Рішення від 30 квітня 2026 р. у справі №711/1122/26 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Суд: Придніпровський районний суд м. Черкас

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 30 квітня 2026 р.

Справа: №711/1122/26

Суддя: Скляренко В. М.

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/1122/26

Провадження № 2/711/1339/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого – судді Скляренко В.М.

при секретарі Півень С.А.,

за участі:

відповідачки ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

Представник позивача – Рогова В.В., яка діє на підставі довіреності №76 від 24.12.2025р. та довіреності у порядку передоручення від 25.12.2025р., – звернулася до суду з позовом, сформованим в підсистемі «Електронний суд», в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №1425-8726 від 25.07.2024р. в розмірі 82 000 грн. та судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 662,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог в позові зазначено, що 25.07.2024р. з відповідачкою, за допомогою веб-сайту (https://creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», був укладений електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1425-8726, на підставі якого відповідачка отримала кредитні кошти в сумі 19 500 грн. строком на 300 днів.

Також зазначає, що всупереч умов кредитного договору відповідачка не повернула в повному обсязі кредит кредитодавцю, а також не виконала всі інші свої грошові зобов`язання перед кредитодавцем, внаслідок чого станом на 06.02.2026р. в неї утворилась заборгованість в загальному розмірі 93 856 грн., яка складається з наступних сум: прострочена заборгованість за кредитом – 19500 грн.; прострочена заборгованість за нарахованими відсотками – 86 931 грн.; прострочена заборгованість по комісії – 2 925 грн.

Разом з тим, зазначає, що ним (кредитодавцем) було прийняте рішення про можливість застосування до Позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання залишку заборгованості Позичальнику за комісією та процентами на суму 11 856 грн. за умови погашення Позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 82 000 грн.

А тому, враховуючи вищезазначене, просить стягнути із ОСОБА_1 неповну суму заборгованості за Договором про відкриття кредитної лінії №1425-8726 від 25.07.2024р. в загальному розмірі 82 000 грн., з яких: прострочена заборгованість за кредитом – 4 000 грн.; прострочена заборгованість за нарахованими процентами – 78 000 грн. Також просить стягнути із відповідачки судовий з збір у розмірі 2 662,40 грн.

17.02.2026р. судом відкрито провадження у справі із визначенням здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

02.03.2026р. відповідачкою до суду подано відзив на позовну заяву, в якій остання просить відмовити позивачу в задоволенні позову. В обґрунтування відзиву зазначає, що позивач у своєму позові вказує, що прострочена заборгованість відповідачки за кредитом складає 4 000 грн., а за процентами – 78 000 грн. Однак, вважає, що на неї поширюються пільги, передбачені п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців», оскільки її цивільний чоловік – ОСОБА_2 з 06.09.2025р. проходить службу у ЗСУ, що підтверджується довідкою №436 від 15.09.2025р. Зокрема, не повинні нараховуватися штрафні санкції, пеня та проценти за користування кредитом на весь час особливого періоду. Також зазначає, що позивач неодноразово звертався до неї з пропозицією врегулювати спір у досудовому порядку та пропонував сплатити лише 29 000 грн., про надати лист з відповідною пропозицією відмовився, що викликало в неї сумнів у намірах позивача. Тому, вважає, що розмір позовних вимог не відповідає дійсності та не може бути задоволений судом. За таких підстав, просила відмовити в задоволенні позову.

В судове засідання представник позивача – ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» не з`явився, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений в установленому законом порядку. Разом з тим, суд враховує, що до позовної заяви позивачем додано клопотання, за підписом директора ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» Резуєва Є.В., в якому останній просить розглянути справу у відсутність представника позивача та одночасно вказує, що позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти ухвалення заочного рішення суду /а.с. 10/.

В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_1 позовні вимоги визнала частково, а саме суму заборгованості за кредитом – 4 000 грн. та частину заборгованості за процентами, яка б відповідала принципам розумності та співмірності. При цьому, пояснила, що між нею та позивачем дійсно був укладений 25.07.2024р. кредитний договір на підставі якого вона отримала кредитні кошти в розмірі 19 500 грн. Заборгованість за кредитом в неї виникла в зв`язку з тяжким матеріальним становищем, оскільки вона має хвору дитину. Окрім того, її цивільний чоловік проходить службу в ЗСУ, тому вона має пільги і їй не повинні нараховуватися проценти за користування кредитом. Також пояснила, що вона частково здійснила оплату заборгованості за кредитом, сплатила позивачу 15 500 грн., тому позовні вимоги визнає лише частково.

