Рішення від 07 травня 2026 р. у справі №176/1928/26 — Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

справа №176/1928/26

провадження №2-о/176/90/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2026 року Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області у складі

головуючого судді Волчек Н.Ю.,

з участю секретаря судових засідань Владімірової А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Тернівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області з заявою про встановлення факту смерті батька- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Маріуполь Донецької області (населений пункт розташований на території тимчасово непідконтрольній державній владі України). Свою заяву обгрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Маріуполь Донецької області помер її батько ОСОБА_2 проте заявник не може отримати свідоцтво про смерть у відділі державної реєстрації актів цивільного стану, оскільки факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території України/зоні бойових дій, на якій неможливо отримати медичний документ, що може бути прийнято відділом державної реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації смерті відповідно до статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стан.

Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 08 травня 2026 року по справі відкрито провадження та призначено до судового розгляду.

В судове засідання заявниця не з`явилась, звернулася до суду з заявою про розгляд справи у її відсутність, заяву підтримує та просить задовольнити.

Заінтересована особа Тернівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області, належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання свого повноважного представника не направив.

Суд, дослідивши представлені по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, дійшов висновку про можливість задоволення заяви з наступних підстав.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Статтею 317 ЦПК України встановлено, що заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України. Справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.

Судом встановлено, що заявниця ОСОБА_1 є донькою громадянина України, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження та свідоцтвом про шлюб.

Відповідно до Довідки про смерть № С-03654 виданої 15 квітня 2026 року, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 о 16-25 год. в м. Маріуполь Донецької області, причина смерті - хронічна серцево-легенева недостатність.

15 квітня 2026 року окупаційними органами влади видане свідоцтво про смерть (мовою оригінала, тобто російською мовою) - " ОСОБА_3 ", ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», населений пункт м. Маріуполь Донецької області, Україна входить до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Таким чином, судом встановлено, що довідка про смерть, видана окупаційними органами влади, на час видачі була та є територією, де органи державної та виконавчої влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, є недійсним і не створює правових наслідків, що позбавляє заявника, як родича померлого, зареєструвати смерть ОСОБА_2 в органах ДРАЦС з видачею свідоцтва про смерть державного зразка.

Частиною 4 ст. 49 ЦК України передбачено, що реєстрація актів цивільного стану проводиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За змістом ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» передбачено, що державна реєстрація актів цивільного стану у встановлених законом випадках є обов`язковою.

Відомості про смерть особи підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органами державної реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. У Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 р. «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини у справах «Кіпр проти Туреччини» та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».

При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони (тобто є окупованою)».

Згідно зі ст. 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Оскільки заявниця не має можливості надати для реєстрації смерті батька документи, передбачені законодавством України, з метою захисту законних прав та інтересів громадян України на тимчасово окупованій території, суд вважає за можливе задовольнити заяву.

Ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, підлягає негайному виконанню (ч. 4 ст. 317 ЦПК України).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 13, 258, 259, 263-265, 268, 315-317, 319 ЦПК, суд,-

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Тернівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України, задовольнити.

Встановити факт смерті громадянина України - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Маріуполь, Донецької області, Україна.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Рішення підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя Жовтоводського міського суду

Дніпропетровської області Н.Ю. ВОЛЧЕК