Постанова від 10 травня 2026 р. у справі №380/23258/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/23258/24 пров. № А/857/37763/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Матковської З.М.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області,

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2025 року (суддя–Кузан Р.І., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - м. Львів, дата складання повного тексту рішення – не зазначено),

в адміністративній справі №380/23258/24 за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «А. ОМЕГА»,

про застосування адміністративного арешту у вигляді арешту коштів на рахунках платника податків,

встановив:

У листопаді 2024 року позивач Головне управління ДПС у Львівській області звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «А. ОМЕГА», в якому просив: 1) застосувати адміністративний арешт у вигляді арешту коштів на рахунках платника податків «ТОВ А.ОМЕГА».

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12.08.2025 у задоволенні позову - відмовлено.

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що при його винесенні судом неповно і неправильно встановлено обставини справи та порушено норми матеріального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційний скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що відповідачем було неправомірно відмовлено у допуску посадових осіб позивача до проведення документальної планової виїзної перевірки, а тому наявні підстави, визначені підпунктом 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України для застосування адміністративного арешту майна платника податків. Твердить скаржник, що за змістом статті 283 КАС України після відкриття провадження у справі за відповідною заявою суд першої інстанції може або її задовольнити, або відмовити у її задоволенні. Закриття судом першої інстанції провадження на підставі статті 238 КАС України для цієї категорії справ не передбачено. Таким чином, приписи КАС України визначають, що суд зобов`язаний перевіряти обставини, що мають значення для справи чи для вирішення певного процесуального питання, кожний важливий і доречний аргумент особи, яка бере участь у справі повинен бути проаналізований і оцінений судом.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 12.08.2025 та ухвалити нове судове рішення, яким задоволити позовні вимоги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено такі фактичні обставини справи.

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «А. ОМЕГА» перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Львівській області, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань і присвоєно код ЄДРПОУ 30123825 (а.с.7-9).

21.09.2023 ГУ ДПС у Львівській області прийняло наказ № 3536-ПП «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «А.ОМЕГА» про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «А.ОМЕГА» з 17.10.2023 тривалістю 10 робочих днів за період діяльності з 01.04.2017 по 30.06.2023, з метою дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби та за період діяльності з 01.01.2011 по 30.06.2023 щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (а.с.17).

На підставі п. 85.9. ст. 85 Податкового Кодексу України прийнято наказ від 19.10.2023 № 3888-ПТ «Про перенесення терміну проведення документальної виїзної перевірки ТОВ «А.ОМЕГА» до дати отримання від СВ Відділення поліції № 2 Стрийського РУП ГУ НП у Львівській області копій всіх вилучених документів або забезпечення доступу до них (а.с. 15).

В подальшому на підставі наказу ГУ ДПС у Львівській області від 06.11.2024 № 5923-ПН із 11.11.2024 поновлено проведення планової виїзної документальної перевірки ТОВ «А.ОМЕГА» (а.с.16).

При виході 11.11.2024 та 12.11.2024 на юридичну адресу ТОВ «А.ОМЕГА» (Львiвська область, м. Миколаїв, вул. Д. Галицького, 15 корп. А кв.24) встановлено відсутність посадових осіб підприємства чи їх законних (уповноважених) представників про що складено відповідні акти від 11.11.2024 №1512/13-01-07-06/30123825 та від 12.11.2024 №1513/13-01-07-06/30123825 (а.с.11-12).

13.11.2024 директору підприємства – Буфану Ігорю Мартиновичу вручено під розписку копію наказу Головного управління ДПС у Львівській області від 06.11.2024 № 5923-ПП про поновлення планової виїзної документальної перевірки та пред`явлено під розписку направлення на проведення зазначеної перевірки (а.с.16).

У зв`язку з відмовою директора ТОВ «А.ОМЕГА» від проведення перевірки, контролюючим органом складено акт від 13.11.2024 №1514/13-01-07-06 відмови від допуску до проведення перевірки (а.с.10).

Також встановлено, що 14.11.2024 в.о. начальника Головного управління ДПС у Львівській області у зв`язку з відмовою в допуску до проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «А.ОМЕГА» прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків код ЄДРПОУ 30123825, яким застосовано умовний адміністративний арешт майна платника податків ТОВ «А.ОМЕГА» (а.с. 22).

Контролюючий орган звернувся до суду із позовною вимогою про застосування адміністративного арешту у вигляді арешту коштів на рахунках платника податків ТОВ «А.ОМЕГА».

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється у випадку, якщо отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.Згідно п.94.1 ст.94 ПК України, адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Згідно з п.п.94.2 ст.94 ПК України, арешт майна може бути застосований контролюючими органами лише за наявності обставин, вичерпній перелік яких наведено у пп.94.2.1 - 94.2.7 п.94.2 ст.94 ПК України, зокрема якщо з`ясовується одна з таких обставин: - платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; - фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; - платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; - відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; - відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов`язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; - платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; - платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; - платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки).

Відповідно до п.94.3 ст.94 ПК України, арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті.

Арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків (п.94.4 ст.94 ПК України).

Пунктом 94.5 ст.94 ПК України передбачено, що арешт майна може бути повним або умовним. Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов`язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону.

Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов`язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення (абз.2 п.94.5 ст.94 ПК України).

Відповідно до п.94.6 ст.94 ПК України, керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження. Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду. Звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду.

Арешт на майно може бути накладено рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом (п.94.10 ст.94 ПК України).

Отже, рішення про застосування арешту майна платника податків приймається керівником (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті. Обґрунтованість такого арешту протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Судом першої інстанції вірно встановлено та враховано, що рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна відповідача було прийнято позивачем 14.11.2024.

При цьому, до Львівського окружного адміністративного суду в загальному порядку із позовною заявою про застосування адміністративного арешту у вигляді арешту коштів на рахунках платника податків, ГУ ДПС у Львівській області звернулося після закінчення встановленого пунктом 94.10 статті 94 ПК України 96 годинного строку для підтвердження судом обґрунтованості рішення.

Відповідно до пп.94.19.1 п.94.19. ст.94 ПК України припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв`язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

За наявності відповідних умов, визначених у п.94.2 ст.94 ПК України, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого має бути перевірена судом в обов`язковому порядку протягом 96 годин. Відсутність протягом вказаного строку відповідного рішення суду про визнання арешту обґрунтованим зумовлює звільнення з-під адміністративного арешту майна платника податків та унеможливлює його повторне накладення з тих саме підстав.

Таким чином, у разі коли минуло 96 годин з моменту застосування адміністративного арешту він припиняється в силу закону незалежно від причин, з яких рішення суду про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту не було прийнято.

Отже, вимоги про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, заявлені поза межами 96-годинного строку, не є такими, що можуть бути задоволеними, адже, у цьому випадку, відсутні відповідні обставини, з якими положення ст.94 ПК України пов`язують можливість забезпечення виконання платником податків його обов`язків.

Оскільки з моменту прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків минуло 96 годин, встановлених для його перевірки, застосований цим рішенням адміністративний арешт є припиненим відповідно до підпункту 94.19.1 пункту 94.19 статті 94 ПК України.

Відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову ГУ ДПС у Львівській області про застосування адміністративного арешту у вигляді арешту коштів на рахунках платника податків.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів звертає увагу, що контролюючий орган після прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна зобов`язаний звернутися до суду із заявою про підтвердження обґрунтованості такого арешту у порядку, визначеному статтею 94 ПК України. Водночас як у поданій заяві, так і в доводах апеляційної скарги позивач фактично обґрунтовує наявність підстав для застосування адміністративного арешту, а не підтвердження його обґрунтованості, що не відповідає предмету судового розгляду у цій категорії справ, у зв`язку з чим заявлені позовні вимоги є безпідставними.

Також слід зазначити, що безпідставними є посилання апелянта в апеляційній скарзі на положення статті 283 КАС України та доводи про те, що у справах цієї категорії суд першої інстанції може лише задовольнити заяву або відмовити у її задоволенні, а закриття провадження у справі не передбачено, є безпідставними та не відповідають змісту оскаржуваного судового рішення, оскільки суд першої інстанції провадження у справі не закривав, а ухвалив рішення по суті позовних вимог - про відмову у задоволенні позову.

Позовні вимоги у цій справі стосувались застосування адміністративного арешту у вигляді арешту коштів на рахунках платника податків, а не щодо перевірки судом обґрунтованості уже застосованого арешту майна.

При цьому, апеляційна скарга не містить належних доводів щодо неправильності висновків суду першої інстанції, зокрема, щодо застосування положень пункту 94.10 та підпункту 94.19.1 пункту 94.19 статті 94 ПК України, а наведені апелянтом аргументи ґрунтуються на помилковому тлумаченні змісту оскаржуваного судового рішення та не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об`єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому немає підстав для його скасування.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області – залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2025 року в адміністративній справі №380/23258/24 за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «А. ОМЕГА» про застосування адміністративного арешту у вигляді арешту коштів на рахунках платника податків – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Гуляк

судді Н. В. Ільчишин

З. М. Матковська