Постанова від 03 травня 2026 р. у справі №536/127/23 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 536/127/23 Номер провадження 33/814/19/26Головуючий у 1-й інстанції Баранська Ж. О. Доповідач ап. інст. Корсун О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2026 року м. Полтава

Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Корсун О.М., за участю секретаря судового засідання Пархоменко Ю.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Шаповал М.С., на постанову Кременчуцького районного суду Полтавської області від 14 грудня 2023 року,

ВСТАНОВИВ:

Цією постановою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 536 гривень 80 копійок судового збору.

За змістом оскаржуваної постанови місцевий суд визнав доведеним, що ОСОБА_1 як особа, яка керувала транспортним засобом, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці події та в медичному закладі.

Суд першої інстанції встановив те, що ОСОБА_1 14 січня 2023 року о 20 годині на 15 км автодороги Канів – Світловодськ – Кременчук у Кременчуцькому р-ні в порушення вимог п.2.5 ПДР України керував транспортним засобом «ВАЗ 2106», н.з. НОМЕР_1 , із ознаками сп`яніння у вигляді: нестійкої ходи, запаху алкоголю з порожнини рота, та відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння.

В апеляційній скарзі адвокат Шаповал М.С. просить скасувати постанову Кременчуцького районного суду Полтавської області від 14 грудня 2023 року та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Свої вимоги мотивує тим, що суд першої інстанції не в повному обсязі дослідив докази по справі та не врахував те, що: в матеріалах справи відсутні докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом, його зупинки й відсторонення від керування транспортним засобом поліцією; в протоколі про адміністративне правопорушення, акті огляду на стан алкогольного сп`яніння, акті огляду й тимчасового затримання транспортного засобу вказані дані водія ОСОБА_1 , проте згідно з паспортними даними його прізвище - ОСОБА_2 , що є істотним порушенням вимог ст.256 КУпАП; у той же час, направлення для огляду в медичний заклад було видано щодо ОСОБА_1 ; долучений поліцією відеозапис не підтверджує відбирання письмових пояснень у свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і встановлення їх осіб, а тому неможливо достовірно встановити час їх відбирання і дані цих осіб, які не викликались та не допитувались місцевим судом.

Водночас адвокат Шаповал М.С. заявила клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції як такого, що був пропущений із поважних причин.

Особі, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , і його представнику - адвокату Шаповал М.С., було належним чином повідомлено про місце, дату, час апеляційного розгляду та в судове засідання вони не з`явились, причини неявки не повідомили, клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги від них не надходило. Попередньо ними були подані клопотання про здійснення апеляційного розгляду без їх участі.

Суд апеляційної інстанції вивчив матеріали справи, допитав поліцейського ОСОБА_5 , проаналізував доводи апелянта та дійшов висновку про таке.

Відповідно до ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Разом з тим, строк на апеляційне оскарження постанови підлягає поновленню, коли він пропущений з поважних причин. Поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження є обставини, що об`єктивно перешкоджали особі, яка має право на оскарження постанови, вчасно подати апеляційну скаргу.

З матеріалів справи вбачається, що 14 грудня 2023 року місцевим судом прийнято постанову щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП. Розгляд справи в суді першої інстанції здійснювався без участі ОСОБА_1 , який на той час представника не мав.

Даних, які би свідчили про отримання ОСОБА_1 копії оскаржуваної постанови чи його ознайомлення з мотивами цього судового рішення до моменту подачі апеляційної скарги перевіркою матеріалів справи не встановлено.

01 квітня 2023 року між ОСОБА_1 та адвокатом Шаповал М.С. укладено договір про надання правової допомоги №01/24.

03 квітня 2023 року адвокат Шаповал М.С. на підставі поданої нею заяви від 02 квітня 2023 року ознайомилась із матеріалами цієї справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , 09 квітня 2023 року отримала копію відеофіксації, записаної на технічному носієві інформації, наявному в матеріалах провадження.

10 квітня 2023 року адвокат Шаповал М.С., в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу.

Отже, зважаючи на хронологію обставин у даному провадженні, те, що необізнаність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та її представника із суттю та мотивами прийнятого судового рішення є об`єктивною перешкодою для своєчасного подання апеляційної скарги, враховуючи викладене вище, те, що адвокат Шаповал М.С. звернулася з апеляційною скаргою протягом строку, об`єктивно розумного та необхідного для складання процесуального документу з моменту отримання копії оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що строк на апеляційне оскарження постанови місцевого суду має бути поновлений представнику особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, як такий, що пропущений із поважних причин.

Статтею 294 КУпАП регламентовано, що судове рішення суду першої інстанції переглядається в межах доводів апеляційної скарги.

Виходячи з положень ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно зі ст.245 КУпАП завданням судді при розгляді справ про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - відмови ним як особою, яка керувала транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується наявними в матеріалах справи належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності достатніми та взаємозв`язаними доказами, і, як наслідок, є правильним. Суд першої інстанції, повно та всебічно дослідивши ці докази й надавши їм відповідну юридичну оцінку, прийняв правильне рішення про необхідність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної віповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.

