Постанова від 07 травня 2026 р. у справі №460/332/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 460/332/25 пров. № А/857/37083/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Матковської З.М.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2025 року (суддя – Мричко Н.І., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - м. Львів, дата складання повного тексту рішення – не зазначено),

в адміністративній справі №460/332/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

У січні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому, з урахуванням нової редакції адміністративного позову, просив визнати незаконним та скасувати рішення від 13-12-2024 року про відмову у перетині державного кордону по відношенню до позивача, прийнятим начальником кінологічної групи відділення інспекторів прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (тип А), капітаном ОСОБА_2 .

Відповідач позовних вимог не визнав, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08.08.2025 у задоволенні позову відмовлено повністю.

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що судом першої інстанції ухвалено рішення, яке не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а тому підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що судом першої інстанції порушено строк розгляду справи. Зазначає, що людина з ПМП (постійне місце проживання) знятий з військового обліку не є військовозобов`язаним не перебуває у запасі до моменту повернення на нове місце проживання з за кордону, отже без процедури повернення людина з статусом ПМП є, не військовозобов`язаним. Також правосуб`єктність всіх утворених невстановленим суб`єктом права Кабінет Міністрів України знаходяться поза конституційним правовим полем, а тому не являються суб`єктом публічно-владних повноважень. В оскаржуваному рішенні не міститься жодних посилань на ті обставини, на які відповідач здійснює посилання у своєму відзиві. 6-08-2025 виповнився рік як апелянт утримується на території держави УКРАЇНА, проти волі не отримує жодних доходів та не може повернутися до країни постійного місця проживання працювати за фахом. Вважає скаржник, що відповідач при прийнятті рішення вийшов за рамки своїх повноважень.

За результатами апеляційного розгляду просить апелянт просить скасувати рішення суду від 08.08.2025 та прийняти нове, яким позов задоволити.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Судом встановлено такі фактичні обставини справи.

Позивач ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України для виїзду за кордон, має постійне місце проживання в Республіці Польща та прийнятий на консульський облік в консульський відділ посольства України в Республіці Польща 09.12.2019, що підтверджується відомостями з паспорту громадянина України для виїзду за кордон на сторінках 4-5 "Особливі відмітки" (а.с. 48).

Відповідно до довідки №275 від 23.10.2019 року ІНФОРМАЦІЯ_3 позивач знятий з військового обліку на підставі довідки УДМС України в Рівненській області від 21.10.2019 (а.с.50).

13.12.2024 позивач прибув до пункту пропуску "Рава-Руська" для перетину державного кордону України.

13.12.2024 начальником кінологічної групи відділення інспекторів прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (тип А), капітаном ОСОБА_2 прийнято рішення про відмову позивачу в перетинанні державного кордону України з тих причин, що такий громадянин не зміг надати на паспортний контроль необхідні документи, які дають право на виїзд з України в умовах дії правового режиму воєнного стану відповідно до Постанови КМУ від 27.01.1995 № 57 Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами (а.с.46).

Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідача про відмову в перетинанні державного кордону України, позивач звернувся із цим позовом до адміністративного суду.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Наведене кореспондується також з положеннями ст.1 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» від 21.01.94 №3857-XII (далі Закон №3857-XII). При цьому вказаною статтею також передбачено, що на громадян України, які звернулися з клопотанням про виїзд з України, поширюються усі положення чинного законодавства, вони користуються всіма правами і несуть встановлені законом обов`язки.

Відповідно до ст.64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Воєнний стан в розумінні положень ст.1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VII I (далі Закон №389-VIII) - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України (ст.2 Закону №389-VIII).

Приписами частини 1 статті 8 Закону №389-VIII передбачено, що в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів (п.6 ч.1 ст.8 Закону №389-VIII); забороняти громадянам, які перебувають на військовому або спеціальному обліку у Міністерстві оборони України, Службі безпеки України чи Службі зовнішньої розвідки України, змінювати місце проживання (місце перебування) без дозволу військового комісара або керівника відповідного органу Служби безпеки України чи Служби зовнішньої розвідки України; обмежувати проходження альтернативної (невійськової) служби (п.16 ч.1 ст.8 Закону №389-VIII).

