Рішення від 04 травня 2026 р. у справі №759/24548/24 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/24548/24

пр. № 2/759/372/26

05 травня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Твердохліб Ю.О.

за участю секретаря судового засідання Жиглій Є.В.,

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2024 року ОСОБА_3 звернулася до суду через систему «Електронний суд» з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позов мотивувала тим, що 09 січня 2024 року о 17.10 год на пр-ті Палладіна ОСОБА_4 , керуючи транспортним засобом марки Volkswagen Tiguan, державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить на праві власності ОСОБА_5 , у порушення вимог пунктів 2.3 (Б), 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху здійснила зіткнення з транспортним засобом Ford Transit, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_6 , що належить ОСОБА_3 .

Позивачка вважає, що оскільки транспортний засіб належить їй на праві власності, має право на відшкодування майнової шкоди, заподіяної цьому майну, за рахунок винної особи, а також має право на відшкодування за рахунок страхувальника (відповідача) суми франшизи.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 26 січня 2024 року ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, а саме в тому, що вона 09 січня 2024 року керуючи автомобілем Volkswagen Tiguan, державний номерний знак НОМЕР_1 , не врахувала дорожньої обстановки, не дотрималась безпечної швидкості та дистанції та скоїла зіткнення з Ford Transit, державний номерний знак НОМЕР_2 , що призвело до механічних пошкоджень обох транспортних засобів, чим порушила пункти 2.3 (Б), 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху. У судовому засіданні ОСОБА_4 визнала свою вину. До неї застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 850,00 грн.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб Ford Transit, державний номерний знак НОМЕР_2 , отримав механічні пошкодження.

На час заподіяння шкоди цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Volkswagen Tiguan, державний номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована у Публічному акціонерному товаристві «Національна акціонерна страхова компанія» «ОРАНТА» (далі - ПАТ «HACK «ОРАНТА») на підставі договору (полісу) (ОСЦПВВНТЗ) від 29 листопада 2023 року № АТ5227307 зі строком дії з 30 листопада 2023 року до 29 листопада 2024 року, з лімітом відповідальності за шкоду заподіяну майну у межах 160 000,00 грн, з врахуванням франшизи - 2 500,00 грн.

Відповідно до звіту від 08 лютого 2024 року вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Ford Transit, державний номерний знак НОМЕР_2 , пошкодженого в дорожньо-транспортній пригоді, станом на 09 січня 2024 року становить 193 605,80 грн. Вартість відновлювального ремонту зазначеноготранспортного засобу станом на 09 січня 2024 року становить 169 363,74 грн.

ПАТ HACK «ОРАНТА» виплатила позивачці страхове відшкодування у розмірі 97 985,22 грн.

За полісом від 29 листопада 2023 року № АТ5227307 франшиза складає 2 500,00 грн, яка з ПАТ HACK «ОРАНТА» не стягується відповідно до вимог пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Таким чином, відповідач має відшкодувати позивачці - 33 605,80 грн вартості матеріального збитку, 2 500,00 грн франшизи, а всього - 36 105,80 грн.

Позивачка стверджує, що внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригодиїй також була заподіяна моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях. Вона пережила хвилювання, що негативно вплинули на її психологічний стан, порушили звичайний життєвий ритм, вона повинна була витрачати додатковий час, змінювати плани та відволікатися від своїх звичайних занять та роботи для врегулювання ситуації навколо дорожньо-транспортної пригоди, звертатися до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування та надавати документи, здійснювати пошук адвоката щодо надання правничої допомоги для підготовки як листів так і позовної заяви до суду, оскільки їй у повному розмірі не було сплачено страхове відшкодування. Усе це вимагало від неї додаткових зусиль, викликало необхідність постійно залишати у робочий час своє робоче місце, що потягло за собою необхідність виконувати роботу у позаробочий час.

До того ж, як зазначає позивачка, пошкоджений транспортний засіб є для неї основним видом транспорту, яким вона користується фактично щоденно, більш того, наявність транспортного засобу в період військового стану додатково дає перевагу на швидку евакуацію.

Враховуючи емоційні переживання та вимушені зміни у сталому укладі її життя, які тривають вже досить довгий період часу, вказують на глибину та тривалість душевних страждань, позивачка зазначає суму відшкодування моральної шкоди достатню для компенсації всіх її зусиль для захисту порушеного права у розмірі 5 000,00 грн.

Відповідач не виконав грошового зобов`язання з відшкодування шкоди, а тому на думку позивачки у неї виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до статті 625 ЦК України.

Позивачка надає свій розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних.

Основна сума заборгованості за договором з 08 лютого 2024 року до 18 листопада 2024 року складає 36 105,80 грн.

