Рішення від 07 травня 2026 р. у справі №202/7501/24 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

Справа № 202/7501/24

Провадження № 2/202/220/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд м. Дніпра в складі: судді Доценко С.І.,

за участю секретаря судового засідання Тарасової К.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпра у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових втрат на дитину,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом в якому просив суд стягнути з відповідачки ОСОБА_2 додаткові витрати на утримання неповнолітньої дитини інваліда ОСОБА_4 2016 року народження в розмірі 310 000 грн, що еквівалентно 7000 евро і становить частину від понесених витрат на лікування дитини.

В обґрунтування позову зазначив, що сторони є батьками дитини інваліда ОСОБА_4 2016 року народження . Дитина проживає з батьком в Німеччині . Внаслідок тяжкого захворювання (аутизм в тяжкій формі) , встановлений в Україні і підтверджений в Німеччині дитина потребує ефективного лікування, яке допомогло б йому. В Україні і в Німеччині дитина перебувала на обліку в лікувальних закладах , але те лікування, яке надано в клініці Німеччини, не дало результату. Лікування, яке отримали в клініці Німеччини, не дало результату і йому порадили спробувати лікування стовбуровими клітинами, яка медичною страховкою в Німеччині не охоплюється. Така процедура була проведена в Грузії. Їі вартість становила 14200 Євро, які були оплачені позивачем. Дитині буде потрібно також подальше лікування. Кошти , використані на лікування, це кошти , які позивач зайняв у третіх осіб, тому що його дохід в Німеччині не давав можливості застосувати таке лікування. Мати допомогти у цьому лікуванні відмовилася, оскільки вважає, що вона платить йому аліменти на двох спільних дітей, які перебувають з позивачем в Німеччині. Відповідно до закону, брати участь у додаткових витратах зобов`язані обидва батьки, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. Тому просив стягнути з відповідача половину понесених витрат на лікування дитини .

13.06.2024 року відкрите провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву , в якому сторона проти задоволення позову заперечувала та просила відмовити в позові. Вважає, що додаткові витрати на дитину не обґрунтовані та не доведені доказами. Додані до позовної заяви письмові докази викладені на іноземній мові не дають об`єктивної можливості надати їм належну правову оцінку з урахуванням всіх обставин у справі та дійти обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки позивач не доводить факту понесення додаткових витрати, зумовлених негативними фактами що вимагають додаткових матеріальних витрат на утримання дитини. В порушення ч. 1, 2, 4, 5 ст. 95 ЦПК України надані письмові докази подані в копіях через «Електронний суд», але ж вони не завірені належним чином, Документи викладені іноземними мовами без перекладу на українську мову, та без нотаріального засівдчення вірності перекладу в порядку статті 79 Закону України «Про нотаріат». Так, пунктом 2.1. глави 8 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України №296/5 від 22.02.2012, визначено, якщо нотаріус не знає відповідних мов (однієї з них), переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус за правилами, передбаченими цим Порядком. Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20 червня 2019 у справі № 910/4473/17.

Окрім того, відповідач зазначає, що відповідно до частина 1 ст. 43 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» (далі – «Основи») передбачає що щодо пацієнта віком до 14 років, а також пацієнта, визнаного в установленому законом порядку недієздатним, медичне втручання здійснюється за згодою їх законних представників. Відповідачка не надавала письмову згоду на таке медичне втручання. Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 15.06.2015р. № 341 затверджено Уніфікований клінічний протокол первинної, вторинної (спеціалізованої), третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги та медичної реабілітації "Розлади аутистичного спектра (розлади загального розвитку)". У відповідності до цього уніфікованого клінічного протоколу не зазначене такий вид лікування, як лікування стовбуровими клітинами. Зазначене лікування є експертиментальним, і медичні показання для лікування дитини таким методом відсутні. Позивачем в обґрунтування своїх вимог не надано жодного направлення від лікарів на проведення такої форми лікування малолітнього сина, та про необхідність та доведеність цього виду лікування. Фактично позивач самостійно прийняв рішення та без призначення лікаря, здійснив втручання в здоров`я дитини. Позивач не погоджував такі способи лікування дитини з відповідачем та вона не надавала згоди на таке лікування та на оплату вартості процедур. Вчинене медичне втручання без наявності обґрунтованої необхідності такого втручання, підтвердженого висновком лікарів може мати для дитини негативні наслідки. Відповідно до положень ст.ст. 1-3 Конвенції ООН «Про права дитини» в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитина має захворювання, що призвело до інвалідності. Однак такий вид медичного втручання не є особливою обставиною, а є добровільна участь позивача у проведених витратах. Позивачем не доведено звідки він взяв таку суму на лікування, при тому, що він не працює, отримує соціальні виплати від держави і аліменти на дітей які сплачує відповідачка. Відповідач вважає, що якщо обставини, про які заявляє позивач мали місце, то оплата медичних витрат сплачена за рахунок аліментів, які відповідачка сплачувала йому на утримання дітей. На тепер її матеріальне становище змінилось і не дозволяє приймати участь у таких витратах.

