Рішення від 10 травня 2026 р. у справі №120/7140/25 — Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

11 травня 2026 р. Справа № 120/7140/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Поліщук І.М., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю рішення, оформленого протоколом комісії Міністерства оборони України від 04.04.2025 про відмову в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги.

Ухвалою від 28.05.2025 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив щодо задоволення даного позову. Обґрунтовуючи поданий відзив представник відповідача зазначив, що 08.06.2022 позивач вперше звернувся до Міністерства оборони України з відповідним клопотанням, однак отримав відмову через пропуск строку, встановленого пунктом 8 Постанови КМУ № 975 від 25.12.2013 (в редакції чинній на момент звернення), оскільки відповідно до частини 8 статті 16-3 Закону України № 2011-XII (в редакції, чинній на 13.07.2020), особи, які набули право на отримання одноразової грошової допомоги, мають реалізувати це право протягом трьох років з дня його виникнення, вказана відмова позивачем не оскаржувалась.

08.10.2024 позивач повторно звернувся до Міністерства оборони України із заявою про призначення одноразової грошової допомоги. Представник вказує, що право на отримання відповідної одноразової грошової допомоги у позивача виникло 13.07.2020, тобто граничний строк звернення завершився 13.07.2023. Оскільки заявник звернувся із заявою про призначення одноразової грошової допомоги після завершення встановленого законом строку для реалізації він не має права на призначення відповідної допомоги. Врахїовуючи тре, що цей строк не підлягає поновленню, Міністерство оборони України правомірно відмовило у задоволенні повторного звернення.

04.06.2025 року представник позивача подала відповідь на відзив у якій вона підтримала позовні вимоги в повному обсязі.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що 03.04.2018 року позивачеві встановлено ІІІ групу інвалідності на підставі довідки МСЕК серії 12ААА №935827.

В подальшому під час проходження медичного огляду позивачу встановлено ІІ групу інвалідності відповідно до довідки МСЕК серії 12ААБ №831115 від 13.07.2020.

Враховуючи зміну групи інвалідності позивач 08.06.2022 року звернувся до Міністерства оборони із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із призначенням вищої групи інвалідності.

Відповідач відмовив ОСОБА_1 у виплаті відповідної одноразової грошової допомоги на підставі п. 8 Порядку призначення та виплати одноразової грошової допомоги затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2023 №975.

08.10.2024 року позивач повторно звернувся із заявою про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку зі зміною групи інвалідності.

Розглянувши подану заяву комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат прийняла рішення, оформлене протоколом від 04.04.2025 про відмову в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги.

Не погоджуючись з рішенням комісії в частині відмови у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку зі зміною групи інвалідності позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі Закон № 2011-XII) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до пункту 2 частини1 статті 3 Закону № 2011-XII дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Статтею 16 Закону № 2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Згідно з частинами 6, 8, 9 статті 16-3 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст) визначає Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі Порядок № 975).

Відповідно до пункту 3 Порядку №975 (чинній на день прийняття оскаржуваної відмови) днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.04.2018 за результатом первинного огляду МСЕК ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини.

Під час повторного огляду органами МСЕК, який відбувся 13.07.2020, позивача визнано особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, відповідно до довідки МСЕК серія 12ААБ № 831115 від 13.07.2020.

Отже, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про встановлення ІІІ інвалідності, тобто 03.04.2018.

Оскільки позивач звернувся до Міністерства оборони України із заявою для призначення одноразової грошової допомоги 08.10.2024, а інвалідність йому встановлена 23.04.2018 та 13.07.2020, то позивач не має права на призначення одноразової грошової допомоги, оскільки право на отримання одноразової грошової допомоги позивач мав реалізувати протягом трьох років з дня виникнення у нього такого права відповідно до пункту 8 статті 16-3 Закону № 2011-XII (у редакції чинній на день звернення із заявою про призначенні одноразової грошової допомоги).

Крім того, суд звертає увагу, що саме право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16 Закону № 2011-XII виникає при первісному встановленні групи інвалідності внаслідок військової служби і має бути реалізовано протягом трьох років. В подальшому, при зміні групи інвалідності на більш вищу, особа набуває право на отримання різниці між допомогою, що вже виплачена, та тією, на яку він набуває право у зв`язку з встановленням вищої групи.

Суд критично оцінює посилання представника позивача рішення Конституційного Суду України від 06.04.2022 №1-р(ІІ)/2022 у справі 3-192/2020(465/20), оскільки вказаним рішенням визнано таким, що не відповідає Конституції України пункт 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та їх сімей" від 20.12.1991 року в частині обмеження часовими рамками, а саме строком у два роки, настання причино-наслідкового зв`язку між пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим особою під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням нею обов`язків військової служби, та динамікою стану здоров`я.

Разом із тим, у межах даної справи відмова у призначенні одноразової грошової допомоги стосується саме порушення пункту 8 статті 16-3 Закону № 2011-XII (у редакції чинній на момент звернення за призначенням відповідної одноразової грошової допомоги), яка визначає право особи для звернення на отримання одноразової грошової допомоги протягом трьох років з дня виникнення у неї такого права.

Так, ч. 8 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (чинній на дуту звернення із заявою про призначення допомоги) визначено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

У постанові від 03.08.2021 у справі № 480/4365/20 Верховний Суд зазначив наступне:

«Порядок № 499 та Порядок № 975 є підзаконними нормативно-правовими актами і їх положення не можуть суперечити акту вищої юридичної сили - Закону № 2011-XII. При цьому, як було зазначено вище, ні Порядок № 499, ані Порядок №975 не встановлюють строків звернення заінтересованої особи із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, а встановлюють порядок та умови звернення щодо її призначення та виплати, в той же час, строкові обмеження щодо виплати одноразової грошової допомоги установлені частиною восьмою статті 16-3 № 2011-XII, яка набрала чинності з 1 січня 2014 року, та відповідно до пункту 2 Перехідних положень Закону №5040-VI застосовується і до випадків, які сталися до 1 січня 2014 року, однак щодо яких рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, не приймалося.

Таким чином, суд наголошує, що законом встановлено преклюзивний трирічний строк на звернення до уповноваженого органу для осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, тобто строк, з яким пов`язане існування (виникнення або припинення) права і закінчення якого тягне за собою втрату такого права.

Встановлення законом обмеженого строку є однією з умов дисциплінування фізичних осіб як учасників публічно-правових відносин при реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги. У випадку пропуску такого строку виключними підставами для визнання судом поважними причин такого пропуску може бути лише наявність об`єктивно непереборних обставин, які пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Наведені доводи суду також узгоджуються із постановою Верховного суду від 02 червня 2023 року по справі № 580/4350/20.

Отже, враховуючи зазначені висновки Верховного Суду, суд приходить висновку про відсутність підстав для продовження строків визначених ч. 8 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та відповідно про відсутність підстав для призначення одноразової грошової допомоги, так як право на отримання одноразової грошової допомоги позивач мав реалізувати протягом трьох років з дня виникнення у нього такого права відповідно до ч. 8 ст. 16-3 Закону № 2011-XII.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що Міністерство оборони України правомірно відмовило позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку зі зміною групи інвалідності.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість основних доводів сторін, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Міністерство оборони України (просп. Повітряних Сил, 6, м. Київ, код ЄДРПОУ 00034022)

Повний текст рішення складено 11.05.2026.

Суддя Поліщук Ірина Миколаївна