Постанова від 06 травня 2026 р. у справі №554/9782/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/9782/25 Номер провадження 22-ц/814/1614/26Головуючий у 1-й інстанції Зіненко Ю. В. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Дряниця Ю.В.,

судді Лобов О.А., Чумак О.В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) у місті Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою в його інтересах представником - адвокатом Кулішовим Володимиром Петровичем,

на рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 28 листопада 2025 року, постановлене суддею Зіненко Ю.В.,

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

п о с т а н о в и в:

30.06.2025 ТОВ «Коллект Центр» звернулося в суд із указаним позовом. В обґрунтування підстав позову зазначає, що 15.06.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №4316557. Укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІКС кредитодавця, доступ до якої забезпечується споживачу через Веб-сайт або мобільний застосунок «CreditPlus». На умовах, встановлених договором, кредитодавець надає споживачу кредит у гривні, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Сторонами зобов`язання також погоджено: сума кредиту- 20 000,00 грн; тип кредиту - кредит; строк кредиту - 30 днів; за користування кредитом нараховуються проценти відповідно до умов кредитного договору у вигляді стандартної процентної ставки, яка становить 1,9% у день та застосовується у межах строку кредиту.

Кредитодавець виконав умови зобов`язання та передав позичальнику у власність грошові кошти у розмірі 20 000,00 грн, шляхом перерахування на банківський рахунок позичальника. Натомість, відповідач належним чином зобов`язання щодо повернення основних сум боргу за кредитним договором та заборгованості за процентами не виконав ні перед ТОВ «Авентус Україна», як первинним кредитором, ні перед його правонаступником- ТОВ «Коллект Центр», що набуло право вимоги за договором факторингу №10-01/2023 від 10.01.2023.

Із підстав викладеного, просить захистити порушене право та стягнути з відповідача на користь позивача, як правонаступника первинного кредитора, заборгованість за договором №4316557 від 15.06.2021 у загальному розмірі 65 970,95 грн, із якої: 20 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 45 600,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 320,00 грн - інфляційні збитки; 50,95 грн - 3% річних.

Рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 28.11.2025 позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за кредитним договором №4316557 від 15.06.2021 у сумі 65 970,95 грн, із якої: 20 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 45 600,00 грн - заборгованість за процентами; 320,50 грн - інфляційні втрати; 50,95 грн - 3% річних.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судові витрати по справі, які складаються із судового збору в розмірі 2 422,40 грн.

У стягненні з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» витрат на правничу допомогу в сумі 16 000,00 грн відмовлено.

Рішення районного суду вмотивовано тим, що позивачем доведено факт укладення кредитного договору та погодження відповідачем істотних умов зобов`язання, а також виникнення у останнього заборгованості за ним у розмірі, заявленому до стягнення, включно із нарахованими відсотками, а також нарахуваннями у порядку статті 625 ЦК України.

Не погодившись із таким рішенням відповідач, в інтересах якого діє представник - адвокат Кулішов В.П., оскаржив його в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Зазначає, що при зверненні в суд із позовною заявою, позивач не надав доказів, які б підтверджували зарахування на картковий рахунок позичальника кредитних коштів, зокрема, виписки з банку про рух коштів ОСОБА_1 . Доказів наявних перешкод в їх отриманні та подачі разом із позовом, позивачем також не надано, у зв`язку із чим суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання позивача про витребування таких доказів в ході судового розгляду справи.

Між тим, на думку сторони відповідача, відсутність доказів перерахування коштів на його рахунок, не покладає на нього обов`язок повернення коштів, яких він не отримував, а тому і нараховані проценти вважає безпідставними. Наведене відповідає позиції Верховного Суду, сформованій у справі №334/3056/15 від 30.11.2022, за змістом якої у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Наголошує, що за умовами договору строк кредитування складав 30 днів. У таблиці обчислення загальної вартості кредиту споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит №4316557 від 15.06.2021, яка є додатком №1 до договору, вказано, що за період із 15.06.2024 по 15.07.2021 загальна вартість кредиту складає 29 690,00 грн, із яких: 20 000,00 грн - тіло кредиту; 9 690,00 грн - проценти за користування кредитом.

Відтак, як у договорі так і в додатках до нього, сторонами зобов`язання обумовлено строк кредитування 30 днів, до 15.07.2021 включно, після чого право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом у порядку статті 1054 ЦК України припиняється.