Так, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №160113 14 січня 2023 року о 20 годині на 15 км автодороги Р-10 Канів – Світловодськ – Кременчук водій ОСОБА_1 у порушення вимог п.2.5 ПДР України керував автомобілем «ВАЗ 2106», н.з. НОМЕР_1 , із ознаками алкогольного сп`яніння у вигляді: нестійкої ходи, запаху алкоголю з порожнини рота, та відмовився від проходження в установленому законодавством порядку огляду на стан названого сп`яніння (а.с.4).

Наведені вище обставини об`єктивно підтверджуються даними відеозаписів, записаних на технічному носієві інформації, з яких установлено те, що по прибуттю поліції (за повідомленням про ДТП) 14 січня 2023 року приблизно о 20 годині 17 хвилин на 15 км автодороги Р-10 Канів – Світловодськ – Кременчук на краю дороги знаходився автомобіль «ВАЗ 2106», н.з. НОМЕР_1 . На місці події ОСОБА_1 неодноразово підтвердив те, що він був водієм цього транспортного засобу та керував ним, надав поліції посвідчення водія, його поведінка протягом усього часу теж свідчила про те, що він керував цим транспортним засобом. При цьому, в ході надання поліції посвідчення водія ОСОБА_1 підтвердив свою особу, назвавши свої анкетні дані, а саме те, що він є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_1 мав явні ознаки алкогольного сп`яніння та повідомив поліцейському, що попередньо перед виконанням функцій водія він вживав алкоголь. Поліцейським було встановлено наявність підстав уважати, що водій ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп`яніння та повідомлено йому про виявлені в нього ознаки алкогольного сп`яніння у вигляді, зокрема: запаху алкоголю з порожнини рота, нестійкої ходи. Однак на неодноразові вимоги поліції ОСОБА_1 категорично відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння: як на місці події з використанням спеціального технічного засобу, який здійснюється поліцейським, так і в медичному закладі. Водночас поліцейським роз`яснено ОСОБА_1 те, що за вказані вище дії (відмова особи, яка керувала транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння) передбачено складання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, за фактом порушення вимог п.2.5 ПДР України (а.с.11).

Таким чином, доводи апелянта про відсутність доказів керування ОСОБА_1 автомобілем є неспроможними.

Допитаний апеляційним судом поліцейський ОСОБА_5 у судовому засіданні підтвердив те, що він прибував за викликом на лінію "102" за повідомленням про ДТП. На місці події водій ОСОБА_1 перебував із явними ознаками алкогольного сп`яніння та відмовився від проходження огляду на стан названого сп`яніння на місці події та в медичному закладі. Протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 складався його колегою, який звільнився з посади й наразі не працює в поліції.

Тобто повідомлені поліцейським обставини щодо вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у повному обсязі підтверджуються даними відеофіксації.

Водночас доводи апелянта щодо обставин зупинки автомобіля, відсторонення водія від керування транспортним засобом, за своїм змістом не стосуються конструктивних ознак диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП, не утворюють достатню підставу для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження щодо ОСОБА_1 , адже не спростовують факт керування ним транспортним засобом та його відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, тобто наявність у його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і, враховуючи викладене вище, також самі по собі не обумовлюють недопустимість чи неналежність доказів по справі з огляду на відсутність безпосереднього прямого зв`язку між цими питаннями та обставинами, які мають місце в межах складу вказаного вище адміністративного правопорушення.

Отже, наведені вище докази безперечно доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та об`єктивних обставин не довіряти їм немає. Підстав для висновку про недопустимість, недостовірність чи неналежність цих доказів не встановлено.

Що стосується доводів апеляційної скарги про неправильне зазначення прізвища ОСОБА_1 у складених поліцією документах, слід зазначити наступне.

Опискою вважається зроблена механічна (мимовільна, випадкова) помилка, допущена під час письмово-вербального викладу процесуального документу, яка не впливає на суть судового рішення. Під описками слід розуміти неправильне написання слів і до них належать, зокрема, написання прізвищ та імен, адрес, зазначення дат та строків.

Відповідно до матеріалів відеофіксації ОСОБА_1 неодноразово підтвердив те, що він керував транспортним засобом «ВАЗ 2106», н.з. НОМЕР_1 , і в ході надання поліції посвідчення водія підтвердив свою особу, назвавши свої анкетні дані, а саме те, що він є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Із сукупного аналізу та співставлення змісту відеозаписів і фотокарток у паспорті, виданому громадянину України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , теж убачається, що саме ОСОБА_1 було вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, що зафіксовано відеозаписами.

Зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення ім`я, по-батькові, день, місце та рік народження, громадянство особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в повному обсязі відповідають паспортним даним ОСОБА_1 , а вказаний у протоколі транспортний засіб «ВАЗ 2106», н.з. НОМЕР_1 , відповідає тому, що наявний на відеофіксації. У складених поліцією процесуальних документах допущено лише описку в одній букві прізвища ОСОБА_1 , а саме зазначено: « ОСОБА_6 », замість правильного: « ОСОБА_2 ».