Інфляційні витрати (08 лютого 2024 року до 18 листопада 2024 року): лютий 2024 року - індекс інфляції - 100,30; березень 2024 року - індекс інфляції - 100,50; квітень 2024 року індекс інфляції - 100,20; травень 2024 року індекс інфляції - 100,60; червень 2024 індекс інфляції - 102,20; липень 2024 року індекс інфляції - 100,00; серпень 2024 року індекс інфляції - 100,60; вересень 2024 року індекс інфляції - 101,50; жовтень 2024 року індекс інфляції - 101,80.

Розрахунок здійснюється за формулою: ІІС = (II 1:100) х (ІІ 2:100) х (ІІЗ:100) х ... (IIZ:100 ), II 1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення, IIZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.

Останній період: ІІс (100,30:100) х (100,50:100) х (100,20:100) х (100,60:100) х (102,20:100) х (100,00:100) х (100,60:100) х (101,50:100) х (101,80:100) = 1.07943226.

Інфляційне збільшення: 36 105,80 х 1.07943226 - 36 105,80 = 2 867,97 грн.

Розрахунок 3% річних здійснюється за формулою: cума санкції = С х 3 х Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення.

Період прострочення грошового зобов`язання: з 08 лютого 2024 року до 18 листопада 2024 року (36 105,80 х 3 % х 285 : 366 : 100). Кількість днів у періоді - 285.

Всього штрафних санкцій - 843,46 грн.

Загальна заборгованість: 36 105,80 (сума боргу) + 2 867,97 (інфляційне збільшення) + 843,46 (штрафні санкції) = 39 817,23 грн.

Позивачка зазначає попередню (орієнтовну) суму судових витрат, яку вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи - витрати на оплату правничої допомоги у розмірі 36 000,00 грн.

Крім того, позивачка повідомляє, що в подальшому витрати на правничу допомогу за результатами розгляду справи та прийняття рішення судом буде збільшено та надано протягом 5-ти днів підтверджуючі документи.

Враховуючи вищезазначене, позивачка просить суд позов задовольнити та стягнути з відповідача на свою користь 39 817,23 грн, з яких: 33 605,80 грн -розмір матеріальних збитків, франшиза - 2 500,00 грн, інфляційні втрати 867,97 грн, 3 % річних - 843,46 грн, а також 5 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди, 36 000,00 грн витрат на правничу допомогу та судовий збір.

Процесуальні дії

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 20 листопада 2024 року визначено головуючого суддю Твердохліб Ю. О. та 25 листопада 2024 року справа передана судді (а. с. 46, 47 т.1 ).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 28 листопада 2024 року позовну заяву залишено без руху (а. с. 50, 51 т.1).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 04 грудня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін (а. с. 100 т.1).

17 січня 2025 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_2 направила до суду через систему «Електронний суд» відзив, у якому просила відмовити у задоволенні позову та стягнути витрати на професійну допомогу (а. с. 113-125 т.1).

Відзив мотивований тим, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому законом порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.

ОСОБА_2 вважає, що оскільки ПАТ HACK «ОРАНТА» здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 97 985,22 грн, яке визначене відповідно до звіту від 19 лютого 2024 року № 40-D/14/70 та яке не перевищує ліміту відповідальності страховика в розмірі 160 000,00 грн (регламентна виплата), ОСОБА_4 станом на дату подання позовної заяви не є належним відповідачем у цій справі.

Представник відповідачки вказує, що позивачкою не спростовано дані про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 19 лютого 2024 року, що був підготовлений на замовлення ПАТ HACK «ОРАНТА», не обґрунтувала у позові, чому цей звіт є необ`єктивним, а лише надала до суду інший звіт, без обґрунтування причини, чому саме цьому звіту суд має надати перевагу.

Крім того, зазначає, що позивачкою не доведені вимоги щодо наявності підстав для покладення відповідальності на відповідача, не підтверджені належними доказами різниця між фактично сплаченою вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу та сумою виплаченого страхового відшкодування, розмір витрат на відновлення пошкодженого майна, а тому відсутні підстави для стягнення на користь позивачки завданих їй пошкодженням автомобіля Ford Transit, державний номерний знак НОМЕР_2 , матеріальних збитків з вини відповідача у повному обсязі.

Щодо позовної вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних ОСОБА_2 зазначає, що в зв`язку з тим, що на сьогоднішній день відсутнє жодне судове рішення, яке набрало законної сили, щодо стягнення з відповідача на користь позивачки страхового відшкодування, а тому строк для виконання грошового зобов`язання не настав і можливість застосування до відповідача цивільно-правової відповідальності за прострочення його виконання відсутня.

Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди, представник відповідача вказує, що оскільки жодних ушкоджень здоров`я позивачка під час дорожньо-транспортної пригоди зазнати не могла, оскільки не була присутня на місці події, тому моральна шкода в порядку статті 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року № 1961-IV відшкодуванню не підлягає.

ОСОБА_2 вважає, що позивачкою не доведено належними та допустимим доказами факт завдання останній моральної шкоди та співмірність її розміру.

Також представник відповідачки повідомила, що докази розміру витрат, які позивачка має сплатити у зв`язку з розглядом справи, будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.

Ухвалами Святошинського районного суду м. Києва від 23 січня 2025 року та від 03 березня 2025 року відмовлено представнику позивача у зупиненні провадження у справі (а. с. 154-156, 189-190 т.1).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 09 квітня 2025 року змінено порядок розгляду цивільної справи із спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а. с. 202, 203 т.1).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 15 квітня 2025 року клопотання представника позивача ОСОБА_1 про проведення судового засідання у режимі відеоконференції задоволено, постановлено розгляд справи проводити у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС, за умови наявності у суді відповідної технічної можливості на день призначення судом судового засідання. Особою, яка буде приймати участь у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС, є представник позивача ОСОБА_1 (телефон НОМЕР_3 ) (а. с. 210 т.1).

11.07.2025 року через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про зміну предмету позову та долучення доказів (а.с.1-4 т.2).

21.07.2025 року на адресу від представника відповідача надійшли заперечення на заяву про зміну предмету позову (а.с. 31-33 т.2).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 21.07.2025 року клопотання представника позивача ОСОБА_1 про долучення доказів залишене без задоволення, у прийнятті заяви про зміну предмету позову відмовлено (а.с.39-43).

Постановою Київського апеляційного суду від 17.09.2025 року ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 21.07.2025 року залишено без змін (а.с.91-103 т.2).

14.10.2025 року через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про розгляду справи за правилами загального позовного провадження (а.с.116-119 т.2).

05.05.2026 року на адресу від представника відповідача надійшли заперечення на заяву про розгляд справи за правилами загального провадження та заява про часткове визнання позову (а.с.149-155 т.2).

Протокольною ухвалою суду від 05.05.2026 року відмовлено у переході до розгляду справи в загальному провадженні.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги визнала частково, в частині стягнення франшизи задовольнити, в частині моральної шкоди відмовити.

Суд, заслухавши думки учасників судового засідання, дослідивши докази в справі у їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Фактичні обставини справи

Судом встановлено, що 09 січня 2024 року о 17.10 год по пр-ту Палладіна у м. Києві сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки Volkswagen Tiguan, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_4 , що належить на праві власності ОСОБА_5 та транспортного засобу марки Ford Transit, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_6 , що належить на праві власності ОСОБА_3 .

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 26 січня 2024 року ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, а саме в тому, що вона 09 січня 2024 рокуо 17.10 год на пр-ті Палладіна у м. Києві керуючи автомобілем Volkswagen Tiguan, державний номерний знак НОМЕР_1 , не врахувала порожньої обстановки, не дотрималась безпечної швидкості та дистанції та скоїла зіткнення з транспортним засобом Ford Transit, державний номерний знак НОМЕР_2 , що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів з матеріальними збитками, чим порушила пункти 2.3 (Б), 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху. У судовому засіданні ОСОБА_4 вину визнала. До неї застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 850,00 грн (а. с. 21, 22).

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Volkswagen Tiguan, державний номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована у ПАТ HACK «ОРАНТА» на підставі договору (полісу) (ОСЦПВВНТЗ) від 29 листопада 2023 року № АТ5227307 зі строком дії з 30 листопада 2023 року до 29 листопада 2024 року, з лімітом відповідальності за шкоду заподіяну майну у межах 160 000,00 грн, з врахуванням франшизи - 2 500,00 грн (а. с. 21).

Відповідно до звіту від 08 лютого 2024 року вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Ford Transit, державний номерний знак НОМЕР_2 , пошкодженого в дорожньо-транспортній пригоді, станом на 09 січня 2024 року становить 193 605,80 грн. Вартість відновлювального ремонту зазначеноготранспортного засобу станом на 09 січня 2024 року становить 169 363,74 грн (а. с. 24-31).

Згідно зі звітом від 19 лютого 2024 року № 40-D/14/70 вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Ford Transit, державний номерний знак НОМЕР_2 , 2019 року випуску, кузов № НОМЕР_4 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди складає: 116 448,26 грн (з ПДВ на запасні частини та матеріали) та 100 485,22 грн без ПДВ на запасні частини та матеріали(а. с. 128-131).

