Рішення від 10 травня 2026 р. у справі №759/21458/25 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/21458/25

пр. № 2/759/2456/26

11 травня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Твердохліб Ю. О., за участю секретаря Жиглій Є.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Віді-Страхування» до ОСОБА_1 про стягнення суми франшизи,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2025 року Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Віді-Страхування» (далі - ТДВ «СК «Віді-Страхування») через підсистему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та просило стягнути з нього на свою користь суму франшизи - 2 500,00 грн та судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Позов мотивує тим, що 11 травня 2024 року ТДВ «СК «Віді-Страхування» та ОСОБА_2 уклали договір добровільного страхування наземного транспортного засобу № CLAU-005153, предметом якого є страхування автомобіля Peugeot 2008, державний номерний знак НОМЕР_1 .

10 жовтня 2024 в м. Києві на вул. Чорнобильській, 24 сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю застрахованого транспортного засобу, під керуванням ОСОБА_3 , транспортного засобу Volkswagen Jetta, державний номерний знак НОМЕР_2 , автомобіля Mazda, державний номерний знак НОМЕР_3 та автомобіля Mitsubishi Lancer, державний номерний знак НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_1 .

Постановою від 11 листопада 2024 року Святошинський районний суд м. Києва ОСОБА_1 визнав винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та наклав адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Внаслідок цієї ДТП транспортному засобу Peugeot 2008, державний номерний знак НОМЕР_1 , завдано механічних пошкоджень, а його власнику - матеріального збитку.

11 жовтня 2024 року до ТДВ «СК «Віді-Страхування» з заявою про виплату страхового відшкодування № 15/04/9/1/3071-24 звернулась ОСОБА_2 у зв`язку з ДТП, яка є страховим випадком.

22 жовтня 2024 року ТДВ «СК «Віді-Страхування» на підставі страхового акта від 21 жовтня 2024 року № 20255, заяви про виплату страхового відшкодування та рахунку від 10 жовтня 2024 року № ВТпС-0033369, здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 21 886,28 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 22 жовтня 2024 року № 3935.

Цивільно-правова відповідальність відповідача на момент ДТП застрахована у Приватному акціонерному товаристві страховій компанії «ПЗУ Україна» (далі - ПрАТ СК «ПЗУ Україна») за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 219923294 (далі - Поліс), за яким останнє взяло на себе обов`язок здійснити відшкодування шкоди заподіяної третім особам внаслідок експлуатації транспортного засобу Mitsubishi Lancer, державний номерний знак НОМЕР_4 .

Поліс передбачає франшизу у розмірі 2 500,00 грн.

25 листопада 2024 року ПрАТ СК «ПЗУ Україна» здійснило виплату страхового відшкодування за вирахуванням суми франшизи.

У зв`язку з вищевикладеним, маючи намір вирішити дане питання в досудовому порядку, позивач звернувся до відповідача з вимогою здійснити відшкодування шкоди, відповідно до якої просив сплатити на користь ТДВ «СК «Віді-Страхування» 2 500,00 грн франшизи, що передбачена Полісом, однак цей лист повернувся. Станом на день подачі позову відповідач не здійснив відшкодування розміру франшизи, всі спроби позивача вирішити це питання в досудовому порядку виявились безрезультатними.

Враховуючи викладене, позивач просив стягнути з відповідача франшизу в розмірі 2 500,00 грн та судові витрати.

Процесуальні дії

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 вересня 2025 року визначено суддю Святошинського районного суду м. Києва Твердохліб Ю. О. та справа передана судді (а. с. 40, 41, 74).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 22 вересня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін (а. с. 42).

Відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не викликались.

Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідачу надсилалася ухвала про відкриття провадження разом з позовною заявою та додатками до неї. У встановлений судом строк, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, жодних заяв з процесуальних питань від сторони відповідача до суду не надходили, конверти повернулися з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а. с. 46, 48).

