Рішення від 10 травня 2026 р. у справі №120/9109/25 — Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

11 травня 2026 р. Справа № 120/9109/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Плантекс" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Плантекс» з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області з вимогами про:

- визнати протиправним та скасувати рішення №2883/02-32-05-05-16 від 03.04.2025 про анулювання реєстрації платника єдиного податку 4 групи ТОВ «Плантекс»;

- зобов`язати поновити відомості про реєстрацію ТОВ «Плантекс» в Реєстрі платників єдиного податку ДПС як платника єдиного податку 4 групи, про що видати відповідну довідку.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що для щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи направив до ГУ ДПС у Вінницькій області засобами електронного зв`язку податкову звітність з додатками, а саме: 17.02.2025 – розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва, 18.02.2025 – загальну податкову декларацію платника єдиного податку 4 групи на 2025 рік, 25.02.2025 – звітну податкову декларацію єдиного податку 4 групи на 2025 рік, відомості про наявність земельних ділянок та додаток 3 до звітної податкової декларації. Проте за наслідками камеральної перевірки ГУ ДПС у Вінницькій області прийнято рішення №2883/02-32-05-05-16 від 03.04.2025 про виключення Товариства з реєстру платників єдиного податку четвертої групи на 2025 рік за порушення вимог пп. 298.8.1 п. 298.1 ст. 298 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та станом на 20.02.2025 подано неповний пакет документів для підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи. На переконання позивача, несвоєчасне подання пакету документів для підтвердження статусу платника єдиного податку відповідно до діючого податкового законодавства не є самостійною підставою для виключення фермерського господарства з реєстру платників. Крім того, акцентує на тому, що прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку четвертої групи шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведення виїзної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених у ході останньої порушень, проте оскаржуваний акт індивідуальної дії прийнято за наслідками камеральної перевірки. З метою захисту порушеного права позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою від 07.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

21.07.2025 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву із викладом заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову. Зазначає, що порядок щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи аналогічний порядку переходу на спрощену систему оподаткування та передбачає дотримання вимог, визначених п.п. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 ПК України. Відповідно до п. 299.10 ст. 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу, зокрема у разі якщо платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену пп. 295.9.1 п. 295.9 ст. 295 та пп. 298.8.1 п. 298.8 ст.298 цього Кодексу. Вказує, що реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку та є не безстроковою, оскільки залежить від дотримання платником податків податкової дисципліни та наявності відповідного волевиявлення з його боку. ТОВ «Плантекс» не дотримано порядку щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи відповідно до приписів пп. 298.8.1 п. 298.8 ст.298 ПК України, а саме станом на 20.02.2025 надано контролюючому органу неповний пакет документів, зокрема не подано розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва. Стверджує, що оскільки камеральна перевірка проводиться виключно щодо даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків з метою виявлення арифметичних або логічних помилок, а подання неповного пакету документів для підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи не є підставою для проведення документальної перевірки як умова перебування на відповідній групі єдиного податку може бути предметом камеральної перевірки. Звертає увагу, що вимоги щодо необхідності проведення виїзних документальних перевірок платника єдиного податку четвертої групи стосуються лише випадків невідповідності вимогам пп. 4 п.291.4 та п. 291.5-1 ст.291 ПК України у податковому (звітному) році або у попередніх періодах. З урахуванням викладеного просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Крім того, відповідач заперечує щодо відшкодування витрат на правничу допомогу.

24.07.2025 через систему «Електронний суд» представником позивача подано відповідь на відзив, в якому вказує, що у ГУ ДПС у Вінницькій області були відсутні правові підстави для прийняття рішення про виключення ТОВ «Плантекс» з реєстру платників єдиного податку четвертої групи на 2025 рік, оскільки сам факт порушення строків подання документів не є підставою для анулювання реєстрації платника єдиного податку відповідно до вимог закону та судової практики.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на які сторони покликаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Плантекс» є юридичною особою, зареєстрованою в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 29.08.2018.

Основним видом діяльності позивача згідно КВЕД є 1.30 - Відтворення рослин, та інші КВЕД: 01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів, 01.19 Вирощування інших однорічних і дворічних культур, 01.24 Вирощування зерняткових і кісточкових фруктів

Для підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи 20.02.2025 позивач скерував засобами електронного зв`язку податкову звітність з додатками, а саме:

17.02.2025 - розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва (юридичні особи) №9033485686;

18.02.2025 - загальна податкова декларація платника єдиного податку четвертої групи на 2025 рік за реєстраційним номером№903568078;

18.02.2025 - додаток 3 до загальної податкової декларації №9035680750;

25.02.2025- звітну податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи на 2025 рік №9042698824, що підтверджується квитанцією №2 і відповідачем не заперечується.

