Постанова від 04 травня 2026 р. у справі №300/1114/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

головуючий суддя у першій інстанції: Главача І.А.

05 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 300/1114/25 пров. № А/857/8910/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Бруновської Н.В.

суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.

прокурора: Шимін Н.М.

представника апелянта: Левкович Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ПРИКАРПАТТЮТЮН" на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 січня 2026 року у справі № 300/1114/25 за адміністративним позовом Коломийської окружної прокуратури Мартинюка Ігоря Івановича в інтересах держави в особі Коломийської районної державної адміністрації до Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттютюн" про зобов`язання вчинити певні дії та зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттютюн" до керівника Коломийської окружної прокуратури Мартинюка Ігоря Івановича в інтересах держави в особі Коломийської районної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Коломийської окружної прокуратури Мартинюк І.І. який діє в інтересах держави в особі Коломийської районної державної адміністрації звернувся з первісним позовом до Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттютюн", в якому просив суд:

-зобов`язати укласти з Коломийською районною державною адміністрацією Івано-Франківської області охоронний договір на об`єкт культурної спадщини місцевого значення: "Виробничі будинки тютюно- ферментаційного заводу (мур.)", охоронний номер — 111140 (928), розташованого у селі Заболотів Коломийського району на вул. Млинська, 12.

09.04.2025р. до Івано-Франківського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" від Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттютюн" надійшла зустрічна позовна заява, в якій просив суд:

-визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Івано-Франківської обласної ради народних депутатів від 18.06.1991р. № 112 "Про доповнення до переліку пам`яток містобудування та архітектури місцевого значення в частині п.415 Додатку до рішення № 112 від 18.06.1991р., а саме п.415: охоронний номер 928, адреса – м. Заболотів, назва пам`ятки, дата спорудження – Виробничі будинки тютюно-ферментаційного заводу, ХІХ ст.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.01.2026р. первісний позов задоволено.

Суд зобов`язав ПрАТ «Прикарпаттютюн» укласти з уповноваженим структурним підрозділом Коломийської районної державної адміністрації охоронний договір на виробничі будинки тютюно-ферментаційного заводу ХІХ століття, що розташовані за адресою селище Заболотів, вулиця Млинська, буд. 12.

В задоволенні зустрічного позову суд відмовив.

Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт ПрАТ «Прикарпаттютюн» подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.01.2026р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволені первісного позову відмовити, а зустрічний позов задоволити.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Представник апелянта Левкович Т.В. в судовому засіданні просив суд, апеляційну скаргу задоволити з підстав в ній зазначених.

В судовому засіданні прокурор Шимін Н.М. просила суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 КАС України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи з наступних підстав.

Рішенням Виконавчого комітету Івано-Франківської обласної ради №112 від 18.06.1991р. затверджено перелік пам`яток архітектури і містобудування місцевого значення, серед якого також адмінбудинок та виробничі будинки тютюно-ферментаційного заводу ХІХ століття, яким присвоєно охоронний номер 927 та 928. ( додаток до рішення п.415)

Виробничі будинки тютюново-ферментаційного заводу, розташовані в м.Заболотів, Снятинського району (теперішнього Коломийського району) Івано-Франківської області є пам`яткою архітектури та містобудування місцевого значення, що підтверджується паспортом об`єкта культурної спадщини. Охоронний номер пам`ятки 111140 (928), взятий на державний облік за рішенням виконкому ОВК № 112 від 13.06.1991р.

Згідно Схеми планування території Івано-Франківської області адмінбудинок та виробничі будинки тютюно-ферментаційного заводу належать до пам`яток містобудування та архітектури місцевого значення, охоронний номер 111139 (старий охоронний номер 927) та 111140 (старий охоронний номер 928).

03.07.2017р. Державний науково-реставраційне управління Івано-Франківської області проведено технічний огляд стану виробничих будинків тютюново-ферментаційного заводу, відповідно до якого загальний стан даної пам`ятки визначений як незадовільний, частково аварійний з детальною характеристикою стану всіх складових будівель. Стан території також охарактеризовано як незадовільний.

