Рішення від 06 травня 2026 р. у справі №308/18560/25 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/18560/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі: головуючого судді Чепки В. В., за участі секретаря судового засідання Авдєєвої К. Т., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Ужгород цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» про зобов`язання надати письмову відповідь на заяву від 08.12.2025,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» про зобов`язання надати письмову відповідь на її заяву від 08.12.2025.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , та здійснює оплату послуг постачання електроенергії на рахунок відповідача.

Позивачка покликається на те, що 07.12.2025 вона отримала інформацію від сусідки – голови ОСББ «Смерічка-18», яке створено у будинку АДРЕСА_2 про те, що відповідач планує відключення всього будинку від електропостачання за борг ОСББ, який з`явився у листопаді 2025 року.

Позивачка повідомляє, що 08.12.2025 вона підготувала заяву від 08.12.2025 до відповідача про негайне надання інформації про причини, з яких надавач послуг збирається відключити вказаний багатоквартирний будинок від електропостачання, яку надіслала на електронну пошту відповідача.

Позивачка вказує, що станом на 11.12.2025 відповідь на заяву відповідачем не було надано.

У зв`язку з цим, покликаючись на положення Закону України «Про захист прав споживачів» просила суд зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» надати письмову відповідь на заяву від 08.12.2025.

Ухвалою від 18.12.2025 відмовлено у відкритті провадження у справі.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 26.02.2026 задоволено апеляційну скаргу позивача. Скасовано ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 грудня 2025 року про відмову у відкритті провадження в справі, направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою від 18.03.2026 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, за змістом якого останній просить у задоволенні позову відмовити. У відзиві вазує, що подану позивачем заяву було розглянуто 11.12.2025 та того ж дня відповідь на таку направлено позивачу на адресу електронної пошти, що підтверджується листом ТОВ «Закарпаттяенергозбут» №1277/005-13/2025 від 11.12.2025, підписаного кваліфікованим електронним підписом. Відповідач покликається на необґрунтованість позовних вимог у зв`язку з розглядом заяви позивача у межах строку, встановленого ст. 20 Закону України «Про звернення громадян».

Позивачкою 10.04.2026 подано відповідь на відзив, у якій вказує, що відповідачем у відповіді на її звернення не було надано вичерпної інформації. Зокрема, на думку позивача, остання є споживачем послуг відповідача, має окремий лічильник та окремо від ОСББ сплачує за електроенергію, що була спожита електропристроями в її квартирі. З огляду на це вважає, що має право як споживач отримувати від відповідача інформацію про ту послугу, яку він їй надає, і відповідно має право знати чи планує відповідач відключити квартиру позивача, разом з усім будинком, де вона знаходиться, від електропостачання за борги ОСББ, що не є тотожними боргам конкретного споживача. На думку позивача, надана відповідачем відповідь на її заяву підтверджує відмову у наданні інформації позивачу.

Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив від 13.04.2026 вважає наведені позивачем доводи необґрунтованими та такими, що не спростовують позицію відповідача.

Вказує, що відповідно до п.-п. 2.2.5 п. 2.2 Положення про комерційну таємницю та конфіденційну інформацію ТОВ «Закарпаттяенергозбут», затвердженого та введеного в дію наказом Товариства №5/3 від 21.02.2019, до відомостей, що містять конфіденційну інформацію Товариства належать відомості про послуги, які надає Товариство, відомості про управління, фінанси, плани Товариства, відомості про партнерів Товариства, а саме: систематизовані та несистематизовані відомості про внутрішніх та закордонних замовників, підрядників, постачальників, клієнтів, споживачів, покупців, компаньйонів, спонсорів, посередників та інших партнерів ділових стосунків Товариства, про ринок, про науку і техніку, про безпеку Товариства, відомості пов`язані з виробничою, економічною, фінансовою, управлінською діяльністю Товариства, які не становлять державної таємниці і розголошення яких може призвести до заподіяння шкоди Товариству, спричинити матеріальні збитки і завдати шкоду його діловій репутації.