Головним управлінням ДПС у Вінницькій області на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 розділу І, п. 75.1 ст. 75 розділу ІІ ПК України ПК України, керуючись п. 299.10 ст.299 ПК України, проведено камеральну перевірку щодо набуття (підтвердження) статусу платника податку четвертої групи на 2025 рік.

За результатами проведення перевірки 19.03.2025 складено акт про результати камеральної перевірки щодо набуття (підтвердження) статусу платника єдиного податку четвертої групи №7359/02-32-04-05/42419807, відповідно до висновків якого встановлено, що ТОВ «Плантекс» не дотримано вимог пп. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 ПК України та станом на 20.02.2025 подано неповний пакет документів для підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи, зокрема не подано у законодавчо встановлений термін розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва.

03.04.2025 ГУ ДПС у Вінницькій області прийнято рішення №2883/02-32-05-05-16 про анулювання реєстрації платника єдиного податку четвертої групи ТОВ «Плантек». Встановлено, що ТОВ «Плантекс» у встановлений термін не подано податкову звітну декларацію платника єдиного податку четвертої групи на 2025 рік, а саме: подано після граничного терміну подання (20 лютого 2025 року) та відповідно до абзацу 5 пункту 299.10 статті 299 ПК України ТОВ «Плантекс» виключено з реєстру платників єдиного податку четвертої групи на 2025 рік.

15.04.2025 позивач подав до Державної податкової служби України скаргу на рішення ГУ ДПС у Вінницькій області №2883/02-32-05-05-16 від 03.04.2025 про анулювання реєстрації платника єдиного податку четвертої групи.

За результатами розгляду скарги Державна податкова служба України прийняла рішення від 13.06.2025 №17241/6/99-00-06-03-03-06, яким залишила рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 03.04.2025 №2883/02-32-05-05-16 без змін, а скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням ГУ ДПС у Вінницькій області №2883/02-32-05-05-16 від 03.04.2025 про анулювання реєстрації платника єдиного податку четвертої групи, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, які склалися між сторонами спору, та встановленим обставинам справи, суд застосовує такі норми чинного законодавства та робить висновки по суті спору.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України унормовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані ПК України.

На підставі Закону України від 28.12.2014 №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», з 01.01.2015 фіксований сільськогосподарський податок трансформовано в єдиний податок (виділено в окрему 4 групу).

Пунктом 291.4 ст. 291 ПК України регламентовано, що сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків, належать до 4 групи платників єдиного податку.

Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначений ст. 299 ПК України, відповідно до п. 299.1 якої реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

У свою чергу, порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування, або відмови від спрощеної системи оподаткування унормований ст. 298 ПК України, п. 298.8 якої передбачено, що порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платниками єдиного податку четвертої групи здійснюється відповідно до підпунктів 298.8.1-298.8.8 цієї статті.

Щорічне підтвердження статусу платника єдиного податку, умови та порядок такого підтвердження встановлено правилами пп. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 ПК України.

Так, на виконання положень пп. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 ПК України сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають не пізніше 20 лютого поточного року:

загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку);

звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки (юридичні особи);

розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва (юридичні особи) - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;

відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.

Водночас пп. 295.9.1 п. 295.9 ст. 295 ПК України регламентовано, що платники єдиного податку четвертої групи самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

За змістом приписів п.299.2 ст. 299 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.

Згідно з п. 299.10 ст. 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі:

1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву;

2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення, а в разі смерті фізичної особи - підприємця - з дати смерті такої фізичної особи;

3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу;

4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва юридичної особи платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків;

5) якщо платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 та підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу;

6) набуття платником податку статусу резидента Дія Сіті - в останній день календарного кварталу, в якому платник податку набув статус резидента Дія Сіті;

7) втрати платником єдиного податку третьої групи статусу електронного резидента (е-резидента);

8) наявність щодо платника податку та/або його засновників (учасників), кінцевих бенефіціарних власників рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийнятого у порядку, встановленому Законом України «Про санкції»:

щодо платників першої і другої груп - в останній день місяця, у якому прийнято таке рішення;

щодо платників третьої і четвертої груп - в останній день кварталу, у якому прийнято таке рішення.

Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку про чітке розмежування понять переходу на спрощену систему оподаткування та щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку. Водночас однією з підстав анулювання реєстрації платником єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу є неподання таким платником податкової звітності, передбаченої пп. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 ПК України.

З матеріалів справи судом встановлено, що з метою щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку відповідно до вимог пп. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 ПК України, ТОВ «Плантекс» подало засобами електронного зв`язку податкову звітність з додатками, а саме:

17.02.2025 - розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва (юридичні особи) №9033485686;

18.02.2025 - загальна податкова декларація платника єдиного податку четвертої групи на 2025 рік за реєстраційним номером№903568078;

18.02.2025 - додаток 3 до загальної податкової декларації №9035680750;

25.02.2025- звітну податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи на 2025 рік №9042698824.

Згідно з висновками акту камеральної перевірки від 19.03.2025 №7359/02-32-04-05/42419807 встановлено, що ПП «Плантекс» не дотримано вимог пп. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 ПК України та станом на 20.02.2025 подано неповний пакет документів для підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи, зокрема не подано у законодавчо встановлений термін звітну податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи на 2025 рік.

ДПС у Вінницькій області прийняло рішення від 03.04.2025 №2883/02-32-05-05-16 про анулювання реєстрації платника єдиного податку четвертої групи ТОВ «Плантекс» з підстав недотримання вимог пп. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 ПК України, а саме подання станом на 20.02.2025 неповного пакету документів для підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи. У рішенні резюмовано, що ТОВ «Плантекс» не може бути платником єдиного податку четвертої групи на 2025 рік відповідно до пп. 5 п. 299.10 ст. 299 ПК України.

Оскільки позивач у 2025 році мав статус платника єдиного податку четвертої групи, що сторонами не спростовується, у межах спірних відносин йдеться саме про підтвердження ним статусу платника єдиного податку.

Як встановлено судом, документи, необхідні для щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку згідно з пп. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 ПК України, хоч і з запізненням на один день, однак були подані позивачем та прийняті контролюючим органом, що підтверджується квитанціями.

Відтак, на переконання суду, у контексті спірних правовідносин має місце саме несвоєчасне (21.02.2025) подання позивачем розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва, а не подання його взагалі, а тому не виникли і передумови для застосування до позивача наслідків, передбачених ст. 299 ПК України.

Суд зазначає, що ПК України передбачає підстави для анулювання реєстрації платника єдиного податку або підстави, з яких платник не може бути платником єдиного податку четвертої групи, але не містить норму, відповідно до якої платник, який до 20 лютого не подав звітність, зазначену у пп. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 ПК України, не може бути або втрачає статус платника єдиного податку четвертої групи.

Цей висновок кореспондується з позицією Верховного Суду, сформованою у постановах від 24.01.2019 у справі №814/1394/15, від 08.12.2021 у справі №580/2725/19.

Верховний Суд у постанові від 10.12.2019 №806/499/16 акцентував на тому, що податковим законодавством не передбачено пропуск встановленого пп. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 ПК України строку подання пакету документів для підтвердження статусу платника єдиного податку у якості підстави для непідтвердження такого статусу у відповідному періоді та виключення з реєстру.

З урахування викладеного суд дійшов висновку про відсутність визначених п. 299.10 ст. 299 ПК України підстав для анулювання реєстрації позивача платником єдиного податку.

Щодо присвоєння звітності позивача статусу «Історія подання» суд звертає увагу на таке.

На підставі Доповідної записки №3369/02-32-04-05-16 від 04.04.2025 ГУ ДПС у Вінницькій області взято до відома подані ТОВ «Плантекс» декларації, а саме: загальна звітна податкова декларація платника єдиного податку четвертої групи на 2025 р. №9035680786 від 18.02.2025 р., розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва №9033485686 від 17.02.2025 р.; звітна податкова декларація платника єдиного податку четвертої групи на 2025 р., №9042698824 від 25.02.2025 р.; уточнюючий розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва (юридичні особи) №9042875795 від 25.02.2025 р.; уточнюючий розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництв (юридичні особи) №9042904593 від 25.02.2025 р., та відповідно присвоєно статус “Історія подання”.

Правила ведення в податкових органах оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) визначено Порядком ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 12.01.2021 № 5.

Відповідно до п. 4 підрозділу 4 порядку № 5, якщо після подання Документа звітності платник подає до граничного строку подання новий Документ звітності із виправленими показниками, поданий раніше Документ звітності стає недіючим та отримує ознаку стану обробки «Історія подання».

