Рішення від 29 квітня 2026 р. у справі №619/1751/26 — Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/1751/26

провадження № 2-а/619/14/26

Рішення

іменем України

30 квітня 2026 року м. ІНФОРМАЦІЯ_5

Дергачівський районний суд Харківської області

у складі: головуючого судді Коваленко Н.B.,

за участю секретаря судового засідання Носачової І. В.,

справа №619/5768/25,

ім`я (найменування) сторін:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач:

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

розглянув у порядку письмового провадження адміністративний позов про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Стислий виклад позиції позивача.

В провадженні Дергачівського районного суду Харківської області перебуває позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позову зазначено, що 23 лютого 2026 року ІНФОРМАЦІЯ_2 складено протокол №265 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 . Повідомлено позивача про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 11 год. 00 хв. 27.02.2026 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 . 27.02.2026 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладене адміністративне стягнення вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн. Згідно постанови №1/265 від 27.02.2026 р. по прибуттю ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 , було встановлено факт порушення ним правил військового обліку, а саме, встановлено, що « 22.12.2025р. ІНФОРМАЦІЯ_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) військовозобов`язаному гр. ОСОБА_1 поштовим зв`язком АТ «Укрпошта» була направлена повістка №6102372, яка сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, за місцем його реєстрації відділу ІНФОРМАЦІЯ_4 (ІНФОРМАЦІЯ_5) на 04.01.2026 для уточнення даних, однак останній у вказаний час не з явився про поважні причини неявки не повідомив, чим порушив абз.8 ч.3 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Копію Постанови 1/265 від 27.02.2026р. отримана позивачем в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 13.03.2026р. ОСОБА_1 , жодної повістки від відповідача не отримував. Більше того, з`явившись до ІНФОРМАЦІЯ_6 в лютому 2026 року, ОСОБА_1 було надано відповідачем, копія повістки, з якої б можна було стверджувати, що вона дійсно йому направлялася і з яких причин залишилась не вручена та повернута до ТЦК. Крім того, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ), що підтверджується військово-обліковим документом із застосунку «Резерв+» від 01.03.2026, Позивач має номер в реєстрі «Оберіг» - 260620235594604900025. Також, в даному військово-обліковому документі зазначено про те, що позивач дані оновив 05.09.2025 року, визнаний непридатним (згідно редакції Наказу №402 від 14.10.24), окремо стоїть позначка про те, дані оновлено вчасно, також, зазначено адресу проживання, номер телефону, електронна пошта. Оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, ні протокол про адміністративне правопорушення не містять відомостей про те, які персональні дані мали бути уточнені позивачем, як військовозобов`язаним, відповідачем дана інформація в жодному документі не уточняється. Крім того, постанова №1/265 від 27.02.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не містить відомостей про докази, які б підтверджували його провину. Також, позивач вважає, що при винесенні оскаржуваної постанови відповідачем порушено його право на захист, оскільки, скористатися правовою допомогою під час розгляду справи про адміністративне правопорушення було грубо заборонено.

Заяви, клопотання учасників справи.

Позивач у судове засідання не прибув, надавши до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Частиною 3 статті 194 КАС України встановлено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, відповідач є користувачем Електронного суду, тому усі документи долучені до справи отримав у електронному вигляді, про що свідчать довідка сформована АСДС у автоматичному режимі. Причин неявки суду не повідомив.

Згідно з ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що сторони у судове засідання не з`явилися, потреби заслухати свідка чи експерта не має, розгляд справи здійснюється в письмовому провадженні на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 6 ст.162 КАК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 24.03.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено розгляд на 30.03.2026, у відповідача витребувано матеріали справи, на підставі яких винесено постанову №1/265 від 27.02.2026 по справі про адміністративне правопорушення.

Обставини справи встановлені судом.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ), що підтверджується військово-обліковим документом із застосунку «Резерв+» від 01.03.2026, Позивач має номер в реєстрі «Оберіг» - 260620235594604900025,

дані оновив 05.09.2025 року, визнаний непридатним (згідно редакції Наказу №402 від 14.10.24), окремо стоїть позначка про те, дані оновлено вчасно, також, зазначено адресу проживання.

23 лютого 2026 року ІНФОРМАЦІЯ_2 складено протокол №265 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 .