Відповідач зазначає, що у відповіді від 11.12.2025 ним було роз`яснено позивачу щодо: наявності договірних відносин між Товариством та ОСББ «Смерічка-18»; відсутності договірних відносин між Товариством та Позивачем; відсутності правових підстав для надання інформації щодо третьої особи. Відповідач стверджує, що між ним та позивачем відсутні договірні відносини, а також відсутній відкритий особовий рахунок на ім`я позивача. Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження повноважень діяти від імені ОСББ «Смерічка-18». Зазначає, що запитувана позивачем інформація стосується правовідносин між відповідачем та ОСББ «Смерічка-18» і не може бути розкрита третій особі.

На думку відповідача, у даній справі відсутній предмет спору, оскільки на момент звернення до суду право позивача на отримання відповіді було реалізоване, а тому відсутній факт його порушення.

У судове засідання позивач не з`явилась. Представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності позивача.

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явились. Від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі представника відповідача.

За загальним правилом ч. 1 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо за положеннями ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 з 20.05.2022 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, номер витягу 301428511.

Судом встановлено та не оспорюється сторонами, що позивачка є співвласником багатоквартирного будинку, у якому створено ОСББ «Смерічка-18».

Матеріалами справи підтверджується, що позивачка є споживачем електроенергії за адресою: АДРЕСА_1 . Наведене підтверджується даними меморіального ордеру №МВ41638671 від 22.07.2022, з якого вбачається здійснення оплати на рахунок отримувача ТОВ «Закарпаттяенергозбут» у сумі 145,44 грн, призначення платежу: «Попередні: 14183; поточні: 14280 (оплата зг.рахунку № НОМЕР_1 ор. НОМЕР_2 , ОСОБА_1 – АДРЕСА_1 )». Також згідно з даними платіжної інструкції 0.0.4640601955.1 від 23.11.2025 позивачем було здійснено оплату на рахунок отримувача ТОВ «Закарпаттяенергозбут» у сумі 924,48 грн, призначення платежу: «За енергопостачання від ОСОБА_1 , о/р НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 – 31 жовтня 2025».

Суд встановив, що 08.12.2025 позивачка звернулась з заявою до відповідача про надання інформації, в якій просила повідомити її, як споживача, про таке:

«1.1.Чи дійсно ОСОБА_2 планує відключення будинку АДРЕСА_2 , включно із квартирою Заявника, від електропостачання. Якщо так то на якій підставі? З наданням усіх відповідних доказів.

1.2.Якщо існує певний борг то хто конкретно визначений Вами як боржник та на якій підставі, а також яка сума боргу та за який період.».

Водночас суд встановив, що 11.12.2025 відповідачем надано лист-відповідь на заяву позивача, за змістом якого повідомлено про наявність договірних відносин між ТОВ «Закарпаттяенергозбут» (постачальник) та ОСББ «Смерічка-18» (споживач). У частині запиту позивача про наявність причин, з яких надавач послуг збирається відключити багатоквартирний будинок за адресою АДРЕСА_2 , відповідачем повідомлено про допущення ОСББ «Смерічка-18» виникнення заборгованості за спожиту електричну енергію. Також відповідач вказав про відсутність законних підстав для надання вичерпної інформації щодо порушених у заяві питань позивачу у зв`язку з тим, що стороною укладеного договору про постачання електроенергії є Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Смерічка-18». Позивачу роз`яснено про можливість реалізації права на одержання в установленому порядку інформації про діяльність об`єднання через звернення до такого Об`єднання та/або його уповноважених представників.

Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи та спірним правовідносинам, суд враховує наступні норми права.

Відповідно до ст. 55, 124 Конституції України та ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За загальним правилом, визначеним у ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч. 2 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відтак, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до норм ст. 12,13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України). Частиною 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У ч. 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 3 ст. 89 ЦПК України).

Закріплене Конституцією України право на інформацію передбачено Законами України «Про звернення громадян», «Про інформацію»,«Про доступ до публічної інформації» та іншими нормативно-правовими актами.

Закон України «Про звернення громадян» регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливість для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про звернення громадян» під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.

