Постанова від 07 травня 2026 р. у справі №392/167/25 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 травня 2026 року м. Кропивницький

справа № 392/167/25

провадження № 22-ц/4809/593/26

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючий суддя - Дьомич Л. М. (суддя - доповідач),

судді – Дуковський О. Л., Мурашко С. І.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 06 жовтня 2025 року (суддя Кавун Т.В.).

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та заперечень на позов

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (далі – ТОВ «Фінпром Маркет») звернулось до Маловисківського районного суду Кіровоградської області з позовною заявою, відповідно до якої просило стягнути на свою користь з ОСОБА_1 суму заборгованості за договором позики № 75685226 у розмірі 28 798,00 грн, з яких: 8 500,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 20 298,00 грн – сума заборгованості за відсотками. Також просить відшкодувати за рахунок відповідача понесені позивачем судові витрати, що складаються із судового збору та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн.

В обґрунтування позову вказує, що 16 липня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі - ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», Позикодавець) та ОСОБА_1 (далі - Позичальник) укладено договір позики № 75685226 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) (далі – Договір позики), за умовами якого Позикодавець зобов`язався надати Позичальнику грошові кошти в сумі 85000,00 на строк – 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,99 % в день.

Зазначає, що згідно з умовами Договору позики Позичальник зобов`язався вчасно повернути позику та сплатити відсотки у порядку, визначеному цим договором. Однак, відповідачка своїх зобов`язань за Договором позики належним чином не виконала.

Відповідно до договору факторингу від 21 грудня 2021 року № 2112, укладеного між ТОВ «ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія Управління Активами» (далі - ТОВ «Фінансова Компанія Управління Активами»), до ТОВ «Фінансова Компанія Управління Активами» перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором позики.

У подальшому, між ТОВ «Фінансова Компанія Управління Активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» укладено договір факторингу від 31 березня 2023 року № 310323-ФМ, на підставі якого позивач набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 28798,00 грн, з яких: 8500,00 грн – заборгованість за основною сумою боргу, 20298,00 грн – заборгованість за відсотками.

Відповідачка у поданому до суду першої інстанції відзиві просила застосувати до вимог позивача строк позовної давності відповідно до ст. 267 ЦК України (а.с.11-112).

Крім того, відповідачкою подано окрему заяву про застосування строку позовної давності (а.с. 115-116).

У відповіді на відзив позивач вказує, що враховуючи факт продовження загального строку позовної давності визначеного ст. 257 ЦК України, внаслідок введення карантину (п.12 Перехідних положень ЦК України), а згодом воєнного стану (п.19 Перехідних положень ЦК України), загальний строк позовної давності в три роки продовжено та позивачем не пропущено. Окремо звертає увагу, що відповідачка не заперечує факту укладення договору позики та розміру заборгованості за договором (а.с. 122-123).

Відповідно до заперечень на відповідь на відзив відповідачка вказує, зо наведені позивачем у відповіді на відзив обставини не можуть бути підставою для поновлення строку. Зауважує, що відсутність будь-яких дій позивача щодо зхверення до суду чи примусового стягнення боргу у стро позовної давності свідчить про свідоме ігнорування законних строків (а.с. 128-129).

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 06 жовтня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» задоволено; cтягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за Договором позики № 75685226 від 16 липня 2021 року у розмірі 28 798,00 гривень, що складається з: 8 500,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 20 298,00 грн - сума заборгованості за відсотками; здійснено розподіл судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка не виконала взяті на себе зобов`язання та не повернула наданий кредит у строки, передбачені кредитним договором, а тому має заборгованість. Оскільки позивач набув право грошової вимоги до відповідачки за договором позики №75685226 від 16 липня 2021 року, суд вважав вимоги позову обґрунтованим та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

На переконання суду першої інстанції, позивачем позов пред`явлено у межах строку позовної давності, оскільки закінчення такого строку припало на час воєнного стану, який триває.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, взявши до уваги умови договору про надання правничої допомоги, обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, підтверджених належними та допустимими доказами, суд дійшов висновку, що визначений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у сумі 3500,00 грн підлягає задоволенню.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Не погодившись із рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 06 жовтня 2025 року, вілповідачка оскаржила його в апеляційному порядку.