Згідно постанови №1/265 від 27.02.2026 р. по прибуттю ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 , було встановлено факт порушення ним правил військового обліку, а саме, встановлено, що « 22.12.2025р. ІНФОРМАЦІЯ_4 (ІНФОРМАЦІЯ_5) військовозобов`язаному гр. ОСОБА_1 поштовим зв`язком АТ «Укрпошта» була направлена повістка №6102372, яка сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, за місцем його реєстрації відділу ІНФОРМАЦІЯ_4 (ІНФОРМАЦІЯ_5) на 04.01.2026 для уточнення даних, однак останній у вказаний час не з явився про поважні причини неявки не повідомив, чим порушив абз.8 ч.3 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

27.02.2026 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладене адміністративне стягнення вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн.

ОСОБА_1 є особою, яка має ІІІ групу інвалідності з 14.02.2025 року, причина захворювання - нещасний випадок на виробництві, 50 відсотків, встановлено з 20.12.2024 , інвалідність встановлена на строк до 01.03.2026 , що підтверджується витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, що надсилається до територіальних органів Пенсійного фонду України №28/25/259/ВП від 14.02.2025 та пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 Серія НОМЕР_3. Дата повторного оцінювання відсотка непрацездатності 01.03.2026

В судове засідання позивачем також надано витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №166/26/451/В від 26.03.2026 та пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 Серія НОМЕР_4 відповідно до яких дата встановлення інвалідності продовжено з 01.03.2026. Дата повторного оцінювання відсотка непрацездатності 01.03.2029 .

Джерела права та висновки суду

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зі ст.5 КАС України вбачається, що кожному гарантується право на захист його прав, свобод або законних інтересів.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010, - адміністративна відповідальність в Україні і процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах і правових презумпціях. Однією з таких правових презумпцій є закріплена у ст.62 Конституції України презумпція невинуватості, згідно якої особа вважається невинуватою до тих пір, поки її вина не буде доказана у встановленому законом порядку.

Згідно ст.7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення (ст.251 КУпАП) є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, а також іншими документами.

У відповідності до ч.2 ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Зі статті 280 КУпАП вбачається, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 235 КУпАП передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи зокрема про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (стаття 210-1). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Згідно частин 7, 8 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують зокрема районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя. Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затверджуються Кабінетом Міністрів України. Діяльність територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки спрямовується Міністерством оборони України.

У частині 3 ст.210-1 КУпАП визначена відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Згідно ч.1 ст.210-1 КУпАП адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Вказана норма права є бланкетною, тобто закріплює лише загальні ознаки правила поведінки, а для встановлення цих ознак необхідно звертатися до положень інших нормативно-правових актів.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу", Закон України "Про оборону України", Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", "Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період", затверджений постановою КМУ від 16.05.2024 №560, "Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів", затверджений постановою КМУ №1487 від 30.12.2022, інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про оборону України" особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено на всій території України воєнний стан, який триває.

З метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, Указом Президента України від 24.02.2022 №65/2022 на всій території України оголошено проведення загальної мобілізації.

Таким чином, з 24 лютого 2022 року на всій території Україні триває особливий період.

Вручення повісток, їх отримання та обов`язок з`явитися за отриманою повісткою врегульовано положеннями Законів України "Про військовий обов`язок і військову службу", «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а також Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30 грудня 2022 року № 1487 та Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого постановою КМУ від 16 травня 2024 року №560.

Відповідно до пункту 40 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (в редакції на час вчинення оскаржуваних дій), під час вручення повістки здійснюється фото- і відеофіксація із застосуванням технічних приладів та засобів фото - та відеофіксації представником територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейським.

Згідно підпункту 2 пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Згідно п.82 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою КМУ від 5 березня 2009 р. №270, рекомендовані листи з позначкою "Повістка ТЦК" під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою "Повістка ТЦК".

Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК, працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за зазначеною адресою, яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.

У позовній заяві позивач підставою незаконності прийнятого оскаржуваного рішення зазначає те, що він не був оповіщений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 04.01.2026, оскільки повістка йому не вручалася і він її не отримував. Аналогічні доводи позивача містяться в протоколі №265 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП від 23.02.2026.