У відповідності до ст. 5 Закону України «Про звернення громадян» звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. Звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне). Звернення може бути усним чи письмовим.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про звернення громадян» громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, медіа, посадових осіб, має право, зокрема, одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.

За змістом ч. 1 ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів. На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну. Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

Аналіз наведених норм законодавства свідчить про те, що орган, до якого направлена заява громадянина, зобов`язаний об`єктивно, всебічно і вчасно її розглянути, перевірити викладені в ній факти, прийняти рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечити його виконання, а також повідомити громадянина про наслідки розгляду такої заяви.

Преамбулою Закону України «Про захист прав споживачів» зазначено, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію.

Споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги) (ч. 1 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Предметом спору у даній справі є відмова у наданні позивачу інформації про те, чи планує відповідач відключати квартиру позивача від електропостачання разом з усім будинком по АДРЕСА_2 .

Позивач вважає, що такою неправомірною бездіяльністю відповідача порушено її права споживача на інформацію, що безпосередньо стосується функціонування багатоквартирного будинку, в якому проживає позивач.

Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулювання правових, організаційних та економічних відносин, пов`язаних з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління визначає Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», предметом регулювання якого є відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов`язків власників квартир та нежитлових приміщень як співвласників багатоквартирного будинку (ч. 1 ст. 2 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

За визначенням, наведеним у ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», управління багатоквартирним будинком - це вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов`язків співвласників, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку.

Управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг. Виконавцями послуг з постачання та розподілу електричної енергії є енергопостачальник або інший суб`єкт, визначений законом.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії надаються виключно на підставі індивідуальних договорів.

Частинами 3, 4 ст. 14 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного буднику» також визначено, що порядок здійснення прав співвласників визначається законом. Здійснення співвласником своїх прав не може порушувати права інших співвласників.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами відсутні прямі договірні відносини щодо постачання електричної енергії. Однак позивачка є індивідуальним споживачем електричної енергії, що підтверджується здійсненням нею оплат за електропостачання за конкретним особовим рахунком та споживанням електричної енергії за адресою своєї квартири. Таким чином, незважаючи на відсутність укладеного прямого договору на постачання електричної енергії, між сторонами фактично існують правовідносини з постачання електричної енергії, у межах яких позивач набуває статусу споживача та користується відповідними правами, зокрема правом на отримання необхідної, доступної та достовірної інформації про послугу.

Згідно зі ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації, що забезпечує можливість свідомого користування послугами. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 21 цього Закону обмеження права споживача на отримання такої інформації є порушенням його прав.

Суд виходить з того, що право споживача на інформацію є самостійним та безумовним правом, яке не ставиться у залежність від правовідносин відповідача з об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або окремих співвласників багатоквартирного будинку, оскільки можливі боргові зобов`язання юридичної особи або певних фізичних осіб не можуть автоматично впливати на права конкретного кінцевого споживача без належного індивідуального повідомлення та обґрунтування.

Запит позивача стосувався можливого припинення електропостачання у житлі, де вона фактично споживає електричну енергію, а також підстав такого припинення та визначення боржника. Така інформація безпосередньо стосується реалізації її права як споживача на безперервне та безпечне отримання житлово-комунальної послуги, а отже є інформацією, яка підлягає наданню в межах Закону України «Про захист прав споживачів».

Посилання відповідача на конфіденційність інформації та положення локального акта товариства про комерційну таємницю не може бути прийняте судом, оскільки внутрішні нормативні документи суб`єкта господарювання не можуть обмежувати права споживачів, встановлені законом. Крім того, запитувана інформація не стосується комерційної стратегії чи внутрішніх процесів діяльності відповідача, а стосується умов надання житлово-комунальної послуги, яка безпосередньо впливає на права та інтереси позивача як кінцевого споживача.

