1 самостійно поїхав у лікарню, де йом було відмовлено у проведенні такого, з підстав того, що працівники поліції не надали йому направлення на проходження такого огляду.

В подальшому ОСОБА_1 , двічі телефонував на лінію «102» з проханням надати йому направлення для проведення огляду на стан сп`яніння, однак, таке залишилось без виконання.

Звертає увагу судді на те, що хоч працівником поліції, і було складено направлення на огляд ОСОБА_1 , з метою влення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яке міститься в матеріалах справи, однак, таке особисто ОСОБА_1 оголошено чи вручено не було.

Крім цього, у вищевказан скерування внесено відомості, проте, що у ОСОБА_1 є наявні ознаки сп`яніння, зокрема, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, та запах алкоголю з порожнини рота, однак, жодна з цих ознак не була озвучена працівником поліції ОСОБА_1 , як підстава для проведення огляду. З оглянутого відеозапису також не вбачається поведінки, що не віповідає обстановці.

Крім того, застосування органами, підрозділами поліції технічних приладів і (технічних засобів, що мають функції автоматичної фото- і кінозйомки, відеозапису, доступ до відеозаписів працівників поліції та інших осіб, порядок зберігання, видачу та приймання технічних приладів і технічних засобів, а також зберігання, видалення та використання інформації, отриманої з цих приладів регулюються Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції нічних приладів і технічних засобів, що мають функцію фото і кінозйомки, еозапису,затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 року.

Однак, переглянувши наданий працівниками поліції відеоматеріал було встановлено, що надано відеозапис лише з однієї боді-камери, а відео з іншої на якій зафіксовано прохання ОСОБА_1 про проходження огляду у лікувальному закладі до протоколу не долучено. Із відповіді ВнП №1 ЛРУП №1 ГУ НП у Львівській області слідує, що із технічних причин боді-камера не працювала, однак, зі слів ОСОБА_1 індикатор на боді-камері працював, та відповідно вона була справна.

Тобто, уповноваженою особою до протоколу про адміністративне правопорушення не додано відеозапису спілкування ОСОБА_1 із поліцейським Федик А.Я.

Також, слід звернути увагу що працівниками поліції не роз`яснено ОСОБА_2 його право скористатися правовою допомогою.

Вважає, що такими діями інспектор порушив права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, відтак, порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, до такого висновку прийшов Верховний Суд у справі №524/9827/16-а.

В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що приблизно об 00год. 25хв. 21 червня 2026 року він керував транспортним засобом марки «Renault Megan E Scenic» з д.н.з. НОМЕР_1 , по вулиці Т.Шевченка, 22 у м.Новояворівську Яворівського району Львівської області, його зупинили працівники поліції, і попросили пред`явити посвідчення водія, та відкрити багажне відділення автомобіля, проте, він відмовився. Він надав поліцейському через вікно автомобіля посвідчення водія, і відмовився виходити із салону автомобіля. Надалі йому запропонували пройти тест з метою перевірки стану алкогольного сп`яніння, він погодився лише за умови наявності двох свідків. Дії працівників поліції він не оскаржував. Приблизно об 01год.20хв 21.06.2025 він прибув у відділення невідкладної медичної допомоги КНП Новояворівська РЛ ім.Ю.Липи для проходження огляду з метою встановлення стану сп`яніння, однак йому було відмовлено через відсутність направлення. Вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у зв`язку з цим просить закрити провадження у справі.

06.05.2026 в судове засідання не з`явився ОСОБА_1 та його адвокат Курпусь О.М., які належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, жодних клопотань, на адресу суду щодо причин своєї неявки не скерували, хоч за вказаною адресою в протоколі скеровувався виклик в судове засідання, який слід вважати, що про дату, час та місце розгляду справи він був повідомлений належним чином. Жодних клопотань про відкладення судового засідання, не подав. Згідно вимог ст.268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. За відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до вимог ч.2 ст.268 КУпАП при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 44, статтями 51, 146, 160, 172-4 - 172-9, 173, частиною третьою статті 178, статтями 185, 185-1, статтями 185-7, 187 цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов`язковою. Тобто участь особи, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП не обов`язкова.

