Постанова від 10 травня 2026 р. у справі №380/14030/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/14030/24 пров. № А/857/27193/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: Гінди О.М.,

суддів: Заверухи О.Б., Матковської З.М.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2025 року (головуючий суддя: Гавдик З.В., місце ухвалення - м. Львів) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просив:

визнати протиправною бездіяльністю неприйняття Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області заяви - розрахунку № 2958810135-2024-2 від 16.01.2024 про фінансування допомоги по тимчасовій непрацездатності за період з 30 червня 2023 року по 12 вересня 2023 року;

зобов`язати відповідача здійснити фінансування допомоги по тимчасовій непрацездатності у формі страхових виплат позивачу за період з 30 червня 2023 року по 12 вересня 2023 року на підставі заяви - розрахунку № 2958810135-2024-2 від 16.01.2024.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що займається індивідуальною адвокатською діяльністю. Неодноразово звертався до відповідача із заявами-розрахунками для надання йому допомоги по тимчасовій непрацездатності. Однак, відповідач безпідставно, на думку позивача, не приймає його заяв-розрахунків чим позбавляє законного права на отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності у формі страхових виплат. Для відмови в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності не має законних підстав, що визначені статтею 16 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії - відмовлено.

Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив в апеляційному порядку. Вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт покликається на те, що відповідач зобов`язаний прийняти заяву – розрахунок та здійснити фінансування для отримання позивачем допомоги по тимчасовій непрацездатності у формі страхових виплат, оскільки для відмови в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності не має законних підстав, що визначені статтею 16 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Крім того, судом не взято до уваги факту нарахування та сплати за позивача військовою частиною протягом розрахункового періоду (протягом 12 місяців перед настанням страхового випадку) єдиних внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а натомість взято до уваги виключно факт нарахування та сплати позивачем як адвокатом протягом розрахункового періоду єдиних внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Вказує, що весь розрахунковий період, за який обчислюється дохід позивача, припадає на період його військової служби з 11.03.2022 – 23.02.2023 року і єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування нараховувала та сплачувала за позивача військова частина. Лише 15 днів, зокрема 10 днів березня 2022 року та 5 днів лютого 2023 року, відносяться до розрахункового періоду адвокатської діяльності позивача, від якої він отримав винагороду (дохід) у розмірі 15000 гривень на підставі Договору № 1 про надання правової допомоги від 27.02.2023 року. Всі відомості про сплату страхових внесків військовою частиною за відповідні періоди містяться в електронному кабінеті Пенсійного фонду України.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до свідоцтва серії НОМЕР_1 , виданого на підставі рішення Ради адвокатів Львівської області від 25.07.2014 № 17, ОСОБА_1 має право на зайняття адвокатською діяльністю.

Згідно довідки форми № 4-ОПП від 05.08.2014 та повідомлення, позивач взятий на облік платника єдиного внеску, за кодом КВЕД 69.10. «Діяльність у сфері права».

Відповідно до військового квитка Серії НОМЕР_2 з 11.03.2022 по 23.02.2023 позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_3 .

Позивач 16.01.2024 вернувся до відповідача із заявою розрахунком №2958810135-2024-2 про фінансування допомоги по тимчасовій непрацездатності за період з 30 червня 2023 року по 12 вересня 2023 року.

Оскільки відповідач протиправно, з позиції позивача не прийняв вказаний вище розрахунок та не провів спірне фінансування, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що особи, які провадять незалежну професійну діяльність, не мають обов`язку нараховувати та сплачувати єдиний внесок за себе з 01.03.2022, Пенсійний фонд України не має правових підстав здійснювати фінансування допомоги по тимчасовій непрацездатності особам, які провадять незалежну професійну діяльність, без підтвердження ними факту сплати єдиного внеску з помісячним розподілом. У розрахунковому періоді (12 місяців перед настанням страхового випадку) та у місяці настання страхового випадку (березень 2023 року) згідно даних РЗО позивач не сплачував єдиний внесок як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, тому не набув статусу застрахованої особи.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначено Законом 1105-XIV.

Пунктами 3, 4, 11, 12, 14 частини першої статті 1 Закону № 1105-XIV встановлено, що загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - соціальне страхування) - система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення, страхові виплати та надання соціальних послуг застрахованим особам за рахунок коштів Фонду соціального страхування України.

Мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати і розміру єдиного внеску на соціальне страхування, встановлених законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід).

Страхові внески - кошти відрахувань на окремі види загальнообов`язкового державного соціального страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло до набрання чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», кошти, що надходять від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Страхові кошти - акумульовані страхові внески, суми від фінансових санкцій та інші надходження відповідно до законодавства для здійснення матеріального забезпечення, страхових виплат та надання соціальних послуг згідно з цим Законом.

Суб`єкти соціального страхування - застрахована особа, члени її сім`ї або інша особа у випадках, передбачених цим Законом, страхувальник та страховик.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 1105-XIV уповноваженим органом управління в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку (далі - уповноважений орган управління) є Пенсійний фонд України.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 9 Закону № 1105-XIV застраховані особи мають право, зокрема, отримання у разі настання страхового випадку страхових виплат та соціальних послуг, передбачених цим Законом.

В силу статті 11 Закону № 1105-XIV страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), гіг-контракту, іншого цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, зокрема які є резидентами Дія Сіті, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності на інших підставах.

Частиною першою статті 12 Закону № 1105-XIV закріплено, що право на страхові виплати за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи - громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їхніх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 13 Закону № 1105-XIV за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг, зокрема, як допомога по тимчасовій непрацездатності, включаючи догляд за хворою дитиною, догляд за дитиною віком до 14 років або дитиною з інвалідністю віком до 18 років на весь період надання реабілітаційної допомоги, за наявності медичного висновку про необхідність стороннього догляду за дитиною.

Згідно з частиною першою статті 15 Закону № 1105-XIV допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі страхових виплат, які повністю або частково компенсують втрату заробітної плати (доходу), у разі настання одного з таких страхових випадків: 1) тимчасова непрацездатність внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, а також тимчасова непрацездатність на період реабілітації внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві; 2) догляд за хворою дитиною.

Застраховані особи, які протягом дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку, за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, мають страховий стаж менше шести місяців, мають право на страхові виплати відповідно до цього Закону в таких розмірах: 1) допомога по тимчасовій непрацездатності - виходячи з нарахованої заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, але не більше за розмір допомоги, обчислений із мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку; 2) допомога по вагітності та пологах - виходячи з нарахованої заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, але не більше за розмір допомоги, обчислений із двократного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку (частина четверта статті 12 Закону № 1105-XIV).

Водночас допомога по тимчасовій непрацездатності (стаття 16 Закону N 1105-XIV) не надається:

1) у разі одержання застрахованою особою травми або її захворювання при вчиненні нею кримінального правопорушення;

2) у разі навмисного заподіяння шкоди своєму здоров`ю з метою ухилення від роботи чи інших обов`язків або симуляції хвороби;

3) за час перебування під арештом і за час проведення судово-медичної експертизи;

4) за час примусового лікування, призначеного за судовим рішенням;

5) у разі тимчасової непрацездатності у зв`язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння або дій, пов`язаних із таким сп`янінням;

6) за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв`язку з навчанням;

7) за період тимчасової непрацездатності, зазначений у листку непрацездатності, визнаному необґрунтованим.

Допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах застрахованим особам (у тому числі тим, які здійснюють підприємницьку чи іншу діяльність та одночасно працюють на умовах трудового договору) надається за основним місцем роботи (діяльності) або за місцем роботи за сумісництвом (наймом) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону № 1105-XIV).

Відповідно до приписів статті 26 Закону № 1105-XIV, фінансування страхувальників для надання страхових виплат за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою непрацездатності застрахованим особам здійснюється територіальними органами уповноваженого органу управління в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України.

Підставою для фінансування страхувальників територіальними органами уповноваженого органу управління є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми страхових виплат за їх видами.

Територіальні органи уповноваженого органу управління здійснюють фінансування страхувальників протягом трьох робочих днів після надходження заяви-розрахунку, в тому числі в електронній формі.

Порядком фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та окремих виплат потерпілим на виробництві за рахунок коштів Фонду соціального страхування України, затвердженим постановою правління Фонду соціального страхування України від 19.07.2018 року № 12 (чинний на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що підставою для фінансування страхувальників робочими органами виконавчої дирекції Фонду або їх відділеннями є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення та окремих виплат потерпілим на виробництві за їх видами. Форма заяви-розрахунку наведена у додатку 1 до цього Порядку.

