Рішення від 10 травня 2026 р. у справі №754/12858/25 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/1267/26

Справа №754/12858/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

11 травня 2026 року м. Київ

Деснянський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Коваленка І.І. за участю секретаря судового засідання Гуцул Д.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ціна позову 24 352,43 грн.

Стислий виклад позицій сторін

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС", як новий кредитор за кредитним договором № 1057529 від 11.06.2023, звернувся до суду з позовом до Відповідачки, ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості в розмірі 24352,43 грн, яка складається 14207,88 грн - заборгованість за тілом кредиту;10144,55 грн - заборгованість за відсотками.

Також Позивач просить покласти на Відповідача судові витрати, які складаються зі сплаченого ним судового збору в розмірі 2 422,40 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

Відповідачка правом подання відзиву не скористалася.

КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Представник Позивача просив розглядати справу без його участі.

Відповідачка своїм правом на подання відзиву не скористалася, в судове засідання не з`явилася без повідомлення причин неявки. Судова повістка надсилалась за адресою місця проживання Відповідачки, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання, що зареєстровано у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси, є належним повідомленням (пункт 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України). Отже, Відповідачка була належним чином повідомлена про розгляд справи.

Суд з метою належного інформування Відповідача вжив додаткових заходів та застосував альтернативні способи комунікації. Зокрема, інформацію про суд, предмет позову, дату та час судового засідання було надіслано на електронну пошту Відповідачки та на її номер телефону, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставлення.

Вирішення питання щодо проведення заочного розгляду справи належить до дискреційних повноважень суду. Суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування певних умов. Зокрема, відповідач має бути належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явитися в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин та не подати відзив. Також необхідною умовою є відсутність заперечень позивача проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів (частини перша та друга статті 280 ЦПК України).

Позивач проти ухвалення заочного рішення не заперечує. Суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), про що згідно зі статтею 281 ЦПК України постановив ухвалу про заочний розгляд справи без оформлення окремого документа.

УСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ ТА ЇХ ОЦІНКА СУДОМ

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України "Про споживче кредитування", який встановлює, що договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором (пункт 1-1 частини першої статті 1).

Також цей Закон встановлює, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості , розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (пункт 4 частини першої статті 1, абзац четвертий частини другої статті 8).

Порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися) зазначаються у договорі про споживчий кредит (пункт 10 частини першої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування").

11.06.2023 між ТОВ "СЛОН КРЕДИТ" (Первісний кредитор) та Відповідачкою, ОСОБА_1 , було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 1057529 у формі електронного документа з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про електронну комерцію".

Договір був укладений дистанційно, в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, та підписаний Відповідачкою шляхом накладення електронного підпису - одноразового ідентифікатора B774.

Договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (статті 11, 12 Закону України "Про електронну комерцію", стаття 207 ЦК України). Використання відповідачем логіну, паролю та одноразового ідентифікатора створює презумпцію того, що ці дії вчинені саме цією особою. Доказів того, що персональні дані Відповідачки були використані третіми особами неправомірно, матеріали справи не містять.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року по справі № 127/33824/19 зробив правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.

Згідно з умовами цього договору (пункти 1.3, 1.4), сторони домовилися про надання кредиту в розмірі 18 750,00 грн. Строк кредитування погоджено сторонами тривалістю 366 днів (з 11.06.2023 по 11.06.2024 року).

Відповідно до пункту 1.5. Договору тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти за процентною ставкою, яка залежить від періоду її встановлення та становить:

- за перший день користування кредитом (включно) - 25% в день (9125% річних) (далі Проценти за перший день користування кредитом);

- за вci наступні дні користування кредитом, починаючи з другого дня (включно) й до кінця строку надання кредиту 100,00% річних (далі - Поточні проценти).

Згідно з пунктом 2.1. Договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування (утримання):

- у розмірі 15 000,00 гривень на поточний рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки НОМЕР_1 ;

- у розмірі 3 750,00 гривень на користь Товариства з метою виконання зобов`язань з оплати Процентів за перший день користування кредитом, відповідно до п.3.5. Договору. (Даний платіж Споживач доручає здійснити Товариству (покладає обов`язок на Товариство в порядку передбаченому ст.528 УЦК України) з метою виконання зобов`язань Споживача перед Товариством з метою виконання зобов`язань, передбачених п.3.5 Договору.).

Відповідно до пункту 3.5. Договору сплата процентів за перший день користування кредитом, здійснюється Споживачем в день отримання кредиту. З метою оплати процентів за перший день користування кредитом, споживач доручає товариству утримати суму зазначених процентів з суми кредиту, що підлягає наданню споживачу.

Первісний кредитор виконав свої зобов`язання та надав Відповідачу кредит на суму 15 000,00 грн на банківську картку № НОМЕР_2 , що була вказана Відповідачкою. Цей факт належним чином підтверджується офіційним листом (довідкою) надавача платіжних послуг ТОВ "УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ" (iPay.ua) Вих. №2646_240729130609 від 29.07.2024, згідно з яким 11.06.2023 о 10:08:15 платіжна операція (номер транзакції 249929754) була успішно завершена із зарахуванням коштів на вказану картку.

