Вирок від 10 травня 2026 р. у справі №164/732/26 — Маневицький районний суд Волинської області

Справа № 164/732/26 п/с 1-кп/164/191/2026

Категорія: 411100000

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2026 року Маневицький районний суд Волинської області

в складі: головуючого-судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

неповнолітньої потерпілої ОСОБА_6 ,

законного представника

неповнолітньої потерпілої ОСОБА_7 ,

представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_8 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в селищі Маневичі кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12025030590000663 від 15 жовтня 2025 року, про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше не судимого, запобіжний захід щодо обвинуваченого не обирався,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_4 15 жовтня 2025 року, біля 1 години 30 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи технічно справним транспортним засобом - мотоциклом „Тekken 300”, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Центральна в с. Чорниж Луцького району Волинської області, всупереч вимог п.п. 2.1 (а), 2.3 (б), 2.3 (г), 2.9 (а), 12.3 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, проявив безпечність та неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху не урахував дорожньої обстановки, стану транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, в результаті чого під час руху не впорався з керуванням вказаним транспортним засобом та на ділянці дороги допустив зіткнення з металевим парканом.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пасажир мотоцикла „Тekken 300”, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка знаходилась на пасажирському сидінні вказаного транспортного засобу, отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої травми грудної клітки: перелому акромінального відростка лівої лопатки, перелому заднього відрізка другого ребра справа із забоєм обох легень та правобічним пневмотораксом, закритої травми хребта у вигляді компресійного перелому тіла першого грудного хребця та відламкового перелому його остистого відростка, які за ознакою тривалості розладу здоров`я (більше 21 дня) відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.

Причинами та умовами, що спричинили дану дорожньо-транспортну пригоду, стало невиконання водієм ОСОБА_4 наступних вимог Правил дорожнього руху:

- п. 2.1 (а) ПДР, згідно якого водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії;

- п. 2.3 (б) ПДР, яким передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

- п. 2.3 (г) ПДР, згідно якого для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний під час руху на мотоциклі або мопеді бути в застебнутому мотошоломі й не перевозити пасажирів без застебнутих мотошоломів;

- п. 2.9 (а) ПДР, яким передбачено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;

- п. 12.3 ПДР, згідно якого у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

Порушення водієм мотоцикла „Тekken 300”, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 ,ОСОБА_4 правил безпеки дорожнього руху, а саме: вимог п.п. 2.1 (а), 2.3 (б), 2.3 (г), 2.9 (а), 12.3Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, знаходяться безпосередньо в прямому причинному зв`язку з виникненням цієї дорожньо-транспортної пригоди, що призвела до спричинення ОСОБА_6 тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою довготривалого розладу здоров`я.

Такі дії обвинуваченого ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 1 ст. 286-1 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху -вимог п.п. 2.1 (а), 2.3 (б), 2.3 (г), 2.9 (а), 12.3Правил дорожнього руху під час керування транспортним засобом у стані алкогольного сп?яніння, вчинення дорожньо-транспортної пригоди, під час якої ОСОБА_6 було спричинено тілесне ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою довготривалого розладу здоров`я.

Під час судового провадження 23 квітня 2026 року між неповнолітньою потерпілою ОСОБА_6 з однієї сторони та обвинуваченим ОСОБА_4 з іншої було укладено угоду про примирення, що відповідає вимогам ст. 471 КПК України, яку підтримали законний представник неповнолітньої потерпілої ОСОБА_7 , представник неповнолітньої потерпілої ОСОБА_8 в судовому засіданні, за умовами якої сторони дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 286-1 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин. Сторонами також узгоджено міру покарання, яке повинен понести ОСОБА_4 , - за ч. 1 ст. 286-1 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді 3000 (трьох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян штрафу, що становить 51000 (п?ятдесят одна тисяча) гривень, з позбавленням права керувати всіма видами транспортних засобів на строк 3 (три) роки. В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, встановлені ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про примирення, суд виходить з наступного.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст.ст. 468-475 КПК України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.

Згідно з ч. 3 ст. 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, який згідно ст. 12 КК України є нетяжким злочином.

При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_4 цілком розуміє права, визначені п. 1 ч. 5 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього в разі затвердження угоди судом.