Страхувальник подає заяву-розрахунок до робочого органу виконавчої дирекції Фонду або його відділення за своїм місцезнаходженням чи місцем проживання.

Заява-розрахунок надається страхувальником в паперовому вигляді особисто до робочого органу виконавчої дирекції Фонду або його відділення, або надсилається в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису.

Заява-розрахунок готується у двох примірниках, один з яких разом із наданими застрахованими особами документами, на підставі яких призначається матеріальне забезпечення та окремі виплати потерпілим на виробництві (членам їх сімей), зберігається у страхувальника, а другий подається до робочого органу виконавчої дирекції Фонду або його відділення.

У разі подання документа в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису роздрукована заява-розрахунок разом із наданими застрахованими особами документами, на підставі яких призначались окремі виплати та матеріальне забезпечення, зберігається у страхувальника.

Інформація, внесена страхувальником до заяви-розрахунку, повинна повністю відповідати документам, на підставі яких здійснено призначення матеріального забезпечення та окремі виплати потерпілим на виробництві (членам їх сімей), та бути відображена в реєстрах бухгалтерського обліку. Відповідальність за достовірність даних, наведених у заяві-розрахунку, несе страхувальник.

Робочий орган виконавчої дирекції Фонду або його відділення після надходження заяви-розрахунку здійснює перевірку інформації, наведеної у ній, перевіряє правильність заповнення реквізитів, наявність даних про страхувальника в Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування, дані про сплату ним єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, наявність у Фонді зареєстрованого нещасного випадку або профзахворювання (у разі проведення виплат потерпілим на виробництві (членам їх сімей), правильності нарахування виплат та у разі відсутності зауважень протягом десяти робочих днів здійснює фінансування сум, зазначених у заяві-розрахунку.

Робочий орган виконавчої дирекції Фонду або його відділення у разі потреби має право здійснювати обмін інформацією зі страхувальником шляхом направлення запиту щодо уточнення інформації, наведеної у заяві-розрахунку.

У разі виявлення помилок та/або недостовірних відомостей заява-розрахунок повертається страхувальнику з відповідними рекомендаціями щодо їх усунення.

Перевірка заяви-розрахунку, надання рекомендацій за її результатами, фінансування заяви-розрахунку або надання обґрунтованої відмови у її прийнятті здійснюється робочими органами Фонду або їх відділеннями протягом десяти робочих днів після надходження заяви-розрахунку.

Після надходження коштів, зазначених у заяві-розрахунку, на рахунок страхувальника, останній зобов`язаний здійснити виплату відповідного матеріального забезпечення не пізніше, ніж у строки, визначені у частині другій статті 32 Закону.

Отже, аналіз положень Закону № 1105-XIV та Порядку фінансування свідчить про те, що заява-розрахунок повертається страхувальнику з відповідними рекомендаціями щодо їх усунення лише у разі виявлення помилок та/або недостовірних відомостей.

Суд звертає увагу, що стаття 16 Закону України № 1105-XIV містить вичерпний перелік підстав, для відмови в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності. Однак жодних відомостей про те, що відповідний листок непрацездатності визнано необґрунтованим, матеріали справи не містять.

Крім цього, згідно вимог Порядку № 12 робочий орган виконавчої дирекції Фонду або його відділення у разі потреби має право здійснювати обмін інформацією зі страхувальником шляхом направлення запиту щодо уточнення інформації, наведеної у заяві-розрахунку.

Посилання скаржника про те, що відповідач після здійснення перевірки заяви-розрахунку зазначив у її коментарях причини її неприйняття, судом апеляційної інстанції до уваги не беруться, оскільки таких доказів відповідачем не надано та судом не здобуто. Крім того, такі посилання відповідача на помилки та неточності судом відхиляються, адже визначальним в спірному питанні є наявність підстав для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності та умов фінансування страхувальників, а не дотримання номінальних вимог.

Суб`єкти владних повноважень, ухвалюючи рішення, якими, зокрема, обмежуються права страхувальників, повинні уникати надмірного формалізму.

Водночас судом першої інстанції встановлено, що заява - розрахунок та додані до неї документи, подані з дотриманням вимог Порядку № 12 та Закону України № 1105-XIV. При цьому, вказаними нормативно-правовими актами не передбачено подання будь-яких додаткових супровідних документів до заяви-розрахунку.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що ст. 16 Закону № 1105 містить вичерпний перелік підстав відмови у наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності.

