Постанова від 10 травня 2026 р. у справі №160/24995/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

11 травня 2026 року м. Дніпросправа № 160/24995/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року (суддя М.В. Бондар) у справі № 160/24995/25 за позовом ОСОБА_1 до 6 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до 6 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області, у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність 6 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації вартості за належне, проте, неотримане речове майно за період з 02.03.2018 по 06.05.2025 за цінами предметів обмундирування, станом на 01.01.2025;

- зобов`язати 6 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за належне, але неотримане речове майно протягом служби з 02.03.2018 по 06.05.2025 без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу за цінами предметів обмундирування, станом на 01.01.2025.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно не здійснено позивачу виплату грошової компенсації вартості за належне, проте, неотримане речове майно за період служби з 02.03.2018 по 06.05.2025 року.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Судом першої інстанції зазначено, що законодавством, яке регулює проходження служби в органах і підрозділах цивільного захисту, та порядком забезпечення осіб рядового та начальницького складу служби цивільного захисту форменим одягом не встановлено обов`язку органів та підрозділів цивільного захисту здійснювати виплату таким особам компенсації за недоотриманий на момент звільнення формений одяг.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, не здійснивши позивачу при звільненні компенсацію за неотримане речове майно, не порушував норми законодавства.

Суд першої інстанції вказав, що відповідачем правомірно відмовлено у виплаті

позивачу грошового компенсації за неотримане речове майно, відповідно, відсутні підстави й для задоволення похідної вимоги зобов`язального характеру.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, що норми спеціального законодавства не визначають питання отримання спірної компенсації, однак вони й не забороняють спірну компенсацію. Скаржник вважає, що в спірному випадку слід застосовувати приписи Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанову КМУ від 16.03.2016 №178. Зауважує, що відповідачем не подано докази того, у період з 02.03.2018 по 06.05.2025 позивач отримав всі предмети обмундирування у належній кількості, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач проходив службу цивільного захисту у 6 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області.

Наказом ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області від 30.04.2025 №216 (по особовому складу) згідно з Положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу позивача звільнено зі служби цивільного захисту за пунктом 176 підпунктом 3 (за станом здоров`я) з 06.05.2025.

Представник позивача звернувся до відповідача із запитом щодо надання довідки вартості належного, але неотриманого позивачем майна.

Відповідач листом від 04.08.2025 №49-601-2542/49-609 повідомив про відсутність можливості складення такої довідки, оскільки протягом проходження служби позивачем, норми видачі речового майна відрізнялись за строками носіння, натуральному вигляду, фасону, кількості та вартості, що обумовлює відсутність запитуваної інформації.

На виконання вимог ухвали суду, відповідачем складено довідку стосовно переліку речового майна, яке було не отримано позивачем при проходженні служби в 6 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області.

Вважаючи протиправною бездіяльність 6 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації вартості за належне, проте, неотримане речове майно за період з 02.03.2018 по 06.05.2025 за цінами предметів обмундирування, станом на 01.01.2025, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.

Згідно ст.1 Кодексу цивільного захисту України цей кодекс регулює відносини, пов`язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, пожеж та інших небезпечних подій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження Кабінету Міністрів України, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі - центральні органи виконавчої влади), органів державної влади, що не входять до системи центральних органів виконавчої влади (далі - інші органи державної влади), Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, встановлює права та обов`язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності (далі - суб`єкти господарювання), а також інших юридичних осіб.

Відповідно до ст.101 Кодексу цивільного захисту України служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.

Порядок проходження громадянами України служби цивільного захисту визначається цим Кодексом та положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

В силу положень ст.111 Кодексу цивільного захисту України особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту забезпечуються форменим одягом і відповідними знаками розрізнення за рахунок коштів Державного бюджету України, що виділяються центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Опис та зразки форменого одягу і відповідних знаків розрізнення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та норми забезпечення форменим одягом затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини другої статті 111 Кодексу цивільного захисту України, Кабінетом Міністрів України у постанові від 14 лютого 2018 р. № 81 затверджено опис та зразки форменого одягу і відповідних знаків розрізнення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту; норми забезпечення форменим одягом осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту.

