Постанова від 04 травня 2026 р. у справі №440/7691/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2026 р.Справа № 440/7691/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 07.04.2026 р. (постановлену суддею Молодецьким Р.І.) в справі № 440/7691/25 за заявою, поданою в порядку ст. 383 КАС України, в справі № 440/7691/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області

про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якій просила: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197; зобов`язати відповідача здійснити з 01.03.2023 р. індексацію пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197 та провести перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 01.03.2023 р.; визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,0796; зобов`язати відповідача здійснити з 01.03.2024 р. індексацію пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,0796 та провести перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 01.03.2024 р.; визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,115; зобов`язати відповідача здійснити з 01.03.2025 р. індексацію пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,115 та провести перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 01.03.2025 р.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 р., яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 24.11.2025 р., позов ОСОБА_1 задоволено частково, а саме: визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо проведення з 01.03.2024 р. індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 12236,71 грн., на коефіцієнт збільшення 1,0796; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити з 01.03.2024 р. індексацію пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 12236,71 грн., на коефіцієнт збільшення 1,0796, та у зв`язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 01.03.2024 р.; визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо проведення з 01.03.2025 р. індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 12236,71 грн., на коефіцієнт збільшення 1,115 (з урахуванням коефіцієнта збільшення 1,0796); зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити з 01.03.2025 р. індексацію пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 12236,71 грн., на коефіцієнт збільшення 1,115 (з урахуванням коефіцієнта збільшення 1,0796) та у зв`язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 01.03.2025 р.; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

20.03.2026 р. ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з заявою (вхідний № 19343/26), в якій позивачка на підставі ст. 149, 383 Кодексу адміністративного судочинства України просила: за невиконання окремої ухвали про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 р. у справі № 440/7691/25, у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, накласти на начальника Головного управління пенсійного фонду України в Полтавській області ОСОБА_2 штраф у сумі 3 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за невиконання окремої ухвали без поважних причин; зобов`язати суб`єкта владних повноважень повторно відзвітувати про виконання вказаної окремої ухвали; за невиконання окремої ухвали, якою дії посадових осіб Головного управління пенсійного фонду України в Полтавській області визнані протиправними, застосувати заходи процесуального примусу та надіслати матеріали до прокуратури для відкриття кримінального провадження (ст. 382 Кримінального кодексу України).

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.04.2026 р. у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 20.03.2026 р. (вхідний № 19343/26) відмовлено.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 07.04.2026 р. та прийняти нове рішення по справі, яким задовольнити заяву позивача від 20.03.2026 у порядку ст. ст. 149, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: за невиконання окремої ухвали про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 р. у справі № 440/7691/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, накласти на начальника Головного управління пенсійного фонду України в Полтавській області ОСОБА_2 штраф у сумі 3 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за невиконання окремої ухвали без поважних причин;- зобов`язати суб`єкта владних повноважень повторно відзвітувати про виконання вказаної окремої ухвали;- за невиконання окремої ухвали, якою дії посадових осіб Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області визнані протиправними, застосувати заходи процесуального примусу та надіслати матеріали до прокуратури для відкриття кримінального провадження (ст. 382 Кримінального кодексу України).

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідач подав до суду апеляційної інстанції письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що 25.12.2025 р. ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з заявою, поданою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, про визнання протиправною бездіяльності, вчиненої суб`єктом владних повноважень - Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Полтавській області на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 р. у справі № 440/7691/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, в якій просила: визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо невиконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 р. по справі № 440/7691/25; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області подати до суду докази вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судового рішення; докази виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 р. по справі № 440/7691/25.

Окремою ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.02.2026 р. у справі № 440/7691/25 задоволено вищевказану заяву ОСОБА_1 , а саме: визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо невиконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 р. у справі № 440/7691/25 в частині не здійснення виплати на користь ОСОБА_1 перерахованої пенсії. Надіслано окрему ухвалу Головному управлінню Пенсійного фонду України в Полтавській області для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області. Встановлено строк для надання відповіді на окрему ухвалу упродовж тридцяти днів з дня отримання її копії.

