Рішення від 10 травня 2026 р. у справі №173/2500/25 — Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/2500/25

Номер провадження2/173/262/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11 травня 2026 року м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:головуючого судді Челюбєєва Є.В.,за участю секретаря судового засідання Салтикової С.І.,розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду із зазначеним позовом.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що міжАТ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 був укладенийДоговір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №206/8544488-CК від 23вересня 2020 року, підписанням якого відповідач акцептував Публічну пропозицію АТ "ТАСКОМБАНК", яка розміщена на веб-сайті Банку: www.tascombank.com.ua та беззастережно приєдналася до умов Договору.

Згідно з умовами Кредитного договору Позичальник зобов`язався повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених Договором.

Однак, відповідач не виконав свого обов`язку та не повернув наданий йому Кредит в строки, передбачені Кредитним договором.

26.06.2024 між АТ «ТАСКОМБАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір Факторингу №H1/11/20-Ф, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» зобов`язується передати (сплатити) АТ «ТАСКОМБАНК» суму фінансування, а АТ «ТАСКОМБАНК» зобов?язується відступити ТОВ «ФК «ЄАПБ» Права Вимоги за Кредитними Договорами, Договорами Поруки в обсязі та на умовах, що існують на Дату відступлення Прав Вимоги.

Відповідно до Додатку № 1 до Договору факторингу №HI/11/20-Ф від 26.06.2024 Реєстру Прав Вимог, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набув права грошової вимоги до Відповідача в сумі 37627,41грн, з яких: 18896,61 грн - загальна заборгованість по тілу кредиту; ??18730,80 грн- загальна заборгованість по відсоткам.

Всуперечумовам Кредитного договору, незважаючи на повідомлення, Відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення Позивачу права грошової вимоги до Відповідача, останній нездійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ "ФК"ЄАПБ'', ні на рахунки попереднього кредитора.

Відповідач не виконав свого обов`язку та не повертав надані кредитні кошти в строки, передбачені кредитним договором, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем,томупросить стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором, а також понесені судові витрати.

Провадження у справі відкрито за правилами спрощеного провадження без виклику учасників розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідив матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлені вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

23.09.2020 між АТ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 укладено Договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб №206/8544488-CК, підписанням якого відповідач акцептував Публічну пропозицію АТ "ТАСКОМБАНК", яка розміщена на веб-сайті Банку: www.tascombank.com.ua та беззастережно приєднався до умов Договору.

Відповідно до умов Договору АТ «ТАСКОМБАНК» відкрило ОСОБА_1 кредитну лінію на суму (кредитний ліміт)31470,00 грн строком на 36 місяців, з автоматичною пролонгацією, зі сплатою 0,01% річних, зі сплатою комісії за надання кредитуу розмірі 4,9% та комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 4,9%.

Після закінчення зазначеного періоду, строк дії Кредитного ліміту автоматично пролонгується, окрім випадків: ??якщо Банк прийняв рішення не продовжувати строк дії Кредитного ліміту; ??направлення Клієнтом до Банку письмової заяви про відмову від користування лімітом в Кредитної лінії та/або про закриття Поточного рахунку.

Згідно розрахунку заборгованості за Кредитним договором № 206/8544488-CКвід 23.09.2020 за період з 26.06.2024 по 31.07.2025 станом на 31.07.2025 заборгованість ОСОБА_1 за вказаним Кредитним договором складає 37627,41 грн, з яких: 18896,61 грн – заборгованість по тілу кредиту; 18730,80 грн – заборгованість по відсотках.

Відповідно до договору Факторингу №H1/11/20-Ф26.06.2024 між АТ «ТАСКОМБАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» зобов?язується передати (сплатити) АТ «ТАСКОМБАНК» суму фінансування, а АТ «ТАСКОМБАНК» зобов?язується відступити ТОВ «ФК «ЄАПБ» Права Вимоги за Кредитними Договорами, Договорами Поруки в обсязі та на умовах, що існують на Дату відступлення Прав Вимоги.