Документи звітності зі статусом «Повністю введено», які набули ознаки стану обробки «Вважається неподаним», «Історія подання», «Видалений», після настання граничного строку сплати грошового зобов`язання за такими Документами звітності, автоматично обробляються ІКС ДПС в частині виключення з обліку раніше рознесених до ІКП сум грошових зобов`язань. Вказане виключення проводиться датою отримання такої ознаки стану обробки та з використанням відповідних первинних показників оперативного обліку.

Крім того, ознаку стану обробки «Історія подання» отримують Документи звітності, щодо яких за рішенням суду або підрозділів податкового органу вищого рівня, відповідальних за адміністрування платежів, у підсистемі, що забезпечує обробку податкової звітності та платежів, передбачено скасування реєстрації (ідентифікацію недіючими).

Однак, жоден із наведених випадків, який дозволяв би контролюючому органу присвоїти звітності позивача статус «Історія подання» не мав місце у спірних правовідносинах, позаяк позивач після спливу граничного строку подав розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва. При цьому, жодної уточненої виправленої звітності позивачем не подавалось, рішень суду або підрозділів податкового органу вищого рівня щодо скасування реєстрації звітності товариства не було, що свідчить про відсутність підстав для встановлення звітності позивача статусу «Історія подання».

Крім того, у розглядуваній справі підлягає врахуванню те, що обставини невідповідності позивача вимогам пп. 4 п. 291.4 ПК України, можуть бути встановлені лише за наслідками виїзної документальної перевірки.

Так, пп. 5 п. 299.10 та абз. 2 п. 299.11 статті 299 ПК України визначено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі якщо платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 та підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу.

У разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення виїзних документальних перевірок платника єдиного податку четвертої групи невідповідності вимогам підпункту 4 пункту 291.4 та пункту 291.5-1 статті 291 цього Кодексу у податковому (звітному) році або у попередніх періодах, такому платнику за такі періоди нараховуються податки та збори, від сплати яких він звільнявся як платник єдиного податку четвертої групи, та штрафні (фінансові) санкції (штрафи), передбачені главою 11 розділу цього Кодексу. Такий платник податку зобов`язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування, починаючи з наступного місяця після місяця, у якому встановлено таке порушення.

Верховний Суд у постановах від 06.02.2018 у справі №816/543/17, від 16.04.2018 у справі №808/657/16, 08.05.2018 у справі №816/1088/17, від 19.04.2019 у справі №822/2037/18, від 05.10.2021 у справі №815/1764/16 сформував наступні висновки: реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. Втім, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування, тобто бути платником єдиного податку четвертої групи за критеріями, визначеними у підпункті 4 пункту 291.4. статті 291 Податкового кодексу України.

Відповідно, єдиним законним способом реалізації владних управлінських функцій є проведення документальної перевірки на підставі якої встановлюється, що платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), як наслідок - прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників цього податку.

Тобто контролюючим органом повинна бути: 1) проведена документальна перевірка платника податків; 2) у випадку наявності підстав, прийняття рішення про анулювання реєстрації шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку.

Такі висновки в подальшому підтримані Верховним Судом, зокрема, в ухвалі від 29.12.2025 у справі №640/23479/20.

Однак, як встановлено судом, податковим органом прийнято спірне рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку 4 групи, та всупереч вимогам п. 299.11 ст. 299 ПК України документальну перевірку з вказаного питання податковим органом проведено не було.

Отже, оскільки спірне рішення прийнято на підставі висновків камеральної, а не документальної перевірки як того вимагає чинне законодавство, суд виснує про недотримання відповідачем процедури анулювання реєстрації платника єдиного податку.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з пп. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Оцінюючи рішення відповідача, суд дійшов висновку, що воно не відповідає критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України. Тому таке рішення суд визнає протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо позову в частині зобов`язання відповідача поновити статус платника єдиного податку, суд зазначає таке.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Так, згідно з п. 19-3.1 ст. 19-3 ПК України до функцій державних податкових інспекцій належать: здійснення сервісного обслуговування платників податків; здійснення реєстрації та ведення обліку платників податків та платників єдиного внеску, об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням; формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб, реєстри, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу; виконання інших функцій сервісного обслуговування платників податків, визначених законом.

Відповідно до п. 299.1 ст.299 ПК України реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

Згідно з п. 299.13 ст. 299 ПК України з метою постійного забезпечення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб інформацією центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, щоденно оприлюднює для безоплатного та вільного доступу на єдиному державному реєстраційному веб-порталі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань і власному офіційному веб-сайті такі дані з реєстру платників єдиного податку: податковий номер (для юридичної особи); найменування для юридичної особи або прізвище, ім`я, по батькові для фізичної особи; дату (період) обрання або переходу на спрощену систему оподаткування; ставку єдиного податку; групу платника податку; види господарської діяльності (за наявності відповідних даних); дату виключення з реєстру платників єдиного податку.