Просить урахувати, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем в/ч НОМЕР_1 і бере участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Відтак, на нього поширюються пільги, передбачені ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зокрема, на звільнення від нарахування процентів за користування позикою. При цьому приписи наведених положень законодавства не містять застережень з приводу їх непоширення на правовідносини, які існували до внесення відповідних змін законодавства. Такий висновок узгоджується із позицією Верховного Суду, сформованою у справі №502/1438/18 від 14.05.2021.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 30.01.2026 відкрито апеляційне провадження; у справі закінчено підготовчі дії та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, про що постановлена ухвала апеляційного суду від 05.02.2026.

16.02.2026 до Полтавського апеляційного суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу, яку просить залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, як законне та обґрунтоване.

04.05.2026 позивачем заявлено клопотання про розгляд справи в загальному позовному провадженні з викликом сторін, яке задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 274 ЦПК України упорядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд.

Згідно із частинами п`ятою, шостою статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Із огляду на викладені норми процесуального права та враховуючи, що предметом перегляду є рішення суду першої інстанції з ціною позову 65 970,95 грн, що є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на поточний рік, апеляційний суд вважає заявлене позивачем клопотання невмотивованим, тоді як характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування та конкретні обставини у справі не вимагають проведення судового засідання з викликом сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників.

Апеляційний суд створив учасникам процесу в даній справі належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, в яких такий рух описаний. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Наведена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contrele Portugal», заява №64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Перевіряючи законність та обґрунтованість судового рішення, апеляційний суд виходить із наступного.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 15.06.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №4316557 про надання споживчого кредиту.

Укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через Веб-сайт або мобільний додаток. Електронна ідентифікація споживача здійснюється при вході споживача в особистий кабінет, в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету. При цьому, споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до веб-сайту/ІТС товариства (п.1.1. договору).

На умовах, встановлених договором, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором (п.1.2 договору).

Сума кредиту складає: 20 000,00 грн, тип кредиту - кредит (п.1.3); строк кредиту 30 днів (п.1.4); тип процентної ставки - фіксована (п.1.5).

Згідно із п.1.5.1 договору стандартна процентна ставка становить 1,90% у день та застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4. цього договору, якщо не виконані умови для застосування зниженої процентної ставки; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою споживача, відповідно до п.4.2 договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація, відповідно до п.4.3. договору.

Мета отримання кредиту: споживчі потреби (п.1.6); орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою 24 079,41% річних (п.1.7.1); за зниженою ставкою 12 133,74% річних (п.1.7.2); орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою 31 400,00 грн (п.1.8.1); за зниженою ставкою 29 690,00 грн (п.1.8.2).

Згідно із п.2.1. договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_2 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем товариству з метою отримання кредиту.

Пункт 11 договору містить відомості про реквізити та підписи сторін. Зокрема, позичальника: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; номер телефону: НОМЕР_4 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором А448668, 15.06.2021 08:58:53 / ОСОБА_1 //а.с.51-59 т.1/

Додаток №1 до договору про надання споживчого кредиту №4316557 від 15.06.2021 є таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, за яким: сума платежу за розрахунковий період складе - 31 400,00 грн; проценти за користування кредитом складуть - 11 400,00 грн; реальна річна процентна ставка складе - 24 079,41% річних; загальна вартість кредиту складе - 31 400,00 грн./а.с.93 т.1/

Передувало укладенню такого договору ознайомлення позичальника із Паспортом споживчого кредиту інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма)./а.с.119-123 т.1/

24.01.2022 між ТОВ «Авентус Україна» (клієнт) та ТОВ «Вердикт Капітал» (фактор) укладено договір факторингу №24-01/2022, за яким клієнт - первісний кредитор зобов`язується відступити за плату право грошової вимоги у сумі 43 020 921,51 грн, а фактор зобов`язується, здійснивши фінансування в порядку, передбаченому цим договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належить клієнту, і стає новим кредитором за договором про надання фінансових послуг, укладеними між клієнтом і боржниками (п.2.1); 24.01.2022 між сторонами складено та підписано Акт приймання-передачі Реєстру боржників в електронному вигляді за договором факторингу №24-01/2022 від 24.01.2022, а також Акт приймання-передавання Реєстру боржників за договором факторингу №24-01/2022 від 24.01.2022 /а.с.34-50, 61-66 т.1/