Отже, право особи на вільний перетин державного кордону України, згідно з положеннями Конституції України та законодавчих норм, може бути обмежено в умовах воєнного стану.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який затвердженийЗаконом України "Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IX.

Пунктом 3 вказаного вище Указу у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39,41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

У подальшому воєнний стан був продовжений Указами Президента України, який діє і по сьогодні.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Із вищевказаного слідує, що станом на час виникнення спірних у цій справі правовідносин в Україні діяв воєнний стан та було оголошено загальну мобілізацію, а тому конституційне право громадян України на вільне залишення території України обмежувалось законодавством.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про прикордонний контроль» від 05.11.2009 №1710-VI (далі Закон №1710-VI), перетинання особами, транспортними засобами державного кордону і переміщення через нього вантажів здійснюються лише за умови проходження прикордонного контролю та з дозволу уповноважених службових осіб Державної прикордонної служби України, а у випадках, визначених цим Законом, - посадових осіб Державної прикордонної служби України, якщо інше не передбачено цим Законом.

Згідно з частиною 2 статті 6 Закону №1710-VI, початком здійснення прикордонного контролю особи, транспортного засобу, вантажу є момент подання особою паспортного, інших визначених законодавством документів для перевірки уповноваженій службовій особі Державної прикордонної служби України.

Пропуск осіб через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України за дійсними паспортними документами, а у передбачених законодавством України випадках також за іншими документами (частина 3 статті 6 Закону №1710-VI).

Відповідно до частини 4 статті 6 Закону №1710-VI, прикордонний контроль вважається закінченим після надання уповноваженою службовою особою Державної прикордонної служби України дозволу на перетинання державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем або після доведення до відома відповідної особи рішення про відмову у перетинанні державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем.

Відповідно до вимог ст. 7 Закону України «Про прикордонний контроль», паспортні та інші документи громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України з метою встановлення їх дійсності та приналежності відповідній особі. При цьому з`ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасової відмови особі у перетинанні державного кордону.

У ході перевірки документів уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України використовують технічні засоби контролю для пошуку ознак підробки у документах, здійснюють пошук необхідної інформації у базах даних Державної прикордонної служби України, а також за результатами оцінки ризиків проводять опитування осіб, які прямують через державний кордон. Уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України з урахуванням результатів оцінки ризиків можуть проводити перевірку підтверджуючих документів та повторну перевірку документів осіб, які перетинають державний кордон.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що перетин громадянами України державного кордону здійснюється виключно у разі проходження ними, зокрема, прикордонного контролю, який полягає у пред`явленні особами, які перетинають кордон паспортних та інших документів, їх перевірку уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України.

У розглядуваній справі судом встановлено, що позивач 13.12.2024 на паспортний контроль на виїзд з України надав такі документи: паспорт громадянина України для виїзду за кордон з відміткою (штампом) «постійне проживання Республіка Польша», «прийнятий на консульський облік в консульський відділ посольства України в Республіці Польша 09.12.2019 сторінки 4-5 «Особливі відмітки».

Зі змісту оскаржуваного рішення відповідача вбачається, що позивачу відмовлено в перетинанні державного кордону України у зв`язку з відсутністю документів для виїзду за кордон в період дії на території України воєнного стану у відповідності до Закону України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", Закону України "Про правовий режим воєнного стану" та постанови Кабінету Міністрів України №57 (зі змінами та доповненнями).

Відповідно до пункту 10 Правил № 57, пропуск громадян через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами підрозділу охорони державного кордону.

У абзацах 1-3 пункту 12 Правил № 57 визначено, що для здійснення прикордонного контролю громадяни подають уповноваженим службовим особам підрозділу охорони державного кордону паспортні, а у випадках, передбачених законодавством, і підтверджуючі документи без обкладинок і зайвих вкладень.

Паспортні та підтверджуючі документи громадян, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами підрозділу охорони державного кордону з метою встановлення їх дійсності та належності громадянину, який їх пред`являє. У ході перевірки документів під час виїзду з України з`ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасового обмеження громадянина у праві виїзду за кордон.