Оцінюючи цей доказ (довідку оператора платіжної системи iPay), Суд враховує, що згідно з нормами частини четвертої статті 31 31 Закону України "Про платіжні послуги" після виконання платіжної операції надавач платіжних послуг платника зобов`язаний надати платнику у спосіб та в порядку, визначені договором, таку інформацію:

1) відомості, які дають змогу платнику ідентифікувати виконану платіжну операцію та інформацію про отримувача (за наявності технічної можливості);

2) суму платіжної операції у валюті рахунку платника та у валюті платіжної операції;

3) суму всіх комісійних винагород та зборів, що утримані з платника за виконання платіжної операції (за наявності технічної можливості розмір кожної комісійної винагороди зазначається окремо);

4) курс перерахунку іноземної валюти (якщо платнику надавалися послуги з виконання операцій з обміну іноземної валюти);

5) дату і час прийняття до виконання платіжної інструкції, дату валютування (у разі її зазначення).

Також у статті 46 Закону України "Про платіжні послуги" надавач платіжних послуг отримувача під час виконання платіжної операції з метою встановлення належного отримувача коштів за платіжною операцією зобов`язаний перевірити в платіжній інструкції відповідність: 1) реєстраційного номера облікової картки платника податків - фізичної особи, або серії (за наявності) та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); або 2) унікального ідентифікатора отримувача.

Надавач платіжних послуг приймає рішення щодо перевірки в платіжній інструкції інформації, зазначеної в пунктах 1 або 2 цієї частини, самостійно, а якщо він є учасником платіжної системи - згідно з правилами платіжної системи.

Надавач платіжних послуг отримувача зараховує кошти за платіжною операцією на рахунок отримувача лише у разі, якщо зазначена у пункті 1 або 2 цієї частини інформація, яку він перевіряє відповідно до вимог цієї частини, відповідає тій інформації про отримувача, що зберігається у такого надавача платіжних послуг.

У разі невідповідності номера рахунку та/або коду отримувача надавач платіжних послуг отримувача має право:

1) зупинити проведення платіжної операції на строк до чотирьох робочих днів та зарахувати кошти на відповідний рахунок для встановлення належного отримувача. У разі неможливості встановлення належного отримувача надавач платіжних послуг отримувача зобов`язаний не пізніше четвертого робочого дня після надходження коштів повернути їх надавачу платіжних послуг платника із зазначенням причини повернення;

2) не уточнювати номер рахунку та/або код отримувача. У такому разі надавач платіжних послуг отримувача зобов`язаний повернути кошти надавачу платіжних послуг платника не пізніше наступного робочого дня після їх надходження із зазначенням причини повернення.

Тобто, зважаючи на наведені норми Закону про платіжні послуги у разі, якщо б під час виконання платіжної операції щодо перерахування кредитних коштів Відповідачу, відомості про нього, як про належного утримувача кредиту не підтвердились, то операція із зарахування таких коштів взагалі б не відбулась.

Отже, довідка, видана фінансовою компанією (суб`єктом господарювання у сфері надання платіжних послуг), яка має відповідну ліцензію, має офіційний характер. Вона містить інформацію про здійснення платежу в рамках договірних відносин між первісним кредитором і Відповідачем, що безпосередньо свідчить про проведення фінансової операції та повністю відповідає вимогам законодавства щодо належності, допустимості та достовірності доказів

Керуючись принципом змагальності сторін, Суд враховує, що Відповідачка, маючи безперешкодний доступ до виписок за власним банківським рахунком, не надала жодних доказів чи заперечень на спростування позовних вимог. За таких обставин відомості надавача платіжних послуг про успішну транзакцію на картку Відповідачки визнаються Судом належним, допустимим і достатнім доказом реального перерахування кредитних коштів у розумінні Закону України "Про платіжні послуги".

Оцінивши ці докази в сукупності, Суд доходить висновку, що Позивач своєчасно та в повному обсязі виконав свої зобов`язання з надання кредиту. Натомість Відповідачка, отримавши кошти, не скористалася закріпленим у частині першій статті 15 Закону України "Про споживче кредитування" правом на відмову від договору та не повернула гроші Кредитодавцю, чим фактично підтвердила прийняття належного виконання зобов`язання з боку Позивача.

Крім того, як вбачається з наданого детального розрахунку заборгованості, Відповідачка здійснювала часткові погашення за цим кредитом, сплативши 2 532,00 грн заборгованості. Вчинення Відповідачем таких конклюдентних дій є доказом визнання ним обов`язку зі сплати кредиту та факту отримання коштів.

Отже, залишок непогашеної заборгованості за основним боргом (тілом кредиту) становить 14207,88 грн. У цій частині позовні вимоги є доведеними та підлягають задоволенню.

Позивач просить стягнути з Відповідачки заборгованість за процентами у розмірі 10 144,55 грн за період з 12.06.2023 по 11.06.2024, нарахованих у межах погодженого 366-денного строку кредитування за ставкою 100,00% річних.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року, внесено зміни до частини п`ятої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування", якими відповідно встановлено обмеження максимальної денної процентної ставки на рівні 1 %.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів (з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року) - 2,5 %; протягом наступних 120 днів (з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року) - 1,5 %.

