Рішення від 10 травня 2026 р. у справі №450/1061/26 — Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/1061/26

Провадження № 2/450/1554/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючої судді Дем`яновської Ю.Д.,

секретаря судового засідання Солодовника Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Пустомити в порядку загального позовного провадження за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача Горбунов О.В.

представника відповідача Вуж Д.В.

цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у володінні та користуванні нерухомим майном,-

в с т а н о в и в :

05.03.2026 позивач, від імені якої діє адвокат Горбунов О.О., звернулась до Пустомитівського районного суду Львівської області з позовом до відповідачки, яким просить усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою та садовим будинком АДРЕСА_1 шляхом зобов`язання відповідачки ОСОБА_2 не чинити перешкоди позивачці ОСОБА_1 у користуванні вказаним нерухомим майном; зобов`язати відповідачку ОСОБА_2 протягом 10 днів від дня набрання цим рішенням законної сили передати позивачці ОСОБА_1 ключі від садового будинку АДРЕСА_1 , а також ключі від хвіртки та воріт земельної ділянки, на якій розташований вказаний садовий будинок.

В обґрунтування зазначає, що рішенням Франківського районного суду м. Львова від 09.12.2024 року у справі № 465/7703/14-ц, яке набрало законної сили 26.06.2025 року, з урахуванням ухвали суду від 17.12.2025 року про виправлення описки, за нею визнано право власності на садового будинку АДРЕСА_2 , як на майно, набуте у період шлюбу з ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності, однак відповідачка ОСОБА_4 , яка фактично користується вказаним майном, володіє ключами та всією технічною і правовстановлюючою документацією, достеменно знаючи про існування та зміст судового рішення (оскільки була ініціатором спору, брала участь у розгляді справи та оскаржувала рішення в апеляційному порядку), умисно чинить перешкоди позивачці у здійсненні її права власності, зокрема неодноразово відмовляла у наданні доступу до будинку і земельної ділянки, передачі ключів та документів, що унеможливило виготовлення актуального технічного паспорта БТІ та, як наслідок, призвело до відмови державного реєстратора у проведенні державної реєстрації права власності на частку позивачки, чим фактично позбавила позивачку можливості реалізувати свої правомочності володіння, користування і розпорядження належним їй майном, у зв`язку з чим такі дії відповідачки є протиправними, спрямованими на невиконання судового рішення та порушують гарантовані законом і судом права позивачки як співвласника нерухомого майна.

Ухвалою суду від 18.03.2026 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

01.04.2026 представником відповідача ОСОБА_2 – адвокатом Вуж Д.В. подано відзив на позовну заяву. Відповідачка ОСОБА_2 заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та вважає їх безпідставними і передчасними, оскільки позивачка не довела належними та допустимими доказами факту порушення її прав чи створення перешкод у користуванні спірним майном, при цьому сама посилається на обставини, що передували остаточному виправленню описки у судовому рішенні від 17.12.2025 року щодо розміру земельної ділянки, що свідчить про невизначеність обсягу її прав на момент заявлених вимог; крім того, відповідачка зазначає, що спірне майно перебуває у режимі спільної часткової власності, а відтак порядок користування ним має здійснюватися за згодою співвласників, тоді як позивачка не довела факту недосягнення такої згоди чи неправомірних дій відповідачки, а її твердження ґрунтуються виключно на припущеннях; відповідно до норм цивільного законодавства право власності є непорушним і підлягає захисту лише у разі доведеного порушення, чого у даному випадку не встановлено, у зв`язку з чим підстави для задоволення позову відсутні.

06.04.2026 представник позивача – адвокат Горбунов О.О. подав відповідь на відзив та вказав, що позивачка ОСОБА_1 заперечує проти доводів відзиву відповідачки та зазначає, що рішення Франківського районного суду м. Львова від 09.12.2024 року у справі № 465/7703/14-ц набрало законної сили 26.06.2025 року після залишення апеляційної скарги без задоволення, а тому доводи про передчасність позову є безпідставними, оскільки виправлення описки ухвалою від 17.12.2025 року не впливає на факт набрання рішенням законної сили; при цьому позов подано після виникнення у позивачки права власності та після вжиття заходів досудового врегулювання, однак відповідачка, будучи обізнаною про судове рішення, фактично перешкоджає його виконанню, не надаючи доступу до нерухомого майна та необхідних документів, що унеможливлює виготовлення технічного паспорта і державну реєстрацію права власності, внаслідок чого право позивачки залишається нереалізованим; водночас відзив не містить належних заперечень по суті позовних вимог і не спростовує викладених обставин, а лише ґрунтується на формальних твердженнях без доказів; такі дії відповідачки порушують право позивачки на мирне володіння майном та принцип обов`язковості виконання судових рішень, гарантований як національним законодавством, так і практикою ЄСПЛ, у зв`язку з чим позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню в повному обсязі.

Ухвалою від 16.04.2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача та позивач позов підтримали повністю, дали пояснення, аналогічні викладеним у позові, просять задовольнити такий.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив повністю, дав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві, просить відмовити в задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали цивільної справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку про задоволення позову частково з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

Відповідно до частини 1 статті 15 та частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Наведені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлений чинним законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Крім того, суд має виходити із того, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами та має бути спрямований на захист порушеного права.

