Рішення від 04 травня 2026 р. у справі №759/20187/24 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

ун. № 759/20187/24

пр. № 2/759/301/26

05 травня 2026 року м.Київ

Святошинський районний суд м. Києва

під головуванням судді Сенько М.Ф.,

за участю секретаря судового засідання Пушкарського О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до військової частини НОМЕР_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, третя особа ОСОБА_3 ,

встановив:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заявили позов, за яким просили стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки 196659 грн., моральну шкоду в розмірі 15000 грн. та судові витрати, на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 15000 грн..

Позов мотивовано обставинами та наслідками дорожньо-транспортної події, що відбулась з вини відповідача.

Позов прийнято до провадження відповідно до ухвали судді від 14.10.2024 року, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва Кравченка Ю.В. від 27.12.2024 року постановлено цивільну справу № 759/23000/24 за позовом ОСОБА_2 до військової частини НОМЕР_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди об`єднати в одне провадження із цивільною справою № 759/20187/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 про відшкодування збитків.

Обєднана справа прийнята до провадження цього складу суду, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 12.02.2026р. замінено відповідача на військову частину НОМЕР_1 , в порядку правонаступництва, тим самим задоволено відповідну заяву позивачів.

До судового засідання відзиву від відповідачів, а рівно і інших заяв по суті спору від учасників процесу не надходило.

Позивачі подали заяви, за якими на вимогах позову наполягали, просили розглянути справу без участі.

Інші учасники судового розгляду в судове засідання не зявились, про причини неявки не повідомили, заяв про відкладення розгляду справи не надходило.

За таких обставин з у рахуванням того, що у справі достатньо даних про права та взаємини сторін, суд знаходить за можливе ухвалити у справі заочне рішення на наявних доказах.

Судом, з огляду на матеріали справи, встановлено таке.

16.09.2023 р. близько 12 год. на автодорозі Київ-Чоп поблизу вул. Українського відродження (колишня вул. Бударіна) в м. Києві сталася дорожньо-транспортана пригода за участю автомобілів Volkswagen Transporter, д.н.з. НОМЕР_3 , Renault Megane, д.н.з. НОМЕР_4 , Mitsubishi Grandis, д.н.з. НОМЕР_5 , і Ford, д.н.з. НОМЕР_6 .

В наслідок ДТП вказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, водій автромобіляVolkswagen Transporter, д.н.з. НОМЕР_3 , ОСОБА_3 зазнав тілесних ушкоджень і був доставлений до медичного закладу.

Постановою судді Святошинського районного суду м. Києва Кравець В.М. від 20.11.2023 року водія автомобіля Volkswagen Transporter, д.н.з. НОМЕР_3 , ОСОБА_3 , за обставин ДТП, буловизнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, на підставі якої на нього накладено стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк шість місяців.

Автомобіль Volvo S60, д.н.з. НОМЕР_5 , належав на праві власності ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 . Під час ДТП в автомобілі знаходився сам ОСОБА_1 та його дружина ОСОБА_2 .

Відповідно до звіту про оцінку матеріального збитку, завданому власнику внаслідок пошкодження колісного транспортного засобу №09/02/24 від 02.02.2024 р., власнику автомобіля Volvo S60, д.н.з. НОМЕР_5 , в наслідок ДТП заподіяно матеріальних збитків в сумі 376 659 грн., що відповідає ринковій вартості автомобіля до ДТП.

Експерт, з огляду на висновок, прийшов до правильного висновку про недоцільність відновлення автомобіля, через те, що вартість такого відновлення значно перевищує вартість автомобіля до ДТП.

Оскільки ОСОБА_3 керував транспортним засобом Volkswagen Transporter, д.н.з. НОМЕР_3 , без полісу страхування цивільно-правової відповідальності, ОСОБА_1 в порядку п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України за відшкодування шкоди.

Згідно з листом МТСБУ №3-016/42843 від 28.12.2023 р., МТСБУ було прийнято рішення про виплату ОСОБА_4 відшкодування шкоди у розмірі 160 000 грн, які останній на час подання цього позову отримав у повному обсязі.

Окрім того, на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу від 14.02.2024 р. №8047/2024/4319771 ОСОБА_1 продав пошкоджений автомобіль за 20 000 грн.