ПАТ HACK «ОРАНТА» виплатила позивачці страхове відшкодування у розмірі 97 985,22 грн (а. с. 137).

Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права

Щодо вимоги про відшкодування матеріальної шкоди

За статтею 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (пункт 1 частини другої зазначеної статті).

У частинах першій, другій статті 1166 ЦК України вказано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підроду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).

У статті 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закон України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV), який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18), від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) виснувала, що відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV).

Судом встановлено, що постановою Святошинського районного суду м. Києва від 26 січня 2024 року у справі № 759/1385/24 відповідачку визнано винною у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, в зв`язку з чим позивачка набула право на відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

На час заподіяння шкоди цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Volkswagen Tiguan, державний номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована у ПАТ HACK «ОРАНТА».

Відповідно до положень Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року розрахунок матеріального збитку, завданого майну Ford Transit, державний номерний знак НОМЕР_2 , 2019 року випуску, кузов № НОМЕР_4 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди проведено ТОВ «ЕКСПРО ОЦІНКА» на замовлення ПАТ HACK «ОРАНТА».

Згідно зі звітом від 19 лютого 2024 року № 40-D/14/70 вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Ford Transit, державний номерний знак НОМЕР_2 , 2019 року випуску, кузов № НОМЕР_4 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, складає: 116 448,26 грн (з ПДВ на запасні частини та матеріали) та 100 485,22 грн без ПДВ на запасні частини та матеріали.

Таким чином, ПАТ HACK «ОРАНТА», здійснивши виплату на користь позивача на підставі вищевказаного звіту у розмірі 97 985,22 грн, діяло на підставі та у відповідності до норм чинного законодавства.

Згідно з пунктом 34.2 статті 34 Закон № 1961-IV протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Страховик для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків має право залучати як своїх працівників, так і експертів та юридичних осіб, у складі яких є експерти (пункт 34.4 статті 34 Закон № 1961-IV).

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні визначає Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12 липня 2001року № 2658-ІІІ (далі - Закон № 2658-ІІІ).

Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 2658-ІІІ оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Стаття 9 Закону № 2658-ІІІ встановлює, що методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.

До таких нормативно-правових актів належить, зокрема Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затверджена наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 1074/8395 в редакції наказу від 24 липня 2009 року № 1335/5/1159 (далі - Методика).

Вимоги Методики є обов`язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб`єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб`єктами оціночної діяльності під час оцінки колісних транспортних засобів (КТЗ) у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб`єктами цивільно-правових відносин (пункт 1.3).

Згідно з пунктами 2.3, 2.4 Методики вартість відновлювального ремонту КТЗ визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого КТЗ, а вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Пункт 5.1 Методики визначає, що технічний огляд КТЗ оцінювачем (експертом) дає змогу за допомогою органолептичних методів визначити ідентифікаційні дані КТЗ; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за одометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна.

Для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту (пункт 8.1 Методики).

Отже, за змістом наведених положень Методики оцінка збитку внаслідок дорожньо-транспортної пригоди проводиться шляхом складання калькуляції вартості ремонтних робіт і запчастин, а базою для оцінки є результати огляду пошкодженого транспортного засобу.

Згідно з нормами цивільного процесуального закону, які визначають загальні правила доказування у цивільному процесі, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення і щодо яких у учасників справи виникає спір (статті 12, 76, 81, 82 ЦПК України).

За змістом статей 77, 78, 79, 80, 89 ЦПК України докази повинні відповідати критеріям належності, допустимості і достовірності, а в своїй сукупності - також достатності, для підтвердження наявності або відсутності обставин справи, які відносяться до предмета доказування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тож певна обставина може вважатися доведеною, якщо інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Відповідно до статті 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені и результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавствам.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали сиди про призначення експертизи.

У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмови без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Звіт ТОВ «ЕКСПРО ОЦІНКА» про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, від 19 лютого 2024 року № 40-D/14/70 за своєю формою та змістом відповідає загальним засадам оцінки майна і Методиці та не містить чогось очевидно необґрунтованого.

Позивачка жодним чином не спростувала звіт про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 19 лютого 2024 року № 40-D/14/70, що був підготовлений на замовлення ПАТ HACK «ОРАНТА», не обґрунтувала в позові, чому цей звіт є необ`єктивним, а лише надала до суду інший звіт, без обґрунтування причини, чому саме цьому звіту суд має надати перевагу.

Крім того, позивачка не скористалася своїм процесуальним правом та не заявила клопотання про призначення судової експертизи з метою спростування вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу від 19 лютого 2024 року № 40-D/14/70, що була визначена ТОВ «ЕКСПРО ОЦІНКА».

