Рішення від 10 травня 2026 р. у справі №201/14373/25 — Соборний районний суд міста Дніпра

Справа № 201/14373/25

Провадження № 2/201/1383/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

11 травня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра у складі головуючого судді Наумової О.С.,

за участю секретаря судового засідання Лучковської Я.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24.05.2016 шлюб між сторонами розірвано. Від шлюбу сторони мають спільна неповнолітню дитину – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина проживає з позивачкою, перебуває на її утриманні. Між сторонами не досягнуто згоди щодо матеріального утримання та виховання малолітньої дитини. Відповідач фінансову участь у вихованні малолітнього сина не приймає.

Предмет позову

Стягнути на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з ОСОБА_2 аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 10 000,00 грн щомісячно на дитину починаючи з дня пред`явлення заяви і до досягнення дитиною повноліття, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Заяви учасників процесу по суті справи.

Відповідач позовні вимоги не визнав. 03.02.2026 представник відповідача – адвокат Опара Г.В. надала відзив на позовну заяву (а.с. 36-41), у якому вказала, що відповідач позовні вимоги позивач визнає частково - у розмірі 1756,00 грн щомісячно. Син після розірвання шлюбу проживає з матір`ю. Відповідач не в змозі сплачувати аліменти в сумі 10000 грн. щомісячно, він перебуває у шлюбі з ОСОБА_4 , у них двоє спільних дітей – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . У його дружини є донька від попереднього шлюбу – ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , вони є багатодітною родиною. Всією родиною з батьком відповідача ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , вони проживають разом у будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Батьки відповідача розлучені. Відповідач є єдиним близьким родичем для батька, останній є людиною похилого віку та потребує стороннього догляду та допомоги за станом здоров`я.

Заробітна плата відповідача з 01.03.2025 по 28.02.2026 складає 92915,63 грн, до виплати з урахуванням утримань 71545,05 грн. Таким чином, відповідач отримує заробітну плату меншу, ніж позивач просить стягнути аліменти на утримання дитини щомісячно, не беручи до уваги перебування на утриманні відповідача ще трьох дітей та непрацездатного хворого батька. При цьому, найменша дитина не досягла навіть, тому дружина здійснює догляд за ним та не може працювати.

У власності позивача є лише житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , рік забудови 1984, який належить відповідачу на підставі договору купівлі-продажу будинку від 12.11.2010 року, загальною площею 76,70 кв.м., житловою площею 35,30 кв.м. та автобіль марки Ford, тип Пікап-В, 2005 року випуску.

Наявність зазначеного майна у власності відповідача спростовує можливість відповідача сплачувати аліменти у заявленому розмірі. Позивачкою не доведено можливість сплачувати аліменти у розмірі 10000,00 грн та необхідність сплати саме такої суми.

Просив вимоги задовольнити частково.

Представник позивачки – адвокат Маслякова Т.О. надала відповідь на відзив (а.с. 76 - 80), у якій вказала, що основний тягар забезпечення потреб дитини несе позивачка. Наявність двох дітей від іншого шлюбу не може бути підставою для зменшення або уникнення належного утримання спільної дитини. Батько відповідач, який має тяжке захворювання, дійсно перебуває на утриманні відповідача, але це також не звільняє відповідача від обов`язку утримання дитини та не може бути підставою для зменшення розміру аліментів до рівня, що не забезпечує потреб дитини. Батько не є особою, яка повністю перебуває виключно на його утриманні, оскільки мати відповідача регулярно здійснює догляд за чоловіком, забезпечує його продуктами харчування та надає необхідну допомогу. Наполягала на задоволенні позову.

Рух справи.

Ухвалою судді від 19.01.026 відкрите провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с. 24).

Представник позивачки – адвокат Маслякова Т.О. у судове засідання надала заяву, у якій просила справу слухати без її участі, позовні вимоги задовольнити (а.с. 85-86).

Представник відповідача – адвокат Опара Г.В. у судове засідання надала заяву про розгляд справи за її відсутності, якою просила у задоволенні позовних вимог відмовити на підставі доводів, викладених у відзиві (а.с. 84).

Враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

З 25.08.2017 сторони перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с. 8).

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24.05.2016 шлюб між сторонами розірвано (а.с. 10, 11).

Від шлюбу сторони мають спільна неповнолітню дитину – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 9), батьком якого є відповідач.

Відповідач з 07.08.2020 перебуває у шлюбі з ОСОБА_4 (а.с. 69).

Від шлюбу має двоє спільних малолітніх дітей – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 54, 56).

Дружина відповідача має доньку від попереднього шлюбу – ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 55).

Родина є багатодітною, що підтверджується посвідченням, виданим Центральним управлінням соціального захисту населення ДМР у Шевченківському районі від 24.07.2023 (а.с. 57).

Відповідач з родиною та батьком ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживають у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено Актом фактичного проживання від 16.03.2026, складеним депутатом Піщанської сільської ради VIII скликання в присутності свідків та Інформаційною довідкою, виданою Орлівщинським старостинським округом №3 Самарівського району Дніпропетровської області від 18.03.2026 №62 (а.с. 42, 43).

