Постанова від 17 лютого 2026 р. у справі №755/17974/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а

Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/1240/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2026 року м. Київ

Справа № 755/17974/24

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,

суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.

за участю секретаря судового засідання Слив`юк С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 08 травня 2025 року, ухвалене у складі судді Яровенко Н.О.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення вартості відновлювального ремонту,

встановив:

У жовтні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до відповідача Моторного (транспортного) страхового бюро України, в якому просив стягнути з нього на свою користь вартість відновлювального ремонту автомобіля «PEUGEOT Partner», державний номерний знак НОМЕР_1 , у розмірі 91 917,69 грн. і 2500 грн. витрат на проведення оцінки з вартості відновлювального ремонту.

В обґрунтування позову зазначив, що 09 серпня 2021 року ОСОБА_3 допустив до керування транспортним засобом - квадроциклом марки «FORTE BRAVES 200» особу, яка не мала права на керування транспортним засобом, - свого неповнолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що спричинило йому середньої тяжкості тілесні ушкодження та матеріальну шкоду автомобілю «PEUGEOT Partner» під керуванням ОСОБА_5 , власником якого є позивач.

За результатами визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Peugeot Partner», вартість відновлювального ремонту складає 91 917,69 грн., що стало підставою звернення позивача до відповідача на підставі статей 24 і 25 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а також частини першої статті 1166 ЦК і статті 1192 ЦК України з вимогою про здійснення виплати зазначеної суми коштів.

Листом від 19 серпня 2024 року відповідач відмовив позивачу у здійснені виплати на тій підставі, що квадроцикл не вважається транспортним засобом, тоді як підставою для відшкодування за рахунок коштів фонду захисту потерпілих МТСБ України є, зокрема, заподіяння шкоди транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, завданої транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7. статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі (підпункт «а» пункту 41.1. статті 41 Закону).

Вважаючи відмову у виплаті страхового відшкодування протиправною, оскільки квадроцикли класифікуються як транспортні засоби категорії «В1» в розумінні пункту 2.13. Правил дорожнього руху України і статті 41 Закону України «Про дорожній рух», позивач звернувся до суду з цим позовом.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 08 травня 2025 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення вартості відновлювального ремонту - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що рішення суду незаконне, оскільки цивільно-правова відповідальність власника, який допустив до керування квадроциклом свого сина ОСОБА_4 , не застрахована, як і не була та не могла бути застрахована цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 .

Виключний перелік підстав для відмови у здійсненні страховиком страхового відшкодування передбачений у статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», однак відмова відповідача не ґрунтувалася на жодній з визначених цією статтею підстав.

В розумінні статті 41 Закону «Про дорожній рух» і пункту 2.13. Правил дорожнього руху квадроцикл належить до транспортних засобів.

Таким чином, шкода підлягала відшкодуванню відповідачем.

В судове засідання учасники справи не з`явилися, про дату, час і місце судового розгляду були повідомлені належним чином, що не перешкоджає апеляційному перегляду рішення суду відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач ОСОБА_1 свої вимоги обґрунтовував тим, що відповідач Моторне ( транспортне) страхове бюро України повинно відшкодувати позивачу шкоду внаслідок пошкодження автомобіля «PEUGEOT Partner», державний номерний знак НОМЕР_1 , у розмірі 91 917,69 грн., на підставі підпункту «а» пункту 41.1. статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за рахунок коштів фонду захисту потерпілих, оскільки шкода заподіяна транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що квадроцикли є транспортними засобами та можуть бути учасниками дорожнього руху, але не відносяться до транспортних засобів, які підлягають обов`язковому страхуванню згідно з Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з чим у відповідача не виникало обов`язку з виплати позивачу страхового відшкодування.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи і нормам матеріального права.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у кримінальному провадженні від 09.08.2021 № 12021091120000071 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України, органом досудового розслідування встановлено, що 09 серпня 2021 року, приблизно о 21:10 год, водій квадроцикла марки «FORTE BRAVES 200» неповнолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель смт. Богородчани, рухаючись вулицею Грушевського, що в смт. Богородчани в напрямку с. Старі Богородчани на мосту, не впоравшись із керуванням, виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з автомобілем марки «PEUGEOT Partner» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Встановлено, що дорожньо-транспортна пригода настала внаслідок порушення Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_4 , внаслідок якого він отримав тілесні ушкодження. Зазначені обставини підтверджуються копією постанови слідчого СВ відділення поліції № 2 смт. Богородчани Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області про закриття кримінального провадження від 29.10.2021 року у кримінальному провадженні № 12021091120000071 (т. 1 а.с. 48, 49).