Позивач не обґрунтувала в позові та не надала ніяких доказів того, в чому саме полягає порушення зі сторони ПАТ HACK «ОРАНТА» щодо виплати страхового відшкодування у встановленому розмірі, а також не надала підтвердження фактично понесених витрат на ремонт автомобіля.

Тому суд вважає, що вимоги в частині відшкодування матеріальних збитків задоволенню не підлягають, оскільки розмір страхового відшкодування, виплаченого позивачу є таким, що розрахований згідно з чинним законодавством та є повним, а тому підстави для доплати відшкодування відповідачем відсутні.

Разом з тим, вимоги позивача про стягнення з відповідача франшизи у розмірі 2 500,00 грн підлягають задоволенню з огляду на таке.

Страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування (пункт 36.6 статті 36 Закону № 1961-IV).

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Volkswagen Tiguan, державний номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована у ПАТ HACK «ОРАНТА» на підставі договору (полісу) (ОСЦПВВНТЗ) від 29 листопада 2023 року № АТ5227307 зі строком дії з 30 листопада 2023 року до 29 листопада 2024 року, з лімітом відповідальності за шкоду заподіяну майну у межах 160 000,00 грн, з врахуванням франшизи - 2 500,00 грн (а. с. 21).

ПАТ HACK «ОРАНТА» виплатило позивачці 97 985,22 грн страхового відшкодування з вирахуванням 2 500,00 грн франшизи.

Таким чином, відповідачка має сплатити позивачці передбачений договором від 29 листопада 2023 року № АТ5227307 розмір франшизи - 2 500,00 грн.

Щодо відшкодування моральної шкоди

За змістом статей 23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до пункту 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 (далі - Постанова), заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

За пунктом 5 цієї Постанови згідно з загальними підставами цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; відповідач доводить відсутність протиправності та вини.

Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) зроблено висновок, що, виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Отже, зобов`язання з відшкодування шкоди (майнової та немайнової) є прямим наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. При цьому одне і те ж правопорушення може призводити до негативних наслідків як у майновій, так і немайновій сферах, тобто бути підставою для відшкодування майнової та моральної шкоди одночасно.

Таким чином, крім матеріальної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачці була заподіяна моральна шкода.

Позивачка зазначає, що факт пошкодження належного їй транспортного засобу неправомірними діями відповідачки, завдало моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях. Позивачка пережила хвилювання, що негативно вплинули на її психологічний стан, порушили звичайний життєвий ритм, вона повинна була витрачати додатковий час, змінювати плани та відволікатися від своїх звичайних занять та роботи для врегулювання ситуації навколо дорожньо-транспортної пригоди, звертатися до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування.

Зазначене вимагало від позивачки додаткових зусиль, викликало необхідність залишати у робочий час своє робоче місце, що потягло за собою необхідність виконувати роботу у позаробочий час.

До того ж, пошкоджений транспортний засіб є основним видом транспорту для позивачки, яким вона користується фактично щоденно, більш того, наявність транспортного засобу в період військового стану додатково дає перевагу на швидку евакуацію.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

При вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди обов`язковому з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керувався, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Керуючись вимогами розумності та справедливості, суд визначає розмір грошового відшкодування моральної шкоди в сумі 3 000,00 грн, які слід стягнути з ОСОБА_4 на користь позивачки.

Щодо вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних

Відповідно до частини першої статті 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).

Отже, передбачений частиною другою статті 625 ЦК обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого Факту прострочення (пункт 66 постанови Великої Палати Верховного суду від 07 лютого 2024 року у справі № 910/3831/22).

У зв`язку з тим, що у відповідачки перед позивачкою відсутнє грошове зобов`язання, підстави для застосування до неї цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання такого зобов`язання відсутні.

Розподіл судових витрат

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог статей 133, 141 ЦПК України.

За приписами частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі, на правничу допомогу.

Сторони мають право подати відповідні докази протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, оскільки ними були заявлені відповідні клопотання під час розгляду справи.

На підставі викладено та керуючись статтями 7, 9, 11, 12, 13, 133, 137, 141, 263, 264, 265, 274, 352, 354, 430 ЦПК України суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 суму франшизи у розмірі 2 500 (дві тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 3 000,00 (три тисячі) гривень 00 копійок у відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (частина перша статті 273 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частина друга статті 273 ЦПК України).

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (частина друга статті 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України (частина третя статті 354 ЦПК України).

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_3 , громадянка України, РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складений та підписаний 11.05.2026.

Суддя Ю. О. Твердохліб