Вважаю, що така поведінка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідчить про свідоме затягування розгляду спарави з метою уникнути відповідальності за правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.

Беручи до уваги те, що з одним із принципів судочинства визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суддя повинен провести розгляд справи за відсутності особи. Безпідставне умисне затягування нівелює завдання КУпАП, яким є охорона прав і свобод громадян, зміцнення законності та виховання громадян.

З урахуванням наведеного, суддя дійшла висновку розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності оскільки безпідставне умисне затягування розгляду справи, нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення, яким зокрема є охорона встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст.1 КУпАП), а також завдання провадження в справах про адміністративні правопорушення, зокрема щодо своєчасного розгляду справи (ст. 245 КУпАП).

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить по умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було зневільовано ключовий принцип верховенства права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.

Заслухавши пояснення свідка ОСОБА_3 , яка в судовому засіданні пояснила, що вона працює на посаді лікаря анестезіологом КНП Новояворівська РЛ ім.Ю.Липи,21.06.2025, в цей час вона перебувала на чергуванні в даному закладі, та була лікарем який проводить освідчення на стан сп`яніння, особисто до неї про проведення такого огляду ніхто не звертався та не телефонував, відсутні і такі відомості в журналі реєстрації осіб щодо ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, слід прийти до наступного.

Відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення відповідно до ст.245 КУпАП зокрема є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Стаття 7 КУпАП визначає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Ст.251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами".

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23.10.1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення».

Згідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП передбачена у зв`язку керуванням транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно абз.1 п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції. Стан сп`яніння встановлюється шляхом огляду правопорушника, який проводиться згідно з інструкцією про порядок направлення для огляду на стан сп`яніння в заклади охорони здоров`я та проведення огляду з використанням технічних засобів (затверджена спільним наказом Міністерства внутрішніх справ, Міністерства охорони здоров`я та Міністерства юстиції України № 114/38/15-36-18 від 24 лютого 1995 року).

Згідно з п.2, п.3 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 № 1452/735(далі Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Отже, поліцейський вправі пред`явити до водія транспортного засобу вимогу пройти в установленому порядку огляд для визначення стану алкогольного чи наркотичного сп`яніння за наявності підстав вважати, що водій перебуває в стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відмовляючись від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, ОСОБА_1 , який отримав посвідчення водія та повинен знати Правила дорожнього руху, порушив вимоги п. 2.5 ПДР.

Даний склад адміністративного правопорушення на думку судді знайшов своє підтвердження в ході розгляду справи та зафіксований на відеокамері поліцейського. Такий відеозапис є належним доказом, який судом береться до уваги, оскільки на ньому зафіксовано обставини, що підлягають з`ясуванню та дають можливість встановити в діях особи наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП.

Враховуючи вище викладене, слід прийти до висновку що протокол відносно ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1ст.130КУпАП складений уповноваженою на те особою, з дотриманням вимог ст.254 КУпАП, з заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст.256 КУпАП та підписаний ним.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП підтверджується направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 21 червня 2026року, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, рапортом працівників поліції з якого слідує що ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції, та у зв`язку з наявними у нього ознаками алкогольного сп`яніння, а саме, запах алкоголю з порожнини рота, нечітка вимова, останньому було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, а саме на місці зупинки транспортного засобу або в медичному закладі, на що останній, відмовився, та покликався на ст.63 Конституції Україїни, після чого ОСОБА_1 було роз`яснено права передбачені ст.268КУпАП, складено адмінпротокол за ч.1 ст.130КУпАП та відсторонено від права керування транспортним засобом, відеозаписом, який містяться на DVD-R диску, з якого слідує, що ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції, однак відмовився проходити огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, як і вийти з автомобіля та відкрити багажник, мотивуючи це тим, що пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу він може лише за участю двох свідків. Працівники поліції роз`яснили ОСОБА_1 , права передбачені ст.268КУпАП, та повідомили що оскільки, ведеться відеозапис із нагрудних камер поліцейських, для проведення огляду на стан сп`яніння не потрібно залучати свідків, тоді ОСОБА_1 покликався на ст.63 Конституції України, щодо відмови від надання пояснень. Посвідчення водія працівникам поліції ОСОБА_1 надав через привідкрите вікно в автомобілі. Крім цього, працівники поліції роз`яснили ОСОБА_1 що він буде відсторонений від права керування автомобілем, у зв`язку з тим, що у нього виявлено явні ознаки алкогольного сп`яніння, а саме, запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, нечітка вимова слів, та відносно нього буде складено протокол за ч.1 ст.130КУпАП.