Вказаною постановою кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1202109112000071 від 09 серпня 2021 року закрито на підставі ч.1 п.2 ст.284 КПК України, у зв`язку з встановленою відсутністю події кримінального правопорушення. Досудовим слідством встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталася унаслідок порушення правил дорожнього руху водієм квадроцикла ОСОБА_4 , внаслідок якого він отримав тілесні ушкодження, а транспортні засоби - пошкодження.

Постановою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 06 грудня 2021 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП .

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , транспортний засіб марки «PEUGEOT Partner», державний номерний знак НОМЕР_1 , належить на праві власності ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 24).

Згідно з полісом ПАТ «НАСК «Оранта» обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 13.10.2020 року автомобіль «PEUGEOT Partner», державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_5 , був застрахований. З приєднаної до позову фотокопії полісу встановити номер полісу не надається можливим (т. 1 а.с. 67).

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини неповнолітнього ОСОБА_4 , був пошкоджений автомобіль «PEUGEOT Partner», державний номерний знак НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 27-34).

Зі звіту про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу № 30/09/28, та ремонтної калькуляції від 30.09.2021 № 1457 вбачається, що вартість відновлювального ремонту автомобіля «PEUGEOT Partner», державний номерний знак НОМЕР_1 , складає 91 917 грн. 69 коп. без втрати товарної вартості (т. 1 а.с. 21).

Листом від 19.08.2024 № 3-01б/34825 відповідач МТСБУ відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування на тій підставі, що квадроцикл не включений до Положення про перелік, значення та порядок застосування коригуючих коефіцієнтів під час укладання страховиками договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30.05.2022 № 108, а тому в розумінні Закону № 1961 він не вважається «транспортним засобом», у зв`язку з чим обов`язок в МТСБ України з виплати страхового відшкодування не виник (т. 1 а.с. 55).

Встановивши вищенаведені обставини, колегія суддів виходить з наступного.

Частина перша і друга статті 509 ЦК України передбачають, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За змістом частин першої - третьої статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є, з-поміж іншого, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Частини перша і друга статті 14 ЦК України регламентують, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і з приводу відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України на момент дорожньо-транспортної пригоди регулювалися Законом України від 01.07.2004 № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції від 03 липня 2020 року.

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відповідно до статті 3 Закону № 1961-IV є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961).

За змістом пункту 1.5. статті 1 Закону № 1961 наземні транспортні засоби - це пристрої, призначені для перевезення людей та/або вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, які підлягають державній реєстрації та обліку у територіальних органах Міністерства внутрішніх справ України та/або допущені до дорожнього руху, а також ввезені на митну територію України для тимчасового користування, зареєстровані в інших країнах.

У цьому Законі не вважається транспортним засобом пристрій, який підпадає під ознаки, зазначені у цьому пункті, але щодо якого не встановлено коригуючий коефіцієнт залежно від типу транспортного засобу.

Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

МТСБУ є непідприємницькою (неприбутковою) організацією і здійснює свою діяльність відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», законодавства України та свого Статуту.

МТСБУ на території України та країн членів міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена карта» є єдиною некомерційною організацією, яка є гарантом відшкодування шкоди на умовах, виключно передбачених Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при цьому не є страховиком, не реалізує страхові продукти, не отримує з цього прибутки, не є стороною в договорі страхування.

Розділом IVЗакону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» було визначено порядок здійснення МТСБУ регламентної виплати та визначені умови, за яких у МТСБУ виникає обов`язок по їх здійсненню, а також підстави для відмови у здійсненні регламентної виплати.

Підпунктом «а» пункту 41.1. статті 41 Закону № 1961 визначено, що МТСБ України за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7. статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Тобто, у розумінні абзацу 2 пункту 1.5 статті 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не підлягає обов`язковому страхуванню та не може бути застрахований пристрій, який не має певних коригуючих коефіцієнтів, схема яких затверджена розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України 09.07.2010 № 566, (у редакції розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання

у сфері ринків фінансових послуг від 09 квітня 2019 року № 538) , що втратило чинність з 01.07.2022 року на підставі постанови Правління Національного банку України від 30.05.2022 року № 108.

Вказаним розпорядженням було затверджено коригуючі коефіцієнти, їх розміри та порядок застосування під час укладання договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відмовляючи позивачу у виплаті відшкодування, відповідач помилково керувався Положенням № 108, адже зазначений нормативно-правовий акт був прийнятий 30 травня 2022 року, тобто після дорожньо-транспортної пригоди. У зв`язку з цим, застосуванню до врегулювання спірних правовідносин підлягають норми розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України 09.07.2010 № 566, яким затверджено коригуючі коефіцієнти та їхні розміри під час укладання договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Так, розділ І розпорядження № 566 містить перелік транспортних засобів, проте в ньому відсутній такий вид транспортного засобу як квадроцикл.

Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що обов`язок МТСБ України з виплати потерпілій у дорожньо-транспортній пригоді особі відшкодування шкоди за рахунок коштів фонду захисту потерпіли виникав за умови, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу не застрахована, при тому що відповідний транспортний засіб підлягав обов`язковому страхуванню цивільно-правової відповідальності за Законом № 1961.

Для цілей нормативно-правового регулювання суспільних відносин з приводу виплати МТСБ України відшкодування за шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ( регламентної виплати), в абзаці другому пункту 1.5. статті 1 Закону № 1961 визначено, що в цьому Законі не вважається транспортним засобом пристрій, який підпадає під ознаки, зазначені у цьому пункті, але щодо якого не встановлено коригуючий коефіцієнт залежно від типу транспортного засобу.

Колегією суддів установлено, що станом на момент дорожньо-транспортної пригоди квадроцикл, яким керував неповнолітній ОСОБА_4 , не перебував на обліку в територіальному сервісному центрі МВС України, а отже йому не присвоювався державний реєстраційний номер і він не перебував у цивільному обороті. Також квадроцикл не входив до переліку транспортних засобів, цивільно-правова відповідальність власників яких підлягала обов`язковому страхуванню, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин коригуючий коефіцієнт для квадроцикла не був визначений.

Підпункт «а» пункту 41.1. статті 41 Закону № 1961 передбачає, що МТСБ України за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Оскільки станом на момент дорожньо-транспортної пригоди квадроцикл не входив до затвердженого розпорядженням № 566 переліку транспортних засобів, то обов`язок зі страхування цивільно-правової відповідальності у ОСОБА_4 був відсутній.

Тож матеріальне право пов`язує виникнення в МТСБ України обов`язку з виплати потерпілій внаслідок дорожньо-транспортної пригоди особі відшкодування ( регламентної виплати) не за будь-яку шкоду, спричинену внаслідок пошкодження транспортного засобу, а лише тоді, коли шкоду завдано особою, цивільно-правова відповідальність якої повинна була бути застрахована в обов`язковому порядку.

Суд першої інстанції, правильно встановивши фактичні обставини справи і застосувавши норми матеріального права, що підлягали застосуванню, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову, адже станом на момент дорожньо-транспортної пригоди обов`язок з виплати позивачу страхового відшкодування у відповідача не виник.

При цьому суд апеляційної інстанції зауважує, що відсутність в МТСБ України обов`язку з виплати позивачу відшкодування ( регламентної виплати), не позбавляє позивача права звернутись за відшкодуванням до особи, з вини якої було заподіяно шкоду.

Посилання апелянта на положення статті 41 Закону «Про дорожній рух» і пункту 2.13. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, для цілей віднесення квадроцикла до транспортних засобів апеляційний суд відхиляє.

Законом України від 30.06.1993 № 3353-ХІІ «Про дорожній рух» врегульовано суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, а також визначено права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання, а Правилами дорожнього руху - порядок дорожнього руху на всій території України.

Разом з тим, суспільні відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і з приводу відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України врегульовано саме Законом № 1961.

Тобто, Закон № 3353 і Правила дорожнього руху регулюють поведінку учасників дорожнього руху, тоді як Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961 - визначає порядок, підстави та умови виплати страхового відшкодування МТСБ України у зв`язку із заподіянням шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином, норми Закону № 1961-IV є спеціальними, оскільки положення цього Закону регулюють питання цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів і механізм відшкодування шкоди через МТСБ України. На противагу цьому, положення Закону № 3353 і Правил дорожнього руху визначають статус квадроцикла як учасника дорожнього руху з метою забезпечення безпеки дорожнього руху і не встановлюють ні порядку, ні умов виплати відшкодування МТСБ України, а також не регулюють питання про права, обов`язки та відповідальність Бюро.

Необґрунтованими також є доводи апеляційної скарги стосовно визначення в статті 37 Закону № 1961-IV підстави для відмови в виплаті страхового відшкодування, оскільки за обставин цієї справи квадроцикл не вважається «транспортним засобом» в розумінні абз. 2 п. 1.5. ст. 1 Закону № 1961-IV, а отже у позивача не виникало права на виплату відшкодування (регламентної виплати) за рахунок коштів МТСБ України.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення не впливають, а зводяться лише до незгоди з висновками суду, у зв`язку з чим колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374 - 375, 381 - 383 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , - залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 08 травня 2025 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України

Повний текст постанови складено 08 травня 2026 року.

Суддя - доповідач: Ящук Т.І.

Судді: Кирилюк Г.М.

Рейнарт І.М.