Рішення від 10 травня 2026 р. у справі №754/12921/25 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2-др/754/50/26

Справа №754/12921/25

ДОДАКОВЕ РІШЕННЯ

Іменем України

11 травня 2026 року м. Київ

Деснянський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Коваленко І.І. розглянув заяву представниці ОСОБА_1 - адвокатки Мартинюк Марії Русланівни про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕКСКРЕДИТ", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимир Вікторович та приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віра Леонідівна, про захист прав споживачів шляхом визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

УСТАНОВИВ:

11.08.2025 року до Деснянського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - Позивач), підписана його представником, адвокатом Мартинюк Марією Русланівною, до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕКСКРЕДИТ" (надалі - Відповідач) про визнання виконавчого напису № 4935, вчиненого 30.03.2020 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В., про стягнення з Позивача на користь Відповідача заборгованості в розмірі 18 813,04 грн.

16.03.2026 Суд ухвалив рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив повністю, визнав таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 30.03.2020 приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичем, та стягнув з Відповідача судовий збір.

18.03.2026 представниця Позивача подала заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій просить стягнути з Відповідача на користь Позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечував проти стягнення з нього витрат на послуги адвоката у розмірі 15 000,00 грн, стверджуючи, що справа розглядається в порядку спрощеного провадження, тому заявлена сума є неспівмірною зі складністю справи та обсягом виконаних робіт. Також Відповідач вказував на те, що Позивач не надав належних документальних доказів понесених витрат (відсутній договір про надання правової допомоги, акти приймання-передачі послуг, платіжні доручення, детальний опис витраченого адвокатом часу).

Суд вирішив, що заяву слід задовольнити частково з таких підстав.

Пунктом 12 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

(1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 134 ЦПК України);

(2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; (4) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

(3) розподіл витрат судом (стаття 141 ЦПК України). Подібний висновок викладено у пункті 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 № 922/1964/21.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При подачі позовної заяви Позивач вказував, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на правову допомогу становить 15 000,00 грн.

У заяві про розподіл судових витрат представниця Позивача також просить стягнути 15 000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат представниця Позивача надала суду: договір про надання адвокатських послуг № 12/1 від 05.08.2025; квитанції про оплату адвокатських послуг; акт виконаних робіт від 18.03.2026 на загальну суму 15 000,00 грн. Згідно з актом, адвокатка надала такі послуги: первісна консультація - 4 000,00 грн, аналіз судової практики - 2 000,00 грн, формування правової позиції по справі - 3 000,00 грн, підготовка позовної заяви про захист прав споживачів - 6 000,00 грн, відправка поштової кореспонденції.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини четверта - шоста статті 137 ЦПК України).

Відповідач скористався своїм правом та заявив клопотання про зменшення судових витрат у відзиві на позовну заяву, посилаючись на незначну складність справи та розгляд у порядку спрощеного провадження.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи. Такі висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21.

Велика Палата Верховного Суду наголошувала, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи (пункт 148 постанови від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23).

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення (пункт 145 зазначеної вище постанови).

Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (пункт 144 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23).

Зокрема, частина третя статті 141 ЦПК України встановлює, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

У справі, що розглядається, врахувавши, що предмет спору в цій справі не є складним і характер вимог є розповсюдженою категорією цивільних справ, відсутня потреба у вивченні великого обсягу фактичних даних і процесуальні документи, які містяться у ній, не є складними та не можуть займати значних витрат часу на їх виготовлення і побудову правової позиції професіоналом в галузі права, Суд доходить висновку, що заявлена Позивачем сума в розмірі 15 000,00 грн є завищеною та неспівмірною до предмета спору з урахуванням ціни позову. Справа була розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, судові засідання не проводились.

Керуючись критеріями реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи, Суд визначає обґрунтованим та співмірним розміром відшкодування на професійну правничу допомогу суму 6 000,00 грн (з яких 5000,00 грн - складання позову та 1000,00 грн - консультація).

Визначаючи зазначену суму, Суд висновки Верховного Суду у постанові від 23.07.2025 у справі № 461/3407/24, практику суду апеляційної інстанції у подібних правовідносинах у справах про визнання виконавчого напису такого, що не підлягає виклнанню з питань його вчинення на кредитному договорі, що не був посвідчений нотаріально (постанови КАС від 25 березня 2026 року у справі 754/7703/25, від 26.12.2025 у справі № 761/10254/23, постанова від 10.11.2025 у справі № 755/13743/24 від 12.06.2025 у справі № 758/9771/24), а також конкретні обставини справи.

Зважаючи на сталість та передбачуваність судової практики у цій категорії спорів, включення до акта виконаних робіт від 18.03.2026 таких супутніх послуг, як первісна консультація у сумі 4 000,00 грн, аналіз судової практики у розмрі 2 000,00 грн та формування правової позиції у розмір 3 000,00 грн, є надмірним. Для кваліфікованого юриста (адвоката) ці дії охоплюються загальним процесом підготовки стандартної позовної заяви, а тому заявлені витрати є очевидно завищеними та непропорційними предмету спору.

Визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, Суд також враховує фактичний обсяг наданих послуг в аспекті розглянутих вимог. Предметом судового розгляду в цій справі була виключно вимога про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Натомість заявлена Позивачем вимога про стягнення з Відповідача 18 813,04 грн безпідставно набутих коштів, стягнутих у межах виконавчого провадження за оспорюваним виконавчим написом, Судом не розглядалася. Заява про зміну предмета позову не була прийнята до розгляду через невиконання представником Позивача процесуального обов`язку щодо надання доказів її надсилання іншим учасникам справи.

З огляду на викладене, Відповідач має відшкодувати Позивачу доведені та співмірні витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн. У покладенні на Відповідача решти витрат Позивача слід відмовити.

Керуючись статтями 134, 137, 141, 270 ЦПК України, Суд

УХВАЛИВ:

Заяву представниці ОСОБА_1 - адвокатки Мартинюк Марії Русланівни про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕКСКРЕДИТ", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимир Вікторович та приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віра Леонідівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕКСКРЕДИТ" (код ЄДРПОУ 41346335, місцезнаходження: 49044, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Якова Самарського, буд. 12А) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 6 000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу.

У покладенні на Відповідача решти витрат Позивача на професійну правничу допомогу відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Інна КОВАЛЕНКО