Дій працівників поліції як з`ясовано в судовому засіданні ОСОБА_1 не оскаржував, щодо складання відносно нього протоколу. Доказів неправомірної поведінки працівників поліції чи інших доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення та додатках до нього матеріали справи не містять.

Слід зазначити, що встановлення наявності у водія конкретних ознак алкогольного сп`яніння, визначених Інструкцією, належить до виключної компетенції поліцейського, який з огляду на виявлені ним підстави робить припущення про перебування водія у стані сп`яніння та пропонує пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу, оскільки керування водієм транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння є грубим порушенням ПДР України та тягне за собою адміністративну відповідальність. А вже здійсненням визначеної законом процедури огляду підтверджується або спростовується перебування водія у стані алкогольного сп`яніння.

Протягом всього часу, зафіксованого на відеозаписі, ОСОБА_1 до складання протоколу про адміністративне правопорушення, виявляв поведінку, що свідчить про його незгоду з діями поліцейських та заперечення наявності підстав для складення протоколу, а також не виявляв будь-яким чином наміру чи бажання проходити огляд з метою визначення стану алкогольного сп`яніння, як того вимагали поліцейські, чи то на місці зупинки, чи у закладі охорони здоров`я. Крім того, поведінка ОСОБА_1 свідчила про намір різними способами уникнути адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення.

Об`єктивна сторона передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП правопорушення виражається, зокрема у формі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що і утворює самостійний склад адміністративного правопорушення.

Таким чином, наявні у справі докази, у своїй сукупності поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме, відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, за ч. 1 ст. 130 КУпАП та узгоджується зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).

З урахуванням наведеного вважаю, що клопотання адвоката Карпуся О. подане в інтересах ОСОБА_1 , є таким що подане з метою ухилення останнього від відповідальності за вчинення ОСОБА_1 адмінправопорушення передбаченого ч.1 ст.130КУпАП.

Обираючи ОСОБА_1 міру адміністративного стягнення, враховую обставини справи, особу, що притягається до адміністративної відповідальності, його ставлення до вчиненого та ступінь його вини.

З врахуванням вищенаведеного приходжу до переконання, що до правопорушника ОСОБА_1 доцільним буде обрати стягнення в межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП, за якою він притягається до адміністративної відповідальності, та застосувати стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами. Вважаю, що дане стягнення буде достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самою особою, що притягається до адміністративної відповідальності, так і іншими особами.

Відповідно до ст.40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення, сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Згідно п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року із змінами та доповненнями станом на 01.01.2026 року встановлена ставка судового збору у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто стягненню підлягає судовий збір в розмірі 665грн. 60коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.23-24, 268, 283-284 КУпАП, суддя,-

П О С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та призначити йому адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 (одної тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь держави судовий збір в розмірі 665 (шісот шістдесят п`ять) грн. 60коп., який сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 цього Кодексу.

Штраф повинен бути сплачений порушником не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або подання без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у цей строк, постанова про накладення штрафу надсилається до виконання органу державної виконавчої служби в порядку, встановленому законом.

Строк виконання постанови протягом трьох місяців з наступного дня після набрання постановою законної сили .

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначений постановою КМ України.

СУДДЯ: ШВЕД Н.П.