Рішення від 04 травня 2026 р. у справі №761/4092/26 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/4092/26

Провадження № 2/761/8169/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Романишеної І.П.,

за участі секретаря Решти Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2026 року до суду звернувся представник позивача з вищевказаним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 980 000,00 гривень 00 коп.

Короткий зміст та узагальнені доводи позовної заяви.

Позов обґрунтовано тим, що 14 серпня 2023 року ОСОБА_1 (далі по тексту Позивач) надав у борг ОСОБА_2 (далі по тексту Відповідач) грошові кошти у розмірі 980 000,00 (дев`ятсот вісімдесят тисяч) гривень 00 коп. Саме на цих умовах укладено договір позики. На підтвердження передачі коштів, Відповідач власноруч написав розписку і отримав грошові кошти у розмірі 980 000,00 (девятсот вісімдесят тисяч) гривень 00 коп. У відповідності до умов договору позики, що зазначені у розписці, Відповідач зобов`язувався повернути кошти в строк до 31 грудня 2024 року. Проте позичені кошти не повернув. Розписка за своїм текстом містить усі істотні умови договору позики. Таким чином, станом на день звернення до суду з даним позовом, сума заборгованості становить 980 000,00 (дев`ятсот вісімдесят тисяч) гривень 00 коп.

Станом на день подання позовної заяви позичальник (Відповідач) кошти не повернув та від виконання своїх зобов`язань за договорами позики ухиляється, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Провадження у суді та позиція сторін щодо предмету спору.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 20.02.2026 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 25.03.2026 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання позивач не з`явився. Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності сторони позивача.

Відповідач у призначені судові засідання жодного разу не з`явився, про час та місце його проведення повідомлявся судом належним чином, причин неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи без його участі до суду не надходило, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Суд, вчиняв заходи стосовно повідомлення відповідача про розгляд справи, та надання ним своїх заперечень стосовно позову. Так, суд надіслав поштовим відправленням ухвалу про відкриття провадження у справі, повістку про виклик до суду відповідача у судові засідання на 25.03.2026 та 05.05.2026 року за підтвердженим місцем реєстрації поштовим відправленням, однак поштове відправлення повернулося на адресу суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Статтею 280 ЦПК України визначено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3)відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо відомостей про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, що відповідає ст.280 ЦПК України.

За відсутності учасників процесу розгляд цивільної справи здійснено в порядку ч. 2 ст.247 ЦПК України без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

Фактичні обставини спірних правовідносин сторін.

Судом встановлено, що 14.08.2023 року відповідач отримав від позивача у борг грошові кошти у сумі 980 000,00 грн. та зобов`язався їх повернути у повному обсязі у строк до 31.12.2024 року, що підтверджується копією розписки від 14.08.2023 року, яка міститься в матеріалах справи. Оригінал розписки оглянуто судом у судовому засіданні 25.03.2026р.

Позивач вказує, що на момент звернення до суду з позовом відповідач свої зобов`язання не виконав: грошові кошти, отримані в позику не повернув.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Так, між сторонами виник спір щодо договірного зобов`язання з повернення грошових коштів за договором позики, який регулюється загальними положеннями про зобов`язання Глави 47 Книги п`ятої Зобов`язальне право та відповідними нормами параграфу 1 Позика Глави 71 ЦК України.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 06.07.2022 по справі № 537/1118/20 зазначив, що договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки. Розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником у борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Відповідно постанови Верховного Суду від 10.08.2022 по справі № 504/369/18, за своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. З метою забезпечення правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

З огляду на досліджені судом докази, вищезазначені положення ЦК України, а також правові висновки Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, суд приходить до висновку, що між сторонами склались правовідносини за договором позики, проте відповідач порушив свої зобов`язання щодо своєчасного повернення грошових коштів.

В ході розгляду цивільної справи, відповідач не скористався процесуальним правом на подання своїх заперечень стосовно наявності боргового зобов`язання перед позивачем, а також невиконання грошового зобов`язання у визначені сторонами строки.

Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором чи законом.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд, дослідивши письмові докази, а також оригінал розписки у судовому засіданні 25.03.2026р., приходить до висновку про задоволення позовних вимог шляхом стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 980 000,00 гривень 00 коп.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 7 840,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 280-283, 353-355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 980 000, 00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 7 840,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторони:

ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст судового рішення складено 08.05.2026 року.

СУДДЯ І.П. РОМАНИШЕНА