Отже, ОСОБА_4 залишились невідшкодованими 196659 грн. збитків внаслідок ДТП (376 659 - 160 000 - 20 000).

Частиною 1 статті 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За змістом ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, в тому числі у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Частиною 1 статті 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В силу ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За загальним правилом (ст.ст.1187, 1188 ЦК), завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела. У разі завдання шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки їх власникам (володільцям) питання про відшкодування шкоди вирішується за принципом вини.

Суб`єктом відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Не є таким суб`єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із власником (володільцем) транспортного засобу.

Працівник (службовець), здійснюючи свої трудові (службові) обов`язки, не виступає як окремий суб`єкт права, тому заподіяна ним шкода під час виконання цих обов`язків відшкодовується роботодавцем.

Під виконанням трудових (службових) обов`язків слід розуміти виконання працівником (службовцем) роботи, обумовленої трудовим договором (службовими обов`язками) або дорученої йому адміністрацією (керівництвом), вищестоящим органом разово чи тимчасово на території підприємства, установи, організації або поза нею протягом робочого часу.

З огляду на військовий квиток, ОСОБА_3 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 на посаді стрільця, відповідно до наказу по військовій частині від 22.06.2023 року №72.

За поясненнями ОСОБА_5 , що містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, її чоловік ОСОБА_3 16.09.2023 року їхав з Сумської області області до м.Київ для проходження військово-лікарської комісії за направленням військової частини НОМЕР_2 , автомобіль чоловіку подарували небайдужі люди.

Останні обставини не спростовані відповідачами.

Згідно зі ст. 24 ч.4 п. 2) Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби.

Отже ДТП сталось під час виконання ОСОБА_3 обовязків військової служби.

Статтею 5 Закону України "Про господарську діяльність у Збройний Силах України" встановлено, що за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов`язань, а також за шкоду і збитки, заподіяні довкіллю, правам та інтересам фізичних і юридичних осіб та державі, військова частина як суб`єкт господарської діяльності несе відповідальність, передбачену законом та договором.

Військова частина як суб`єкт господарської діяльності за своїми зобов`язаннями відповідає коштами, що надходять на її рахунок по відповідних статтях кошторису (крім захищених статей), а в разі їх недостатності відповідальність за зобов`язаннями військової частини несе Міністерство оборони України.

З аналізу наведеного, суд погоджується з позивачами, що заподіяні їм внаслідок ДТП збитки, має відшкодувати військова частина, виходячи з того, що ДТП сталося з вини військовослужбовця ОСОБА_3 під час виконання ним обовязків військової служби.

Погоджується суд і з розміром відшкодування позивачам моральної шкоди, з огляду безпосередньо на обставини ДТП, той факт, що вони втратили транспортний засіб, а відповідно протягом тривалого часу був порушений їх звичний спосіб життя, тощо.

Отже позов підлягає задоволенню повністю.

Стягнення має бути покладено на військову частину НОМЕР_8 , як правонаступника розформованої військової частини НОМЕР_2 .

За такого рішення, витрати понесені позивачами для розгляду справи, мають бути відшкодовані їм відповідачем в порядку і на підставі ст.ст. 133, 141 ЦПК України.

Заходів забезпечення позову судом не вживались.

На підставі вказаних в рішенні норм закону, керуючись 10-13, 77-80, 259, 263-265, 279, 280-282 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до військової частини НОМЕР_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити.

Стягнути з військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_9 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_10 ) 196659грн. на відшкодування матеріальної шкоди, 15000 грн. на відшкодування моральної шкоди, 4000 грн. на компенсацію витрат за проведення автотоварознавчого дослідження, та 2116грн. 59 коп. судового збору, а всього стягнути 217775 (двісті сімнадцять тисяч сімсот сімдесят п"ять) грн. 59 коп.

Стягнути з військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_9 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_11 ) 15000 грн. на відшкодування моральної шкоди, 1211 грн. 20 коп. судового збору, а всього стягнути 16 211 (шістнадцять тисяч двісті одинадцять) грн. 20 коп.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Можливість отримати інформацію щодо справи, учасники справи мають на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет. Веб-адреса сторінки: http://sv.ki.court.gov.ua.

Головуючий Сенько М.Ф.