Рішення від 07 травня 2026 р. у справі №716/491/26 — Заставнівський районний суд Чернівецької області

Справа № 716/491/26

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.05.2026 місто Заставна

Заставнівський районний суд Чернівецької області у складі:

головуючого судді Вайновської О.Є.,

секретаря судового засідання Бортніка А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

30.03.2026 року ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №45528626 від 04.10.2025 року, за яким відповідачка отримала кредит в розмірі 16000,00 грн строком на 30 днів, за кредитним договором №6731518 від 14.10.2025 року, за яким відповідачка отримала кредит в розмірі 9000,00 грн строком на 360 днів, на умовах повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом.

В обґрунтування позову посилалося на те, що у зв`язку з неналежним виконанням взятих на себе зобов`язань у ОСОБА_1 перед товариством виникла заборгованість за договором №45528626 від 04.10.2025 року в розмірі 27358,40 грн, заборгованість за договором №6731518 від 14.10.2025 року в розмірі 22833,00 грн.

У зв`язку із вищевикладеним, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором №45528626 від 04.10.2025 року в розмірі 27358,40 грн, заборгованість за договором №6731518 від 14.10.2025 року в розмірі 22833,00 грн, судовий збір у сумі 2662,40 та понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 4500,00 грн.

Ухвалою судді від 02.04.2026 року відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, витребувано докази.

Представник позивача до судового засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідачка до судового засідання повторно не з`явилася, будучи повідомленою про час та місце розгляду справи, відзив не подала.

За таких обставин, суд ухвалює заочне рішення, на що позивач надав згоду, що відповідає положенням ст.ст.223, 280-281 ЦПК України.

Дослідивши позовну заяву, додані до неї письмові докази, суд приходить до наступного.

Щодо кредитного договору №45528626 від 04.10.2025 року.

Встановлено, що 04.10.2025 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у кредит №45528626, за яким відповідачка отримала кредит в розмірі 16000,00 грн в безготівковій формі на банківську картку строком на 30 днів, та зобов`язалася сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 0,233 % в день, комісію в розмірі 16% від суми кредиту (п.п.2.2); (а.с.13 зворот – а.с.20).

Договір №45528626 від 04.10.2025 року укладено та підписано сторонами в електронній формі, зокрема відповідачкою – електронним підписом 54481 (а.с.20).

Згідно довідки про ідентифікацію ОСОБА_1 вказуючи свої персональні дані, отримала від товариства на вказаний нею мобільний номер одноразовий ідентифікатор для підписання кредитного договору №45528626 - 54481 (а.с.22).

Згідно п.2.1. договору про надання коштів у кредит №45528626 від 04.10.2025 (далі — Договір-1), ОСОБА_1 взяла на себе зобов`язання одержати та повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом на визначених Договором-1 умовах.

Відповідно до п.2.2.3. Договору-1 проценти за користування кредитом становлять 0,233% в день та застосовуються в межах строку кредиту, вказаного в п.2.2.2. Договору-1 (а.с.14 зворот).

Згідно п.2.2.4. за понадстрокове користування кредитом позичальник сплачує проценти в розмірі 4,00% в день.

Свої зобов`язання за Договором-1 ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» виконало в повному обсязі, перерахувавши на картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 16000,00 грн. Факт отримання відповідачкою кредитних коштів в розмірі 16000,00 грн підтверджено: довідкою про перерахування суми кредиту від 04.10.2025, копією платіжної інструкції ТОВ «Європейська платіжна система» від 04.10.2025 (а.с.22 зворот, а.с. 23 зворот), а також витребуваною судом інформацією (а.с.68).

Відповідно до графіку платежів за Договором-1, вартість кредиту становить 19678,40 грн та складається з кредиту в розмірі 16000,00 грн, процентів за користування кредитом в розмірі 1118,40 грн, комісії 2560,00 грн (а.с.21).

Згідно наданого розрахунку (а.с.11 зворот – а.с.12) розмір заборгованості за кредитним договором №45528626 від 04.10.2025 року станом на 25.02.2026 року становить: 16000,00 грн – тіло кредиту, 1118,40 грн – проценти за користування кредитом, 2560,00 грн - сума заборгованості за комісією, 7680,00 грн – сума заборгованості за процентами за понадстрокове користування, а всього 27358,40 грн.

Щодо кредитного договору №6731518 від 14.10.2025 року.

Встановлено, що 14.10.2025 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №6731518, за яким відповідачка отримала кредит в розмірі 9000,00 грн в безготівковій формі на банківську картку строком на 360 днів з кінцевою датою повернення – 08.10.2026, та зобов`язалася сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 0,998 % в день (п.п.2.2.1., 2.2.2.); (а.с.26-32).

Договір №6731518 від 14.10.2025 року укладено та підписано сторонами в електронній формі, зокрема відповідачкою – електронним підписом 110143 (а.с.32 зворот).

Згідно довідки про ідентифікацію ОСОБА_1 вказуючи свої персональні дані, отримала від товариства на вказаний нею мобільний номер одноразовий ідентифікатор для підписання кредитного договору №6731518 – 110143 (а.с.33 зворот).

Згідно п.2.1. договору про надання коштів у кредит №6731518 від 14.10.2025 (далі — Договір-2), ОСОБА_1 взяла на себе зобов`язання одержати та повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом на визначених Договором-2 умовах.

Відповідно до п.2.3.1. Договору-2 проценти за користування кредитом становлять 0,998% в день та застосовуються в межах строку кредиту, вказаного в п.2.2.2. Договору-1 (а.с.27).

Згідно п.2.2.3. та 2.2.5. позичальник повинен сплатити 12.11.2025 перший обов`язковий платіж у сумі 4117,50 грн.

Відповідно до п.2.2.4. нараховані проценти за 30 днів сплачуються в останній із 30-ти днів користування кредитом протягом 11 мінімальних обов`язкових платежів.

За порушення позичальником умов договору нараховується неустойка в розмірі 450,00 грн в день (п.2.2.8. Договору-2).

За п.2.2.8. комісія за надання кредиту становить 17,25% від суми кредиту.

Свої зобов`язання за Договором-1 ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» виконало в повному обсязі, перерахувавши на картку ОСОБА_1 № НОМЕР_2 грошові кошти в сумі 9000,00 грн. Факт отримання відповідачкою кредитних коштів в розмірі 9000,00 грн підтверджено: довідкою про перерахування суми кредиту від 14.10.2025, копією платіжної інструкції ТОВ «Європейська платіжна система» від 14.10.2025 (а.с.34, а.с. 35), а також витребуваною судом інформацією (а.с.73).

Згідно наданого розрахунку (а.с.24) розмір заборгованості за кредитним договором №6731518 від 14.10.2025 року станом на 24.02.2026 року становить: 9000,00 грн – тіло кредиту, 7780,50 грн – проценти за користування кредитом, 1552,00 грн - сума заборгованості за комісією, 4500,00 грн – сума заборгованості за пенею, а всього 22833,00 грн.

Відповідно до ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положеннями ч.1 ст.1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Частиною 1 ст.1055 ЦК України, визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч.2 ст.639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

А тому, Договір-1, Договір-2 відповідають вимогам статті 11 Закону, оскільки відповідачка перед взяттям кредиту була повністю ознайомлена з умовами кредитного договору, саме до його підписання, адже Інформаційно-телекомунікаційна система побудована на тому, що без попереднього ознайомлення з умовами кредитного договору, клієнт не може перейти до наступного етапу безпосереднього підписання договору.

Статтями 526, 629, 525, 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв`язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов`язаний надати належну оцінку цим доказам.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст.77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Дослідженням письмових доказів встановлено, що 04.10.2025 між ТОВ ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №45528626 від 04.10.2025 року, за яким відповідачка отримала кредит в розмірі 16000,00 грн строком на 30 днів, за кредитним договором №6731518 від 14.10.2025 року, за яким відповідачка отримала кредит в розмірі 9000,00 грн строком на 360 днів, на умовах повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом.

При цьому, перед укладенням вищевказаних договорів товариство здійснило ідентифікацію та верифікацію ОСОБА_1 за допомогою отримання ідентифікаційних даних та фінансового номера телефону, а ОСОБА_1 підтвердила умови отримання кредиту, після чого позивач надіслав відповідачу за допомогою засобів зв`язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідачка використала для підтвердження підписання Договору-1, Договору-2.

Договір-1, Договір-2, графіки платежів підписані електронним підписом 54481, 110143 відповідно.

Без здійснення вказаних дій відповідачкою кредитний договір не був би укладений сторонами, а тому цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідачки.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі №234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі №234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості до Договору-1, відповідачка заборгувала 27358,40 грн, з яких 16000,00 грн – тіло кредиту, 1118,40 грн – проценти за користування кредитом, 2560,00 грн - сума заборгованості за комісією, 7680,00 грн – сума заборгованості за процентами за понадстрокове користування (а.с.12).

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості до Договору-2, відповідачка заборгувала 22833,00 грн, з яких 9000,00 грн – тіло кредиту, 7780,50 грн – проценти за користування кредитом, 1552,00 грн - сума заборгованості за комісією, 4500,00 грн – сума заборгованості за пенею (а.с.24).

Контррозрахунку відповідачка не надала.

Перевіривши надані позивачем розрахунки, суд приходить до висновку, що заборгованість відповідачки ОСОБА_1 за кредитом, за процентами за користування кредитом та комісії за Договором-1 в розмірі 19678,40 грн, за Договором-2 в розмірі 18333,00 грн, є доведеною.

Водночас, суд не погоджується з нарахування процентів за понадстрокове користування за Договором-1.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч.2 ст.1050 ЦК.

Пунктом 7.1. Договору-1 позики передбачено, що Позичальник має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати Позики, установлених цим Договором (пролонгація) на підставі поданого до Позикодавця звернення із зазначеною датою в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання. Продовження строку користування Позикою здійснюється шляхом укладення додаткової угоди, що підписується із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізації Позичальником такого права. Ііціювання Позичальником продовження Строку Позики відбувається без змін умов Договору в бік погіршення для Позичальника, якщо інше не визначено додатковою угодою. Перелік та значення умов, що підлягають зміні у зв`язку з продовження Строку Позики обираються Позичальником самостійно під час ініціювання укладення дадаткової угоди про продовження Строку Позики та визначаються у відповідній додатковій угоді, що укладається між Сторонами, а також відображаються Позичальнику в особистому кабінеті.

З урахуванням п. 7.1 Договору-1 позики можливість продовжити строк надання позики обумовлена укладенням до нього додаткової угоди.

При тому, 2.2.2. Договору-1 позики визначено, що Позика надається строком на 30 днів, тобто до 02.11.2025 року.

Умов про пролонгацію кредитного договору за ініціативою товариства, клієнта або про автопролонгацію Договір-1 не містить.

Отже, оскільки ОСОБА_1 не уклала додаткової угоди для продовження строку кредитування до 02.11.2025 року, то строк кредитування та строк дії договору закінчилися 02.11.2025 року.

За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 28.03.2018р. у справі № 444/9519/12, від 31.10.2018р. у справі № 202/4494/16-ц, від 04.02.2020р. у справі № 912/1120/16 та від 24.05.2023р. у справі № 408/8199/16-ц.

Ввраховуючи, що після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється і в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання, про що зазначено у Постанові Великої палати ВС від 28.03.2018 у справі №14-10цс18, вимоги позивача про стягнення процентів, нарахованих після закінчення строку дії Договору-1 тобто після 02.11.2025 року, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, таким чином, стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за процентами за понадстрокове користування кредитом у розмірі 7680,00 грн є безпідставним, а тому суд відмовляє у задоволенні такої вимоги.

Вимоги, в порядку ст.625 ЦК України, позивачем до ОСОБА_1 не заявлені.

Що стосується неустойки, штрафних санкцій, то відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи викладене необґрунтованим є нарахування неустойки в розмірі 4500,00 грн за договором №6731518 від 14.10.2025.

Підсумовуючи викладене, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами підлягає частковому задоволенню (№4552826 від 04.10.2025 в сумі 19678,40 грн; №6731518 від 14.10.2025 в сумі 18333,00 грн) на загальну суму 38011,40 грн (38011,40*100%/50191,40=75,73% від заявленої ціни позову).

В решті позову Товариства з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за відсотками нарахованими за понадстрокове користування в розмірі 7680,00 грн за договором №45528626, заборгованості за неустойкою в розмірі 4500,00 грн за кредитним договором №6731518 слід відмовити за необґрунтованістю.

Разом із позовною заявою позивачем подано клопотання про вирішення питання про судові витрати, що складаються із судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Так, згідно частин 1 та 3 (пункт 1) статті 133 та частин 1-3 статті 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до правової позиції викладеної у Додатковій Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, провадження №14-382цс19, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмету доказування по справі.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано копії договору №20-08/25 про надання правничої допомоги від 20.08.2025 року (а.с.37-39); Акт приймання-передачі наданої правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги №20-08/25 від 20.08.2025 (а.с.35-41); Витяг з Акту №3-МК Договором про надання правничої допомоги №20-08/25 від 20.08.2025 (а.с.42), платіжна інструкція в національній валюті від 24.02.2026 №8b8b2e (а.с.42 зворот), відповідно до яких витрати позивача на правову допомогу становлять 4500,00 грн та складаються з витрат на вивчення наявних у клієнта документів, їх аналізу, визначення правової позиції та судової практики в розмірі 500,00 грн, судовий супровід в суді першої інстанції в розмірі 4000,00 грн (а.с.42).

На підтвердження витрат по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн – платіжну інструкцію в національній валюті №4b167e від 26.03.2026 (а.с.1).

Враховуючи, що позов задоволено на 75,73%, то з відповідачки на користь позивача частковому стягненню підлягають і витрати на правову допомогу у сумі 3407,85 грн (75,73%*4500=3407,85).

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При звернені до суду з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» сплатило судовий збір в розмірі 2662,40 грн, які просило стягнути із відповідачки. Оскільки позовні вимоги задоволено частково, а саме на 75,73% від заявленої суми позовних вимог, то частковому стягненню з відповідача на користь позивача підлягає і судовий збір (2662,40*75,73%=2016,23 грн), а саме в розмірі 2016,23 грн.

Керуючись ст.ст.204, 207, 512, 514, 634, 638, 1048, 1049,1054, 1055, 1077, 1078, 1080,108 ЦК України, ст.ст.12, 13, 76, 77, 81, 89, 141, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,– задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», код ЄДРПОУ 39861924, 01010, місто Київ, площа Арсенальна, 1Б, рахунок № НОМЕР_4 в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», код банку №322001, заборгованість за кредитним договором №45528626 від 04.10.2025 рокув розмірі 19678,40 грн, заборгованість за кредитним договором №6731518 від 14.10.2025 рокув розмірі 18333,00 грн, а всього 38011 (тридцять вісім тисяч одинадцять) гривень 40 (сорок) копійок.

В решті позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», код ЄДРПОУ 39861924, 01010, місто Київ, площа Арсенальна, 1Б, рахунок № НОМЕР_4 в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», код банку №322001, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3407 (три тисячі чотириста сім) гривень 85 (вісімдесят п`ять) копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», код ЄДРПОУ 39861924, 01010, місто Київ, площа Арсенальна, 1Б, рахунок № НОМЕР_4 в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», код банку №322001, витрати по сплаті судового збору в розмірі 2016 (дві тисячі шістнадцять) гривень 23 (двадцять три) копійок.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем шляхом подачі апеляційної скарги до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя О.Є. Вайновська