Рішення від 21 квітня 2026 р. у справі №205/1396/26 — Новокодацький районний суд міста Дніпра

Єдиний унікальний номер 205/1396/26

Номер провадження2/205/2456/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2026 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра в складі: головуючого судді - Басової Н.В., за участю секретаря судового засідання - Пєтіної К.М.., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 02.02.2025 року звернулась до Новокодацького районного суду міста Дніпра з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів. В обґрунтування своїх вимог позивач посилалась на те, що під час шлюбу з відповідачем вона народила сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з позивачем та знаходиться на її утриманні. З 2016 року відповідач не бере достатньої участі у вихованні дитини, тому позивач змушена звертатись до суду.

Позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 02.02.2026 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 12.02.2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Позивач в судове засідання не з`явилась, письмово просила розглядати справу без її участі, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи сповіщався належним чином, письмово просив розглядати справу без його участі. У відзиві на позов не заперечував проти стягнення з нього аліментів у розмірі 50 % прожиткового мінімуму на дитину віджповідного віку. Зазначив, що на його утриманні знаходиться дитина від другого шлюбу - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Під час Чорнобильської катастрофи 26.04.1986 року проживав там з батьками, що мало непоправний вплив на здоров`я, що призвело до низки хронічних хвороб. Батьки відповідача також потребують його матеріальної підтримки. Протягом всього часу, з моменту розірвання шлюбу, відповідач фінансово допомагав дитині.

13.04.2026 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій вона просила суд задовольнити позовні вимоги. Зазначила, що відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що народження дитини в іншому шлюбі впливає на його матеріальне становище. Так само не надано доказів, які підтверджують, що у відповідача наявні хронічні захворювання, що можуть вплинути на його працездатність.

18.04.2026 року відповідач надав заперечення на відповідь на відзив, у яких відповідач, посилаючись на необгрунтованість доводів позивача, не заперечував проти стягнення з нього аліментів в розмірі 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку; початок стягнення визначити з дати набирання рішення законної сили.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані та здобуті докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 15.09.2012 року по 13.02.2018 року (а.с. 9, 11-12).

Від сумісного шлюбу мають малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 10).

На теперішній час позивач проживає разом зі своїм сином, займається його вихованням та утриманням (а.с. 20).

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За положеннями ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Ці ж самі положення викладені у в п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».

На підставі ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Положеннями ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. ч. 7, 8 ст. 7 CК України визначено, що при вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Аналогічна норма міститься ч. 1 ст. 81 ЦПК України.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (висновок Верховного Суду у постанові від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17).

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.

Син сторін малолітній, свого постійного доходу не має, знаходиться на утриманні своєї матері, яка потребує матеріальної допомоги з боку відповідача на утримання дитини, який є працездатною особою і може надавати матеріальну допомогу на утримання сина.

Встановлено, що відповідач працює, а також отримує відшкодування внаслідок Чорнобильської катастрофи (а.с. 48-58).

Також суд приймає до уваги те, що відповідачем регулярно сплачувались аліменти на картку позивача в розмірі від 1 500 грн. до 2 000 грн. (а.с. 42-44).

Надана відповідачем виписка із медичної картки хворого підтверджує наявність у відповідача захворювань, проте не доводить неможливість сплачувати аліменти у визначеному позивачем розмірі.

При визначенні розміру аліментів, які підлягають стягненню із відповідача на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд приймає до уваги матеріальний стан сторін, а також наявність у відповідача іншої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Разом з тим, наявність у відповідача дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та батьків, не підтверджують наявність у відповідача витрат на їх утримання.

З урахуванням викладеного, суд визначає розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_2 в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 02.02.2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

У відповідності зі ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Враховуючи вимоги ст. 191 СК України, суд вважає необхідним стягнути аліменти з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини з дня подання позову, тобто з 02.02.2026 року.

На підставі п. 7 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення.

П. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України передбачено, що суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

З урахуванням зазначеного, суд вважає можливим допустити негайне виконання судового рішення у межах суми платежу за один місяць.

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволені, а позивач на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» була звільнена від сплати судового збору, то з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 1 331,20 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 180-184, 191 СК України, ст. ст. 4, 12-13, 77-81, 141, ч. 2 ст. 247, 258-259, 263-266, 280, 282-284, 289, 354, 430 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) про стягнення аліментів - задовольнити.

Стягувати зі ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 02.02.2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути зі ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 1 331,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривня 20 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після завершення апеляційного перегляду.

Суддя Н.В. Басова