24.01.2022 ТОВ «Вердикт Капітал» перераховано отримувачу ТОВ «Авентус Україна» 1 164 954,68 грн а рахунок оплати лота згідно із договором факторингу №24-01-2022 від 24.01.2022, без ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням №323110003./а.с.60 т.1/

10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, за яким останній, серед іншого, набув право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №4316557 від 15.06.2021./а.с.68-92 т.1/

07.03.2025 ТОВ «ФК «Контрактовий дім» листом №7/8069 підтверджено успішність операції згідно із договором з ТОВ «Авентус Україна» №087/20-П від 08.07.2020, зокрема: номер транзакції 955788947; сума: 20 000,00 грн; дата прийняття: 15.06.2021 8:59; номер замовлення:19647307; номер картки: НОМЕР_2 ; статус: прийнято./а.с.12-15 т.1/

ТОВ «Авентус Україна» листом №3092/25 від 01.04.2025 підтверджено видачу на платіжні картки клієнтів онлайн кредитів, право вимоги по яким було передано ТОВ «Вердикт Капітал» згідно із договором про відступлення прав вимоги, а саме: ОСОБА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; кредитний договір №4316557; назва банку/платіжної системи через яку перераховано кошти боржнику: ТОВ «ФК «Контрактовий дім»; дата транзакції щодо перерахування коштів боржнику: 6/15/2021; ID транзакції щодо перерахування коштів боржнику: 955788947; сума: 20 000,00 грн./а.с.17-21 т.1/

Згідно із розрахунком заборгованості, складеним ТОВ Авентус Україна» за договором №4316557 від 15.06.2021 стосовно ОСОБА_1 загальний розмір боргу склав: 65 600,00 грн, із яких: основний борг: 20 000,00 грн; 45 600,00 грн - проценти./а.с.22-31 т.1/

ТОВ «Вердикт Капітал», будучи правонаступником ТОВ «Авентус Україна», склав розрахунок заборгованості ОСОБА_1 станом на 13.06.2025, за яким: основний борг: 20 000,00 грн; 45 600,00 грн - проценти; 3% річних - 50,95 грн; інфляційні збитки - 320,00 грн/а.с.32 т.1/

Згідно із розрахунком заборгованості, складеним ТОВ «Коллект Центр», який набув право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №4316557 від 15.06.2021 від ТОВ «Вердикт Капітал», розмір заборгованості склав: основний борг: 20 000,00 грн; 45 600,00 грн- проценти; 3% річних - 50,95 грн; інфляційні збитки - 320,00 грн/а.с.33 т.1/

До позовної заяви позивачем надано Правила надання коштів у позику, в точу числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна» (нова редакція), затверджені наказом директора товариства №53-ОД від 16.01.2020./а.с.124-131 т.1/

Задовольняючи позовні вимоги, районний суд виходив із того, що наявний у матеріалах справи договір, який містить персональні дані відповідача, номер банківської картки, номер телефону та інші відомості, а також лист ТОВ «ФК «Контрактовий Дім» свідчать про укладення кредитного договору між сторонами у відповідності до положень Закону України «Про електронну комерцію».

Суд першої інстанції визнав доведеним позивачем та не спростованим відповідачем факт видачі первісним кредитором кредитних коштів у сумі 20 000,00 грн, перерахування коштів саме у такій сумі у день укладення договору на картковий рахунок відповідача.

Доказів сплати відповідачем заборгованості за кредитним договором перед первісним кредитодавцем чи перед позивачем, як новим кредитором, матеріали справи не містять, відповідачем суду не надано. Отже, відповідач умови кредитного договору порушив та у строк, установлений умовами кредитного договору, кредитні кошти не повернув, що є підставою для стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотками. При цьому, районним судом ураховано, що загальний строк кредиту становить 120 днів, а з огляду на стандартну процентну ставку 1,90% від суми кредиту, тобто 380 гривень, сума заборгованості за процентами становить 45 600,00 грн (380 грн * 120 днів).

Підстави для застосування до спірних правовідносин положень ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», районний суд визнав відсутніми, оскільки нарахування процентів за договором здійснювалося до початку проходження відповідачем військової служби. Також судом першої інстанції враховано, що нарахування відсотків у порядку статті 625 ЦК України здійснювалося кредитором за період до 24.02.2022, а тому підстави для звільнення позичальника від відповідальності відсутні.

