Постанова від 27 квітня 2026 р. у справі №160/30130/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 160/30130/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),

суддів: Чепурнова Д.В., Коршуна А.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД» на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2026 року

у адміністративній справі № 160/30130/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД» до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2026 року відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення про розподіл витрат на правничу допомогу у справі №160/30130/25 за позовною заявою ТОВ «ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД» до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Зазначена ухвала суду першої інстанції оскаржен в апеляційному порядку позивачем по справі з підстав порушення норм процесуального права, а саме, ст.134, ч.7 ст.139 та п.4 ч.1 ст.317 КАС України, оскільки судом не враховано було, що позивачем було подано заяву про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат на професійну правничу допомогу, до якої було додано Договір №54 про надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з питання визнання протиправними та скасування оскаржуваних у цій справі податкових повідомлень-рішень Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків, складення та подання позовної заяви (адміністративного позову), скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, необхідних для досягнення мети надання правничої (правової) допомоги – визнання протиправними та скасування вказаних податкових повідомлень-рішень, а також представництво інтересів Клієнта у судах адміністративного судочинства – Дніпропетровському окружному адміністративному суді та, за потреби, Третьому апеляційному адміністративному суді, Верховному Суді, з метою визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, і за надання вказаного переліку правової допомоги, клієнт незалежно від того чи досягнуто мету представництва сплачує Адвокату за представництво в окружному адміністративному суді фіксований гонорар 10 000,00 грн. Також до суду було надано Акт від 03 лютого 2026 року про надання правничої (правової) допомоги (послуг) за Договором №54 в якому було викладено детальний опис наданих послуг:

представництво інтересів Клієнта в Дніпропетровському окружному адміністративному суді у справі №160/30130/25 за позовом Клієнта до Південного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Так, адвокатом було складено та подано до суду позовну заяву (адміністративний позов) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та заяву щодо судових витрат б/н від 28.10.2025 року, а неспівмірність витрат мала б доводити сторона, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, як це передбачено ч.7 ст.134 КАС України, що узгоджуєтьс з положеннями ст.627 Цивільного кодексу України та ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 16 листопада 2022 року по справі № 922/1964/21141.

За наведених обставин та виходячи зі змісту п.3.2 і п.3.4. Договору про надання правової допомоги, позивач вважає безпідставними висновки суду першої інстанції в обґрунтування відмови в задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу з посиланням на те, що «у матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем витрат на правову допомогу в заявленому розмірі. Представником позивача не було надано до суду квитанції або іншого платіжного документа про сплату відповідачем коштів за надані послуги з правової допомоги. Оскільки належно складених документів на підтвердження витрат на правову допомогу у цій справі суду не надано, а саме відсутні докази сплати позивачем за надані адвокатом послуги, у суду відсутні підстави для стягнення витрат на правову допомогу.», оскільки ч.7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо), а суд в свою чергу не взяв жо уваги позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21.01.2021 року у справі № 280/2635/20 згідно якої «…відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено», що свідчить про порушення судом вимог ч.5 ст.242 КАС України.

Підсумовуючи вищевикладене, позивач вважає ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2026 року у справі №160/30130/25 незаконною та

необґрунтованою з підстав порушення норм процесуального права, а саме частин 1, 2, 3 статті 2, частин 5-7 статті 134, частин першої статті 139, статті 140, частин 1- 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до неправильного вирішення питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, тому просить скасувати ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2026 року та ухвалити додаткове рішення у цій справі №160/30130/25 щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу адвоката, яким стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь ТОВ "ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД" допомогу адвоката у розмірі 10 000 грн., а судові витрати покласти на відповідача.

Обговоривши доводи апеляційної скарги позивача, перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судом першої ністанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог позивача виходячи з нижченаведеного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.02.2026 у цій справі №160/30130/25 задоволено позовну заяву ТОВ «ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД» до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків та визнано протиправним і скасовано прийняті Південним міжрегіональним управлінням Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків податкові повідомлення-рішення від 01.07.2025 №46534000702 (форми «В1») та від 01.07.2025 №46434000702 (форми «В4»), а також стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ 44104032) на користь ТОВ «ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 41161689) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 18874,11 грн. (вісімнадцять тисяч вісімсот сімдесят чотири) гривні 11 копійок.