Позивачем подано відповідь на відзив , в якому він зазначив, що відповідно до ст.10 Закону України « Про загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу « кожен має право на доступність медичних інновацій відповідно до міжнародних стандартів. Також з квітня 2013 року в Україні дозволено проведення клінічних випробувань стовбурових клітин. Нові методи профілактики , лікування та лікарськи заходи ,які знаходяться на розгляді але ще недопущені до застосування можуть використвуватись в інтересаї вилікування особи лише після отримання її письмової згоди . Згоди матері на таке лікування не вимагалось, але ж він попередив її про таке лікування сина і вона не заперечувала. Терапія стовбуровими клітинами може дати шанс на поліпшення стану здоров`я дитини які не можуть дати стандартні методи лікування. Він діяв в інтересах дитини. Процедура була проведена в медичному центрі Мордалейшвілі, Грузія. Підтверджена документами про проведення процедури, проїздні документи, та докмуенти про оплату.

Відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначив, Уніфікований клінічний протокол первинної, вторинної,( спеціалізованої) третинної ( високоспеціалізоаної) медичної допомоги та медичної реабілітації «Розлади аутистичного спектра( розлади загального розвитку) лікування аутизму стовбуровими клітинами не зазначено. При спілкуванні відповдачки з завідуючим відділення нейропедіатрії Університетська дитяча лікарня М.Вільке їй якматері повідомлено, що дитина лікувалась в лікарні один раз амбулаторно, один – стаціонарно ( в лютому 2024 року). Лікування стовбуровими клітинами не рекомендували та не ініціювали таке направлення. Таким чином, позивач здійснив втручання в здоров`я дитини без відповідних рекомендацій лікарів . Відсутнє жодне підтвердження від лікарів про необхідність такого лікування . Відсутні докази на підтвердження, що він витратив особисті кошти в сумі 14200 долларів США . Всі кошти є коштами дитини – аліменти, які сплачує відповідач та соціальна допомога на дитину інваліда в Німеччині.

Окрім того, просила стягнути з позивача у разі відмови в позові судові витрати.

Позивач в судовому засіданні вимоги підтримав. Просив позов задовольнити .Пояснив, що сторони є батьками двох дітей. Діти проживають з ним в Німеччині. Бабарцев ОСОБА_5 є інвалідом з дитинства . Потребує постійного медичного нагляду та лікування. Враховуючи, що традиційні заходи лікування не допомгли, він дав згоду на проведення лікування в ООО «ММС International» в Грузії стовбуровими клітинами. Вважає, що таке лікування відповідало інтересам дитини і вартість такого лікування та переліт та проживання становлять 14200 євро, а тому половину понесених витрат просить стягнути з відповідачки, яка є матір`ю дитини і має нести додаткові витрати на дитину.

Відповідачка та представник відповідача проти задоволення позову заперечували, мотивуючи тим, що таке лікування не було рекомендовано дитині та ініційовано лікарями де дитина наблюдалась ні в Україні ні в Німеччині, воно є експеріментальним лікуванням без узгодження умов лікування та його вартості з відповідачкою. Вважають, що позивачем не доведені позовні вимоги. Докази, які надані на підтвердження витрат на лікування не перекладені належним чином на державну мову, не засвідчені у встановленому законом порядку. Таке втручання зроблено позивачем на власний розсуд , без прямих рекомендації лікарів, без повідомлення відповідачки про суть такого експериментального лікування та не узгоджувалась його вартість. Вона сплачує аліменти на двох дітей, її матеріальний стан на тепер не дозволяє такі додаткові витрати і вважає що таке лікування не є необхідними додатковими витратами

Вислухавши представників сторін, дослідивши заяви по суті справи та надані сторонами докази суд встановив наступні обставини.

Сторони визнають і це підтверджено копіє свідоцтва про народження дитини , що вони є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1

Відповідно до посвідчення Управління труда та соціального захисту № 061742 від 10.12.2021 року ОСОБА_4 є інвалідом з дитинства .

Сторони визнають, що дитина ОСОБА_6 проживає з позивачем в Німеччині, а відповідачка проживає в Україні.

Зазначені обставини не підлягають доведенню відповідно до положень ч.1 ст.82 ЦПК України , відповідно до якої обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно до копії судового наказу від № 202/10401/22 , який звернутий до примусового виконання № 72190154 у Лиманському відділі державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції відповідачка сплачує аліменти на утримання двох дітей у розмірі 1/3 частки всіх видів заробітків, але не менше 50% для дитини відповідного віку, до повноліття дітей.