Кодексом цивільного захисту України, постановою КМУ від 14 лютого 2018 р. № 81 та іншими актами, які регулюють проходження служби в органах і підрозділах цивільного захисту, не встановлено обов`язку відповідача здійснювати виплату позивачу компенсації за недоотриманий на момент звільнення формений одяг.

Позивач вважає, що в спірному випадку слід застосувати приписи Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанову КМУ від 16.03.2016 №178.

Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно з абзацом другим пункту 1 статті 9-1 Закону № 2011-XII, речове забезпечення військовослужбовців, а також резервістів і військовозобов`язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, здійснюється за нормами і в строки, що визначаються відповідно центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, правоохоронні та розвідувальні органи, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно військовослужбовців, резервістів і військовозобов`язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання вказаної норми постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178 затверджений Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі Порядок №178).

Колегія суддів зауважує, що згідно п.1 Порядку №178, цей порядок регулює механізм виплати саме військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.

Разом з тим, абз. 2 пункту 1 статті 9-1 Закону № 2011-XII регулює питання речового забезпечення військовослужбовців, а також резервістів і військовозобов`язаних, а не осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту.

Порядком №178 та ст. 9-1 Закону № 2011-XII не встановлено виплату особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту грошової компенсації вартості за неотримане речове майно/ формений одяг.

Колегія суддів зауважує, що за приписами останнього речення частини шостої статті 7 КАС України аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

Аналогічний висновок вказав Верховний Суд у постановах від 17.02.2020 у справі № 826/1376/18, від 11.03.2021 року у справі № 640/23179/19.

Також, апеляційний суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 та від 11.09.2024 у справі № 554/154/22, наголошувала на тому, що Суд не може перебирати на себе правотворчі функції законодавчої та виконавчої влади. Порушення такого підходу та, відповідно, ігнорування принципу законності: суперечить, щонайменше, принципам правової визначеності, легітимних очікувань та належного урядування як базовим складовим правовладдя (верховенства права); дискримінує іншу сторону правовідносин; означає, що суд може надати дозвіл будь-кому та будь-коли діяти за межами закону (який містить заборони) або за межами наданих законом прав (повноважень); іде в розріз з принципом поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову, а також порушує систему стримувань і противаг (суд втручається в компетенцію суб`єктів нормотворення та може ігнорувати їх волю).

Відтак, колегія суддів відхиляє аргументи скаржника проте, що в спірному випадку слід застосувати приписи Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанову КМУ від 16.03.2016 №178.

Натомість, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач, не здійснивши позивачу нарахування та виплату компенсації за неотримане речове майно, не порушував норми законодавства та не допустив протиправної бездіяльності. Доводи апеляційної скарги цей висновок суду не спростовують.

Стосовно клопотання позивача про витребування доказів, то в ньому, як встановлено частиною другою статті 80 КАС, повинно бути зазначено, зокрема який доказ витребовується, обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати.

Цій вимозі клопотання позивача не відповідає, оскільки в ньому не зазначено, які обставини може підтвердити доказ, або аргументи, які він може спростувати з огляду на підстави, з яких позивачу відмовлено в задоволенні позову.

Крім того, на виконання вимог ухвали суду першої інстанції, відповідачем складено довідку стосовно переліку речового майна, яке було не отримано позивачем при проходженні служби в 6 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Дніпропетровській області.

Таким чином, підстави для задоволення клопотання позивача про витребування доказів відсутні.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, аргументи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Передбачені ст.317 КАС України підстави для зміни або скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року у справі № 160/24995/25 – без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.

Повний текст постанови складено 11.05.2026

Головуючий - суддя Я.В. Семененко

суддя І.Ю. Добродняк

суддя А.В. Суховаров