Вирок від 10 травня 2026 р. у справі №752/19957/25 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/19957/25

Провадження №: 1-кп/752/1395/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2026 року м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100010002317 від 22 липня 2025 року, за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, котрий народився у с. Серебрія Могилів-Подільського району Вінницької області, має середню спеціальну освіту, неодруженого, без офіційного місця роботи, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

установив:

1.Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним.

ОСОБА_3 20 липня 2025 року приблизно о 21:00, перебуваючи поблизу будинку № 125 на вул. Антоновича у місті Києві, під час словесного конфлікту з раніше невідомим йому ОСОБА_5 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, підійшов до ОСОБА_5 на приблизну відстань 1 метр та, діючи умисно, наніс останньому один цілеспрямований удар ліктем правої руки в область живота. Від отриманого удару ОСОБА_5 , відчувши різкий біль, впав на землю, а ОСОБА_3 , розуміючи протиправність своїх дій, покинув місце вчинення злочину.

Злочинними діями ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_5 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді закритої травми живота: два розриви селезінки (по діафрагмальній поверхні), яка (травма) обумовила розвиток внутрішньочеревного крововиливу (мінімально відомим об`ємом 2500 мл), що вінноситься до тяжкого тілесного ушкодження.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КК України, а саме заподіяння потерпілому умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.

2.Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 КК України передбачено кримінальну відповідальність за умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, чи таке, що спричинило втрату будь-якого органу або його функцій, каліцтво статевих органів, психічну хворобу або інший розлад здоров`я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, або переривання вагітності чи непоправне знівечення обличчя.

3.Позиції сторін та інших учасників судового провадження.

Прокурор в судовому засіданні вказала на доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України. З урахуванням визнання вини, щирого каяття, просила призначити обвинуваченому покарання за ч. 1 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років зі звільненням на підставі ст. 75 КК України від його відбування з випробуванням з іспитовим строком.

Обвинувачений свою вину визнав, розкаявся у вчиненому, зобов`язався виправитись. Погодився з призначенням запропонованого прокурором покарання.

4.Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений повідомив, що за обставин, зазначених в обвинувальному акті, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з потерпілим, який його словесно образив, умисно наніс потерпілому один удар ліктем в живіт, спричинивши тілесні ушкодження, від яких потерпілий впав на землю, а він у свою чергу пішов далі. Пізніше бачився з потерпілим, просив у нього вибачення.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 349 КПК України суд, за згодою учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.

При цьому суд встановив, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст викладених в обвинувальному акті обставин, їх позиція є добровільною, а також роз`яснив учасникам, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, допитавши в судовому засіданні обвинуваченого, дослідивши інформацію, що характеризує його особу, суд дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, а саме в умисному заподіянні потерпілому тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння..

5.Мотиви зміни обвинувачення чи визнання частини обвинувачення необґрунтованою.

Відповідно до вимог ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

В ході судового розгляду підстав для зміни обвинувачення чи визнання частини обвинувачення необґрунтованою судом не встановлено.

6.Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до обвинувального акта в провину обвинуваченому не ставляться.

7.Мотиви призначення покарання.

Згідно зі ст. 50, ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

При призначенні покарання суд зважає на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого, котрий до кримінальної відповідальності притягається вперше, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем реєстрації скарг на нього не надходило, повністю визнав вину, розкаявся у вчиненому.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у межах санкції ч. 1 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі у виді позбавлення волі на строк 5 років.

При цьому, зважаючи на обставини вчинення правопорушення, за яких обвинувачений наніс лише один удар потерпілому, молодий вік обвинуваченого, його вибачення перед потерпілим, а також з огляду на другорядну роль кари, як мети покарання, суд вважає можливим виправлення ОСОБА_3 зі звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, із встановленням іспитового строку, який був би достатнім для того, щоб винний в умовах здійснення контролю за його поведінкою довів своє виправлення, та покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

8.Підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред`явлено.

9. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Речові докази та процесуальні витрати відсутні.

Підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

Керуючись статтями 368, 370, 371, 374, 376, 615 КПК України, суд

ухвалив:

Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та призначити покарання за ч. 1 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, з встановленням іспитового строку, тривалістю 2 роки.

Покласти на ОСОБА_3 обов`язки, передбачені п. 1, п. 2 ч. 1, п. 4 ч. 3 ст. 76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо його не буде скасовано.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Голосіївський районний суд м. Києва.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1