Рішення від 05 квітня 2026 р. у справі №758/19073/25 — Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/19073/25

Категорія 38

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

06 квітня 2026 року місто Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Мельниченко К.Б., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

У С Т А Н О В И В :

У провадженні Подільського районного суду міста Києва перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (надалі за текстом - позивач, позикодавець) до ОСОБА_2 (надалі за текстом - відповідач, позичальник), про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем Договору кредиту у частині своєчасного повернення позики, з огляду на що, позивач просить суд стягнути з відповідача 2 272 601,78 грн., з яких: 1 345 280,00 грн. основного боргу (що еквівалентно 35 000,00 дол. США станом на 17.11.2025), 12 531,38 грн. процентів, 914 790,40 грн пені.

Ухвалою від 26.12.2025 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд в загальному позовному провадженні та призначено підготовче засідання.

У підготовчому засіданні 05.02.2026 судом закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання 06.04.2026 сторони не прибули.

Від відповідача до суду відзив не надходив.

Позивач не заперечував проти ухвалення судом заочного рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З огляду на вищевикладене, наявні передбачені ч. 1 ст. 223 та ч. 1, 2 ст. 280 ЦПК України підстави для заочного розгляду справи. Суд ухвалив провести заочний розгляд справи із ухваленням заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що між сторонами було укладено Договір позики від 10.08.2024 (надалі за текстом - Договір), за змістом якого за змістом якого позикодавець зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір кредиту укладено на наступних умовах.

1. Позикодавець передала у власність позичальнику, а позичальник прийняв кошти в розмірі 35 000 (тридцять п`ять тисяч) доларів США (далі - «Предмет Позики»). Позичальник зобов`язується повернути позикодавцю кошти в розмірі 35 000 (тридцять п`ять тисяч) доларів США не пізніше десятого вересня дві тисячі двадцять п`ятого року.

2. Сума позики встановлена в п. 1 даного Договору, отримана позичальником від позикодавця в повному обсязі в день підписання Сторонами цього Договору позики до моменту його підписання. Своїм підписом в цьому Договорі позичальник підтверджує факт отримання ним від позикодавця коштів в розмірі 35 000 (тридцять п`ять тисяч) доларів США.

3. Позикодавець свідчить, що дійсно є власником коштів (Предмету Позики), не має обмежень щодо свого права розпорядження коштами. Кошти, на момент укладення цього договору нікому іншому не подаровані, не відчужені іншим способом, права третіх осіб щодо цих коштів відсутні, питання права власності на кошти не є предметом судового розгляду, будь-які спори відносно зазначених коштів відсутні, ці кошти не внесені до статутного капіталу юридичної особи.

4. Повернення позики, має здійснюватися у місті Києві за місцем проживання Позичальника.

7. У разі прострочення .виконання, зобов`язання позичальником за даним Договором, позичальник, відповідно до ст. -625 ЦК України, зобов`язаний сплатити позикодавцю суму боргу, а також 5 (п`ять) процентів річних від простроченої суми.

8. За прострочення виконання своїх зобов`язань, позичальник повинен сплатити на користь позикодавця неустойку у вигляді пені в розмірі 1% (один відсоток) від суми несвоєчасно виконаного зобов`язання за кожний день прострочення.

Позикодавець надав позичальнику кошти у розмірі 35 000,00 дол. США, що підтверджується змістом Договору.

Позикодавець нарахував позичальнику нарахував позичальнику проценти за період з 11.09.2025 по 17.11.2025 у сумі 12 531,38 грн.

Позикодавець нарахував відповідачу 914 790,40 грн. пені за надання кредиту.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 2 ст. 1047 цього Кодексу передбачено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначено грошової суми або визначеної кількості речей.

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

За своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

За своєю суттю договір чи розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який підтверджує укладення договору, визначає його умови, а також засвідчує отримання позичальником від кредитора певної грошової суми або речей.

Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.

Такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі N 464/3790/16-ц (провадження N 14-465цс18).

