Рішення від 10 травня 2026 р. у справі №173/3163/25 — Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/3163/25

Номер провадження2/173/515/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11 травня 2026 року м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого - судді Челюбєєва Є.В., за участі секретаря Салтикової С.І., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду із зазначеним позовом.

В обґрунтування позову зазначає, що ОСОБА_1 уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога» кредитний договір № 918246177 від 10.12.2020.

28.11.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01.

31.12.2020 року було укладено додаткову угоду № 26 до договору факторингу № 28/1118-01.

Відповідно до реєстру боржників № 120 від 09.02.2021 року до договору факторингу № 28/1118-01 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до останнього перейшло право грошової вимоги за кредитним договором № 918246177від 10.12.2020.

20.10.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 20102022 від 20.10.2022.

Відповідно до Реєстру права вимоги до договору факторингу № 20102022 від 20.10.2022 року до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 918246177 від 10.12.2020 та набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 40314,35 грн, з яких: 11500 грн – сума заборгованості по основному боргу, 28814,35 грн– сума заборгованості за відсотками.

Крім цього, 03.01.2021між ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» та відповідачем було укладено кредитний договір № 01114-01/2021, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит, зі сплатою процентів за користування кредитом, в порядку та на умовах, передбачених цим договором.

11.08.2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» та ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" укладено договір факторингу №11082021 від 11.08.2021 року.

Відповідно до Реєстру боржників від 11.08.2021 року до Договору факторингу №11082021 від 11.08.2021 року, ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 10000,00 грн., з яких: 2500,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 7500,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Оскільки відповідач зобов`язання за кредитним договорами не виконує, заборгованість не сплачує, позивач просить суд стягнути загальну суму заборгованості у розмірі 50314,35 грн та судові витрати.

Провадження у справі відкрито за правилами спрощеного провадження без виклику учасників розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідив матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що10 грудня 2020 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 в електронній формі уклали кредитний договір № 918246177,відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредитні кошти у сумі 8 800 грн строком на 30 днів (п.п. 1.1, 1.2 договору).

Відповідно до п. 1.4.1 договору за користування кредитом протягом дисконтного періоду проценти нараховуються за дисконтною процентною ставкою у розмірі 124,44 % річних, що становить 0,34 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом.

Згідно з п. 1.3 договору позичальник мав право продовжити строк дисконтного періоду шляхом сплати фактично нарахованих процентів за користування кредитом, при цьому кількість продовжень строку договором не обмежувалась.

У разі продовження строку дисконтного періоду проценти за користування кредитом нараховуються за індивідуальною процентною ставкою у розмірі 503,75 % річних, що становить 1,38 % на день від суми кредиту (п. 1.4.2 договору).

Пунктом 1.4.3 договору передбачено, що у разі користування кредитом після закінчення дисконтного періоду без виконання умов щодо його продовження проценти нараховуються за базовою процентною ставкою у розмірі 622,20 % річних, що становить 1,70 % на день від суми кредиту.

Відповідно до п. 1.7 договору сторони погодили, що у разі користування позичальником кредитними коштами після закінчення дисконтного періоду строк користування кредитом продовжується на умовах договору, а згідно з п. 1.7.2 договору проценти за користування кредитом у такому випадку нараховуються у розмірі 841,80 % річних, що становить 2,30 % на день від суми кредиту.

Згідно з п.п. 1.5, 1.6 договору відповідач зобов`язався у визначені договором строки сплатити нараховані проценти та повернути отримані кредитні кошти.

Відповідно до реквізитів Договору № 918246177 від 10.12.2020, укладеного між сторонами, відповідач підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «MNV452BV».

25.12.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до Договору № 918246177 від 10.12.2020 відповідно до якої сторони домовилися збільшити суму кредиту на 2700,00 грн на строк дії договору.

Відповідно до зазначених вище умов Договору та Додаткової угоди до нього, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання перед ОСОБА_2 ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 8800,00 грн та 2700 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 09c33e2a-b846-478e-a264-235c586dl917 від 10.122020 та № f8054cb2-a689-4d 15-b4e3-803cf7c33fcl від 25.12.2020.

Згідно розрахунку заборгованості за договором № 918246177 від 10.12.2020 станом на 21.10.2022 загальна сума заборгованості ОСОБА_1 становить 40314,35 грн, з яких: 11500 грн – сума заборгованості по основному боргу, 28814,35 грн– сума заборгованості за відсотками.

Водночас згідно Додаткової угоди між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» № 26 від 31.12.2020 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, Договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 викладено в новій редакції.