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Відповідно до положень частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Фактичні обставини справи

Суд встановив, що 11 травня 2024 року ТДВ «СК «Віді-Страхування» та ОСОБА_2 уклали договір добровільного страхування наземного транспортного засобу № CLAU-005153, предметом якого є страхування автомобіля Peugeot 2008, державний номерний знак НОМЕР_1 (а. с. 10-18).

10 жовтня 2024 в м. Києві по вул. Чорнобильській, 24 ОСОБА_1 , керуючи автомобілемMitsubishi Lancer, державний номерний знак НОМЕР_4 , не впевнився в безпечності руху, не вжив заходів для зменшення швидкості, аж до повної зупинки, внаслідок чого скоїв наїзд на перешкоду - металевий паркан, що призвело до пошкодження транспортних засобів: Peugeot 2008, державний номерний знак НОМЕР_1 , Volkswagen Jetta, державний номерний знак НОМЕР_2 , Mazda, державний номерний знак НОМЕР_3 , Peujeot, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Постановою від 11 листопада 2024 року Святошинський районний суд м. Києва визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та наклав адміністративне стягнення у вигляді штрафу (а. с. 24, 25).

11 жовтня 2024 року до ТДВ «СК «Віді-Страхування» із заявою про виплату страхового відшкодування № 15/04/9/1/3071-24 звернулась ОСОБА_2 у зв`язку з ДТП, яка є страховим випадком згідно з умовами договору страхування (а. с. 26).

22 жовтня 2024 року ТДВ «СК «Віді-Страхування» на підставі страхового акта від 21 жовтня 2024 року № 20255, заяви про виплату страхового відшкодування та рахунку від 10 жовтня 2024 року № ВТпС-0033369, здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 21 886,28 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 22 жовтня 2024 року № 3935 (а. с. 27-29).

Цивільно-правова відповідальність відповідача на момент ДТП застрахована у ПрАТ СК «ПЗУ Україна» за Полісом, за яким останнє взяло на себе обов`язок здійснити відшкодування шкоди заподіяної третім особам внаслідок експлуатації транспортного засобу Mitsubishi Lancer, державний номерний знак НОМЕР_4 (а. с. 30).

25 листопада 2024 року ПрАТ СК «ПЗУ Україна» здійснило виплату страхового відшкодування за вирахуванням суми франшизи.

04 лютого 2025 року ТДВ «СК «Віді-Страхування» зверталося до відповідача з вимогою здійснити відшкодування на користь ТДВ «СК «Віді-Страхування» 2 500,00 грн франшизи (а. с. 31, 32).

Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За частиною другою статтею 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Стаття 27 Закону України «Про страхування» та стаття 993 ЦК України передбачає, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно зі статтею 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц дійшла висновку про те, що згідно зі статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Відповідно до статті 980 ЦК України та статті 4 Закону України «Про страхування», предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані з: життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

ЦК України та Закон України «Про страхування» передбачають три види страхування, а саме особисте, майнове та страхування відповідальності.

Виходячи із вищезазначеного, можливість застосування механізму суброгації обмежена рамками майнового страхування з урахуванням наведених приписів.

При вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття «регрес» та «суброгація». У випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов`язанні (заміна активного суб`єкта) зі збереженням самого зобов`язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов`язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. При цьому, регрес регулюється загальними нормами цивільного права, зокрема, статтею 1191 ЦК України, а також статтею 38 Закону Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а для суброгації відповідно до статті 993 ЦК України і статті 27 Закону України «Про страхування» встановлено особливий правовий режим. При суброгації перебіг строку позовної давності починає обчислюватися з моменту виникнення страхового випадку, а при регресі - з того моменту, коли страховик виплатив страхове відшкодування. Оскільки при суброгації відбувається заміна особи в зобов`язанні, тому з урахуванням положення статті 515 ЦК України суброгація застосовується лише до майнового страхування (пункт 27 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01 березня 2013 року № 4).