Із даних інформаційної довідки № 413311356 Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно видно, що майновий комплекс за адресою селище Заболотів, вулиця Млинська, буд.12 належить на праві власності ВАТ "Прикарпаттютюн", код ЄДРПОУ 00383107, право власності зареєстровано 10.07.2003р.

25.03.2024р. прокурор звернувся до Коломийської районної військової адміністрації із листом № 09.53-57-864ВИХ-24 про надання інформації щодо наявності укладених охоронних договорів щодо пам`ятки архітектури місцевого значення – виробничих будівель тютюново-ферментаційного заводу, розташованих у селищі Заболотів, вул. Млинська, 12.

Прокурор 26.03.2024р. також звернувся до керівника управління культури, національностей та релігій Івано-Франківської обласної державної адміністрації із листом-запитом № 09.53-57-872ВИХ-24 про надання інформації щодо того, чи загрожує безпека пошкодження, знищення чи руйнування, а також чи потребують проведення ремонтно-реставраційних робіт виробничі приміщення тютюно-ферментаційного заводу. Також просив надати інформацію щодо того, чи вживалися управлінням заходи щодо зобов`язання власника привести пам`ятку до належного стану.

Листом № 112/01-012/054 від 04.04.2024р. управління надав відповідь на лист Коломийської окружної прокуратури, в якому повідомив про те, що інформація про руйнування пам`ятки в управління відсутня та від районного органу з питань охорони спадщини чи органів місцевого самоврядування не надходила. Водночас, управління звернув увагу, що листом повідомлено уповноважених суб`єктів районних рад та органів місцевого самоврядування про необхідність здійснення заходів щодо забезпечення охорони пам`яток культурної спадщини на належній їм території.

12.04.2024р. Листом № 692/01-009/019 Коломийська РДА повідомила Коломийську прокуратуру про те, що охоронні договори щодо вказаної пам`ятки відсутні. Зазначила про те, що власника пам`ятки проінформовано про необхідність укладення відповідних договорів.

05.06.2024р. керівник Коломийської окружної прокуратури звернувся із листом № 09.53-57-1607ВИХ-24 до Заболотівської селищної ради із схожим за змістом запитом, зокрема щодо надання інформації про стан пам`ятки архітектури місцевого значення.

Листом № 1439/02-28 від 13.06.2024р. Заболотівська селищна рада проінформувала позивача про те, що охоронні договори щодо даної пам`ятки відсутні та вказала про інформування власника про необхідність укладення такого договору.

14.06.2024р. Листом № 1327/01-009/019 Коломийська державна районна адміністрація надала відповідь на лист Коломийської районної прокуратури та повідомила про те, що Заболотівською селищною радою проінформовано власника даної пам`ятки архітектури листом № 274/02-25 від 11.04.2024р. про необхідність укладення охоронного договору із Коломийською райдержадміністрацією щодо визначених пам`яток архітектури місцевого значення, а саме адмінбудівлі та виробничих приміщень тютюново-ферментаційного заводу.

Прокурор 15.11.2024р. звернувся до Коломийської районної військової адміністрації із листом № 09.53-57-3073ВИХ-24 про надання інформації щодо наявності укладених охоронних договорів щодо пам`ятки архітектури місцевого значення – виробничих будівель тютюново-ферментаційного заводу, розташованих у селищі Заболотів, вул. Млинська, 12.

Листом № 2618/01-025/019 від 25.11.2024р. Коломийська РДА повідомила Коломийську прокуратуру про те, що охоронні договори щодо вказаної пам`ятки відсутні. Зазначила про те, що власника пам`ятки неодноразово проінформовано про необхідність укладення відповідних договорів. До даного листа долучено копії повідомлень Заболотівської селищної ради, направлених відповідачу про необхідність укладення охоронного договору.