Разом з тим, за результатом розгляду поданої представником позивача заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу адвоката за рахунок бюджетних асигнувань Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь ТОВ «ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД», тобто, витрат на професійну правничу (правову) допомогу адвоката у розмірі 10000,00 грн 00 коп., а також поданих представником відповідача до суду заперечень на заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу, в яких заявлено про відмову позивачу у задоволенні заяви про стягнення 10000,00 грн правничої допомоги, на підставі аналізу положень ч.3 ст.252 КАС України та ч.1 і ч.2 ст.132, ч.2 і ч.3 та ч.4 та ч.5 ст.134, ч.1 і ч.3 та ч.7, а також п.1 і п.2 ч.9 ст.139 КАС України, ст.30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI і надани до суду лише копії: укладеного 01.02.2025 між адвокатом Єпіфановою Юлією Олегівною та ТОВ «ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД» Договору №54, предметом якого є надання адвокатом правової допомоги клієнту і п. 3.2 якого передбачено, що за надання правничої (правової) допомоги, передбаченої підпунктом 1.1 Договору, клієнт сплачує адвокату гонорар у фіксованому розмірі, зокрема, в окружному адміністративному суді 10000,00 грн.; акту від 03.02.2026 про надання правничої (правової) допомоги (послуг) за Договором №54 про надання правничої (правової) допомоги від 01.10.2025 сторони погодили, розмір гонорару адвоката 10000,00 грн.; ордеру на надання правничої допомоги серії АЕ №1434822 від 16.10.2025 року - судом першої інстанції відмовлено у задоволені заяви ТОВ «ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД» про ухвалення додаткового рішення та про стягнення витрат на правову допомогу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Як встановлено колегією суддів підставою для ухваленні у цій справі рішення про відмову у у задоволені заяви ТОВ «ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД» про ухвалення додаткового рішення і про стягнення витрат на правову допомогу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, стала відсутність в матеріалах справи документів, що підтверджують оплату позивачем обумовленої Договором грошової суми за надані послуги з правової допомоги, а також відсутність в матеріалах справи доказів понесення позивачем витрат на правову допомогу в заявленому розмірі та не надання представником позивача квитанції або іншого платіжного документа про сплату відповідачем коштів за надані послуги з правової допомоги, що позивач вважає безпідставним, оскільки ч.7 ст.139 КАС України відшкодуванню підлягає як розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, а оплата послуг адвоката ТОВ «ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД» не була здійснена відповідно до умов п3.2 і п.3.4. Договору, і тому відповідно на момент подання заяви про ухвалення додаткового рішення докази здійсненої Клієнтом оплати не були надані з об`єктивних причин.

Переглядаючи в апеляційному порядку оскаржувану позивачем ухвалу у цій справі, колегія суддів звертає увагу, що з прийняттям нової редакції КАСУ 2017 року втратив чинність закон, який обмежував розмір відшкодування витрат на правничу допомогу – Закон України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» і на сьогодні, немає законодавчих обмежень щодо розмірів відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Разом з тим, нормами КАСУ, а також Верховним судом у своїх постановах, чітко визначаються принципи та критерії, які прописуються основні вимоги та правила відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Так, виходячи із статті 134 КАСУ та інших норм цього Кодексу вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу відшкодовуються іншою стороною за дотримання певних умов, і до таких умов законодавцем зокрема відноситься необхідність подання доказів щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу. При цьому, колегія суддів зауважує, що за змістом ч.3 ст.134 КАСУ витрат на професійну правничу допомогу поділяються законодавцем на два види: 1) витрати на правничу допомогу адвоката, та 2) витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги, і саме у зв`язку з таким поділом відрізняються докази, які слід подати для підтвердження цих витрат.

Отже, якщо адвокат поніс витрати, що були необхідні для надання правничої допомоги і згідно договору про правничу допомогу такі витрати компенсуються клієнтом окремо, то і розмір таких витрат встановлюється саме на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат, тобто на момент подання клопотання про відшкодування таких витрат вони вже мають бути понесені і сплачені адвокатом, а адвокат має подати відповідні докази про це.

Тобто, витрати на правничу допомогу адвоката мають підтверджуються саме договором про надання правничої допомоги та актом наданих послуг, що підписуються між адвокатом та клієнтом, і при цьому, законодавець не вимагає, щоб на момент винесення судового рішення витрати на правничу допомогу адвоката були повністю оплачені, адже вартість такої допомоги може бути вже сплачена або підлягати сплаті протягом певного строку, яке це фактично і було передбачено п.3.2 і п.3.4 Договору №54 про надання правничої (правової) допомоги від 01 жовтня 2025 року.