Відповідно до поданої апеляційної скарги просить змінити оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру заборгованості та судових витрат, зменшити розмір стягнутих процентів до співмірного та обґрунтованого, а також скасувати або зменшити витрати на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд не встановив та не відобразив у рішенні момент припинення нарахування процентів за договором позики, не розмежував період фактичного нарахування процентів та дату, станом на яку визначено залишок заборгованості, що призвело до неправильного визначення розміру стягнутої суми. Крім того, суд не оцінив співмірність суми процентів розміру основного боргу та не навів мотивів, з яких дійшов висновку про обґрунтованість заявлених до стягнення сум.

Також вказує, що суд першої інстанції без належної перевірки поклав в основу рішення витрати на професійну правничу допомогу, не врахувавши характер та складність справи, яка розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження та не потребувала значного обсягу правничої допомоги.

Короткий зміст заперечень на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Наголошує, що проценти за користування кредитом нараховані у чіткій відповідності до умов договору позики та Правил надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), з якими, підписавши договір, погодилась відповідачка (а.с. 223-224).

Рух справи у суді апеляційної інстанції

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 23 січня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 06 жовтня 2025 року залишено без руху; запропоновано скаржниці у встановлений судом строк подати до суду обґрунтовану заяву про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, докази на підтвердження відповідних доводів, а також усунути недоліки апеляційної скарги.

Згідно з ухвалою апеляційного суду від 13 лютого 2026 року з підстав, що у ній зазначені, ОСОБА_1 продовжено строк для виконання ухвали апеляційного суду від 23 січня 2026 року на п`ять днів з дня отримання копії зазначеної ухвали та запропоновано у встановлений строк усунути недоліки апеляційної скарги.

Відповідно до ухвали апеляційного суду від 27 лютого 2026 рокупоновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 06 жовтня 2025 року у даній справі; відстрочено сплату скаржницею судового збору у сумі 3633,60 грн за подання апеляційної скарги на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 06 жовтня 2025 року до ухвалення апеляційним судом судового рішення у даній справі; відкрито апеляційне провадження у справі; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою апеляційного суду від 18 березня 2026 рокузакінчено підготовчі дії; постановлено розгляд справи за апеляційною скаргою здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 липня 2021 року у справі № 496/1332/18 (провадження № 61-559св21) зазначив, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. За правилами ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Таким чином, з урахуванням того, що розгляд даної справи здійснювався у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, за наступного.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

16 липня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (надалі - Позикодавець) та ОСОБА_1 (далі - Позичальник) укладено договір позики №75685226 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) (далі – Договір позики, а.с. 13).

За умовами п. 1 Договору позики за цим договором Позикодавець зобов`язується передати Позичальнику у власність грошові кошти (надалі – позику) на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково та сплатити Позикодавцю плоту (проценти) від суми позики.

У п. 2 Договору позики його сторони погодили, що сума позики складає 8500,00 грн; строк позики – 30 днів; процента ставка (базова) - 1,99 % в день, яка є фіксованою.

Проценти за цим договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики (п. 4 Договору позики).

Договір позики підписаний електронним підписом Позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора.

З довідки про ідентифікацію, наданої ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», вбачається, що одноразовий ідентифікатор, яким підписаний Договір позики направлений на електронну пошту відповідачки 16 липня 2021 року о 10:11:47 (а.с. 26).

ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов`язання за Договором позики виконало у повному обсязі, надавши в користування відповідачці кошти в сумі 8500,00 грн у безготівковій формі шляхом перерахування на її картковий рахунок № НОМЕР_1 , що підтверджується копіями довідки товариства від 26 грудня 2024 року (а.с. 28), платіжної інструкції від 16 липня 2021 року (а.с. 11), а також наданою АТ КБ «ПриватБанк» випискою по рахунку відповідачки № НОМЕР_2 за період з 16 липня 2021 року по 19 липня 2021 року (а.с. 159-160).

21 грудня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (Клієнт) та TOB «Фінасова Компанія Управління Активами» (Фактор) було укладено Договір факторингу № 2112 (а.с. 29-37), відповідно до якого Фактор передає грошові кошти, що дорівнюють ціні пролдажу, у розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт відступає Факторові права вимоги до боржників, зазначених в Реєстрі заборгованостей (Додаток № 1 до цього договору), у розмірі портфеля заборгованості. Сторони погодили, що до Фактора переходять всі права грошової вимоги, які належали Клієнту за кредитними договорами (право вимоги).

Відповідно до Реєстру прав вимог № 4 до Договору факторингу № 2112 TOB «Фінасова Компанія Управління Активами» набуло права грошової вимоги до Боржника – ОСОБА_1 за Договором позики у загальній сумі 28798,00 грн, з яких: 8500,00 грн - заборгованість по основному боргу, 20298,00 грн – заборгованість по відсоткам (а.с. 37 на звороті - 38).

31 березня 2023 року між TOB «Фінасова Компанія Управління Активами» (Клієнт) та ТОВ «Фінпром Маркет» (Фактор) укладено договір факторингу №310323-ФМ (а.с. 40-47, 75), згідно з яким на умовах, визначених цим договором, ТОВ «Фінпром Маркет» набуло права вимоги до боржників, зазначених в Реєстрі заборгованостей (Додаток № 1 до цього договору)

Як вбачається з Реєстру боржників, до ТОВ ««Фінпром Маркет» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором позики у загальній сумі 28798,00 грн, з яких: 8500,00 грн - заборгованість по основному боргу, 20298,00 грн – заборгованість по відсоткам (а.с. 48 на звороті – 49).

Аналогічна інформація щодо розміру заборгованості відповідачки за Договором позики відображена у розрахунку заборгованості ОСОБА_1 , виконаного позивачем (а.с. 4-6).

Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 367 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Загальними положеннями ЦПК України передбачено обов`язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються, перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки, оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі зазначеним вимогам процесуального закону відповідає не у повній мірі.

Так, апеляційний суд виходить з фактичних обставин та наявних у матеріалах справи доказів, а тому вважає встановленим та належним чином підтвердженим факт отримання відповідачкою коштів у сумі 8500,00 грн за Договором позики.

Колегією суддів взято до уваги, що відповідачка не заперечує факт укладення Договору позики та погодження його умов, отримання коштів у позику, факту порушення нею своїх зобов`язань за договором, а також факту набуття позивачем права вимоги за Договором позики.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається та підтверджується належними доказами те, що відповідачка взяті на себе зобов`язання за Договором позики належним чином не виконада, отримані у позику кошти в сумі 8500,00 грн у межах встановленого у договорі строку Позичальнику не повернула.

Зваживши на фактичні обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення вимоги про стягнення з відповідачки отриманої та неповернутої суми позики у розмірі 8500,00 грн.

Разом з тим, колегія суддів не може повністю погодитись з висновком місцевого суду про задоволення позовних вимог у частині стягнення з відповідачки процентів за користування позикою. При цьому, апеляційний суд виходить із наступного.

За змістом ст. 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такі висновки викладені, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі №300/438/18.

У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Як було встановлено, умовами Договору позики передбачено, що позика у сумі 8500,00 грн надається відповідачці на строк 30 днів зі сплатою процентів фіксованої процентної ставки у розмірі 1,99 % в день.

Колегією суддів взято до уваги, що умови та порядок автоматичного продовження (пролонгації) строку користування позикою Договором позики не передбачені. Натомість, вони визначені у Правилах надання грошових коштів у позику, розміщених на сайті ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів». Зазначені Правила відповідачкою не підписувались, а, отже, не можна стверджувати про погодження відповідачки з їх умовами.

За викладеного, погоджений сторонами Договору позики строк надання позики залишається незмінним – 30 днів.

Отже, встановлені у даній справі фактичні обставини свідчать, що у Позичальника виникли зобов`язання по оплаті процентів за Договором позики у розмірі, що розрахований за базовою процентною ставкою за кожен день користування кредитом протягом строку кредитування, та який з огляду на суму процентів у день - 169,15 грн, що визначена у наданому позивачем розрахунку заборгованості, складає 5074,50 грн (169,15 грн х 30 днів = 5074,50 грн).

Подальше, поза встановленим Договором позики строком, нарахування процентів за користування відповідачкою коштами, отриманими в позику за Договором позики було безпідставним, чого не враховано судом першої інстанції.