Вказані положення Правил № 57 кореспондуються з положеннями частин першої-третьої статті 7 Закону України «Про прикордонний контроль», за якими паспортні та інші документи громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України з метою встановлення їх дійсності та приналежності відповідній особі. При цьому, з`ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасової відмови особі у перетинанні державного кордону.

У ході перевірки документів уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України використовують технічні засоби контролю для пошуку ознак підробки у документах, здійснюють пошук необхідної інформації у базах даних Державної прикордонної служби України, а також за результатами оцінки ризиків проводять опитування осіб, які прямують через державний кордон. Уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України з урахуванням результатів оцінки ризиків можуть проводити повторну перевірку документів осіб, які перетинають державний кордон.

Як зазначалось судом, що Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 Про загальну мобілізацію постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Загальний порядок перетину державного кордону України визначений постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України» (далі - Правила).

Згідно з пунктом 8 Порядку встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 №1455 (далі - Порядок №1455 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.

Колегія суддів також зазначає, що 18.05.2024 набрав чинності Закон України № 3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку». Зазначеним Законом внесено зміни, зокрема, до статті 37 частини п`ятої Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», яким виключено громадян України, які вибули на строк більше трьох місяців за межі України з категорії осіб, які підлягають зняттю з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів та зобов`язано таких осіб протягом 30 днів з дати набрання чинності Постановою КМУ, що визначає особливості ведення військового обліку громадянам України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном, стати на військовий облік громадян України.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що військовозобов`язаний при перетині державного кордону на виїзд з України в пункті пропуску повинен надати, крім паспортних документів, і документи, які б підтверджували те, що він не підлягає призову на військову службу під час мобілізації. Сама по собі довідка на військовозобов`язаного про зняття з обліку засвідчує питання військового обліку особи та не є достатнім підтверджуючим документом для перетину кордону в умовах воєнного стану.

Відповідно до пункту 1 підпункту 10-1 абзацу 5 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (додаток № 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487), громадяни України, які були зняті з військового обліку у зв`язку з вибуттям за межі України на строк більше трьох місяців, зобов`язані протягом 30 днів з дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р.№ 563 Про внесення змін до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів стати на військовий облік одним з таких способів: прибуття особисто до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; шляхом подання заяви про взяття на військовий облік у довільній формі разом із відомостями, визначеними додатком 4 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, та копії першої сторінки паспорта громадянина України для виїзду за кордон до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів, яким такого громадянина України знято з військового обліку, через закордонну дипломатичну установу України.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4 Положенням про військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу, затвердженого Указом Президента України від 30.12.2016 № 582/2016, військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу (далі - військовий квиток) є документом, що посвідчує особу військовослужбовця (військовозобов`язаного) та визначає належність його власника до виконання військового обов`язку. Військовий квиток є єдиним для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України та інших військових формувань, створених відповідно до законів України, Державної спеціальної служби транспорту, а також для військовозобов`язаних. Поряд з іншим, зокрема, на двадцять другій - двадцять п`ятій сторінках військового квитка вносяться записи про військовий облік.

Пунктом 8 вказаного Положення визначено, що у разі виїзду за кордон на строк більш як три місяці військовослужбовець (військовозобов`язаний) зобов`язаний здати військовий квиток до штабу військової частини (військового комісаріату за місцем військового обліку) і одержати про це довідку за зразком, затвердженим Міністерством оборони України.

Тобто у випадку, якщо особою під час перетину державного кордону надано встановлений чинним законодавством України військово-обліковий документ, із зазначенням наявності інформації щодо неї у обліках військовозобов`язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, або інші обставини передбачені Правилами, питання щодо пропуску особи через державний кордон України розглядається уповноваженою службовою особою Державної прикордонної служби України під час перетину нею державного кордону України, оскільки згідно з вимогами Закону України «Про прикордонний контроль» повноваженнями щодо надання особам, у тому числі й громадянам України призивного віку, дозволу на перетинання державного кордону України, надані уповноваженим посадовим особам, які здійснюють прикордонний контроль у пунктах пропуску через державний кордон України.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» посадові особи Державної прикордонної служби України наділені повноваженнями щодо перевірки у осіб, які прямують через державний кордон України, документів на право виїзду з України, з`ясування підстав для перетинання державного кордону України та у випадках, передбачених законодавством, мають право приймати рішення про відмову у перетинанні державного кордону України.