Заборгованість зі сплати аліментів з 08.12.2022 по 30.11.2023 становила 150824,51грн

Разом з тим, на 22.05.2025 року боржником ОСОБА_7 відбулась повна сплата заборгованості за аліментами, відповідно до листа Лиманського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції .

Встановлено, що аліменти утримувались із заробітної плати відповідача.. На депозитний рахунок відділу від відповідача надійшло в рахунок погашення боргу по аліментах кошти на загальну суму 56343,55 грн, які 22.05.2025 були направлені на рахунок стягувача ОСОБА_8 .

Позивачем на підтвердження понесених додаткових витрат на утримання сина ОСОБА_9 надано копію листа – запрошення з перекладом на українську мову , датований 23.03.2024 року, яким ОСОБА_4 у супроводі ОСОБА_10 запрошено для проведення процедури трансплантації стовбурових клітин на червень 2024 року .

Позивачем надано також копію договору № 2024/64 , укладеного в м. Тбілісі 31.05.2024 року між ОСОБА_11 , який діє в інтересах неповнолітнього бенефіціара ОСОБА_4 , та ТОВ «MMC International». Договір оформлений на двох мовах : грузинська та російська. Перекладу на державну мову не надано. Разом з тим, зазначена мова зрозуміла суду, а тому з метою уникнення формальностей , суд приймає зазначений договір як доказ.

Із тексту договору встановлено, що послуги, що будуть надані замовнику , пов`язані із включенням замовника мовою оригіналу « в исследование по лечению аутизма и заболеваний аутистического спектра аутологичными кроветворными стволовыми клетками ,получеными из костного мозга или пуповины , проводимых в Грузии».

Відповідно до копії наданого рахунку та перекладу на державну мову , виданого на оплату ОСОБА_12 , за послуги , відповідно до договору № 2024/64 вартість участі у проведенні процедури становить 14200 євро.

Згідно з копією банківського переказу від 26.05.2024 року ( є переклад на українську мову) ОСОБА_13 переказав на рахунок ТОВ «MMC International» грошові кошти в сумі 5000 євро. Мета призначення для курсу лікування стовбуровими клітинами ОСОБА_4 .

Відповідно до копії листа ТОВ «MMC International» , перекладеного на українську мову підтвердив , що ОСОБА_6 проходив лікування в клініці в період з 03.06.2024 по 06.06.2024 року у супроводі свого батька. Пацієнту проведено трансплантацію власних стовбурових клітин.

Інші документи , які подані позивачем на підтвердження своїх доводів викладені на іноземній мові та не містять належним чином засвідченого перекладу на українську мову, а тому не можуть бути прийняті судом як належні докази , тому що суд позбавлений можливості перевірити факти викладені в цих документах та надати їм оцінку як доказам щодо їх належності ,допустимості, достовірності.

Документи , що стосуються навчання ОСОБА_14 в німецькій школі не мають значення для вирішення предмету позову, а тому не є належними доказами в справі.

На вимогу відповідачки судом було витребувано інформацію із КНП ЦПМСД№1 КМР

Відповідно до отриманої інформації встановлено, що дитина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 має діючу декларацію з лікарем з 05.11.2021 року, спостерігався у невролога. У 2021 році було оформлено інвалідність з диагнозом F84.0. Лікування стовбуровими клітинами пацієнту ОСОБА_4 КНП ЦПМСД№1 КМР не призначалось.

Відповідно до відомостей про доход відповідачки з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків ( а.с.119,163 т2) встановлено, що ОСОБА_7 з січня по лютий 2024 року отримувала доход в УСЗН Покровської МР Донецької області в розмірі 6000 грн, з січня 2024 по грудень 2024 року отримувала виплати як військовослужбовець військової частині в сумах від 21323грн до 96832 грн. З січня по березень 2025 року -соціальні виплати в УСЗН Добропільскої міської ради в розмірі по 860 грн , та з січня по квітень виплати війьковослужбовця в/ч з січня по березень 2025 року по 21447,98 грн в квітні 2025 року – 126500,42 грн.

Дослідивши надані сторонами докази, суд встановив , що виниклі між сторонами правовідносини стосуються участі одного з батьків, який проживає окремо – матері ОСОБА_7 , у додаткових витратах на дитину ОСОБА_4 .

Зазначені правовідносини регулюються положеннями ст.185 СК України , відповідно до якої той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Аналіз відповідних приписів Закону свідчить про те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Ці правила стосуються особливих обставин, приблизний перелік яких визначений зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні.

Такі особливі обставини є індивідуальними у кожному конкретному випадку, які підлягають доведенню особою, яка пред`явила такий позов.

Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, потрібно враховувати, якою мірою кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У разі, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.

Відповідно до ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.ч. 1,2 ст. 77 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

На підставі досліджених доказів судом встановлено, що малолітній ОСОБА_6 , який є інвалідом з дитинства та страждає на аутизм , проживає з батьком ОСОБА_11 в Німеччині, а мати дитини - проживає окремо та сплачує аліменти на утримання цієї дитини та іншої, яка також проживає з батьком в розмірі 1/3 частки її доходу до їх повноліття.

Суд вважає доведеним, що дійсно 31.05.2024 року позивач в інтересах малолітнього сина ОСОБА_4 , який хворіє , уклав договір з ТОВ «MMC International» про включення дитини до дослідження по лікуванню аутизму і захворювань аутичного спектру аутологічними кровотворними стволовими клітками, які проводились в Грузії та на підставі договору ОСОБА_6 у супроводі батька ОСОБА_15 проходив лікування в цій клініці в період з 03.06.2024 по 06.06.2024 року і йому проведено трансплантацію власних стовбурових клітин.

Позивачем доведено, що розрахунок на таке лікування 14200 євро, та з копією банківського переказу від 26.05.2024 року ( є переклад на українську мову) ОСОБА_13 переказав на рахунок ТОВ «MMC International» грошові кошти в сумі 5000 євро , що підтверджено належними доказами.

Відповідачка стверджує, що їй не було відомо про участь дитини в експериментальному дослідженні , вона не бачила договір та з нею позивач не узгоджував проведення такої участі дитини в інститутському дослідженні та вартість проведених процедур. Не вважає такі витрати особливими обставинами, тому що відсутні медичні рекомендації про застосування такого лікування.

Враховуючи, що обов`язок доказування особливих обставин та додаткових витрат покладається на позивача, то суд вважає, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження існування особливих обставин, які зумовили б потребу в таких додаткових витратах, а саме, того, що зазначене експериментальне лікування, яке було застосоване до дитини відповідає українським чи міжнародним протоколам лікування захворювання на яке хворіє дитина, що для такого лікування були медичні рекомендації лікарів на обліку у яких дитина перебувала, також не доведено, що умови договору про участь дитини в медичному дослідженні та його вартість були узгоджені з відповідачкою, як з матір`ю дитини.

Суд не приймає як належні докази копії роздруківок переписки позивача з відповідачкою в мессенджері , коли дитина перебувала в лікарні , тому що договір про участь дитини в дослідженнях відповідачка не підписувала, ці роздруківки не містять відомостей про обізнаність відповідачки про умови договору, про те, що таке лікування є участю дитини в дослідженнях інституту , що це експериментальне лікування, та відсутні відомості про те що з нею узгоджені умови оплати такої участі сина в експерименті.

Тому , на думку суду, позивач дав згоду на участь дитини в медичних дослідженнях та застосування таких методів лікування на власний розсуд, без доведеності медичного обґрунтування необхідності цих процедур та їх відповідності інтересам дитини.

При таких обставинах, суд прийшов до висновку про недоведеність позовної вимоги про стягнення додаткових витрат на лікування дитини , тому що участь дитини в застосуванні експериментальних методів лікування за ініціативою позивача не відноситься до особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат з відповідачки згідно зі статтею 185 СК України. А тому в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Такий висновок суду про те що обов`язок доведення доказами наявності особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину покладається на позивача ґрунтується на усталеній практиці Верховного Суду.

Так, у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 320/383/19 (провадження № 61-18284св19) Верховний Суд виснував, що доказами, які підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які підтверджують, зокрема, витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки медико-соціальної експертної комісії, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо). Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватися відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 29 квітня 2022 року у справі № 761/27222/10 (провадження № 61-8815св21), в постанові Верховного Суду від 09 вересня 2019 року у справі № 344/5315/18 (провадження № 61-6722св19), в постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 638/13860/16-ц (провадження № 61-16115св19).

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог . Судовий збір оплачений позивачем при зверненні з позовом.

Що стосується заяви відповідачки про компенсацію понесених судових витрат у разі відмови в задоволенні позову, то суд вважає, що вони не підлягають задоволенню.

Судові витрати входять до предмету доказування , а відповідачкою на момент розгляду справи не надано докази на підтвердження таких витрат і до закінчення судового розгляду від сторони відповідача не надходила заява про намір подати докази на підтвердження таких витрат протягом п`яти днів з дня проголошення судового рішення.

Керуючись ст.ст. 12,13,258,259,263,264,265,258,282 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення на його користь додаткових витрат на лікування сина ОСОБА_4 у розмірі 310 000 грн.

Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 понесених судових витрат.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 08.05.2026 року.

Суддя С. І. Доценко