Рішення від 10 травня 2026 р. у справі №711/2273/26 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/2273/26

Провадження № 2/711/1785/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого - судді Скляренко В.М.

при секретарі Півень С.А., Валах А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,-

в с т а н о в и в :

Представник позивачки – адвокат Миненко О.В., яка діє на підставі ордеру серії СА №1150976 від 09.02.2026р., – звернулась до суду з позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини від усіх видів доходів ОСОБА_2 щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму встановленого законом для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття. Додатково у позові заявлено вимогу про відшкодування позивачці за рахунок відповідача витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог в позові зазначено, що після розірвання шлюбу сторони проживають окремо, а їх син проживає з позивачкою. З часу роздільного проживання відповідач добровільної допомоги на утримання сина не надає, хоча може та повинен це робити. З огляду на потребу у наданні матеріальної допомоги на утримання неповнолітньої дитини, позивачка вимушена звернутися до суду із даним позовом.

Відповідач у своїх письмових запереченнях просив визначити розмір аліментів в розмірі 100% прожиткового мінімуму згідно Сімейного кодексу України. В обґрунтування своєї позиції посилається на те, що з часу роздільного проживання він щомісячно сплачував грошові кошти на рахунки позивачки в добровільному порядку, оскільки між сторонами була досягнута усна домовленість щодо добровільної сплати ним коштів на утримання дитини.

11.03.2026р. судом відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

09.04.2026р. від відповідача на адресу суду надійшли письмові заперечення проти позову, в яких викладено обґрунтування позиції відповідача стосовно позовних вимог. У такій заяві відповідач зазначив, що сумлінно виконував свій батьківський обов`язок щодо утримання дитини та не ухилявся від нього.

Позивачка та її представник в судове засідання не з`явилися, проте від представника позивачки на адресу суду надійшла заява про проведення розгляду справи без участі сторони позивача. У такі заяві також зазначено, що позивачка підтримує позовні вимоги і наполягає на тому, щоб розмір аліментів був визначений судом не меншим, ніж вказано у позові, але не заперечує проти того, щоб такий розмір був збільшений.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, та про причини неявки не повідомив. Зважаючи на те, що відповідачем надано суду письмові заперечення проти позову, а відомості про поважність причин неявки відповідача у суду відсутні, то відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи.

30.04.2026р. суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення по справі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх у сукупнос ті, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

З 05.05.2005р. сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30.05.2023 №711/1760/23, що набрало законної сили 30.06.2023р. /а.с. 11-12/.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народився син ОСОБА_4 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження /а.с. 10/.

У зв`язку з припиненням шлюбних відносин сторони проживають окремо, а їх син проживає з відповідачкою.

Відповідач є здоровою і працездатною людиною і з 2023 року має стабільний заробіток, розмір якого в середньому складає 30-35тис.грн. на місяць. Відомості про період та розмір заробітку відповідача підтверджуються довідкою ПФУ форми ОК-5 від 06.04.2026р. /а.с. 40-44/.

Зазначені обставини визнаються сторонами і суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання, а тому на підставі ч. 1 ст. 82 ЦПК України суд вважає їх доведеними.

За період часу з 01.01.2023р. по 27.03.2026р. відповідач здійснив на банківську картку позивачки ряд грошових переказів, які здебільшого мали регулярний щомісячний характер, на загальну суму 176 890,04 грн., що підтверджується довідкою про рух коштів по банківській картці відповідача /а.с. 35-38/.

Оскільки в добровільному порядку сторони не змогли врегулювати питання щодо порядку та розміру сплати аліментів на утримання їх сина, то позивачка звернулась до суду з зазначеним позовом.

Таким чином, між сторонами склалися правовідносини, внаслідок яких виник спір щодо порядку забезпечення утримання дитини, який регулюється нормами Сімейного кодексу України (далі – СК) та інших нормативно-правових актів.

Надаючи оцінку доводам сторін в контексті обставин спірних правовідносин суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N 789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 СК на батьків покладено обов`язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.

Відповідно до положень ст. 181 СК способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно з ч. 1 ст. 182 СК при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 5) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 6) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно ч. 1 ст. 183 СК частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Частиною п`ятою статті 183 СК передбачено, що той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Таким чином, слід звернути увагу, що законом не передбачений конкретний порядок визначення судом розміру аліментних платежів пропорційно розміру доходів їх платника. Орієнтований розмір такої частки передбачений ч. 5 ст. 183 СК і складає одну чверть доходу платника аліментів у випадку їх стягнення на одну дитину. Отже законом передбачено, що такий розмір частки доходів відповідає засадам справедливості та є належним і достатнім заходом матеріального забезпечення дитини та виконання батьківського обов`язку. Відступлення від такого розміру допускається з урахуванням конкретних обставин спірних правовідносин.