Отже, у випадку анулювання реєстрації платником єдиного податку суб`єкт господарювання не може бути платником цього податку із дати вилучення з відповідного Реєстру. Анулювання реєстрації платником єдиного податку передбачає перехід платника податків на загальну систему оподаткування.

Платник податку, починаючи з дати анулювання реєстрації платником єдиного податку, та у разі, якщо за рішенням суду скасовано анулювання реєстрації такого платника, до дати прийняття такого рішення втрачає право перебувати на спрощеній системі оподаткування, тому прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку з невідворотністю спричиняє виникнення низки негативних (несприятливих) для такого платника юридичних наслідків.

При цьому, суд звертає увагу на те, що нормами ПК України не передбачена можливість звернення платника податків до контролюючого органу із заявою на поновлення його попереднього статусу платника єдиного податку та включення до реєстру за наслідками скасування у судовому порядку як протиправного рішення контролюючого органу про виключення з реєстру платників єдиного податку.

Суд зазначає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності вчинених ним дій щодо відмови позивачу у підтвердженні статусу платника єдиного податку 4 групи.

Як встановлено частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно зі статтею 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Згідно з Рішенням ЄСПЛ по справі "Рисовський проти України" (Rysovskyyv. Ukraine) від 20.10.2011 року (заява № 29979/04), принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.

Отож, зважаючи на наведені норми законодавства та встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що ефективним способом відновлення порушених прав позивача є зобов`язання відповідача поновити відомості про реєстрацію ТОВ «Плантекс» в Реєстрі платників єдиного податку як платника єдиного податку 4 групи з дати виключення таких відомостей, про що видати відповідну довідку.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За правилами ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши наявні у справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.

Приписами ч. 1 ст. 139 КАС України унормовано, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач за пред`явлення цього позову сплатив судовий збір на загальну суму 3028,00 грн.

За таких умов, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Вінницькій області підлягає стягненню сплачений судовий збір у сумі 3028,00 грн.

Що стосується процесуального питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, то суд при його вирішенні керується наступними мотивами.

Відповідно до положень статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Статтею 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 30 вказаного Закону, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації сторін, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інші витрати, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача надано договір про надання правової допомоги від 20.03.2025 року, акт приймання-передачі наданих юридичних послуг від 01.07.2025 року, детальний опис наданих адвокатом послуг від 01.07.2025 року, ордер на надання правничої допомоги.

Згідно висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 09.04.2019 р. по справі № 826/2689/15, надання належних та допустимих доказів на підтвердження витрат, понесених у зв`язку з вчиненням окремих процесуальних дій поза судовим засіданням, а також часу, витраченого на підготовку позовної заяви та інших процесуальних документів, з урахуванням тривалості розгляду справи, є підставою для задоволення вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Окремо суд вказує, що у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 квітня 2023 року по справі № 760/10847/20-ц було сформульовано висновок, що у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Так, відповідно до п. 2.1.1 Договору, вартість юридичного супроводу у суді першої інстанції становить 30 000 грн.

В акті приймання – передачі від 01.07.2025 року наведений перелік послуг, які надані та кількість витраченого часу, що становить 30 годин роботи, суму гонорару в розмірі 30 000 грн.

Проаналізувавши розрахунок витрат на надання правової допомоги та враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, суд вважає розмір витрат на оплату послуг адвоката у даній адміністративній справі не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та значенням справи для сторони.

Відтак, суд доходить висновку, що слід відшкодувати витрати на правничу допомогу в сумі 20 000 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області №2883/02-32-05-05-16 від 03.04.2025 про анулювання реєстрації платника єдиного податку четвертої групи Товариства з обмеженою відповідальністю «Плантекс».

Зобов`язати Головне управління ДПС у Вінницькій області поновити відомості про реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Плантекс» в Реєстрі платників єдиного податку як платника єдиного податку четвертої групи з дати виключення таких відомостей, про що видати відповідну довідку.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Плантекс» сплачений судовий збір у розмірі 3028,00 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 20 000 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Плантекс" (вул. Ягідна, буд. 23, с. Микулинці, Вінницький р-н, Вінницька обл., 22353, ЄДРПОУ 42419807)

Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ ВП 44069150)

Суддя Віятик Наталія Володимирівна