Відповідно до умов договору факторингу клієнт зобов`язався відступити фактору права вимоги до боржників, визначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор — прийняти такі права вимоги та передати клієнту грошові кошти за плату на умовах договору (п. 2.1 договору).

Згідно з п. 2.2 договору до фактора переходять усі права вимоги за кредитними договорами, у тому числі право вимоги до боржника щодо повернення кредитних коштів, сплати процентів та інших платежів, передбачених кредитним договором.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що оплата послуг фактора за кожним реєстром прав вимоги становить 100 грн та сплачується клієнтом у визначений договором строк.

Також 20.10.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 20102022 від 20.10.2022.

Вреєстрі прав вимоги № 1 від 21.10.2022 до договору факторингу № 20102022 від 20.10.2022 року зазначено, що ТОВ «Таліон Плюс» відступаєТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» право вимоги до відповідача за кредитним договором № 918246177 від 10.12.2020 назагальну суму заборгованості у розмірі40314,35 грн.

Крім цього судом встановлено, що 03 січня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвеструм» та відповідачем укладено Договір про надання фінансового кредиту № 01114-01/2021, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредитні кошти у сумі 2500,00 грн строком на 30 днів, тобто до 01 лютого 2021 року (п.п. 1.1, 1.2 договору).

Відповідно до п. 1.3 договору за користування кредитом відповідач зобов`язався сплачувати проценти у розмірі 912,5 % річних, що становить 2,50 % на добу від суми кредиту, при цьому процентна ставка є фіксованою.

Пунктом 1.4 договору передбачено акційний період для клієнтів, яким кредит надається вперше, відповідно до якого проценти нараховуються за ставкою 0,01 % на добу за умови повного повернення кредиту протягом 7 днів з моменту його надання.

Згідно з п. 2.3 договору у разі недотримання умов акційного періоду або пролонгації кредиту проценти за користування кредитом підлягають нарахуванню за стандартною процентною ставкою з першого дня користування кредитними коштами.

Відповідно до п. 2.4 договору проценти за користування кредитом нараховуються за фактичну кількість календарних днів користування кредитом, починаючи з дня перерахування кредитних коштів клієнту та до дня повного погашення заборгованості включно.

Відповідно до реквізитів Договору № 01114-01/2021 від 03.01.2021, укладеного між сторонами, відповідач підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «M51694».

11.08.2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» та ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" укладено договір факторингу №11082021 від 11.08.2021 року.

Вреєстрі боржників № 1 від 11.08.2021 року до Договору факторингу №11082021 від 11.08.2021 року, який є Додатком №1 до договору факторингу зазначено, що ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» відступило ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" право вимоги заборгованості до відповідачана суму 10000,00 грн., з яких: 2500,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 7500,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.

В матеріалах справи також міститься розрахунок заборгованості за кредитним договором № 01114-01/2021 від 03.01.2021, відповідно до якого ОСОБА_1 станом на 30.09.2025 має заборгованість у розмірі 10000,00 грн., з яких: 2500,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 7500,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Між сторонами по справі виникли цивільно-правові відносини на підставі договору кредитування, які регулюються Цивільним кодексом України.

Положеннями частини першої статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 208 ЦПК України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти, зокрема правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Відповідно до ст. 1047 договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно з частиною першою статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Крім того відповідно до абзацу 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України - Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Таким чином судом встановлено, що укладені між первісними кредиторами та відповідачемкредитні договори відповідають формі, передбаченій ст. 207, 208, 639, 1047, 1055 ЦК України.

Відповідно до положень ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачені відсотки.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Водночас щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором№ 918246177 від 10.12.2020 суд зазначає про таке.

Згідно п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог частини першої статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

У частині 2 ст.1078 ЦК встановлено й момент переходу права вимоги за договором факторингу, за яким відступлення вимоги обумовлене певною подією – за таким договором право вимоги переходить до фактора з моменту настання цієї події.

Як посилається у пред`явленому позові ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», на підставі Договору про відступлення права вимоги №28/1118-01 від 28.11.2018, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс», відповідно до якого Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором. 31.12.2020 року Додатковою угодою №26 до Договору факторингу №28/1118-01 сторони дійшли згоди викласти текст Договору у новій редакції (копія Додаткової угоди та текст нової редакції Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року додається).

Відповідно до Реєстру боржників №120 від 09.02.2021 до Договору факторингу №28/1118-01, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» до ТОВ «Таліон плюс» перейшло право грошової вимоги до Відповідача за кредитним договором № 918246177.