Судом встановлено, що позичка ОСОБА_1 є власником садового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,0434 га, розташованих у садівничому кооперативі «Поляна» по АДРЕСА_1 на підставі рішення Франківського районного суду м. Львова від 09.12.2024 року у справі № 465/7703/14-ц, яке набрало законної сили 26.06.2025 року, з урахуванням ухвали суду від 17.12.2025 року про виправлення описки. Як вбачається з тексту рішення, вказана частка в праві спільної власності подружжя набута позивачем в період шлюбу з ОСОБА_3 . Вказане рішення Франківського районного суду м. Львова залишене без змін постановою Львівського апеляційного суду від 26.06.2025 (а.с.8-28).

За пунктом 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно.

При цьому, стаття 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень – це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Із офіційним визнанням державою права власності пов`язується можливість матеріального об`єкта (майна) перебувати в цивільному обороті та судового захисту права власності на нього. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності. При цьому, рішення суду є констатацією належного особі права, а тому сама по собі відсутність зареєстрованого права власності позивачки згідно рішення Франківського районного суду м. Львова не свідчить, що таке не підлягає захисту.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 444480771 від 22.09.2025 року, садовий будинок АДРЕСА_1 зареєстрований за ОСОБА_3 16.06.2011 року (а.с.31 зворот).

Окрім того, аналогічна інформація щодо власності міститься у відповіді з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 2715591 від 10.05.2026 на запит суду (а.с.95).

Підставою звернення позивачки до суду є неможливість здійснення нею правомочностей власника в праві спільної часткової власності на об`єкт нерухомого майна.

За частинами першою-третьою, п`ятою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

У частинах першій та другій статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі статтею 373 ЦК України право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення. Власник земельної ділянки може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не встановлено законом та якщо це не порушує прав інших осіб.

У свою чергу, відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. При цьому для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення. Саме власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (частина перша статті 317 Цивільного кодексу України), які він може реалізовувати на власний розсуд.

Таким чином, закон визначає право власника вимагати будь-яких усунень порушень його права власності від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми є наявність у позивача права власності та встановлених судом перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушення права та з яких підстав.

При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

З позиції відповідача, висловленої у відзиві та представником відповідачки в судовому засіданні, вбачається, що її позиція грунтується не на відсутності з її боку перешкод позивачу в користуванні її майном, а на тому, що на думку відповідачки, позивачка заявила позов передчасно та не довела наявності перешкод. На думку суду, така позиція відповідачки і є свідченням наявності спору між сторонами, оскільки на запитання головуючого однозначної відповіді стороною відповідача не надано.

Однією з головних засад цивільного процесу є змагальність, яка покладає на сторони обов`язок доведення перед судом тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог чи заперечень та добросовісному користуванні наданими їм процесуальними правами, а також добросовісному виконанні обов`язку подання суду доказів.

Негаторний позов - це вимога власника про усунення перешкод. Тобто негаторний позов подається з метою усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном, тобто припинення неправомірних дій, не пов`язаних з порушенням володіння. Негаторний позов може вчинятися тоді, коли майно не вибуває з володіння власника, тобто при порушенні насамперед такої правомочності власника, як користування та розпорядження своїм майном. Належним відповідачем у негаторному позові є особа, яка перешкоджає власнику користуватися та розпоряджатися своїм майном.

Ані відповідачка, ані її представник в судовому засіданні не вказали на ту обставину, що відповідачка, не являєючись титульним власником (співвласником) спірного майна, не являється його фактичним володільцем чи користувачем, та по суті не заперечили факту відсутності доступу та неможливості користування позивачкою своєю часткою внаслідок дій саме відповідачки, що, на думку суду, свідчить про те, що позов пред`явлено до належного відповідача, оскільки за її рахунок може бути задоволена матеріально-правова вимога позивачки.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч.1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На думку суду, посилання відповідачки на передчасність пред`явлення позову, не свідчить про відсутність перешкод для позивача, наявність яких сторона відповідача могла спростувати як шляхом надання відповідних доказів, так і шляхом вручення ключів протягом розгляду справи, або шляхом допуску позивачки до спірного майна, а тому таке твердження не приймається судом до уваги. Окрім того, пред`явлення позову про усунення перешкод в користуванні майном не вимагає застосування досудової процедури, а тому суд приходить до переконання про наявність правових та фактичних підстав для задоволення позову в частині усунення перешкод в користування належною позивачці часткою майна.

Питання судових витрат слід вирішити у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 2, 12,13, 81, 141, 259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Усунути ОСОБА_1 перешкоди в користуванні 1/2 земельної ділянки та 1/2 садового будинку АДРЕСА_1 шляхом зобов`язання відповідачку ОСОБА_2 протягом 10 днів від дня набрання рішенням законної сили передати позивачці ОСОБА_1 ключі від садового будинку АДРЕСА_1 , а також ключі від хвіртки та воріт земельної ділянки, на якій розташований вказаний садовий будинок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1331,2 гривень судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , фактична адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 )

Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 ).

Повний текст рішення складено 11.05.2026.

Суддя Дем`яновська Ю.Д.