Суд враховує, що запитувана позивачем інформація не стосувалась персональних даних інших співвласників, банківських реквізитів, комерційних показників чи іншої інформації з обмеженим доступом, а була спрямована виключно на з`ясування факту можливого припинення електропостачання житлового будинку та підстав такого припинення. Тому надання відповідачем загального посилання на конфіденційність інформації без конкретизації, які саме відомості мають обмежений доступ та на підставі якого закону, не може вважатися належним обґрунтуванням відмови у наданні інформації.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.04.2024 у справі №925/1440/22 дійшла висновку про те, що персональні дані співвласників та інших фізичних осіб, отримані ОСББ у процесі його діяльності, є конфіденційною інформацією з відповідним правовим режимом. Персональні дані співвласників та інших фізичних осіб не підлягають наданню співвласнику для ознайомлення без згоди на їх поширення у встановленому законом порядку. Водночас Верховний Суд наголосив, що ОСББ зобов`язане надати співвласнику документи та інформацію, визначені законом, з вилученням персональних даних як конфіденційної інформації.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що сам по собі факт наявності у документах чи відомостях окремої конфіденційної інформації не виключає обов`язку надати особі іншу інформацію, право на отримання якої гарантоване законом. У такому випадку обов`язком особи, яка надає відповідь, є забезпечення балансу між правом на інформацію та захистом конфіденційних даних шляхом вилучення інформації з обмеженим доступом, а не повна відмова у наданні відповіді по суті поставлених питань.

Суд також зазначає, що обов`язок суб`єкта, до якого звертається громадянин, полягає не лише у формальному направленні відповіді у встановлений строк, а й у наданні змістовної та повної відповіді по суті порушених питань у межах його компетенції. Формальне реагування на звернення без надання суттєвої інформації не забезпечує реалізації права особи на звернення, гарантованого ст. 40 Конституції України та Законом України «Про звернення громадян».

Доводи відповідача про відсутність предмета спору з огляду на направлення відповіді від 11.12.2025 є безпідставними, оскільки предметом спору є не сам факт направлення відповіді, а належність її змісту та повнота виконання обов`язку щодо надання інформації. Надання відповіді, яка фактично не містить запитуваних відомостей або містить відмову у їх наданні без належного правового обґрунтування, не свідчить про припинення порушення прав позивача.

Оцінивши подані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем хоча і було надано позивачу відповідь на звернення від 08.12.2025 у встановлений законом строк, однак така відповідь не містила повної та змістовної відповіді по суті поставлених питань та фактично зводилась до відмови у наданні запитуваної інформації з посиланням на її конфіденційність.

При цьому суд враховує, що запитувана позивачем інформація безпосередньо стосується можливого припинення електропостачання житлового будинку, у якому проживає позивач та в якому вона є кінцевим споживачем електричної енергії, а тому така інформація пов`язана з реалізацією її прав як споживача житлово-комунальної послуги та підлягає наданню в обсязі, необхідному для забезпечення права на одержання повної, доступної та достовірної інформації.

Суд також виходить із того, що сам по собі факт наявності у відповідача договірних відносин з ОСББ «Смерічка-18», а не з конкретним кінцевим споживачем, не виключає обов`язку відповідача надати позивачу інформацію, яка стосується можливого припинення електропостачання у належному їй житлі, оскільки наслідки такого припинення безпосередньо впливають на права та законні інтереси позивача як споживача.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідачем не було забезпечено належної реалізації права позивача на отримання змістовної та повної відповіді по суті поставлених у зверненні питань, у зв`язку з чим порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом зобов`язання відповідача надати позивачці ОСОБА_1 належну вичерпну відповідь на питання, поставлені у зверненні від 08.12.2025 з вилученням персональних даних як конфіденційної інформації.

З огляду на викладене, позов підлягає задоволенню.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, враховуючи, позивач звільнена від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», з відповідача на користь держави стягується судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Керуючись ст. 12, 13, 18, 81, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» про зобов`язання надати письмову відповідь на заяву від 08.12.2025 задовольнити.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» надати відповідь на звернення (заяву) ОСОБА_1 від 08.12.2025 з вилученням персональних даних як конфіденційної інформації.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» (код ЄДРПОУ: 41999833) на користь держави судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут», місцезнаходження: 88000, Закарпатська область, місто Ужгород, площа Жупанатська, будинок 18, код ЄДРПОУ: 41999833.

Повний текст рішення складено 11.05.2026.

Суддя В. В. Чепка