Оскільки у решті заборгованість по процентам за Договором позики стягненню з відповідачки не підлягає, позовні вимоги у цій частині належить задовольнити частково.

Щодо заяви відповідачки про застосування до вимог позову строку позовної давності, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 ЦК України).

Апеляційним судом встановлено, що право на звернення до суду з вимогами про стягнення з відповідачки заборгованості за Договором позики виникло після спливу строку, на який ця позика надавалась, тобто з 15 серпня 2021 року.

Разом з тим, на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року № 211 на всій території України з 12 березня 2020 року установлено карантин.

02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст.ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2002 року, який неодноразово продовжувався та діє дотепер.

На момент звернення позивача до суду з даним позовом розділ «Прикінцеві і перехідні положення» ЦК України Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» у редакції Закону № 3450-IX від 08 листопада 2023 року був доповнений п. 19, згідно з яким у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Наразі усталена судова практика щодо застосування строку позовної давності свідчить про те, що особа, яка звернулася до суду із вимогами, позовна давність яких не спливла станом на 02 квітня 2020 року, не пропустила строк позовної давності.

За викладеного, зваживши на викладені вище вимоги законодавства та врахувавши фактичні обставини справи, апеляційний суд погоджується з відповідним висновком суду першої інстанції, що строк позовної давності у даній справі позивачем не пропущено.

За викладеного, наявні підстави для часткового задоволення поданої відповідачкою апеляційної скарги та часткового задоволення позову у даній справі.

Судові витрати

Щодо витрат позивача на правову допомогу у суді першої інстанції, відшкодування яких покладено судом першої інстанції на відповідачку, необхідно зазначити наступне.

Місцевий суд, вирішуючи відповідне питання, дійшов висновку, що позивачем надані належні докази на підтвердження понесення ним витрат на правову допомогу у розмірі 3500,00 грн, які, з урахуванням умов договору про надання правничої допомоги та обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, слід стягнути з відповідачки в повному обсязі.

Скаржниця ж у поданій апеляційній скарзі вказала на те, щосуд безпідставно не врахував характер та складність справи, яка розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження, а тому не потребувала значного обсягу правничої допомоги.

Апеляційний суд з такими доводами скаржниці не погоджується.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, що викладена у постанові від 13 березня 2025 року у справі № 275/150/22, саме сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони. Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони.

Таким чином, суд не має права вирішувати питання про зменшення суми витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи

За встановлених судом першої інстанції у даній справі обставин надання позивачу правової допомоги на суму 3500,00 грн, що не заперечується скаржницею, а також неподання відповідачкою обґрунтованої заяви про зменшення таких витрат, місцевий суд правильно виснував, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню за рахунок відповідачки у повному обсязі.

Водночас, відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, враховуючи часткове задоволення судом апеляційної інстанції вимог позову, понесені позивачем у суді першої інстанції витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню за рахунок відповідачки пропорційно задоволеним вимогам (47%), а саме у сумі 1645,00 грн.

У відповідності до ч.13 ст.141 ЦПК України апеляційним судом також здійснений відповідний перерахунок витрат сторін зі сплати судового збору.

При цьому, судом зважено на те, що відповідно до ухвали апеляційного суду від 27 лютого 2026 рокубуло відстрочено сплату скаржницею судового збору у сумі 3633,60 грн за подання апеляційної скарги на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 06 жовтня 2025 року до ухвалення апеляційним судом судового рішення у даній справі, а тому зазначена сума судового збору пропорційно задоволеним вимогам апеляційної скарги підлягає стягненню зі сторін до Державного бюджету.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

За вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Викладене, а також встановлені у даній справі фактичні обставини свідчать, що оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 268, 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 06 жовтня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованість за договором позики від 16 липня 2021 року № 75685226 у розмірі 13 574,50 грн, з яких: 8 500,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 5 074,50 грн – сума заборгованості за відсотками.

У задоволенні решти вимог позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» судовий збір за подання позовної заяви в сумі 1 138,53 грн, а також витрати на правову допомогу у суді першої інстанції у розмірі 1 645,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 у рахунок Державного бюджету витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 1 707,79 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» у рахунок Державного бюджету витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 1925,81 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л. М. Дьомич

Судді О. Л. Дуковський

С. І. Мурашко