Згідно із довідкою №5 від 12.03.2026 КНП «Центр первинної медикосанітарної допомоги Піщанської сільської ради» ОСОБА_8 тяжко хворіє, прикутий до ліжка і потребує стороннього догляду. Догляд здійснює син, з яким ОСОБА_8 мешкає (а.с. 49).

Шлюб між ОСОБА_8 і ОСОБА_9 розірвано 10.12.1990 (а.с. 48).

Відповідно до довідки ТОВ «Укртеко» від 16.03.2026 №16/03/1 заробітна плата відповідача з 01.03.2025 по 28.02.2026 склала 92 915,63 грн, до виплати з урахуванням утримань 71 545,05 грн (а.с. 50).

Відповідач у власності має житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , придбаний на підставі договору купівлі-продажу будинку від 12.11.2010, загальною площею 76,70 кв.м., житловою площею 35,30 кв.м (а.с. 44, 47).

Також відповідачеві на праві власності належить транспортний засіб марки Ford, тип Пікап-В, 2005 року випуску (а.с. 51).

2. Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.

За приписами ч. 1 ст. 2 ЦПК завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За загальними правилами статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежене.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 16.09.2015 року №21-1465а15.

Відповідно до ч. 10 ст. 7 Сімейного кодексу України кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

За змістом норми ст. 141 СК України розірвання шлюбу, припинення шлюбних відносин жодним чином не впливає на обов`язки батьків щодо утримання своїх дітей. Суд бере до уваги насамперед право дитини на належне утримання, яке кореспондує обов`язку батьків утримувати дитину.

Згідно зі ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини 1989 року та ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, культурного, морального і соціального розвитку.

Також, згідно з ч. 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини батьки, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей, умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Отже, дана норма надає тому з батьків, з ким проживає дитина, право вибору способу сплати аліментів - у частці від доходу, чи у твердій грошовій сумі.

Згідно положень ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

При цьому, підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень ст.ст.183,184 СК України.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3328 гривень. Прожитковий мінімум на дитину вікoм від 6 до 18 років становить 3512 гривень.

Судом встановлено, що відповідач отримує дохід у середньому 5950,00 грн на місяць (71 545,05 грн / 12), на його утриманні перебувають двоє малолітніх дітей від другого шлюбу, а також непрацездатний батько, який потребує постійного догляду. Сім`я відповідача є багатодітною, отже дружина фактично обмежена у можливості працювати через догляд за малолітніми дітьми та хворим батьком.

Разом із тим, суд виходить із того, що відповідно до ст. 180 СК України обов`язок утримувати дитину є безумовним, наявність інших дітей та непрацездатних осіб впливає на розмір, але не звільняє від обов`язку і дитина має право на належний рівень життя, який не може бути формальним або символічним.

Суд критично оцінює позицію відповідача щодо можливості сплати лише 1756 грн, оскільки такий розмір фактично наближається до мінімального гарантованого рівня, не забезпечує належного розвитку дитини і не відповідає принципу співмірності участі обох батьків.

Водночас суд враховує, що заявлений розмір 10000,00 грн є очевидно непропорційним доходам відповідача і його фактичний дохід є обмеженим.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність визначення розміру аліментів, який перевищує мінімальний гарантований рівень, забезпечує реальну участь відповідача в утриманні дитини і, водночас, є реально виконуваним з огляду на його матеріальне становище.

З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі 2500 грн щомісячно, що перевищує 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, відповідає принципу розумності та справедливості, узгоджується з фінансовими можливостями відповідача і забезпечує баланс інтересів дитини та платника аліментів.

Також при прийнятті даного рішення судом враховано положення ч. 1 ст. 140 СК України, про те, що позивачка має такі ж обов`язки щодо утримання дитини, як і відповідач. Виходячи із засад рівності обов`язків батьків щодо дитини, суд зауважує на тому, що позивачка також на рівні з відповідачем має утримувати дитину, у зв`язку із чим має підтвердити належними доказами фактичні витрати на її утримання.

Варто зазначити, що статтею 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось з них та інших випадках, які передбачені цим кодексом.

А тому сторони, за наявності умов для збільшення або зменшення визначеного судом розміру аліментів, мають право звернутися до суду з відповідним позовом.

Статтею 191 СК України визначено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, тому стягнення аліментів слід рахувати з 30.08.2023.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справі в межах платежу за один місяць.

Розподіл судових витрат.

Щодо судового збору.

З огляду на те, що позивачка при пред`явленні позову звільнена від сплати судового збору, то на підставі ст. 2 Закону України «Про судовий збір», суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь держави судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 968,96 грн, що є ставкою судового збору на 2025 рік (на момент подачі позову).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 259, 263-265, 274, 279, п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів – задовольнити частково.

Стягувати ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на утримання дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у твердій грошовій сумі, у розмірі 2500,00 грн, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 11 листопада 2025 року, з подальшою індексацією відповідно до закону, щомісячно, та до досягнення дитиною повноліття (18-ти років).

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір на користь держави в розмірі 968,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Повний текст рішення складений 11 травня 2026 року.

Суддя Наумова О.С.