22.04.2026р. суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.

Дослідивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини і відповідні їм правовідносини.

25.07.2024р. між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) за допомогою веб-сайту (https://credos.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено Договір про відкриття кредитної лінії №1425-8726 в електронній формі (далі – Кредитний договір), /а.с. 13-33/.

Підписання договору з боку позичальника здійснено за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором А9801.

Відповідно до умов Кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачці кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту – 19 500 грн.; дата надання кредиту – 25.07.2024р.; строк кредитування – 300 календарних днів; базовий період – 14 календарних днів. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповернутої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дати видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за стандартною процентною ставкою 1,5% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку дії договору за виключенням строку використання Позичальником права користування кредитом за зниженою ставкою. Комісія за надання кредиту – 15% від суми виданого кредиту. Реальна річна процентна ставка на дату укладення договору – 27138,17%. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору – 100 698,86 грн. Денна процентна ставка на дату укладення договору – 1,388%. Загальні витрати за кредитом – 81 198,86 грн. Знижена процентна ставка становить 1,2% за кожен день користування кредитом, яка надається Кредитодавцем виключно, як знижка на користування кредитом та є заохоченням Позичальника до сумлінного виконання умов договору. Позичальник здійснює сплату процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою з першого дня користування кредитом протягом усього періоду дії договору за умов, якщо Позичальник своєчасно і у повному обсязі сплачує проценти за користування кредитом, комісію за видачу кредиту та повертає Кредитодавцю отриманий кредит згідно Графіку платежів за зниженою ставкою. У разі несплати Позичальником нарахованих згідно умов договору процентів за користування кредитом або комісії за видачу кредиту або частини суми кредиту згідно Графіку платежів за зниженою ставкою не пізніше останнього дня будь-якого базового періоду, з наступного дня подальше нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за стандартною процентною ставкою до дати погашення Позичальником заборгованості зі сплати процентів, комісії за видачу кредиту та суми кредиту, включно з тою, обов`язок дострокового погашення якої у Позичальника виникає у зв`язку із простроченням сплати процентів та/або комісії (п. 2.3, 4.1, 4.3, 4.4, 4,6, 4.7, 4.9, 4.10, 4.11, 4.12, 4.13, 4.14, 4.15, 4.16, 10.1, 10.2 договору).

Дата повернення кредиту – 20.05.2025р. (п. 4.9 договору).

Згідно умов Кредитного договору Позичальник зобов`язався повернути кредит в останній календарний день строку кредитування, шляхом здійснення безготівкового переказу на банківський рахунок кредитодавця у порядку, визначеному у Правилах (п. 5.1 договору), а також сплатити проценти за користування кредитом та комісію за видачу кредиту в останній день кожного поточного Базового періоду (п. 5.7 договору).

На виконання умов Договору про відкриття кредитної лінії №1425-8726 від 25.07.2024р. позивач з використанням системи LiqPay здійснив перерахування кредитних коштів 25.07.2024р. – в розмірі 19 500 грн. на картковий рахунок відповідачки № НОМЕР_1 , що підтверджується квитанцією АТ КБ «Приватбанк» /а.с. 34/ та довідкою ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» /а.с. 35/. Також зазначена обставина визнана відповідачкою в судовому засіданні, яка визнала факт отримання кредитних коштів у розмірі 19 500 грн.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за Договором про відкриття кредитної лінії №1425-8726 від 25.07.2024р. відповідачкою на погашення заборгованості за договором, в межах строку дії договору, не здійснювалося жодного платежу. Два платежі здійснені відповідачкою після закінчення строку, визначеного договором, а саме 11.08.2025р. – на суму 10 000 грн. та 09.01.2026р. – на суму 5 500 грн. Таким чином, відповідачкою сплачено 15 500 грн., які зараховані позивачем на погашення заборгованості за тілом кредиту. В зв`язку із зазначеним станом на 06.02.2026р. загальна заборгованість відповідачки за вказаним договором склала 93 856 грн., з яких: прострочена заборгованість за кредитом 4 000 грн., прострочена заборгованість за процентами – 86 931 грн., які нараховані до 20.05.2025р. включно (300 днів, в межах строку дії договору), комісія – 2 925 грн. /а.с. 36-42/.