Правила перетинання державного кордону громадянами України передбачають виключний перелік підстав для перетину державного кордону військовозобов`язаними у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану, та документи, які подаються для їх підтвердження. Особа, яка з`явилася до відповідного пункту пропуску повинна надати документи, які підтверджують відповідну підставу, яка надає їй право в умовах воєнного стану здійснити перетин державного кордону України.

Паспортні та підтверджуючі документи громадян, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами підрозділу охорони державного кордону з метою встановлення їх дійсності та належності громадянину, який їх пред`являє. У ході перевірки документів під час виїзду з України з`ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасового обмеження громадянина у праві виїзду за кордон.

Позивач є громадянином України, який підпадає під вікову категорію від 18 до 60 років, а факт зняття з військового обліку не є підставою (у передбачених законом випадках) для виїзду за кордон у період введення на території України воєнного стану.

Відносно доводів скаржника щодо протиправності рішення відповідача про відмову у перетині кордону тому що він надав необхідний документ, а саме паспорт для виїзду з відмітками про постійне місце проживання у відповідності до Закону України "Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України", колегія суддів зазначає, що правила перетинання Державного кордону громадянами України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 №57 та інші законодавчі акти не містять положень, які б надавали право на виїзд за межі України в умовах правового режиму воєнного стану, як особі, яка виїжджає на постійне проживання за кордон.

Суд зауважує, що право особи на вільний перетин державного кордону України може бути обмежене в умовах воєнного стану. Станом на час виникнення спірних правовідносин в Україні діяв воєнний стан та було оголошено загальну мобілізацію, а тому конституційне право громадян України на вільне залишення території України обмежене законодавством.

Тому вірно зазначив суд першої інстанції, що факт відмітки в паспорті про постійне місце проживання позивача в Республіці Польща не є підставою для виїзду громадянина України за кордон у період введення на території України воєнного стану.

Також вірно врахував суд першої інстанції правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 17.08.2023 у справі № 380/7792/22, від 31.08.2023 у справі № 380/572/23, від 27.09.2023 у справі № 380/16876/23, який полягає в тому, що Закон України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" не містить обмежень права вільно залишати територію України в умовах правового режиму воєнного стану, не означає, що такі обмеження не можуть застосовуватися на підставі Закону України "Про правовий режим воєнного стану" та Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», які є спеціальними для цього періоду.

Отже, враховуючи вищенаведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що підстави для перетину кордону ОСОБА_1 та подані ним для проходження прикордонного контролю підтверджуючі документи були недостатніми для виїзду за кордон у період введення на території України воєнного стану, а тому оскаржене позивачем рішення відповідача від 13.12.2024 року про відмову у перетині державного кордону не може вважатись протиправним.

Поруч із цим суд звертає увагу і на те, що спірне рішення вичерпало свою дію фактом його виконання, а тому за наявності на те законних підстав, які дійсно надають право позивачу на перетин державного кордону на виїзд з України, оскаржуване рішення жодним чином не створить перешкод для перетину кордону України.

У урахуванням такого, судом першої інстанції в межах заявленого позову та спірних правовідносин в повному обсязі з`ясовано обставин, що мають значення для справи, тому відповідні доводи апеляційної скарги являються безпідставними.

Апеляційний суд також зазначає, що у відповідності до частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції приймаються до уваги висновки, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Доводи скаржника ОСОБА_1 , зазначені в апеляційній скарзі та обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді, оскільки, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції всебічно з`ясовано обставини справи, рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому немає підстав для його скасування.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2025 року в адміністративній справі №460/332/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Гуляк

судді Н. В. Ільчишин

З. М. Матковська