Апеляційний суд, переглядаючи судове рішення у межах доводів апеляційної скарги, із такими висновками суду першої інстанції у повній мірі погодитися не може з огляду на наступне.

Стосовно укладення кредитного договору, колегія суддів ураховує наступне

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Із матеріалів справи убачається, що 15.06.2021 ОСОБА_1 шляхом використання одноразового ідентифікатора А448668 підписав договір №4316557 про надання споживчого кредиту, який містить відомості про умови кредитування, зокрема: суму кредиту (20 000,00 грн), процентна ставка (1,99%/день), строк кредиту (30 днів) та умови його пролонгації.

Крім одноразового ідентифікатору реквізити сторін договору мають інші відомості про відповідача, а саме: дані паспорту та ідентифікаційний код, тобто в розумінні Закону України «Про електронну комерцію» відповідний договір, підписаний відповідачем, і є належним та допустимим доказом на підтвердження існування зобов`язань за ним.

Доказів, що указаний в договорі одноразовий ідентифікаторта персональні дані належать третім особам, а не позичальнику, останнім суду не надано, тоді як наведений позивачем алгоритм укладення договорів виключає підстави вважати, що без їх погодження позичальник міг отримати кредитні кошти.

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №127/33824/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 10.06.2021 у справі №234/7159/20, від 12.08.2022 у справі №234/7297/20, від 09.02.2023 у справі №640/7029/19.

Отже, підписавши указаний кредитний договір, відповідач добровільно погодився на визначені у ньому істотні умови кредитування та взяв на себе відповідні зобов`язання. При цьому колегія суддів ураховує, що зміст договору дозволяє установити істотні умови кредитування, а також умови виконання зобов`язання, у тому числі обов`язок кредитодавця надати позичальнику кредитні кошти безготівково на вказаний останнім рахунок з використанням карти НОМЕР_2 .

На виконання умов такого зобов`язання позивачем надано відомості ТОВ «ФК «Контрактовий дім», якими підтверджено успішність операції згідно із договором з ТОВ «Авентус Україна» №087/20-П від 08.07.2020, зокрема: номер транзакції 955788947; сума: 20 000,00 грн; дата прийняття: 15.06.2021 8:59; номер замовлення:19647307; номер картки: НОМЕР_2 ; статус: прийнято./а.с.12-15 т.1/

Згідно зі статтями 12, 13, 81 ЦПК України обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц).

Відтак, ставлячи під сумнів факт перерахування коштів за транзакцією 955788947 відповідач не надав доказів, які б підтверджували, що картка НОМЕР_2 йому не належить, а також не спростував факт зарахування кредитних коштів на неї у розмірі 20 000,00 грн.

Посилання відповідача, викладені ним у апеляційній скарзі, що у справі відсутні первинні бухгалтерські та платіжні документи на підтвердження наявності у відповідача непогашеної заборгованості, колегія суддів до уваги не приймає. Оскільки позивач не є банківською (фінансовою) установою, та відповідно не здійснює відкриття, обслуговування банківських рахунків фізичних осіб, не має обов`язку формувати облікові документи за кредитними зобов`язаннями позичальників згідно із Закону України «Про банки та банківську діяльність», у тому числі Інструкції, затвердженої Постановою Національного банку України від 27.12.2007 за №481.

Товариство надає послуги з кредитування фізичних осіб шляхом переказу кредитних коштів на підставі укладеного кредитного договору на банківські реквізити (банківську картку), що вказує сам позичальник в тексті анкети-заяви на отримання кредиту.

Із урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що позивачем надано достатні, переконливі та достовірні докази щодо укладення договору №4316557 про надання споживчого кредиту від 15.06.2021, перерахування кошів на банківську картку, зазначену у договорі, відсутність обґрунтованих заперечень з боку відповідача щодо не отримання коштів чи неналежності банківської картки на яку були зараховані кошти, що є підставою для стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 20 000,00 грн.

Стосовно підставності нарахування та стягнення відсотків, колегія суддів ураховує наступне

Відповідно до пункту 19 статті6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до осіб, які належать до учасників бойових дій, належать військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані, добровольці Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих питань виконання військового обов`язку та ведення військового обліку» від 30.03.2021 №1357-IX, який набрав чинності 23.04.2021, пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» викладено в новій редакції: «Військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються».

Останніми змінами, які набрали чинності 19.08.2022, пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено словами «крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля».