Також у протоколі наявне посилання на посвідчення водія особи, щодо якої складено протокол, а саме посвідчення водія серії НОМЕР_2 , яке відповідно до повідомлення начальника ВП №2 Кременчуцького РУП ГУНП у Полтавській області належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.46).

Факт того, що матеріали даного провадження складені саме щодо ОСОБА_1 додатково підтверджується і тим, що ОСОБА_1 через свого представника було оскаржено постанову місцевого суду в даній справі як таку, що стосується його інтересів, із долученням до апеляційної скарги копії паспорта й РНОКПП ОСОБА_1 як таких, що засвідчують правильне написання його прізвища.

Таким чином, зазначення поліцією в складених документах (окрім направлення на огляд), у тому числі в протоколі й у подальшому місцевим судом в оскаржуваній постанові в прізвищі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності буки «и», замість – «а», є технічною опискою. Зазначена вище описка, з огляду на технічний і редакційний характер, не є підставою для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження щодо ОСОБА_1 і може бути виправлена судом за власною ініціативою або за заявою учасника провадження чи іншої заінтересованої особи.

При цьому, оскільки факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та його відмова від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння підтверджується даними відеозаписів, які є засобами об`єктивного контролю, а письмові пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 14 січня 2023 року (а.с.7-8) містять відомості щодо керування ОСОБА_1 автомобілем та його відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, тобто факти, аналогічні тим, які встановлені відеофіксацією, то посилання суду першої інстанції в оскаржуваній постанові на зміст цих пояснень не вплинуло на правильність установлення винуватості ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки вони не є ключовими чи єдиними даними по справі, а лише за своїм змістом відповідають відеофіксації. Тому аргументи апеляційної скарги, які стосуються зазначених вище письмових пояснень та свідків, якими вони надані, як наслідок, не вливають на правильність оскаржуваної постанови і не здатні вплинути на результат судового розгляду, у зв`язку з чим означені аргументи підлягають відхиленню.

Таким чином, доводи апеляційної скарги, з яких ставиться питання про скасування оскаржуваної постанови й закриття провадження щодо ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, не знайшли свого підтвердження.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є водієм із посвідченням водія серії НОМЕР_2 , що підтверджується: повідомленням начальника ВП №2 Кременчуцького РУП ГУНП у Полтавській області; даними протоколу про адміністративне правопорушення, підтвердженого підписом ОСОБА_1 у відповідній графі, про вилучення в нього зазначеного водійського посвідчення з видачею йому тимчасового дозволу на право керування транспортним засобом (а.с.4, 46).

За таких обставин, із урахуванням положень ст.23, 33 КУпАП, суд першої інстанції правильно наклав на ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік відповідно до санкції ч.1 ст.130 КУпАП, яка є безальтернативною.

Отже, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Водночас суд апеляційної інстанції керуючись ч.7 ст.294 КУпАП, зауважує наступне.

У протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 ставилося у вину те, що він у порушення вимог п.2.5 ПДР України керував автомобілем із ознаками алкогольного сп`яніння у вигляді: нестійкої ходи, запаху алкоголю з порожнини рота, та відмовився від проходження в установленому законодавством порядку огляду на стан названого сп`яніння.

Місцевий суд, розглянувши справу на підставі протоколу про адміністративне правопорушення, проаналізувавши докази по справі, дійшов правильного висновку про порушення ОСОБА_1 вимог п.2.5 ПДР України, те, що він керував транспортним засобом та відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці події та в медичному закладі, визнавши доведеними вказані обставини, та за вчинення цих дій притягнув ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП. Наводячи ознаки сп`яніння, з якими керував ОСОБА_1 , суд першої інстанції зазначив, що в ОСОБА_1 були запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, що відповідає ознакам алкогольного сп`яніння. Разом з тим, у першому абзаці мотивувальної частини постанови місцевий суд, зазначаючи про ознаки сп`яніння та відмову ОСОБА_1 від огляду на стан сп`яніння, помилково в певних частинах судового рішення вказав про «наркотичне сп`яніння», замість «алкогольного сп`яніння», а тому вказана помилка підлягає виправленню судом апеляційної інстанції шляхом зміни оскаржуваного судового рішення. Така зміна не впливає на доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, правильність кваліфікації його дій за ч.1 ст.130 КУпАП, вид і розмір накладеного на нього стягенення, та не погіршує його становище.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Поновити адвокату Шаповал М.С. строк на апеляційне оскарження постанови Кременчуцького районного суду Полтавської області від 14 грудня 2023 року щодо ОСОБА_1 .

Апеляційну скаргу представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Шаповал М.С., залишити без задоволення.

У порядку ч.7 ст.294 КУпАП постанову Кременчуцького районного суду Полтавської області від 14 грудня 2023 року щодо ОСОБА_1 змінити.

Виключити з першого абзацу мотивувальної частини постанови місцевого суду словосполучення: «наркотичного сп`яніння», та вважати правильним у цій частині словосполучення: «алкогольного сп`яніння».

В іншій частині постанову місцевого суду залишити без зміни.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя Полтавського

апеляційного суду О.М. Корсун