У разі настання страхового випадку за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу у потерпілої особи виникає право або вимагати відшкодування шкоди від особи, винуватої в її заподіянні, або вимагати виплати страхового відшкодування від страхової компанії, з якою нею укладено договір добровільного страхування автомобіля. У разі виплати страховою компанією страхового відшкодування до неї у межах фактичних витрат від потерпілої особи переходить право вимоги до особи, винуватої у заподіянні шкоди (стаття 993 ЦК України). При цьому, перебіг позовної давності не змінюється і він обчислюється від дня настання страхового випадку (частина перша статті 261, статті 262 ЦК України). Страхувальник, який отримав майнову шкоду, набув право вимоги відшкодування до заподіювача, але у зв`язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування до страховика переходить право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов`язанні є потерпілий) до заподіювача. Таким чином, у спірному зобов`язанні відбулася заміна кредитора, а саме, страхувальник передав страховикові, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки (постанова Верховного Суду України від 25 грудня 2013 року у справі №6-112цс13).

Суд встановив, що з вини відповідача сталась ДТП, в якій був пошкоджений автомобіль Peugeot 2008, державний номерний знак НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_2 , яка застрахувала його від пошкоджень, уклавши з ТДВ «СК «Віді-Страхування» договір добровільного страхування наземного транспортного засобу № CLAU-005153.

Цивільно-правова відповідальність відповідача на момент ДТП застрахована у ПрАТ СК «ПЗУ Україна» за Полісом, за яким останнє взяло на себе обов`язок здійснити відшкодування шкоди заподіяної третім особам внаслідок експлуатації транспортного засобу Mitsubishi Lancer, державний номерний знак НОМЕР_4 .

Поліс передбачав франшизу у розмірі 2 500,00 грн.

Відповідно до пункту 36.4 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом «а» пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов`язані з відшкодуванням збитків.

Відповідно до абзацу 2 пункту 12.1 статті 12 Закону страхове відшкодування завжди зменшується на розмір франшизи. Поліс передбачає франшизу в розмірі 2 500,00 грн, що підтверджується інформаційною роздруківкою з Централізованої бази даних ЦБД Моторного (транспортного) страхового бюро України.

ПрАТ СК «ПЗУ Україна» належним чином виконало зобов`язання взяті на себе згідно з Полісом і у останнього не виникло обов`язку з відшкодування шкоди в більшому розмірі. Закон прямо звільняє страховика (ПрАТ СК «ПЗУ Україна») від відшкодування франшизи.

Відповідно до пункту 36.6 статті 36 Закону страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування. Разом з цим, відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатньої страхової виплати (страхового відшкодування), для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Тобто, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то у такому разі майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, у загальному порядку (стаття 1192 ЦК України).

Оскільки відповідач не сплатив франшизу позивачу у добровільному порядку, то з нього підлягає стягненню сума франшизи в розмірі 2 600,00 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову.

Розподіл судових витрат

Приписами статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем сплачено 2 422,40 грн судового збору, отже, з відповідача на користьТДВ «СК «Віді-Страхування» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 4, 5, 19, 76, 77, 81, 89, 133, 141, 258-259, 263, 265, 268, 272-273, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Віді-Страхування» до ОСОБА_1 про стягнення суми франшизи задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Віді-Страхування» суму франшизи у розмірі 2 500,00 (дві тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Віді-Страхування» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справ, якщо апеляційну скаргу не було подано (частина перша статті 273 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частина друга статті 273 ЦПК України).

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (частина друга статті 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України (частина третя статті 354 ЦПК України).

Інформація про учасників:

Позивач: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Віді-Страхування», ЄДРОПУ 35429675, адреса: 08131, Київська область, Бучанський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, 60-А.

Відповідач: ОСОБА_1 , НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 .

Текст рішення складений та підписаний 11.05.2026 року.

Суддя Ю. О. Твердохліб