Постанова від 10 травня 2026 р. у справі №240/21084/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/21084/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Нагірняк Микола Федорович

Суддя-доповідач - Боровицький О. А.

11 травня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Курка О. П. Ватаманюка Р.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 ( військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності, стягнення грошової компенсації,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності, стягнення грошової компенсації.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2026 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач проходив військовому службу у НОМЕР_2 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України ( ІНФОРМАЦІЯ_2 військова частина НОМЕР_1 ).

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16.10.2024 року у справі №240/6623/24 визнано протиправною бездіяльність Відповідача, яка полягала у незастосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" в редакції, чинній з 29.01.2020, при обчисленні ОСОБА_1 за період з 29.01.2020 по 17.05.2022 включно посадового окладу та окладу за військовим званням, та зобов`язано провести відповідний перерахунок та доплатити Позивачу грошове забезпечення за цей період з 29.01.2020 по 17.05.2022 року.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що Відповідачем 21.08.2025 року на виконання вказаного судового рішення Позивачу було нараховано 84 439,24 грн., з яких виплачено 65 018,22 грн., так як було утримано 4 221,96 грн. військового збору та 15 199,06 грн. податку на доходи фізичних осіб.

Суть спору між сторонами в даній справі зведена виключно до наявності чи відсутності у Позивача права на рівноцінну грошову компенсацію 15199,06грн. податку на доходи фізичних осіб, утриманого із грошового забезпечення нарахованого за період з 29.01.2020 року по 17.05.2022 року на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду у справі №240/6623/24.

Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку та підстав нарахування та виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, регулюються правовими нормами Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 р. № 44 (надалі - Порядок №44), в редакції що були чинні на день виникнення спору.

Суд враховує, що приписами правових норм Порядку №44 виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 р. №44, визначені умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями.

Відповідно до вимог п.4 цього Порядку виплата такої грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення (п.5 цього ж Порядку).

Тобто, виплаті такої компенсації передує механізм нарахування та утримання такого податку з доходів вказаних осіб.

Як вже зазначалося судом, відповідачем 21.08.2025 року на виконання вказаного судового рішення Позивачу було нараховано 84 439,24 грн., з яких виплачено 65 018,22 грн., так як було утримано 4 221,96 грн. військового збору та 15 199,06 грн. податку на доходи фізичних осіб.

При нарахуванні та виплаті вказаної частини грошового забезпечення відповідачем не була нарахована та не була виплачена позивачу рівноцінна компенсації такого податку.

Суд вважає безпідставними доводи відповідача, наведені у відзиві на позов, що виплачені кошти на виконання судового рішення не є грошовим забезпеченням позивача, а тому відсутні підстави для нарахування та виплати позивачу рівноцінної грошової компенсації такого податку.

В рішенні Житомирського окружного адміністративного суду від 16.10.2024 року у справі №240/6623/24 визнано, що такі кошти є частиною недонарахованого позивачу грошового забезпечення за відповідний період.

При визначенні способу судового захисту суд враховує особливий механізм нарахування та виплати такої компенсації.

Так, відповідно до пункту 5 Порядку №44 джерелом виплати грошової компенсації військовослужбовцям та особам рядового і начальницького складу, у тому числі військовослужбовцям та особам рядового і начальницького складу, які утримуються за рахунок небюджетних коштів, є нарахована сума податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення, яка залишається в розпорядженні відповідних установ (організацій, підприємств) для здійснення рівноцінної та повної компенсації.

Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Щодо інших доводі, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 ( військова частина НОМЕР_1 ) залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Боровицький О. А.

Судді Курко О. П. Ватаманюк Р.В.