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 05 вересня 2018 року у справі N 756/8630/14-ц ЦК України не встановлює обмежень щодо використання розписки в цивільних відносинах, передбачаючи лише випадки, коли розписці надається правопідтверджувальне значення в окремих видах цивільних відносин. У разі якщо складається боргова розписка, це вже є доказом факту отримання грошових коштів, тому аргументація, що договір позики не є укладеним через відсутність факту передання грошових коштів за умови недоведеності протилежного, не відповідає нормам законодавства України. В цивільному праві при аналізі правової природи розписки у позикових відносинах йдеться про сурогати або замінники письмової форми правочину, які свідчать про додержання вимоги закону про письмову форму правочину.

Якщо наявний факт існування розписки, у якій позичальник чітко зазначає отримання коштів, скріплює її своїм підписом, це свідчить про реальний характер договору позики. У назві боргової розписки не обов`язково зазначати слово "позика", адже ключовим є зміст цього документа. Отже, письмове застереження, яке складено окремо чи міститься в тексті договору, про завершену дію щодо передання коштів позичальнику не тільки засвідчує факт такого передання, а і є моментом виникнення зобов`язання за реальним договором позики. Розписка є підтвердженням укладення договору позики, якщо засвідчує факт отримання позики у борг і містить умови щодо її повернення.

Судом встановлено, що між позикодавцем та позичальником було укладено Договір позики на виконання вимог якого, позикодавець надав відповідачу кошти у позику заборгованість за якими становить 35 000,00 дол. США.

Щодо стягнення процентів, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 та ч.2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відтак, враховуючи вказані положення законодавства та умови Договору кредиту, Суд приходить до висновку про правомірне нарахування процентів за договором.

Щодо позовних вимог про стягнення пені.

Згідно з нормами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року, який продовжувався Указами Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, від 18 квітня 2022 року № 259/2022, від 17 травня 2022 року № 341/2022, від 12 серпня 2022 року № 573/2022, від 07 листопада 2022 року № 757/2022, від 06 лютого 2023 року № 58/2023, від 01 травня 2023 року № 254/2023 і діє по цей час.

Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18.

Пункт 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки штрафи нараховані в 2025 році, суд приходить до висновку, що до спірних правовідносин мають застосовуватись положення п. 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України про звільнення позичальників від відповідальності у вигляді неустойки (штрафу, пені) та від інших платежів за прострочення виконання зобов`язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, тобто з 24 лютого 2022 року та такі нарахування підлягають списанню.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України наслідками порушення позичальником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позикодавця достроково вимагати повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Відповідно до умов Договору строк повернення кредиту є таким, що настав.

Відповідно до вимог статті 192 ЦК України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

За змістом статті 524 ЦК України грошовим визнається зобов`язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

За змістом ст. 533 ЦК України. грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Суд зазначає, що разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Тому, як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. При цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Суд зазначає, що зобов`язання у Договорі визначено, як обов`язок повернути борг у іноземній валюті - доларах США, а належним виконанням зобов`язання є повернення суми боргу у доларах США.

Враховуючи вищезазначене, а також те що станом на дату ухвалення рішення обов`язок по поверненню кредитних коштів у заявленому розмірі настав, заборгованість позичальника за кредитом перед позикодавцем належним чином доведена, документально підтверджена та позичальником не спростована, а тому вимоги позивача з відповідача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково у частині тіла кредиту та процентів за користування позикою у сумі 35000,00 доларів США, що за курсом станом на 10.08.2024 складає 1 345 280,00 грн та 12 531,38 грн процентів, а всього разом 1 357 811,38 грн (1 345 280,00 грн + 12 531,38 грн).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, оскільки позивач при зверненні до суду був була звільнений звільнена від сплати судового збору, він компенсується за рахунок держави у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 18, 133, 141, 259, 263-265, 280-282, 289, ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково;

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість у сумі 1 357 811 (один мільйон триста п`ятдесят сім тисяч вісімсот одинадцять) гривень 38 копійок;

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 9045 (дев`ять тисяч сорок п`ять) гривень 70 копійок

В іншій частині позову відмовити;

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач: ОСОБА_2 (АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 );

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду;

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення;

У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення;

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя В.В. Гребенюк