Відповідно до абз. 5 статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» особливий період це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Вирішуючи питання щодо меж дії особливого періоду у розумінні Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.08.2020 у справі №813/402/17 дійшла висновку, що навіть за невведення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов`язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи. Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

На підставі Указу Президента України від 17.03.2014 №303/2014 «Про часткову мобілізацію» із 18.03.2014 в Україні розпочався особливий період.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022, який продовжувався і діє на час розгляду справи. Тобто, введення та продовження строку воєнного стану у зв`язку із триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України визначено в законодавчому порядку і є особливим періодом.

Згідно із роз`ясненнями Національного банку України, викладеними у листі від 02.09.2014 №18-112/48620, для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21.08.2014 №322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Відповідно до роз`яснень Головного управління персоналу Генерального штабу Збройних Сил України Міністерства оборони України, викладених у листі від 01.02.2019 №321/722, документом, який підтверджує призов та проходження військової служби військовослужбовцем з початку і до закінчення особливого періоду, а також підтверджує призов під час мобілізації резервістів та військовозобов`язаних є військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки.

Застосування приписів пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» обумовлено самим фактом наявності статусу військовослужбовця у конкретної особи, яка несе відповідальність перед банківською установою, їх застосування є обов`язком суду та жодним чином не обумовлено відомостями про обізнаність банку щодо наявності в особи спеціального статусу.

Положення пункту 15 статті 14 цього Закону не обмежують своє застосування виключно щодо позичальників за кредитними зобов`язаннями, поширюють свою дію на усі випадки нарахування санкцій та процентів за невиконання будь-яких зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, в тому числі банками.

Між тим, станом на час виникнення спірних правовідносин (15.06.2021) відповідач не був військовослужбовцем та у зв`язку із цим не мав права на визначені Законом України«Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» пільги, гарантії та компенсації, зокрема, право на звільнення від обов`язку сплачувати відсотки за користування кредитом.

Доводи апеляційної скарги правильність таких висновків не спростовують та зводяться до довільного трактування норм указаного закону, положення якого мають спеціальний характер і надають пільги військовослужбовцям саме за період їхнього перебування на військовій службі в особливий період, що повинно бути підтверджено відповідними доказами. Відсутність таких доказів виключає можливість застосування до правовідносин сторін відповідних гарантій.

Перевіряючи відповідність розрахунку розміру заборгованості за відсотками по відношенню до умов договору, колегія суддів ураховує наступне

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною першою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічні висновки містяться у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12-ц.

Як убачається із матеріалів справи, при укладенні договору №4316557 про надання споживчого кредиту від 15.06.2021 сторони зобов`язання погодили строк кредитування - 30 днів, який сплив 14.07.2021.

Доказів на підтвердження пролонгації позичальником умов кредитування за договором №4316557 про надання споживчого кредиту від 15.06.2021 - матеріали справи не містять. Зокрема, на виконання приписів п.4.2.3 договору позивачем не надано доказів направлення споживачу текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту із зазначенням нової дати повернення на номер мобільного телефону та/або адресу електронної пошти.

Враховуючи, що право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за позикою припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по відсотках за договором №4316557 про надання споживчого кредиту за період із 15.06.2021 по 14.07.2021 у розмірі 11 400,00 грн (380,00 грн х 30 днів).

Доводів на спростування такого розміру стягнення заборгованості за відсотками сторонами не надано. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення районного суду слід змінити, зменшивши розмір заборгованості за процентами із 45 600,00 грн до 11 400,00 грн, а також загальний розмір стягнення із 65 970,00 грн до 31 770,95 грн. У іншій частині рішення залишити без змін.

Згідно зі статтею 141 ЦПК України, пропорційно задоволеним позовним вимогам, які склали 48%, шляхом взаємозаліку, із позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 348,82 грн (1 511,57 грн (судовий збір за подачу апеляційної скарги) - 1 162,75 грн (судовий збір позивача за подачу позову).

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в його інтересах представником - адвокатом Кулішовим Володимиром Петровичем, - задовольнити частково.

Рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 28 листопада 2025 року - змінити, зменшивши розмір постановленої до стягнення із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованості за процентами із 45 600,00 грн до 11 400,00 грн, а також загальний розмір стягнення із 65 970,00 грн до 31 770,95 грн.

У іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 348,82 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Ю.В. Дряниця

Судді О.А. Лобов

О.В. Чумак