19.03.2026 р. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області до Полтавського окружного адміністративного суду подані пояснення про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 р. по справі № 440/7691/25, згідно яких відповідач повідомив, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 р. у справі № 440/7691/25 проведено перерахунок пенсії, у зв`язку розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2024 р. склав 5261,43 грн., з 01.03.2025 р. склав 5860,75 грн., за період з 01.03.2024 р. по 31.03.2026 р. в сумі 12592,44 грн. Зазначені кошти обліковані в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області для здійснення виплати на умовах Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 р. № 821. Наступні виплати пенсії, нараховані на виконання рішення суду, відповідно до вищевказаного положення Порядку № 821 здійснюватимуться в межах наявних бюджетних асигнувань.

Позивачка, вважаючи, що відповідачем протиправно не виконується рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 р. у справі № 440/7691/25 та окрема ухвала Полтавського окружного адміністративного суду від 20.02.2026 р. у справі № 440/7691/25 звернулася до суду з вказаною заявою.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.02.2026 р. у справі № 440/7691/25 виконується та відповідачем надано відповідну інформацію на виконання окремої ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 20.02.2026 р. у справі № 440/7691/25.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи.

Статтею 381-1 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 3, 4 ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. У такій заяві зазначаються: найменування адміністративного суду, до якого подається заява; ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; номер адміністративної справи; відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання; інформація про хід виконавчого провадження; документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; перелік документів та інших матеріалів, що додаються. На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом. До заяви додаються докази її надсилання іншим учасникам справи. Заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 144 Кодексу адміністративного судочинства України, заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходами процесуального примусу є: попередження; видалення із залу судового засідання; тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; привід; штраф (частина перша статті 145 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з ч. 1 ст. 149 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин суб`єктом владних повноважень; використання під час процедури врегулювання спору за участю судді портативних, аудіотехнічних пристроїв, а також здійснення фото- і кінозйомки, відео-, звукозапису.

Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що заходи процесуального примусу мають на меті спонукати відповідних осіб до виконання установлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання окремої ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 20.02.2026 р. у справі № 440/7691/25 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області подані пояснення про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 р. по справі № 440/7691/25, якими боржник надав суду відповідь на окрему ухвалу, зокрема інформацію щодо обставин виконання вищевказаного судового рішення.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність необхідності у застосуванні до начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області заходів процесуального примусу у вигляді штрафу.

Відповідно до ч. 6 ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України, за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача суд постановляє ухвалу про залишення заяви без задоволення, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому статтею 294 цього Кодексу. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Згідно з ч. 5 ст. 249 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.

Відповідно до ч. 9 ст. 249 Кодексу адміністративного судочинства України, окрема ухвала стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, надсилається прокурору або органу досудового розслідування, які повинні надати суду відповідь про вжиті ними заходи у визначений в окремій ухвалі строк. За відповідним клопотанням прокурора або органу досудового розслідування вказаний строк може бути продовжено.

Процесуальне законодавство не визначає порядку здійснення судового контролю за виконанням окремої ухвали суду. Процесуальний закон також не передбачає випадків повторного встановлення строку для зобов`язання суб`єкта владних повноважень надати відповідь з метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі.

Оскільки самою окремою ухвалою суду встановлено строки та порядок її виконання, законодавчо встановлена її обов`язковість до виконання та відповідальність за невиконання чи неналежне виконання, то така ухвала не потребує додаткових інструментів примусу до виконання.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права, викладений в по санові Великої Палати Верховного Суду від 21.01.2026 р. у справі № 490/10876/23.

Відповідальність за умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню передбачена статтею 382 Кримінального кодексу України.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції окрема ухвала Полтавського окружного адміністративного суду від 20.02.2026 р. не надсилалась прокурору або органу досудового розслідування стосовно порушення відповідачем законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення.

Таким чином, оскільки відповідачем вчиняються дії на виконання судового рішення та надавалась відповідь на виконання окремої ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 20.02.2026 р., суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 , поданої на підставі ст. 149, 383 Кодексу адміністративного судочинства України.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 07.04.2026 р. - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 308, 316, 322, 325, 326, 328, 329, 379, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 07.04.2026 р. по справі № 440/7691/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Присяжнюк

Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін

Повний текст постанови складено 11.05.2026 року