Оскільки до теперішнього часу відповідачкою не виконане грошове зобов`язання за Кредитним договором належним чином в добровільному порядку, то позивач звернувся до суду з даним позовом.

Таким чином, спір між сторонами виник із зобов`язальних відносин, що регулюються нормами глави 71, 73 Цивільного кодексу України (далі – ЦК).

Надаючи оцінку позовним вимогам в контексті обставин спірних правовідносин суд виходить з наступного.

За правилами ч. 1 ст. 202 ЦК правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною третьою статті 203 ЦК визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ч. 1 ст. 207 ЦК правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 509 ЦК визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК).

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 1 ст. 1047 ЦК договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Згідно ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Отже, укладаючи Кредитний договір в електронній формі сторони погодили умови та порядок повернення відповідачкою кредиту шляхом здійснення платежів з оплати процентів за користування кредитом та обов`язком позичальника повернути суму кредиту до 20.05.2025р.

Як встановлено судом, відповідачка після укладання кредитного договору належним чином не виконувала свого зобов`язання із здійснення платежів, чим допустила порушення умов повернення кредиту, тобто строків та розмірів внесення щомісячних платежів, а тому допустила порушення виконання своїх зобов`язань.

Наданий позивачем розрахунок суми процентів по договору лінії №1425-8726 від 25.07.2024р. відповідає умовам, погодженим сторонами та викладеними у п. 4.1, 4.3, 4.4, 4.6, 4.7, 4.8, 4.9, 4.10, 4.11, 4.12, 4.13, 4.14, 4.15, 4.16, 5.1, 5.7, 6.9, 10.1, 10.2 Договору про відкриття кредитної лінії №1425-8726 від 25.07.2024р., а також орієнтованій загальній вартості кредиту, визначеної умовами договору.

Станом на 06.02.2026р. розмір заборгованості зафіксований: за кредитом – 4 000 грн., за відсотками за користування кредитом – 86 931 грн., за комісією – 2 925 грн. /а.с. 36-42/.

Позивач, керуючись принципом диспозитивності, прийняв рішення про часткове списання заборгованості позичальника та вимагає стягнути із відповідачки лише частину боргу, а саме 82 000грн., з яких: прострочена заборгованість за кредитом – 4 000 грн., прострочена заборгованість за нарахованими процентами – 78 000 грн.

Разом з тим, слід зазначити наступне. Питання щодо розміру процентної ставки за договорами споживчого кредитування врегульовані положеннями Закону №1734.

На момент укладання відповідачкою з ТзОВ «Укр Кредит Фінанс» кредитного договору положеннями ч. 5 ст. 8 з врахуванням п. 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1734 (зі змінами в редакції згідно із Законом №3498-IX від 22.11.2023р., що набули чинності з 24.12.2023р.) було передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки за договором про споживчий кредит не може перевищувати наступні значення: в період часу з 24.12.2023р. по 21.04.2024р. (120 днів) – 2,5%; 22.04.2024р. по 19.08.2024р. (120 днів) – 1,5%; з 20.08.2024р.– 1%.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону №1734 умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Таким чином, враховуючи що відповідна редакція ч. 5 ст. 8, п. 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1734 була чинною на момент укладання Договору лінії №1425-8726, то сторони мали враховувати відповідні законодавчі приписи, а відтак нарахування кредитором процентів за період з 20.08.2024р. по 20.05.2025р. за денною процентною ставкою 1,5% є неправомірним, оскільки суперечить відповідним положенням Закону №1734.

З огляду на зазначене слід дійти висновку, що за Договором лінії №1425-8726 кредитор має право на отримання від позичальника процентів за користування кредитом, які слід обчислювати: за денною процентною ставкою 1,2% за період з 25.07.2024р. по 07.08.2024р. (14 днів), що складає 3 276 грн., які фактично і нараховані позивачем; з 08.08.2024р. по 19.08.2024р. (12 днів), що складає 3 510 грн., які фактично і нараховані позивачем; за денною процентною ставкою 1% за період з 20.08.2024р. по 20.05.2025р. (274 днів), що складає 53 430грн.

Таким чином, загальна заборгованість за процентами складає 60 216 грн.

Стосовно доводів відповідачки щодо невідповідності розміру нарахованих процентів засадам добросовісності та розумності, оскільки їх розмір є занадто високим, то суд зауважує наступне.

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність (п. 3, 6 ст. 3 ЦК).

Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК зміст принципу свободи договору передбачає, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Тлумачення як статті 3 ЦК загалом, так і п. 6 ст. 3 ЦК, свідчить, що принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки (постанова Верховного Суду від 10.09.2018р. у справі № 920/739/17).

Верховний Суд у постанові від 08.05.2018р. у справі № 910/1873/17 вказав, що принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 зазначено, що: «добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».

Питання щодо розміру процентної ставки за договорами споживчого кредитування врегульовані положеннями Закону №1734. З набуттям чинності таким законом, положення Закону України «Про захист прав споживачів» застосовуються до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить

Положеннями ч. 5 ст. 8, п. 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1734 (зі змінами в редакції згідно із Законом №3498-IX від 22.11.2023р., що набули чинності з 24.12.2023р.) було передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки за договором про споживчий кредит не може перевищувати наступні значення: в період часу з 24.12.2023р. по 21.04.2024р. (120 днів) – 2,5%; 22.04.2024р. по 19.08.2024р. (120 днів) – 1,5%; з 20.08.2024р.– 1%. Зазначені норми уже враховані судом під час обрахунку заборгованості відповідачки за процентами і така заборгованість за процентами складає 60 216 грн.

Статтею 21 Закону №1734 передбачені особливості відповідальності споживача за договором про споживчий кредит, якими передбачено обмеження обсягу відповідальності споживача перед кредитором в частині платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит. Натомість будь-яких обмежень щодо співрозмірності процентів за користування кредитом із сумою кредиту в Законі не передбачено.

За таких обставин, необґрунтованими є доводи відповідачки щодо невідповідності засадам розумності та добросовісності розміру нарахованих їй до сплати за 300 днів користування кредитними коштами (в межах строку дії договору) процентів, з урахуванням здійсненого судом перерахунку, в загальному розмірі 60 216 грн., оскільки погоджуючись на сплату процентів при укладенні договору, позивачка розуміла, що їх розмір перевищує суму наданого їй кредиту, а на теперішній час стверджуючи, що сума процентів є завищеною, відповідачка поводиться суперечливо, а отже така позиція не відповідає засадам добросовісності.

Також необґрунтованими є доводи відповідачки щодо застосування до спірних правовідносин положень п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки грошове зобов`язання відповідачки виникло перед позивачем ще до часу проходження її цивільним чоловіком ОСОБА_2 військової служби у ЗСУ. Так, згідно матеріалів справи, проценти, які є предметом позову нараховані відповідачці за період з 25.07.2024р. по 20.05.2025р., а ОСОБА_2 проходить службу з 06.09.2025р. Окрім того, відповідачкою не надано суду і доказів того, ОСОБА_2 є її чоловіком.

Отже, наявні в матеріалах справи докази дають підстави вважати доведеними аргументи позивача, що відповідачкою було отримано кредитні кошти на умовах та в порядку, що зазначені у Договорі про відкриття кредитної лінії №1425-8726 від 25.07.2024р. і вона користувалась такими кредитними коштами, однак допустила порушення своїх зобов`язань в частині повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом, внаслідок чого за нею обліковується прострочена заборгованість за вказаним вище договором: за кредитом на суму – 4 000 грн., за процентами – на суму 60 216 грн., з урахуванням вищенаведеного розрахунку суду.

За таких підстав, позовні вимоги позивача підлягають до часткового задоволення на суму 64 216 грн., з яких: заборгованість за кредитом – 4 000 грн., заборгованість за процентами – 60 216 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що судові витрати по справі складаються із судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду в сумі 2662,40 грн. /а.с. 1/.

Оскільки позовні вимоги підлягають до задоволення часткового, то на підставі ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України до стягнення із відповідачки на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 2 084,93 грн. (пропорційно до задоволених позовних вимог із розрахунку: 2 662,40 грн. /сума плаченого судового збору/ х 78,31% /відсоток, на який задоволено позовні вимоги/ = 2 084,93 грн.).

На підставі вищевикладеного і керуючись ст.ст.7, 9, 11-13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407) заборгованість за Договором про відкриття кредитної лінії №1425-8726 від 25.07.2024р. в розмірі 64 216 грн. та судовий збір в розмірі 2 084,93 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, а відповідачем - в той же строк з дня залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повний текст судового рішення складений 01 травня 2026 року.

Головуючий : В.М. Скляренко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua