Постанова від 03 травня 2026 р. у справі №619/967/26 — Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/967/26

провадження № 3/619/413/26

ПОСТАНОВА

04 травня 2026 року м. Дергачі

Суддя Дергачівського районного суду Харківської області Коваленко Н.В.,

за участю: секретаря судового засідання Носачової І.В.,

особи, яка притягається до адміністративної

відповідальності ОСОБА_1 ,

представника особи, яка притягається до адміністративної

відповідальності – адвоката Заворотнього А.В.,

представника потерпілого - адвоката Сергієнка Д.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, українця, з середньою освітою, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП (ІПН) НОМЕР_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

1.Зміст наданого до суду протоколу, позиції учасників справи.

До Дергачівського районного суду Харківської області з ВП №3 Харківського РУП №3 ГУНП в Харківській області надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 09.02. 2026 року серії ЕПР1 №587015, 09.02. 2026 о 12 год 00 хв у с. Черкаська Лозова , вул. Шевченка 99А водій автомобіля БМВ 330 ХІ д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_1 не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, та не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, щоб відповідно реагувати на її зміни, у результаті чого на слизькій ділянці дороги втратив керування транспортним засобом та здійснив зіткнення з автомобілем Тойота Хайлюкс д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2 який рухався в зустрічному напрямку. В наслідок чого, автомобілі отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальної шкоди, травмованих немає, чим порушив п.12.1. - ПДР водій транспортного засобу не врахував безпечної швидкості руху, особливості вантажу, стан транспортного засобу; п.2.3. б ПДР – порушив стеження за дорожньою обстановкою, відповідно реагування на її зміну, стеження за вантажем.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненому правопорушенні не визнав, пояснив, що уважно стежив за дорожньою обстановкою, своєчасно та належним чином реагував на її зміну, керування ТЗ не втрачав. Проте, врахування водієм дорожньої обстановки та реагування на зміну не включає в себе відповідальність за дії інших водіїв. Оскільки саме потерпілий по справі ОСОБА_2 не впорався з керуванням, через вкриту кригою дорогу, а вжиті ним заходи не дали очікуваного результату, наслідком чого стало зіткнення з його автомобілем . Сам ОСОБА_1 навпаки знаходився максимально близько до узбіччя та на момент зіткнення був вже зупинений та не рухався, оскільки бачив, що на нього несеться неконтрольоване авто потерпілого. ДТП сталося на його смузі , оскільки побачивши, що на нього зїзджає автомобіль він намагаючись уникнути зіткнення, взяв праворуч і зупинився. Проте ще не допомогло уникнути зіткнення.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_1 – адвокат Заворотній А.В., просив закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Доводи ОСОБА_1 підтримав та пояснив, що по-перше, рухався з дозволеною та безпечною швидкістю руху, не мав жодного вантажу тому й не міг враховувати його особливості, про що зазначено в протоколі. Стан Т3 ОСОБА_1 відповідав всім технічним вимогами та правилам безпеки руху, жодних конкретних порушень стану Т3 зафіксовано не було, так само як і перевищення швидкості. Також ОСОБА_1 уважно стежив за дорожньою обстановкою, своєчасно та належним чином реагував на її зміну, керування ТЗ не втрачав. Проте, врахування водієм дорожньої обстановки та реагування на зміну не включає в себе відповідальність за дії інших водіїв , зокрема за тих, що неконтрольовано рухаються на зустріч з гори пагорба вниз по слизькій дорозі. Саме ж ДТП сталось саме через дії водія автомобіля Toyota Hilux, гр. України ОСОБА_2 , який в своїх поясненнях прямо зазначив про те, що саме він не впорався з керуванням, а вжиті ним заходи не дали очікуваного результату, наслідком чого стало зіткнення з автомобілем гр. ОСОБА_1 . Згідно пояснень ОСОБА_2 він зазначив, що спускаючись з гори, він побачив зустрічне авто, але через слизьку, покриту кригою дорогу, ОСОБА_2 не зміг зупинитись або об`їхати , внаслідок чого відбулось зіткнення лоб в лоб. ОСОБА_1 , в свою чергу, в поясненнях зазначив, що під час руху на гору він побачив автомобіль Toyota Hilux, який сунувся на нього з гори. ОСОБА_1 вжив заходів для екстреної зупинки та виїхав на узбіччя, не дивлячись на це автомобіль Toyota Hilux неконтрольовано зіскользнув на нього, що і спричинило ДТП. Тобто, саме автомобіль Toyota Hilux перебував на момент зіткнення в неконтрольованому стані, з`їжджаючи з пагорба по дорозі, вкритій кригою та без реагування засобів керування авто, про що прямо зазначає в свої поясненнях водій ОСОБА_2 . Автомобіль ОСОБА_1 навпаки знаходився максимально близько до узбіччя та на момент зіткнення був зупинений та не рухався, що взагалі виключає винну в діях водія ОСОБА_1 . По-друге, саме автомобіль Toyota Hilux в момент ДТП виїхав на смугу зустрічного руху, по якій рухався автомобіль ОСОБА_1 . Це підтверджується схемою ДТП, відповідно до якої відстань від смуги руху, на якій знаходився автомобіль ОСОБА_1 вліво (за напрямком руху ОСОБА_1 ) складає не менше 510 см., тобто більше 5 м. Таким чином, водій автомобіля Toyota Hilux об`єктивно мав змогу об`їхати автомобіль ОСОБА_1 справа від нього (за напрямком руху ОСОБА_1 ) по своїй смузі руху. По-третє, як зазначено в обох поясненнях ОСОБА_3 д.в. керував транспортним засобом, що рухався на гору пагорба, а ОСОБА_2 керував транспортним засобом, що рухався з гори вниз. ОСОБА_2 , який їхав згори вниз був зобов`язаний обрати значно меншу швидкість, ніж той, хто їхав вгору, та максимально прийняти вправо. Якщо під час гальмування він втратив контроль і авто пішло «юзом» на зустрічне, це прямий доказ порушення п. 12.1 ПДР. В силу п. 12.3. ПДР у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди. Авто знизу пагорба - це перешкода/небезпека. "Верхній" водій мав його бачити. Якщо він почав гальмувати, але через спуск і сніг не зміг зупинитися і відбулося зіткнення, це свідчить про порушення ним п. 12.1 ПР, наслідком чого стало неможливість виконання п. 12.3 ПДР. Згідно пояснень ОСОБА_1 він вжив необхідних заходів, а саме виїхав на узбіччя та зупинився. Згідно пояснень ОСОБА_2 через слизьку, покриту кригою дорогу, ОСОБА_2 не зміг зупинитись або об`їхати, внаслідок чого відбулось зіткнення лоб в лоб. Очевидно, що внаслідок сили тяжіння та обледенілої дороги, неконтрольоване зсунення автомобіля можливо виключно з гори вниз, а не навпаки. Тобто в даній ситуації, враховуючи дорожню обстановку та визнання водієм ОСОБА_2 неконтрольованого руху його авто, дії ОСОБА_3 взагалі не можуть бути причиною зіткнення автомобілів. По-четверте, згідно п. 28.1. Правил дорожнього руху України на гірських дорогах і крутих спусках, де зустрічний роз`їзд утруднено, водій транспортного засобу, що рухається на спуск, повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаются вгору. Отже, в своїх діях ОСОБА_1 не допустив порушення ПДР України та/або положень інших нормативно-правових актів, а єдиною причиною ДТП є дії водія Toyota Hilux ОСОБА_2 .

У судовому засіданні представник потерпілого ОСОБА_2 – адвокат Сергієнко Д.М., зазначив що водій ОСОБА_1 порушив п.12.1. п.2.3. б ПДР оскільки не врахував безпечної швидкості руху та порушив стеження за дорожньою обстановкою, відповідно реагування на її зміну. Як тільки ОСОБА_1 побачив що автомобіль їде не керовано, то повинен був зупинитися на своїй смузі завчасно. Оскільки він це зробив вже запізно то це посприяло зіткненню автомобілів.

2. Релевантні джерела права

Як визначено статтею 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є:своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Обставини, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, визначені в статті 280 КУпАП, зокрема орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст. 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст. 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь та доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Також суд враховує висновки Європейського суду з прав людини, викладені зокрема в рішенні від 09.09.2011 року у справі «Лучанінова проти України», від 15.05.2018 року у справі «Надточій проти України», який неодноразово зазначав, що до провадження в справах про адміністративні правопорушення застосовується кримінальний аспект та відповідні гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема згідно яких кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Верховний Суд в постанові від 27 червня 2019 року зазначив, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність цієї особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Положеннями ч. 2 ст. 251 КУпАП передбачено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до п. Розділу ІІ Оформлення протоколів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом Міністра МВС України №1395 від 07.11.2015 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 за №1408/27853, протокол про адміністративне правопорушення (додаток 1) складається відповідно до статті 254 КУпАП. До протоколу про адміністративне правопорушення долучаються: 1) письмові пояснення свідків правопорушення у разі їх наявності; 2) акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу у разі здійснення його затримання; 3) акт огляду на стан сп`яніння у разі проведення огляду на стан сп`яніння; 4) інші документи та матеріали, які містять інформацію про правопорушення.

Частиною 1 ст. 256 КУпАП передбачено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою КМУ № 1306 від 10.10.2001.

Згідно з п. 1.10 ПДР дорожньо-транспортна пригода - подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки.

Причинно-наслідковий зв`язок між пригодою та порушенням ПДР встановлюється у кожному конкретному випадку на підставі повного і всебічного дослідження доказів зібраних працівниками поліції та наданих учасниками.

За змістом пунктів 1.3, 1.4 і 1.9 ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Особи, які порушують ПДР, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Статтею 124 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху ПДР, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Диспозиція статті 124 КУпАП є бланкетною, містить посилання на ПДР.

Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі (п. 2.3.б ПДР).

Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним (п. 12.1 ПДР).

За змістом статей 279, 280 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається судом у межах тих обставин, які зазначенні у протоколі про таке правопорушення.

3. Опис обставин, установлених під час розгляду справи, та оцінка аргументів учасників справи

В протоколі про адміністративне правопорушення від 09.02.2026 року серії ЕПР1 №587015, вказано, що 09.02.2026 о 12 год 00 хв у с. Черкаська Лозова , вул. Шевченка 99А водій автомобіля БМВ 330 ХІ д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_1 не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, та не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, щоб відповідно реагувати на її зміни, у результаті чого на слизькій ділянці дороги втратив керування транспортним засобом та здійснив зіткнення з автомобілем Тойота Хайлюкс д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2 який рухався в зустрічному напрямку. В наслідок чого, автомобілі отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальної шкоди, травмованих немає, чим порушив п.12.1. - ПДР водій транспортного засобу не врахував безпечної швидкості руху, особливості вантажу, стан транспортного засобу; п.2.3. б ПДР – порушив стеження за дорожньою обстановкою, відповідно реагування на її зміну, стеження за вантажем, за що передбачена відповідальність за ст.124 КУпАП.

В судовому засідання досліджені:

1.схема місця ДТП, яка є додатком до протоколу, в якій зафіксоване місце ДТП із зазначенням її прив`язки, графічно зображено та детально описано після аварійне розташування транспортних засобів відносно один одного, конкретизовані стан покриття проїзної частини (ожеледиця), відсутність дорожніх знаків та розмітки, а також перелік видимих (зовнішніх) пошкоджень транспортних засобів, отриманих унаслідок ДТП. Зафіксовано місце вчинення ДТП, а саме на смузі ОСОБА_1 , оскільки його автомобіль був розташований від края дороги праворуч (за напрямком руху ОСОБА_1 ) на відстані 150 см., а ліворуч від нього було 510 см. прив`язка для заміру була обрана електроопора.

Жодна із сторін не заперечувала, що на схемі місця ДТП їхнє розташування після дорожньо-транспортної пригоди є правильним. Схему місця ДТП підписали обидва учасники події після її складання без зауважень.

2.Письмові поясненнями ОСОБА_1 , у яких зазначено, що він керував транспортним засобом, піднімаючись по пагорбу побачив зустрічний автомобіль Тойоту Хайлюкс який рухався назустріч з пагорбу. Згідно погодних умов дорога мала одну колію та слизьке покриття. Водій Тойота Хайлюкс не зміг надати перевагу у русі. ОСОБА_1 здійснив спробу уникнути ДТП виїздом з колії на узбіччя та екстреним гальмуванням, але автомобіль потерпілого некеровано наближався, чим спричинив ДТП.

Такі ж поясненнями були надані і в судовому засіданні.

3.Письмові поясненнями ОСОБА_2 , відповідно до яких зазначено, що спускаючись з гори, він побачив зустрічне авто , але через слизьку, покриту кригою, нечищену, непосипану дорогу, не зміг зупинитись , застосувати гальма, викручував кермо в сторону, нічого не допомогою, сталося зіткнення лоб у лоб.

4.Оглянуті у судовому засіданні фото з місця ДТП, на яких зафіксовано обстановку на місці події вже після ДТП і з яких вбачається достатньо широке полотно дороги вкрите снігом з однією наїждженою колією. Уламки автомобілів після ДТП знаходяться здебільшого на смузі та частини колії напрямку руху ОСОБА_1 , що дає суду підстави вважати що побачивши як на нього їде транспортний засіб під керуванням потерпілого , ОСОБА_1 з`їхав з колії праворуч, таким чином намагаючись уникнути зіткнення.

В судовому засіданні представник потерпілого також надав пояснення зазначивши, що потерпілий намагався уникнути зіткнення, і здав ліворуч по ходу свого руху. На думку представника потерпілого , ОСОБА_1 задля уникнення ДТП повинен був зупинитися, а не здавати праворуч (за напрямком руху ОСОБА_1 ). Також на думку представника потерпілого, ОСОБА_1 повинен був завчасно побачити та зрозуміти, що ОСОБА_2 вже втратив контроль над своїм автомобілем, отже повинен був зупинитися на своїй смузі.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердив, що спочатку побачивши, що на нього мчав автомобіль під керуванням ОСОБА_2 , він почав притискатися праворуч за напрямком свого руху , проте вже коли побачив і зрозумів, що авто потерпілого почало ковзати по дорозі, ОСОБА_1 зрозумів, що автомобіль некерований і ще більше зайняв праве положення і зупинився.

Судом декілька разів на протязі судових засідань пропонувалося представнику потерпілого надати свої пояснення самим потерпілим, проте представник відмовлявся пославшись на свою обізнаність щодо події ДТП.

Відповідно до загальних положень ПДР, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. За змістом пунктів 1.3, 1.4 і 1.9 ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Згідно ст.129 Конституції України, однією з основних засад судочинства, є забезпечення доведеності вини.

Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

Враховуючи, що законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість (більш кримінальна), а тому з урахуванням принципів і загальних засад КУпАП, практики Європейського Суду по правах людини, передбачається принцип презумпції невинності особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку.

Усі сумніви щодо доведеності вини ОСОБА_1 тлумачаться на його користь.

Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).

Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що в даній ситуації протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніву у суду.

Належних та допустимих доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, суду не надано, як і не здобуто під час судового розгляду справи, тоді як досліджені у судовому засіданні докази спростовують відомості, викладені у протоколі.

Оскільки, наведені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини, не можуть бути достатньою підставою для висновку про те, що ОСОБА_1 порушив вимоги Правил дорожнього руху, а надані до суду матеріали не містять беззаперечних доказів того, що причиною ДТП було порушення саме водієм ОСОБА_1 вимог ПДР. Ні протокол, ні схема не містять даних про швидкість автомобіля, чи неуважність чи інші будь-які порушення правил з боку ОСОБА_1 . З самого тільки факту зіткнення таке не слідує.

Факт того, що водій іншого транспортного засобу у зв`язку із складними погодними умовами (ожеледиця, сніг, дорога не була посипана ) не впорається з керуванням, водій ОСОБА_1 передбачити не міг і будь-якої технічної можливості уникнути ДТП не мав оскільки і так здав праворуч по ходу свого руху та зупинився. Доказів протилежного до суду не подано.

Тому суд дійшов висновку, що доказів недостатньо для рішення про винуватість ОСОБА_1 в пред`явленому обвинуваченні щодо порушення п.2.3.б., п.12.1 ПДР України.

Недоведена винуватість відповідно до правоположень ст. 62 Конституції України дорівнює доведеній невинуватості.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Частиною 2 ст.284 КУпАП передбачено, що постанова про закриття виноситься при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод із урахуванням практики її застосування Європейським судом з прав людини поширюється також на справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності (Lutz v. Germany, § 182; Schmautzer v. Austria; Malige v. France).

Складення даної постанови вимагає значного часу, враховуючи стандарти, які встановлює Конвенція на провадження у справах про адміністративні правопорушення, суддя дійшов висновку про застосування ч. 2 ст. 376 КПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 376 КПК України якщо складання судового рішення у формі ухвали (постанови) вимагає значного часу, суд має право обмежитися складанням і оголошенням його резолютивної частини, яку підписують всі судді. Повний текст ухвали (постанови) повинен бути складений не пізніше п`яти діб з дня оголошення резолютивної частини і оголошений учасникам судового провадження.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 247 ч.1 п.1, 283, 284 КУпАП, суддя

постановив:

Провадження по справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Повний текст постанови проголошений учасникам судового провадження в приміщенні Дергачівського районного суду Харківської області 08 травня о 15 годині 00 хвилин.

Суддя Н. В. Коваленко