У даному випадку не зважаючи на те, що представником позивача не надано доказів понесення позивачем витрат на правову допомогу, тобто, квитанції або іншого платіжного документа про сплату коштів за надані послуги з правової допомоги, на переконання колегії суддів суд першої інстанції розглядаючи заяву про ухвалення додаткового рішення 12.02.2026 року, тобто через 10 днів після ухвалення рішення по суті спору, повинен був врахувати зміст п.3.2. і п.3.4. Договору, за змістом яких Клієнт оплачує Адвокату гонорар банківським переказом на поточний рахунок Адвоката по завершенню розгляду справи у суді відповідної інстанції протягом 15 (п`ятнадцяти) банківських днів з моменту отримання від Адвоката акту про надання правничої (правової) допомоги (послуг) у суді відповідної інстанції, та зобов`язаний був обговорити вимоги позивача про стягнення на його користь витрат на правничу допомогу адвоката на їх відповідність критеріям співмірності, передбаченими ч. 5 ст. 134 КАСУ, і у разі недотримання цих критеріїв суд за клопотанням іншої сторони повинен був обговорити лише питання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності покладається на сторону, яка про це заявляє у клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Оскільки в адміністративному процесі єдиною стороною, що може заявляти про зменшення розміру витрат є суб`єкт владних повноважень, відповідно, саме відповідач заявляючи про зменшення розміру витрат на правничу допомогу має довести порушення критеріїв співмірності.

Згідно з ч.5 ст.134 КАСУ розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Загалом наведені вище критерії співмірності можна охарактеризувати як обгрунтованість та пропорційність розміру витрат, адже розмір витрат на правничу допомогу адвоката має бути обгрунтований складністю справи, обсягом необхідних послуг та часом, витраченим на їх надання. До того ж, розмір витрат на правничу допомогу має бути пропорційним щодо ціни позову чи значення справи для сторони. Тобто критерії співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката корелюються із обгрунтованістю цих витрат та їх пропорційністю щодо предмету справи.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що адміністративний суд має обов`язок визначити, чи подані необхідні докази, які підтверджують розмір витрат на правничу допомогу та чи відповідає розмір витрат на оплату послуг адвоката принципу співмірності, а відмовити у компенсації витрати на адвоката стороні (яка не є суб`єктом владних повноважень) суд може лише у разі встановлення того факту, що сторона (позивач) не несла жодних витрат і немає підстав для їх компенсації, тобто, якщо сторона не оплачувала та не має обов`язку сплачувати грошові кошти за правничу допомогу (наприклад, її представляли pro bono чи на основі дружніх відносин) або отримувала правничу допомогу безкоштовно на підставі Закону України «Про безоплатну правничу допомогу».

За наведених вище обставин колегія суддів визнає, що у суду першої інстанції не було правових підстав для відмови позивачу у стягнення на його користь витрат на правову допомогу за рахунок суб`єкта владних повноважень лише з тих підстав, що на час ухвалення судового рішення по суті спору у цій справі позивачем ще не було оплачено послуги адвоката, яеі за договором повинні були бути оплачені тільки через 10 днів після ухвалення судового рішення та по завершенню розгляду справи у суді відповідної інстанції протягом 15 банківських днів з моменту отримання від Адвоката акту про надання правничої (правової) допомоги (послуг) у суді відповідної інстанції.

З питання співмірності визначеної суми витрат на на правничу допомогу адвоката, колегія суддів виходячи з того, що у даному випадку в адміністративному порядку розглядається спір між суб`єктом владних повноважень та юридичною (приватною) особою, а відповідно і витрати на правничу допомогу адвоката мають покладатися саме на суб`єкта владних повноважень, враховуючи принцип пропорційності бере до уваги, що за надані послуги з правової допомоги сторонами в Договорі від 27 липня 2022 року та акті надання послуг № 37 від 31.07.2022 встановлено фіксовану суму гонорару в розмірі 10 000 грн.