З огляду на принцип змагальності цивільного судочинства кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Оцінюючи доводи учасників справи щодо розміру доходів відповідача та розміру аліментів (вартісний показник потреб дитини) суд зауважує, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України), а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Всупереч вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України відповідачем не надано суду будь-яких доказів, які б свідчили про необхідність визначення розміру аліментів у частці меншій ніж від щомісячного доходу, що визначена законом як орієнтований необхідний розмір аліментів на одну дитину (ч. 5 ст. 183 СК). Не надано суду і належних доказів, які б підтверджували, що у відповідача наявні інші діти, або непрацездатні особи, яких він зобов`язаний утримувати та надавати їм матеріальну допомогу.

Доводи відповідача про те, що він в добровільному порядку бере участь у витратах на дитину не звільняють його від обов`язку у наданні регулярної щомісячної матеріальної допомоги позивачці на утримання їх сина. До того ж варто звернути увагу, що всі надані відповідачем докази стосуються минулих періодів часу, а в даному випадку предметом спору є необхідність сплати регулярних щомісячних аліментних платежів, починаючи з дати подання позову, тобто з 10.03.2026р.

В цьому контексті суд зауважує, що сплачені відповідачем на користь позивачки в добровільному порядку кошти на утримання їх сина, які сплачувались після 10.03.2026р., можуть бути зараховані на виконання зобов`язань відповідача за даним судовим рішенням. Сторони не обмежені у праві подати докази на підтвердження добровільного виконання відповідачем його зобов`язань за даним судовим рішенням на стадії виконання рішення суду.

Надаючи оцінку доводам сторін щодо визначення розміру аліментів в частці від заробітку варто звернути увагу, що діюча редакція ч. 3 ст. 181 СК передбачає виключне право отримувача аліментів визначати спосіб їх стягнення. Визначальним є якнайкраще забезпечення інтересів дитини і її потреб. Натомість варто зауважити, що визначення розміру аліментів у частці від доходів батька є більш надійним способом захисту інтересів дитини, оскільки в такому випадку розмір матеріального забезпечення дитини є гнучким (змінюваним) і залежить від об`єктивних факторів та показників економічного розвитку суспільства (заробітна плата (мінімальна і середня), прожитковий мінімум тощо), а також від розміру доходу платника аліментів. За таких обставин доводи відповідача про необхідність визначення аліментів в розмірі прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку суд відхиляє, оскільки такий розмір є мінімальним рекомендованим розміром аліментів на одну дитину (ч. 2 ст. 182 СК), тоді як в даному випадку розмір доходів відповідача свідчить про наявність у нього спроможності сплачувати аліменти в більшому розмірі, що відповідатиме якнайкращим інтересам дитини.

Отже з урахуванням наданих суду доказів судом не встановлено будь-яких обставин, які б свідчили, що визначення судом розміру аліментів на рівні частини від заробітку відповідача не відповідатиме засадам справедливості, добросовісності і розумності.

Стосовно позовних вимог про обмеження максимального розміру аліментів на рівні десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, то суд зауважує, що відповідне обмеження застосовне для випадків, коли аліменти стягуються у наказному провадженні, тобто в безспірному порядку. Положеннями Сімейного кодексу України не передбачено обмеження щомісячного розміру аліментів для випадків, коли їх розмір визначається у частці від доходу платника аліментів при вирішенні спору між батьками щодо розміру аліментів, оскільки це вочевидь не відповідатиме якнайкращим інтересам дитини. Отже позовні вимоги в частині обмеження максимального щомісячного розміру аліментів є необґрунтованими.

Таким чином, оцінивши обставини справи суд приходить до висновку, що з огляду на принцип паритетності побудови сімейних відносин (ч. 2 ст. 1 СК) та зміст засад справедливості, добросовісності і розумності (ч. 9 ст. 7 СК), на теперішній час відповідач зобов`язаний надавати своєму сину матеріальну допомогу у вигляді аліментних платежів в розмірі частини його заробітку (доходу) на місяць, що є належним заходом матеріального забезпечення дитини для виконанням батьківського обов`язку за рахунок якого існуватиме достатній баланс забезпечення якнайкращих інтересів дитини та недопущення надмірного обмеження прав та законних інтересів відповідача.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 191 СК аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви, а відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Позовна заява надійшла до суду 10.03.2026р., а отже саме з цієї дати слід призначити стягнення аліментів з відповідача на користь позивачки та допустити рішення суду до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць.

За таких обставин позов підлягає до часткового задоволення.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд звертає увагу, що згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Предметом позову були вимоги про стягнення аліментів, що за своєю сутністю відносяться до вимог майнового характеру, а отже за розгляд таких вимог відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 176 ЦПК України та ст. 4 Закону України «Про судовий збір» підлягає сплаті судовий збір в розмірі одного відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Оскільки позов підлягає до задоволення, а позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», то відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір в розмірі 1331,20 грн. підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

На підставі вищевикладеного і керуючись ст.ст.2, 11, 12, 13, 81, 89, 137, 141, 176, 259, 264, 273, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_4 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання неповнолітнього сина – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , – в розмірі частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму встановленого законом для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 10 березня 2026 року та до повноліття дитини.

Стягнути з ОСОБА_2 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір в сумі 1 331 грн. 20 коп.

Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складений 11 травня 2026 року.

Головуючий: В.М. Скляренко