18.02.2025р. прокурор звернувся до Коломийської районної військової адміністрації із листом № 53-407ВИХ-25, яким проінформувало Коломийську РВА про звернення до суду задля захисту інтересів держави у сфері захисту пам`ятки культури місцевого значення.

ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В ст.54 Конституції України видно, що культурна спадщина охороняється законом, держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює Закон України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000р. №1805-ІІІ (далі Закон №1805-ІІІ).

Об`єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони, охороняються державою.

Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

В абз.6 ст.1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачено, що пам`ятка культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України;

п.3 Прикінцевих положень Закону України «Про охорону культурної спадщини», передбачено, що об`єкти, включені до списків ( переліків) пам`яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР «Про охорону і використання пам`яток історії та культури» визнаються пам`ятками відповідно до цього Закону.

Відповідно до п.17 ч.1 ст.6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить: укладення охоронних договорів на пам`ятки.

ч.1 ст.13 Закону України «Про охорону культурної спадщини» врегульовано, що об`єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам`ятки. Порядок визначення категорій пам`яток встановлюється Кабінетом Міністрів України. Із занесенням до Реєстру на об`єкт культурної спадщини, на всі його складові елементи, що становлять предмет його охорони, поширюється правовий статус пам`ятки.

Згідно пп.«б» ч.1, ч.2 ст.14 Закону України «Про охорону культурної спадщини» занесення до Реєстру пам`ятки місцевого значення здійснюється рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням Українського товариства охорони пам`яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання.

Об`єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам`ятки вноситься до Переліку об`єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об`єкта або уповноважений ним орган (особу).

Переліки об`єктів культурної спадщини затверджуються рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини.

Порядок обліку об`єктів культурної спадщини визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.

Отже, об`єкт архітектури включається до Переліку щойно виявленого об`єкта культурної спадщини за умови, що відповідає ознакам та вимогам до об`єкту культурної спадщини для включення об`єкту до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

п.3 Прикінцевих положень Закону України «Про охорону культурної спадщини» встановлено, що об`єкти, включені до списків (переліків) пам`яток історії та культури відповідно до Закону Української РСР "Про охорону і використання пам`яток історії та культури", визнаються пам`ятками відповідно до цього Закону.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що спірний об`єкт включено до переліку пам`ятників історії та архітектури місцевого значення рішенням Виконавчого комітету Івано-Франківської обласної ради народних депутатів № 112 ще 18.06.0991р. – в період дії Закону Української РСР "Про охорону і використання пам`яток історії та культури" (надалі, також – Закон № 3600-IX). ( п. 415 додаток до рішення № 112)

Із змісту абз.3 ч.2 ст.14 Закону України «Про охорону культурної спадщини» видно, що Міністерство культури України наказом від 11.03.2013р. № 158 "Про затвердження Порядку обліку об`єктів культурної спадщини" затвердив Порядок № 158, який визначає єдину систему обліку об`єктів культурної спадщини незалежно від їх видів та типів. ( далі – Порядок № 158)

В Порядок №158 наказом Міністерства культури України № 501 від 27.06.2019р. внесено зміни та зобов`язано орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій до 01 жовтня 2019 подати Міністерству культури України:

1) переліки об`єктів культурної спадщини, які взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом України "Про охорону культурної спадщини", та не включених до Державного реєстру нерухомих пам`яток України станом на день набрання чинності цим наказом за формою, згідно додатком до цього наказу;

2) копії рішень про взяття на державний облік об`єктів культурної спадщини відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом України "Про Міністерство культури України".

В п.1.5 Порядку №158, фінансування робіт із складенням облікової документації, паспортизації, інвентаризації та моніторингу здійснюється за рахунок видатків, передбачених у державному та місцевих бюджетах, а також за рахунок інших джерел не заборонених законодавством.

Згідно п.8.1- п.8.4 Порядку № 158 об`єкти, які взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом, визнаються пам`ятками відповідно до абз.6 ст.1 Закону.