Неповнолітня потерпіла ОСОБА_6 також розуміє наслідки укладення та затвердження даної угоди, визначені п. 2 ч. 1 ст. 473 КПК України, що підтвердили її законний представник ОСОБА_7 , представник неповнолітньої потерпілої ОСОБА_8 в судовому засіданні.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України.

До обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданого збитку, сплату ним коштів на підтримку ЗСУ.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , судом не встановлено.

Згідно з ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом?якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429, 437-439, 442, 442-1 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м?якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

Суд вважає, що призначення обвинуваченому узгодженого сторонами угоди про примирення покарання за вчинений ним злочин, передбачений ч. 1 ст. 286-1 КК України, у відповідності зі ст. 69 КК України, у виді штрафу з позбавленням права керувати всіма видами транспортних засобів буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про примирення між неповнолітньою потерпілою ОСОБА_6 з однієї сторони та обвинуваченим ОСОБА_4 з іншої і призначення останньому узгодженої сторонами міри покарання.

Прокурор ОСОБА_3 проти затвердження угоди про примирення заперечувала, посилаючись на те, що узгоджене сторонами угоди покарання у виді штрафу є несправедливо м`яким, враховує лише приватний інтерес потерпілої на відшкодування заподіяної їй шкоди, не відповідає інтересам суспільства та порушує баланс між інтересом приватним та суспільним. При цьому, прокурор не навела обставин, передбачених ст. 469 КПК України, які унеможливлюють укладення угоди про примирення у даному кримінальному провадженні.

Суд вважає, що умови угоди не порушують жодних прав, свобод чи інтересів сторін, інших осіб та суспільства, узгоджене сторонами покарання відповідає не тільки тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставинам справи, але й особі обвинуваченого, є обґрунтованим і буде відповідати цілям покарання, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

КПК України передбачає два види угод: угода про примирення та угода про визнання винуватості. Перша з них може бути укладена між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим, друга - між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим. В обох випадках зміст угоди має містити узгоджене покарання та згоду сторін на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням.

Відповідно до ч. 5 ст. 65 КК України у випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання винуватості суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди. Отже, закон дозволяє вищевказаним учасникам кримінального провадження самостійно визначити вид покарання, яке понесе винна особа. Також КК України не містить жодних заборон чи обмежень щодо застосування ст. 69 КК України при призначенні покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України.

Суд вважає, що та обставина, що безпосереднім об`єктом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, є суспільні відносини, які забезпечують безпеку дорожнього руху та експлуатацію транспорту, сама по собі не є підставою для висновку про те, що в будь-якому випадку угода про примирення між потерпілими та обвинуваченим не відповідає інтересам суспільства, а призначення обвинуваченому покарання із застосуванням ст. 69 КК України порушує баланс між приватним інтересом потерпілої та публічним інтересом суспільства в цілому.

Беручи до уваги, що на час розгляду кримінального провадження обвинуваченим ОСОБА_4 повністю сплачені судові витрати на загальну суму 5348 гривень 40 копійок за проведену судову інженерно-транспортну експертизу, що підтверджується дослідженою судом квитанцією від 22 квітня 2026 року, суд вважає, що вирішення цього питання є зайвим.

Речовий доказ: мотоцикл „Тekken 300”, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , слід передати власнику ОСОБА_4 .

Керуючись ст.ст. 98, 100, 110, 118, 122, 124, 126, 314, 369-371, 373-374, 395, 468, 471-475 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про примирення від 23 квітня 2026 року, укладену між неповнолітньою потерпілою ОСОБА_6 з однієї сторони та обвинуваченим ОСОБА_4 з іншої в кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12025030590000663 від 15 жовтня 2025 року.

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, призначивши покарання за ч. 1 ст. 286-1 КК України із застосуванням ст. 69 КК України - 3000 (три тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян штрафу, що становить 51000 (п?ятдесят одна тисяча) гривень, з позбавленням права керувати всіма видами транспортних засобів на строк 3 (три) роки.

Речовий доказ: мотоцикл „Тekken 300”, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , - передати власнику ОСОБА_4 .

На вирок може бути подана з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, апеляція до Волинського апеляційного суду через Маневицький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя районного суду ОСОБА_1