При цьому, серед підстав, з яких відповідачем були повернуті без задоволення заяви-розрахунки роботодавця позивача, вказаний перелік не містить.

Позивач підставно зазначив, що військовою частиною за нього здійснювалося нарахування та сплата протягом розрахункового періоду (протягом 12 місяців перед настанням страхового випадку) єдиних внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Судом встановлено, що весь розрахунковий період, за який обчислюється дохід позивача, припадає на період його військової служби з 11.03.2022 – 23.02.2023 року і єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування нараховувала та сплачувала за позивача військова частина. Лише 15 днів, зокрема 10 днів березня 2022 року та 5 днів лютого 2023 року, відносяться до розрахункового періоду адвокатської діяльності позивача, від якої він отримав винагороду (дохід) у розмірі 15000 гривень на підставі Договору № 1 про надання правової допомоги від 27.02.2023 року. Всі відомості про сплату страхових внесків військовою частиною за відповідні періоди містяться в електронному кабінеті Пенсійного фонду України.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у відповідача були відсутні підстави для нездійснення фінансування виплат листків непрацездатності.

Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд апеляційної інстанції зауважує, що позивач просить суд зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити фінансування допомоги по тимчасовій непрацездатності у формі страхових виплат позивачу за період з 30 червня 2023 року по 12 вересня 2023 року на підставі заяви-розрахунку № 2958810135-2024-2 від 16.01.2024.

Відповідно до статті 9 частини 2 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи те, що нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності у формі страхових виплат належить до компетенції відповідача, з огляду на встановлені обставини справи та наведені норми закону, якими регулюються спірні відносини, з урахуванням дискреційних повноважень органу з визначення підстав та прийняття рішення про призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності у формі страхових виплат, суд апеляційної інстанції дійшов висновку та вважає за можливе задовольнити позов частково шляхом визнання протиправною бездіяльність щодо неприйняття Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області заяви-розрахунку № 2958810135-2024-2 від 16.01.2024 про фінансування допомоги по тимчасовій непрацездатності за період з 30 червня 2023 року по 12 вересня 2023 року та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву - розрахунок № 2958810135-2024-2 від 16.01.2024 про фінансування допомоги по тимчасовій непрацездатності у формі страхових виплат позивачу за період з 30 червня 2023 року по 12 вересня 2023 року відповідно до Порядку фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та окремих виплат потерпілим на виробництві за рахунок коштів Фонду соціального страхування України, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України від 19 липня 2018 року № 12, з урахуванням висновків суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

З огляду на вищевказане, враховуючи обставини встановлені судом, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При поданні позовної заяви до суду першої інстанції позивач сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн (квитанція № ID:5079-5456-0386-7435 від 16.06.2024), а за подання апеляційної скарги позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1816,80 грн (квитанція № ID:1452-7353-1287-3357 від 29.06.2025).

Оскільки, позовні вимоги задоволено частково, то відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, сплачений судовий збір необхідно стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області в розмірі 2271 грн (3028 грн -757 (1/4 від 3028) грн =2271 грн).

З врахуванням усіх вищенаведених обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв`язку з чим відповідно до вимог статті 317 КАС України рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 311, 317, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд, –

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2025 року у справі № 380/14030/24 скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність щодо неприйняття Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області заяви-розрахунку ОСОБА_1 № 2958810135-2024-2 від 16.01.2024 про фінансування допомоги по тимчасовій непрацездатності за період з 30 червня 2023 року по 12 вересня 2023 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву - розрахунок № 2958810135-2024-2 від 16.01.2024 ОСОБА_1 про фінансування допомоги по тимчасовій непрацездатності у формі страхових виплат позивачу за період з 30 червня 2023 року по 12 вересня 2023 року відповідно до Порядку фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та окремих виплат потерпілим на виробництві за рахунок коштів Фонду соціального страхування України, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України від 19 липня 2018 року № 12, з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ - 13814885) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_4 ) судовий збір за подання адміністративного позову та апеляційної скарги у розмірі 2271 грн (дві тисячі двісті сімдесят одна гривня).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. М. Гінда

судді О. Б. Заверуха

З. М. Матковська