Так, у наданому позивачем звіті до Договору про надання юридичних послуг, складеному 27.07.2022 Адвокатським об`єднанням «Ювіто», міститься детальний опис наданих об`єднанням послуг з правової допомоги та кількість витраченого адвокатом часу. Проте, посилаючись на те, що у вказаному звіті не зазначена вартість кожної з наданих послуг та здійснених адвокатом витрат, необхідних для надання правничої допомоги, суд першої інстанції виснував про неспівмірність зазначеного розміру витрат на оплату послуг адвоката до складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), і витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) часом, та з обсягом наданих адвокатом послуг і виконаних робіт. А підтвердження своєї позиції у цій справі, суд першої інстанції послався на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 02.06.2022 у справі № 160/6899/20, відповідно до яких, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Не погоджуючись з наведеними у попередньому абзаці висновками суду першої інстанції стосово відсутності детального опису наданих позивачу адвокатом послуг із зазначенням вартості кожної з таких послуг та кількості витраченого адвокатом на їх надання часу, апеляційний суд оцінюючи обставин справи та зміст приписів законодавця в цій частині вважає за необхідне підкреслити, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис, і така позиція повністю узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 16 листопада 2022 року по справі №922/1964/21, за змістом яких «учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат», але у той же час «надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права».

Статтею 134 КАС чітко передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною п`ятою вказаної статті.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги.

Відповідно, суд першої інстанції посилаючись у даному випадку на завищення позивачем фіксованого розміру гонорару на правову допомогу зобов`язаний був враховувати не лише складність справи і витрачений адвокатом час, а й значення спору для сторони, ціну позову, обсяг матеріалів у справі, кількість підготовлених процесуальних документів та тривалістю розгляду спірних правовідносин судом у цій справі

У даному випадку ініційований спір у цій справі за поданим у жовтні 2025 року спір за позовом ціною 1258274 грн. вирішувався судом першої інстанції протягом майже пяти місяців, і предмет спору ці справа не віноситься до категорії типових та малозначних справ (ціна позову менше 500 прожиткових мінімумів), які мають розглядатися судом в спрощеному порядку за процедурою швидкого вирішення незначних за складністю спорів, а представником позивача (адвокатом) суду надавався суду значний об`єм доказів та детально описувалися доводи позивача на підтвердження протиправності оскаржуваних у цій справі податкових повідомлень-рішень відповідача, а відтак, сама по собі відсутність детального опису виконаних робіт із зазначення часу розрахунку таких робіт, на переконання колегії суддів не слід вважати достатньою підставою для відмови у задоволенні вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Колегією суддів у даному випадку також береться до уваги, що Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказувалося, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також з критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, а також позиція Європейського суду з прав людини, що була наведена в рішенні у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268) за якою «присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим».

Отже, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, виходячи з ключового критерія під час розгляду питання щодо можливості стягнення «гонорару адвоката» у справі яка розглядається є розумність заявлених витрат, тобто, розмір відповідної суми має бути обґрунтованим, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 13.08.2024 по справі 640/27619/21, колегія суддів з огляду на обставини справи та предмет спору, колегія суддів визнає, що заявлений до відшкодування позивачем розмір витрат є цілком співмірним із понесеними витратами, не є завищеним та не суперечить принципу розумності, у зв`язку з чим у адміністративного суду відсутні підстави для відмови в ухваленні додаткового рішення у цій справі та відмови у розподілі витрат на правничу допомогу у справі №160/30130/25 за позовною заявою ТОВ «ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД» до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень і у стягненні на користь позивача витрат на правничу довомогу.

Враховуючи наведені вище правові норми та описані обставини у цій справі, зважаючи на складність справи, надані адвокатом послуги, та відсутність достатньо мотивованих заперечень відповідача щодо розміру понесених судових витрат, колегія суддів дійшла висновку, що заявлена позивачем у цій справі сума компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу за результатами судового розгляду справи у розмірі 10000 грн є співмірною із складністю справи, розмір судових витрат на професійну правничу допомогу відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, а вказана сума на думку апеляційного суду є справедливою та не надмірною для відповідачів, і відтак, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку при ухваленні рішення з вказаного питання, що є підставою для його скасування та ухвалення у цій справі іншого рішення.

Керуючись ст.ст. 242, 315, 317, 319, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД» – задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2026 року у адміністративній справі № 160/30130/25 – скасувати.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД» за рахунок бюджетних асигнувань Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн (десять тисяч грн 00 коп.).

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Головуючий - суддя С.В. Сафронова

суддя Д.В. Чепурнов

суддя А.О. Коршун