Нерухомі об`єкти культурної спадщини, включені до списків (переліків) пам`яток всесоюзного, республіканського чи місцевого значення, до вирішення питання про їх включення (невключення) до Реєстру вважаються пам`ятками культурної спадщини відповідно національного чи місцевого значення.

Для вирішення питання про занесення (незанесення) до Реєстру нерухомих об`єктів культурної спадщини, включених до списків (переліків) пам`яток, зазначених у пункті 8.2 цього розділу, уповноважені органи забезпечують проведення перегляду цих списків (переліків) (далі - перегляд).

Перегляд списків (переліків) здійснюється згідно з процедурою, визначеною у розділах IV та V цього Порядку.

В п. 5.1, п.5.4- п.5.6. Порядку № 158 видно, що подання щодо занесення до Реєстру щойно виявлених об`єктів культурної спадщини, а також занесення до Реєстру об`єктів культурної спадщини, зазначених у розділі VIII цього Порядку, подаються Ініціатором до МКСК.

За результатами розгляду поданих документів Експертною комісією оформлюється протокол, який містить:

-висновок щодо відповідності/невідповідності об`єкта культурної спадщини вимогам частини четвертої статті 13 Закону;

-висновок щодо відповідності (невідповідності) об`єкта культурної спадщини критеріям;

-висновок щодо відповідності (невідповідності) заявленій категорії пам`яток;

-обґрунтування прийнятого рішення, окремі думки членів Експертної комісії (за наявності).

Протокол Експертної комісії є підставою для прийняття рішення щодо занесення (незанесення) щойно виявленого об`єкта культурної спадщини або об`єктів культурної спадщини, зазначених у розділі VIII цього Порядку, до Реєстру, з урахуванням рекомендацій Інституту. Інститут надає зазначені рекомендації протягом 10 робочих днів з дня отримання відповідного звернення.

Якщо відомостей в поданих документах недостатньо для надання висновків, Експертна комісія рекомендує доопрацювати документи з врахуванням зауважень її членів, висловлених під час засідання.

Відповідно до п.5.14 Порядку № 158 після занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру і набуття ним статусу пам`ятки, виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, на території якої розташована пам`ятка, власник пам`ятки чи уповноважені ним органи (особи) забезпечують розроблення технічної документації із землеустрою щодо визначення меж території пам`ятки, що є складовою облікової документації на пам`ятку і вноситься після її затвердження до складу облікової справи.

Згідно Порядку укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, щойно виявлені об`єкти культурної спадщини чи їх частини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів № 1768 від 28.12.2001р. дія цього Порядку поширюється на укладення, зміни та припинення охоронного договору між власником ( користувачем) пам`ятки щойно виявленого об`єкта культурної спадщина чи її ( його) частини або уповноваженим ним органом ( особою) незалежно від форми власності на зазначені об`єкти та відповідним органом охорони культурної спадщини. ( далі Порядок 1768)

В п.17 Порядку 1768 видно, що охоронний договір на пам`ятку архітектури складається за формною згідно додатком 1 та повинен містити такі додатки:

1) акт технічного стану пам`ятки (форма якого визначається Мінкультом) з фотофіксацією, що не перевищує трьох місяців до дати укладення охоронного договору. Для комплексів (ансамблів) складається окремий акт на кожну їх складову. Акт технічного стану поновлюється не рідше ніж раз на п`ять років. Якщо стан пам`ятки або її частини значно змінився після проведення робіт на пам`ятці, - протягом п`яти календарних днів після його зміни;

2) опис культурних цінностей і предметів, які належать до пам`ятки, розташовуються на її території чи пов`язані з нею і становлять історичну, наукову, художню цінність, з визначенням місця і умов зберігання та використання;

3) технічний паспорт;

4) план пам`ятки чи її частини у масштабі 1:100, 1:200 (можуть бути у складі технічного паспорта);

5) план території пам`ятки;

6) паспорт пам`ятки (форма якого визначається Мінкультом).

п.19 Порядку № 1768 передбачено, що охоронні договори на пам`ятки монументального мистецтва, містобудування, історії, садово-паркового мистецтва, науки і техніки, ландшафту чи їх частини складаються за формою згідно з додатком 1.

Охоронні договори на пам`ятки історії (за винятком пам`яток, що становлять собою будівлі і споруди), науки і техніки (за винятком пам`яток, що становлять собою будівлі і споруди), садово-паркового мистецтва, містобудування, ландшафту, монументального мистецтва чи їх частини повинні містити такі додатки:

-акт візуального обстеження на момент укладення охоронного договору. Для комплексів (ансамблів) складається окремий акт на кожну їх складову. Акт візуального обстеження пам`ятки поновлюється не рідше ніж раз на п`ять років. Якщо стан пам`ятки значно змінився після проведення робіт на пам`ятці, - протягом п`яти календарних днів після його зміни;

-план території пам`ятки;

-паспорт пам`ятки (форма якого визначається Мінкультом).

У разі коли пам`ятка історії або науки і техніки становить собою споруду (будівлю), комплекс (ансамбль) споруд, охоронний договір повинен містити додатки згідно переліком, визначеним у п.17 цього Порядку для пам`яток архітектури.

Отже, для укладення охоронного договору на пам`ятку культурної спадщини обов`язково необхідно, щоб об`єкт був внесений до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (ДРНПУ).

В даній справі відсутні докази внесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України нерухомих пам`яток відомостей про спірний адмінбудинок та виробничі будинки тютюно-ферментаційного заводу ХІХ століття.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів звернення уповноважених суб`єктів владних повноважень із поданням про внесення до Реєстру нерухомих пам`яток відомостей про спірний об`єкт.

Якщо спірний адмінбудинок та виробничі будинки тютюно-ферментаційного заводу ХІХ століття, перебувають на державному обліку ще з 1991р. (Рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської обласної ради №112 від 18.06.1991р. ), але станом на 2025 рік не внесені до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, належним способом захисту публічного інтересу насамперед може бути позов про визнання протиправною бездіяльності органу охорони культурної спадщини щодо невжиття заходів для вирішення питання про занесення такого об`єкта до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та зобов`язання вчинити відповідні дії, необхідні для завершення передбаченої законом процедури.

Тобто, бездіяльність органу охорони культурної спадщини щодо невчинення дій, спрямованих на вирішення питання про занесення об`єкта до Державного реєстру нерухомих пам`яток України може бути самостійним предметом судового оскарження.

Отже, колегія суддів вважає, що спочатку держава має завершити процедуру обліку та внесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, а вже потім ставити питання про додаткові обов`язки власника.

Висновки апеляційного суду, узгоджуються з положеннями ст.13, ст.14 Закону «Про охорону культурної спадщини», якими передбачено, що занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України здійснюється за результатами спеціальної процедури, яка включає підготовку та подання відповідних матеріалів уповноваженими органами.

Таким чином, лише після завершення цієї процедури та належного визначення актуального правового статусу об`єкта, його предмета охорони, складу, меж території та інших істотних характеристик виникає достатня правова визначеність для покладення на власника обов`язку укласти охоронний договір.

Інше тлумачення фактично означало б покладення на власника негативних наслідків багаторічної бездіяльності компетентних органів, які протягом тривалого часу не завершили процедуру державного обліку та не забезпечили остаточного визначення правового режиму об`єкта культурної спадщини.

Подібний підхід суперечив би принципу правової визначеності, закріпленому у ст.8 Конституції України, ст.6 КАС України

Згідно ст.23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

Разом з тим, реалізація такого обов`язку має здійснюватися з дотриманням принципу верховенства права, зокрема його складової — правової визначеності, а також у спосіб, який забезпечує реальну можливість виконання судового рішення.

При цьому, колегія суддів звертає увагу обраний позивачем спосіб захисту має бути належним та ефективним, а судове рішення — конкретним і придатним до виконання.

За приписами ст.77 КАС України обов`язок доведення обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, покладається на позивача.

У цій справі саме позивач мав довести наявність достатніх передумов для покладення на відповідача обов`язку укласти охоронний договір саме на момент звернення до суду.

Апеляційний суд звертає увагу, що на підтвердження первісного позову подано паспорт об`єкта культурної спадщини, облікову картку, акт технічного стану об`єкта складені у 2017 році.

Зокрема, акт технічного стану об`єкта який складений в 2017р. не відображає реального стану пам`ятки станом на 2025р. Суд не може зобов`язати власника укласти охоронний договір де стан об`єкта описано «як задовільний», «незадовільній» ( станом на 2017р), що не відображає реального стану пам`ятки станом на 2025р.

Колегія суддів зазначає, що сам по собі час складення зазначених документів в 2017р. не позбавляє їх доказового значення. Однак, під час вирішення спору суд повинен оцінити їх достатність для встановлення актуальних обставин станом на час звернення до суду - 2025р.

Надані матеріали не містять достатніх відомостей щодо сучасного технічного стану об`єкта, актуального складу комплексу, меж його території, а також не дозволяють безспірно визначити предмет майбутнього охоронного договору та конкретний обсяг дій, які мають бути вчинені відповідачем.

Апеляційний суд вважає, що сам по собі факт невнесення до Реєстру не виключає можливого охоронного статусу об`єкта, однак у сукупності з іншими обставинами не усуває правової невизначеності щодо актуального режиму спірного майна.

При цьому, листування сторін свідчить, що від відповідача витребовувався перелік документів, частина яких за своїм характером потребує спеціального формування або участі компетентного органу охорони культурної спадщини.

Позивач не довів, що саме відповідач є належним суб`єктом самостійного виготовлення пакета документів який передбачений для укладення охоронного договору.

Отже, за відсутності завершення процедури державного обліку та належного визначення правового режиму спірного об`єкта, покладення на відповідача обов`язку укласти охоронний договір є передчасним, оскільки лише після завершення зазначених процедур може ставитися питання про покладення на власника відповідних обов`язків.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про наявність підстав для задоволення первісного позову, оскільки за відсутності доказів внесення спірного об`єкта до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та завершення передбачених законом процедур державного обліку заявлена первісна позовна вимога про зобов`язання відповідача укласти охоронний договір є передчасною, а тому не підлягає до задоволення.

Відмова у задоволенні позову з цих підстав не позбавляє уповноважених суб`єктів владних повноважень після усунення встановленої невизначеності та належного оформлення документації повторно звернутися за захистом в судовому порядку у встановленому законом порядку. Лише після завершення визначених законом процедур та усунення правової невизначеності можливе покладення на власника обов`язків щодо укладення охоронного договору.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову, оскільки позивач за зустрічним позовом не довів протиправності рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської обласної ради народних депутатів № 112 від 18.06.1991р. в частині п.415 додатку до рішення № 112 від 18.06.1991р., а наведені доводи не спростовують чинного правового статусу спірного об`єкта як пам`ятки культурної спадщини місцевого значення

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, п.29).

Також згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

В ст.242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст.317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновків, що доводи апеляційної скарги є суттєвими та складають підстави для висновків про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв`язку з чим рішення слід скасувати з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні первісного позові. В інший частині судове рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 308,310,315,316,317,321,322,325,329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ПРИКАРПАТТЮТЮН" – задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 січня 2026 року у справі № 300/1114/25 – скасувати в частині первісного позову та прийняти в цій частині нову постанову.

В позові Коломийської окружної прокуратури Мартинюка Ігоря Івановича який діє в інтересах держави в особі Коломийської районної державної адміністрації до Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттютюн" про зобов`язання вчинити дії – відмовити.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. В. Бруновська

судді Р. Б. Хобор

Р. М. Шавель

Повне судове рішення складено 11.05.2026р