Рішення від 06 травня 2026 р. у справі №161/24264/25 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/24264/25

Провадження № 2/161/1210/26

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

07 травня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючої– судді Плахтій І.Б.

з участю секретаря судових засідань - Маєвської Х.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання,

В С Т А Н О В И В:

25 листопада 2026 року представник ОСОБА_1 адвокат Улибіна-Вельгус М.В. звернулась до суду з вищевказаною позовною заявою на обґрунтування якої зазначила, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з 16 липня 2005 року по 06 лютого 2024 року перебували у зареєстрованому шлюбі, за час якого у них народилась спільна дитина – ОСОБА_4 . Станом на сьогодні позивач є повнолітньою особою та студенткою факультету культури і мистецтв денної форми навчання за рахунок коштів фізичних, юридичних осіб першого (бакалаврського) рівня Волинського національного університету імені Лесі Українки (IV рівень акредитації). Термін навчання з 01 вересня 2025 року по 30 червня 2029 року. На проживання йдуть значні витрати, оскільки крім обов?язкових витрат на продукти харчування, одяг, ліки та вітаміни, засоби гігієни, канцелярські приладдя та інші витрати на навчання, необхідні й щоденні кишенькові кошти, на транспорт, навчальні приладдя. Матір позивача самостійно оплачує за навчання та гуртожиток, при цьому маючи на утриманні ще двох менших дітей. У зв?язку із навчанням на денній формі ОСОБА_1 не має змоги влаштуватись на роботу, щоб самостійно отримувати заробіток та забезпечувати себе. Матір позивача добровільно допомагає позивачу, самостійно оплачуючи за навчання, гуртожиток, і всі інші необхідні витрати, проте, враховуючи обов?язок та працездатність відповідача, позивач вважає, що і його потрібно залучати до її утримання. Враховуючи викладене, просить постановити рішення, яким стягувати з ОСОБА_2 на користь повнолітньої доньки, яка продовжує навчання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з дати подання позовної заяви та до закінчення нею навчання, але не більш ніж до досягнення нею двадцяти трьохрічного віку.

Представник позивачки до початку судового засідання подала заяву про розгляд справи у її відсутності, заявлені вимоги підтримує та просить задовольнити.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про день, час, місце розгляду справи повідомлявся судом за адресою проживання судовим повідомленням/повісткою з рекомендованим повідомленням, які повернуті суду без вручення, причини неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи, відзив на позовну заяву від нього на адресу суду не надходили.

Статтею 280 ЦПК України закріплена можливість ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, у разі належним чином повідомленого відповідача про дату, час та місце судового засідання.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв?язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до наступного.

Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов?язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 СК України).

Відповідно до ч. 1 ст.199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв?язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов?язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Відповідно до ч. 3 ст. 199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів мають самі дочка, син, які продовжують навчання, а також той з батьків, з яким вони проживають.

Відповідно до ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та неповнолітніми дочкою, сином.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов?язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними віку двадцяти трьох років.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров?я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров?я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов?язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов?язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.

При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.

Також при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

У своїх постановах Верховний Суд неодноразово виснував, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов?язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов?язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов?язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв?язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу) (постанови від 16 лютого 2022 року у справі № 381/2423/20, від 22 листопада 2023 року у справі № 337/642/22 .

Обов?язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, існує незалежно від форми навчання. При визначенні розміру аліментів потрібно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Приписи цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов?язань, обов?язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Стягнення із батьків аліментів на повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання і у зв?язку з цим потребують матеріальної допомоги, є одним із механізмів забезпечення реалізації особою права на освіту, який узгоджується із соціальною спрямованістю держави та моральними засадами суспільства (постанова Верховного Суду від 08 травня 2023 року у справі № 756/9882/19).

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 16 липня 2005 року, який було розірвано рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 06 лютого 2024 року (справа №332/6003/23).

В шлюбі у них народилась спільна дитина – дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судом встановлено, що повнолітня дочка ОСОБА_2 та ОСОБА_3 – ОСОБА_4 навчається на денній формі навчання.

Як вбачається з довідки №10/4845, виданої 15 жовтня 2025 року Волинським національним університетом імені Лесі Українки, ОСОБА_1 є студенткою факультету культури і мистецтв денної форми навчання за рахунок коштів фізичних, юридичних осіб першого (бакалаврського) рівня Волинського національного університету імені Лесі Українки (IV рівень акредитації). Термін навчання з 01 вересня 2025 року по 30 червня 2029 року.

Стаття 200 СК України в поєднанні із частина першою статті 182 СК України зобов`язує суд проаналізувати ряд обставин під час визначення розміру аліментів, з приводу чого суд зазначає таке.

Матеріали справи не містять доказів про стан здоров`я позивача. Тому суд вважає такий стан задовільним.

Стосовно матеріального стану позивачки, то слід зазначити, що остання навчається у вищому навчальному закладі на денній формі навчання, а тому позбавлена можливості самостійно забезпечувати себе, зокрема шляхом працевлаштування.

На підтвердження потреби у матеріальній допомозі позивачкою надано квитанції понесених витрат на харчування, навчальне приладдя.

Суд оцінює зазначені докази як належні та допустимі, які свідчать про матеріальну потребу позивачки у таких.

Відповідач не надав відомостей про свій стан здоров`я та матеріальне забезпечення, тому суд презюмує, що він є задовільним.

Відомостей про наявність у відповідача інших утриманців останній також не надав.

Проаналізувавши всі наявні в матеріалах справи докази, врахувавши обставини, передбачені частиною першою статті 182 СК України, а також зважаючи на закріплені у частині дев`ятій статті 7 СК України принципи справедливості, добросовісності та розумності, якими врегульовані сімейні відносини, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача слід щомісячно стягувати аліменти у розмірі 1/4 частки його заробітку (доходу).

Такий розмір аліментів, на переконання суду, буде достатнім для належного утримання повнолітнььої доньки, її фізичного та духовного розвитку, надасть змогу їй закінчити навчання.

Згідно ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

З даною позовною заявою позивачка звернулась 25 листопада 2025 року, отже саме із зазначеної дати аліменти мають стягуватися з відповідача на її користь.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити дане рішення суду до негайного виконання у межах сплати платежу аліментів за один місяць.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача судових витрат, суд враховує наступне.

Відповідно до положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами 3 та 4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, зокрема, позивачка просить стягнути з відповідача понесені нею витрати на оплату правничої допомоги у розмірі 4000 грн.

У підтвердження понесених витрат на правничу допомогу долучає до матеріалів справи наступні документи: копію договору на надання правничої допомоги від 19 листопада 2025 року; копію ордера на надання правничої допомоги серії АС № 1159513 від 20 листопада 2025 року; копію попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат; копію квитанції до прибуткового касового ордера сері І №08-11 від 19 листопада 2025 року.

Суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 4000 грн. є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами, а відтак підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення.

Оскільки, позивачка за даною категорією справ звільнена від сплати судового збору, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір в розмірі 1211 грн. 20 коп.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 81, 263-265, 280 ЦПК України, на підставі ст.ст. 199, 200 СК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь повнолітньої доньки, яка продовжує навчання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/4 частки всіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 25 листопада 2025 року та до закінчення нею навчання, але не більше як до досягнення двадцяти трьох років.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 1211 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн. 20 коп.

Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до обов`язкового негайного виконання.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Волинського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса проживання згідно довідки ВПО: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 11 травня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області І.Б. Плахтій