Частиною другою розділу 2 Прикінцевих та перехідних цього Закону, що дія пункту 5 розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено пункт 17 розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування") поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Суд визначив денну процентну ставку виходячи з річної процентної ставки, що становить 100 % річних при строку кредитування 366 днів у розмірі 0,2732 % на день (100 % / 366 днів).

Суд встановив, що процентна ставка, встановлена Договором, не перевищує максимальний розмір, встановлений чинним законодавством (частина п`ята статті 8 Закону України "Про споживче кредитування"). Позивач нарахував проценти за користування кредитом в межах строку кредитування.

Відповідачка не надала Суду жодних доказів, які б підтверджували повне або часткове погашення існуючої заборгованості, а також не навела власний контррозрахунок заборгованості, які б спростовували вимоги Позивача або сам факт прострочення зобов`язання.

Суд виснував, що розрахунок суми боргу, процентів ґрунтується на умовах Договору, які відповідають Закону.

Суд визнав, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за процентами - 10 144,55 грн є обґрунтованими та доведеними Позивачем.

Щодо набуття Позивачем права грошової вимоги до Відповідача

23.07.2024 між Первісним кредитором (ТОВ "СЛОН КРЕДИТ") та Позивачем (ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС") було укладено Договір факторингу №2307-24.

Позивач надав копію договору факторингу № 2307-24, Витяг з Реєстру боржників від 30.05.2025.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Презумпція чинності Договору факторингу № 2307-24 не спростована, договір не визнано недійсним на підставі рішення суду, яке набрало законної сили (стаття 204 ЦК України). У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010).

Згідно з частиною першою статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника. При цьому, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору.

Судом встановлено, що після відступлення Позивачу права грошової вимоги, Відповідачка не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості за кредитом ні на рахунки нового кредитора, ні на рахунки первісного кредитора.

Розподіл судових витрат

Пунктом 12 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач сплатив судовий збір у сумі 2 422,40 грн. Позовні вимоги задоволено повністю. Відповідно, з Відповідачки на користь Позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 2 422,40 грн.

Щодо вимоги Позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн, Суд зазначає наступне.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (частина восьма статті 141 ЦПК України). Суд перевірив і встановив, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначено згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

На підтвердження факту надання адвокатом правничої допомоги у зв`язку із розглядом цієї справи, разом із позовною заявою до Суду надаються наступні документи:

1.Копія Договору про надання правової (правничої) допомоги № 42649746 від 01.01.2025, укладеного між адвокатом Лівак І.М. та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС";

2.Додаткову угоду №1057529 до договору № 42649746 про надання правової (правничої) допомоги від 01.01.2025

3.Детальний опис робіт (наданих послуг);

4.Копія Акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 30.05.2025 до Договору про надання правової (правничої) допомоги № 42649746 від 01.01.2025.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21.

Водночас Велика Палата Верховного Суду також виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (постанови від 19 лютого 2022 року № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи. Такі висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21.

Велика Палата Верховного Суду наголошувала, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи (пункт 148 постанови від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23).

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення (пункт 145 зазначеної вище постанови).

Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (пункт 144 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23).

У цій справі Суд не вбачає відповідності (дотримання вимог співмірності) між заявленими витратами та складністю справи. Цей спір кваліфікується як малозначний, розглядався за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання. Позовна заява відповідає типовій (шаблонній) формі в однотипних справах, її складання не вимагало від представника Позивача значних процесуальних зусиль чи глибокого аналізу чинного законодавства. Беручи до уваги також значення справи для сторін, де Позивачем є фінансова компанія, а Відповідач - фізична особа, Суд виснував, що заявлені судові витрати на оплату послуг адвоката у визначеному розмірі є надмірними та такими, що можуть створити необґрунтований тягар для Відповідача.

З огляду на ці обставини, обґрунтований та розумний розмір судових витрат на оплату послуг адвоката у цій справі не повинен перевищувати, на думку Суду, 4 000,00 грн. Такий розмір є достатнім для покриття мінімальних, але об`єктивно необхідних витрат Позивача, відповідає принципам пропорційності та розумності.

Керуючись статтями 4, 13, 76-81, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" заборгованість у загальній сумі 24 352,43 грн, судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн.

Позивач (Стягувач): Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІДЖИ ФІНАНС" (ЄДРПОУ: 42649746, адреса для листування: 07406, Київська обл., м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1; IBAN: НОМЕР_3 в АТ «ПУМБ», МФО: 334851).

Відповідач (Боржник): ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою Відповідача (стаття 285 ЦПК України), яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного заочного рішення суду.

Відповідач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом, лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подано заяву про перегляд заочного рішення або апеляційну скаргу, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суд підписує повне рішення без його проголошення. Учасники справи не з`явилися в судове засідання. Позивач заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності. Судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частини четверта та п`ята статті 268 ЦПК України), 11 травня 2026 року.

Суддя Інна КОВАЛЕНКО