Відповідно до Додатку № 1 до Договору факторингу №HI/11/20-Ф від 26.06.2024 Реєстру Прав Вимог, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набув права грошової вимоги до Відповідачаза Кредитним договором № 206/8544488-CКвід 23.09.2020 в сумі 37627,41 грн., з яких: 18896,61 грн. - загальна заборгованість по тілу кредиту; ??18730,80 грн. - загальна заборгованість по відсоткам.

Між сторонами по справі виникли цивільно-правові відносини на підставі договору кредитування, які регулюються Цивільним кодексом України.

Частина 2 ст. 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є у тому числі договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статті 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Водночас положеннями частини першої статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Так, згідно з частиною першою статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Статтею 208 ЦПК України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти, зокрема правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

За змістом статей 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом із тим, застосування наслідків, передбачених ст. 625 ЦК України, можливе лише за наявності встановленого судом факту існування грошового зобов`язання та його прострочення боржником.

Відповідно до правової природи кредитного договору, визначеної ст. 1054 ЦК України, таке грошове зобов`язання виникає у позичальника лише з моменту отримання ним кредитних коштів.

Отже, обов`язок відповідача щодо повернення кредиту, сплати процентів, а також відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання можуть мати місце виключно за умови доведення факту надання позивачем кредитних коштів.

Водночас, відповідно до ст. 81 ЦПК України, обов`язок доказування таких обставин покладається на позивача.

Однак, суд вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження перерахування за вказаним договором кредитних коштів відповідачу з огляду на наступне.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.16.2021 у справі №686/19271/19, договір не є первинним обліковим документом для цілей бухобліку, а свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, в той час як первинні документи складаються лише за фактом надання послуг.

Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (далі -Закон), який діяв час виникнення спірних правовідносин, як спеціальний закон визначає загальні на засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків (далі - платіжні системи) в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлює відповідальність суб`єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами.

Відповідно до п. 16.1. ст. 16. Закону до документів на переказ відносяться розрахункові документи, документи на переказ готівки, міжбанківські розрахункові документи, клірингові вимоги та інші документи, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу.

Згідно з ч. 22.1 ст. 22 Закону, ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер. Національний банк України має право встановлювати інші види розрахункових документів.

Таким чином, доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи.

При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.

Разом з тим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів надання відповідачу кредитних коштів за умовами вказаних вище договорів.

Матеріали справи не містять також виписку по рахунку відповідача у справі у розумінні первинного бухгалтерського документа для цілей бухгалтерського обліку.

Розрахунок заборгованості, що наданий разом з позовною заявою, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, а, отже самі по собі не є належними доказами наявності заборгованості. Розрахунок складений самим позивачем, а тому інформація, зазначена у ньому, за умови відсутності первинних документів щодо видачі кредитних коштів, не може бути належним доказом отримання позичальником коштів у кредит. (Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області від 13.03.2025 по справі № 183/13475/23, від 16.06.2025 по справі № 173/326/25).

Відповідно до вимог частин 3 та 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У відповідності до вимог статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Частинами першою-третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин. У позовній заяві представник ТОВ «ФК «ЄАПБ» просив також розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача на підставі наявних у справі доказів, клопотання про надання суду додаткових доказів, витребування відповідних доказів та інших документів не заявляв.

Таким чином, суд доходить висновку, що позивачем не надано первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували, що первісний кредитор АТ «ТАСКОМБАНК» виконав зобов`язання щодо видачі грошових коштів на картковий рахунок відповідача, що свідчить про недоведеність заявлених позивачем позовних вимог та відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за даними договорами, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, судові витрати покласти на позивача.

Керуючись ст. 12, 13, 76, 81, 141, 264, 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження юридичної особи: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати складання повного його тексту, у порядку, передбаченому підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03.10.2017.

Суддя Є.В. Челюбєєв