У свою чергу, Договору про відступлення права вимоги №28/1118-01 від 28.11.2018, укладеного між ТОВ « Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс», матеріали справи не містять.

Оскільки суд позбавлений можливості перевірити умови такого договору, обсяг переданих прав, порядок та момент переходу права вимоги, а також факт існування правових підстав для включення заборгованості відповідача до Реєстру боржників № 120 від 09.02.2021, томупозивачем не доведено набуття права вимоги до відповідача за спірним кредитним договором.

Також, судом зазначається, що у додатковій угоді №26 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 укладеного між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» строк дії договору зазначено до 31.12.2021.

Разом з тим, наданий позивачем договір факторингу №20102022 укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «Таліон плюс» укладений 20.10.2022.

Таким чином, позивач не надав суду належних доказів на підтвердження відступлення ТОВ « Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 918246177від 10.12.2020 до ТОВ «Таліон плюс».

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами перехід від ТОВ « Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон плюс» прав вимоги за договором № 918246177від 10.12.2020, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , відповідно відсутні підстави для переходу прав вимоги за договором № 918246177від 10.12.2020від ТОВ «Таліон плюс» до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором № 01114-01/2021 від 03.01.2021, суд зазначає про таке.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом із тим, застосування наслідків, передбачених ст. 625 ЦК України, можливе лише за наявності встановленого судом факту існування грошового зобов`язання та його прострочення боржником.

Відповідно до правової природи кредитного договору, визначеної ст. 1054 ЦК України, таке грошове зобов`язання виникає у позичальника лише з моменту отримання ним кредитних коштів.

Отже, обов`язок відповідача щодо повернення кредиту, сплати процентів, а також відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання можуть мати місце виключно за умови доведення факту надання позивачем кредитних коштів.

Водночас, відповідно до ст. 81 ЦПК України, обов`язок доказування таких обставин покладається на позивача.

В той же час, суд вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження перерахування за кредитним договором№ 01114-01/2021 від 03.01.2021 кредитних коштів відповідачу з огляду на наступне.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.16.2021 у справі №686/19271/19, договір не є первинним обліковим документом для цілей бухобліку, а свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, в той час як первинні документи складаються лише за фактом надання послуг.

Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (далі -Закон), який діяв час виникнення спірних правовідносин, як спеціальний закон визначає загальні на засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків (далі - платіжні системи) в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлює відповідальність суб`єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами.

Відповідно до п. 16.1. ст. 16. Закону до документів на переказ відносяться розрахункові документи, документи на переказ готівки, міжбанківські розрахункові документи, клірингові вимоги та інші документи, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу.

Згідно з ч. 22.1 ст. 22 Закону, ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер. Національний банк України має право встановлювати інші види розрахункових документів.

Таким чином, доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи.

При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.

Разом з тим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів надання відповідачу кредитних коштів за умовами вказаного вище договору.

Матеріали справи не містять також виписку по рахунку відповідача у справі у розумінні первинного бухгалтерського документа для цілей бухгалтерського обліку.

Розрахунок заборгованості, що наданий разом з позовною заявою, не є первинним документом, які підтверджує отримання кредиту, користування ним, а, отже сам по собі не є належним доказом наявності заборгованості. Розрахунок складений самим позивачем, а тому інформація, зазначена у ньому за умови відсутності первинних документів щодо видачі кредитних коштів, не може бути належним доказом отримання позичальником коштів у кредит. (Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області від 13.03.2025 по справі № 183/13475/23, від 16.06.2025 по справі № 173/326/25).

Відповідно до вимог частин 3 та 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У відповідності до вимог статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Частинами першою-третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин. У позовній заяві представник ТОВ «ФК «ЄАПБ» просив також розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача на підставі наявних у справі доказів, клопотання про надання суду додаткових доказів, витребування відповідних доказів та інших документів не заявляв.

Таким чином, суд доходить висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів переходу до нього права вимоги за кредитним договором№ 918246177від 10.12.2020, укладеним із відповідачем, а також не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що первісний кредитор ТОВ «ФК «Інвеструм» виконав зобов`язання щодо видачі кредиту відповідачу за кредитним договором № 01114-01/2021 від 03.01.2021, що свідчить про недоведеність заявлених позивачем позовних вимог та відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за даними договорами, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, судові витрати покласти на позивача.

Керуючись ст. 12,13,81,141,259,263-265,268,273,280, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд.30, код ЄДРПОУ 35625014) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати складання повного його тексту, у порядку, передбаченому підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03.10.2017.

Суддя: .В. Челюбєєв