Згідно п.41 наведеного Порядку належним підтвердженням оповіщення військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 повісткою викликався до відповідача на 14:00 год. 04.01.2026, яка направлялась позивачу на його зареєстровану адресу місця проживання: АДРЕСА_1 .

Згідно відстеження поштового відправлення №R067063848422, поштове відправлення прийнято - 24.12.2025 в м.Київ, 16.01.2026 повернуто відправнику у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Проте, суд зазначає, що ОСОБА_1 згідно даних із застосунку «Резерв+» проходив ВЛК 05.09.2025 року, визнаний непридатним (згідно редакції Наказу №402 від 14.10.24), окремо стоїть позначка про те, дані оновлено вчасно, також, зазначено адресу проживання.

Відповідно до абз. 4 п. 3.8 гл. 3 розділ 2 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, постанова ВЛК районних, міських ТЦК та СП про придатність військовозобов`язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або під час дії правового режиму воєнного стану дійсна протягом одного року з дня закінчення медичного огляду.

Отже наступна дата проходження ВЛК позивачем 05.09.2026 року.

Враховуючи що всі дані щодо позивача були наявні в електронній базі, підстав для його виклику до ТЦК взагалі не було.

Ситуація в селі Безруки Дергачівської громади залишається напруженою через постійні обстріли з боку рф. Ситуація з роботою поштових відділень, зокрема Укрпошти у невеликих населених пунктах, таких як с. Безруки, може бути ускладнена через безпекові питання.

При винесенні оскаржуваної постанови, начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 порушено ст.ст.251, 252, 280 КУпАП, оскільки всебічно, повно та об`єктивно не досліджено всі обставини справи та подані докази, і не з`ясовано чи вчинено ОСОБА_1 інкриміноване адміністративне правопорушення.

При розгляді справи, судом не встановлено, а відповідачем не доведено порушення ОСОБА_1 абз 8 ч.3 ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", згідно якого у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк, що виключає його відповідальність за ч.3 ст.210-1 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

У силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Суд вважає, що складання постанови без будь-яких фактичних доказів вчинення адміністративного правопорушення є неправомірним та незаконним, що відповідає і позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 23.10.2019 по справі №357/10134/17, а тому подібні постанови підлягають скасуванню.

Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010, - адміністративна відповідальність в Україні і процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах і правових презумпціях. Однією з таких правових презумпцій є закріплена у ст.62 Конституції України презумпція невинуватості, згідно якої особа вважається невинуватою до тих пір, поки її вина не буде доказана у встановленому законом порядку.

Таку позицію констатував і Європейський суд з прав людини, зокрема у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року. В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обов`язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 71 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову (постанова Верховного Суду від 14.03.2018 по справі №760/2846/17; постанова Верховного Суду від 14.02.2018 по справі №536/583/17).

Згідно ст.77 ч.2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У відповідності до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Дослідивши надані сторонами докази, суд приходить до висновку, що відповідачем не подано до суду доказів та не зазначено обставин, які безсумнівно підтверджують наявність складу правопорушення та спростовують доводи позивача, викладені в адміністративному позові, які б дозволили вказати на достовірність обставин викладених у постанові про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , а тому будь-які сумніви з приводу наявності вини трактуються на користь особи відносно якої складена постанова, оскільки наявні у справі докази, не дають підстав для висновку про скоєння ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, враховуючи, що в ході розгляду справи відповідачем, на якого у даному випадку покладено обов`язок щодо доказування, не доведено правомірності прийнятого стосовно позивача оскаржуваного рішення, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваної постанови та необхідність її скасування із закриттям провадження в справі про адміністративні правопорушення.

Отже, постанова №1/265 від 27 лютого 2026 щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Отже, справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП підлягає закриттю.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивач сплатив за подання позову 665,60 грн, які підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 2, 9, 77, 241-246, 250-251, 255, 295, 297 КАС України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_2 від 27 лютого 2026 року №1/265 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги особою, яка її оскаржує, протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч. 2 ст. 299 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін, їх місцезнаходження, проживання чи перебування:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;

відповідач ІНФОРМАЦІЯ_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення складений 11.05.2026 року.

Суддя Н. В. Коваленко